Окрема думка від 15 листопада 2026 р. у справі №340/4307/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №340/4307/25

Суддя: Єзеров А.А.

ОКРЕМА ДУМКА

16 листопада 2026 року

м. Київ

справа №340/4307/25

адміністративне провадження №К/990/33915/26

Окрема думка судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А. на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.11.2026 у справі № 340/4307/25 за касаційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 у справі за позовом керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

СУТЬ СПРАВИ

У межах цієї справи вирішувалося питання наявності у прокурора права на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У червні 2025 року керівник Голованівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (далі також - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Голованівської селищної ради щодо невжиття заходів із розробки паспорта водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3521485200:51:000:0002 загальною площею 3,2584 га, комунальної форми власності;

зобов`язати відповідача розробити паспорт водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3521485200:51:000:0002 загальною площею 3,2584 га, комунальної форми власності.

ІІ. РІШЕННЯ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

2. Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2025 відкрив провадження у справі № 340/4307/25 за цим позовом.

3. Згодом Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2026, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026, позов залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що повноваження на звернення з позовом до органу місцевого самоврядування щодо розроблення паспорта водного об`єкта має Державне агентство водних ресурсів України (далі - Держводагентство). Однак всупереч вимогам частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII) прокурор не надав доказів бездіяльності Держводагентства щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову, чи неспроможності такого органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів. Відтак прокурор є неналежним позивачем.

ІІІ. ВИСНОВКИ КОЛЕГІЇ СУДДІВ

4. Верховний Суд постановою від 09.11.2026 касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнив, скасував ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 у справі №340/4307/25, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Суд касаційної інстанції, направляючи справу для продовження розгляду, дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України, прокурор у цій справі має право на звернення до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач, оскільки Держводагентство не є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах щодо розроблення паспорта водного об`єкта на земельній ділянці комунальної власності, а іншого такого органу не існує.

ІV. МОТИВИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

6. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

7. Не розділяю висловлений підхід в частині наявності у прокурора права звернення до суду з цим позовом з підстав відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

8. Інтереси держави прокурор обґрунтовує тим, що обов`язковою передумовою внесення змін до діючих договорів оренди земель водного фонду є виготовлення паспорта водного об`єкта.

9. Відповідно до приписів часини 1 статті 15-2 Водного кодексу України до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

10. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №393 затверджено Положення про Державне агентство водних ресурсів (далі - Положення №393).

Пунктами 1, 3 цього Положення встановлено, що Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Основними завданнями Держводагентства є: 1) реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства; 2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

11. При цьому, приписами частини першої статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

12. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Держводагентство уповноважене здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

13. Після змін до Конституції України 2016 року прокуратура представляє інтереси держави в суді лише у виключних випадках (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України), а Конституційний Суд України визнав неконституційними приписи, які допускають таке представництво у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту інтересів органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. За відсутності права на звернення судові рішення слід було скасувати, а провадження у справі закрити (частина перша статті 354 КАС України).

14. Стаття 131-1 Конституції України визначає функції прокуратури: підтримання публічного обвинувачення в суді; організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Загального нагляду за додержанням законів у цьому переліку немає.

15. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) реалізує це положення так: прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23).

16. Рішенням від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII у тій частині, у якій вони надають прокурору можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Ці приписи втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

17. Єдина підстава, на якій закон допускає таке представництво, коли орган існує, - це нездійснення або неналежне здійснення ним захисту інтересів, тобто та підстава, яку Конституційний Суд визнав неконституційною. Постанова не вказує жодної іншої підстави, що відповідала б пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

18. Оцінюючи таку ситуацію, суд має застосувати Конституцію України як норму прямої дії (частини третя, четверта статті 7 КАС України, статті 8, 19, 131-1 Конституції України).

Можливості витлумачити припис статті 23 Закону №1697-VII в спосіб, сумісний з Конституцією, немає, оскільки Конституційний Суд визнав неконституційним саме той припис, який надає прокурору відповідне повноваження. Суперечність є очевидною й підтвердженою Конституційним Судом. За таких умов суд має застосувати норму вищої юридичної сили, а не норму закону, що їй суперечить.

19. Застереження Конституційного Суду про дію його рішення в часі визначає момент втрати чинності відповідних приписів, але не змінює того, що вони суперечили Конституції.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.02.2026 у справі №160/6949/20 виснувала, що визнання неконституційності вказує на суперечність акта Основному Закону з моменту його прийняття, а положення частини четвертої статті 7 КАС України мають застосовуватися й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду.

Судова палата у постанові від 10.12.2024 у справі №240/19209/21 зазначала, що за наявності суперечності закону Конституції суд має застосувати акт, який має вищу юридичну силу. Інакший підхід означав би, що позови, подані прокурором до рішення Конституційного Суду, і надалі розглядалися б із порушенням Конституції лише тому, що вони були подані раніше.

20. Окремо слід звернути увагу на природу такого представництва. Конституція не передбачає загального нагляду прокуратури за діяльністю органів влади: перехідна норма, яка тимчасово допускала виконання прокуратурою функції нагляду за додержанням і застосуванням законів, після змін 2016 року виключена, а стаття 131-1 функції загального нагляду не містить. Якщо вважати достатнім, що прокурор самостійно оцінив діяльність органу як неналежну й вирішив звернутися замість нього, то прокурор здійснював би загальний нагляд за органами влади, лише процесуальними засобами.

21. У цій справі йдеться про поведінку Держводагентства, до компетенції якого належить здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Саме Держводагентство має реалізовувати державну політику у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства та вносити пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Тому саме Держводагентство має здійснювати державний нагляд (контроль) з питань розробки паспорта водного об`єкта, який належить комунальній власності, та належного вжиття органами місцевого самоврядування відповідних заходів щодо його розробки. А прокурор права звернення з позовом до суду в такому разі не має.

22. Підсумовуючи наведене, вважаю обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.

Суддя Альберт ЄЗЕРОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua