Суд: Кельменецький районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №717/1962/26
Суддя: Туржанський В. В.
Справа №717/1962/26
Номер провадження 2/717/1025/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого – судді: Туржанського В.В.
за участі секретаря: Каленчука П.О.
розглянув в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Представник позивачки ОСОБА_3 подав до суду позовну заяву у якій просить розірвати шлюб укладений 12.04.2013 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 актовий запис № 88. Державний орган, що видав свідоцтво – Міське Управління Обліку Населення, Сучава.
ВСТАНОВИВ:
Відповідач ОСОБА_4 , який викликався до суду у порядку встановленому ЦПК України, в судове засідання не з`явився,
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.
Представник позивачки ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Представник позивачки у поданій заяві просить проводити розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, і зазначив, що не заперечує проти прийняття заочного рішення у даній справі.
Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Бендери Республіки Молдова, та ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Перківці Кельменецького району Чернівецької області, дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , зареєстрували шлюб 12 квітня 2013 року, в місті Сучава, повіт Сучава, актовий запис № 88 від 12 квітня 2013 року; державний орган, що видав свідоцтво – Міське Управління Обліку Населення, Сучава. Вказана обставина стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке перекладене з румунської мови на українську мову перекладачем Семенюк Г.М.
Позивачка є громадянкою України, а відповідач - громадянином Румунії. Вказані обставини стверджуються копіями паспортів сторін.
Згідно до ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Аналіз положень статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема:
1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);
2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);
3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law);
4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).
Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (стаття 7 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Визначаючи, чи у є подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Враховуючи, що позивачка є громадянкою України, а відповідач - громадянином Румунії, то відповідно до частини першої статті 16 згаданого Закону у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.
Також встановлено, що подружжям спільно не обрано право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.
Відсутні підстави за встановлених фактичних обставин і для висновку, що є право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
У справі судом встановлено, що на момент подання позову фактичні шлюбні відносини між подружжям припинено, докази, які б підтверджували останнє місце спільного проживання подружжя відсутні.
Згідно до статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно до ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Враховуючи, що позивачка є громадянкою України, а відповідач - громадянином Румунії, суд вважає, що наявні підстави для застосування правил міжнародного Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах ратифікованого Законом №2822-IV від 07.09.2005 року
Згідно до ст. 13 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах ратифікованого Законом №2822-IV від 07.09.2005 року, документи, що були складені або засвідчені установою юстиції однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та підписом компетентної особи, дійсні на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, що завірені компетентними установами.
Згідно до ч.5 ст. 26 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, якщо подружжя не мають громадянства однієї Договірної Сторони, не мають спільного місця проживання на територіях Договірних Сторін, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа юстиції якої розглядає справу.
Згідно до ст. 27 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство та компетентні установи юстиції відповідно до положень статті 26.
Подружжя у даній справі не мають громадянства однієї Договірної Сторони, не мають спільного місця проживання на територіях Договірних Сторін, а тому суд вважає, вважає, що на підставі ч.5 ст. 26, ст.. 27 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, слід застосовувати законодавство України, як Договірної Сторони, установа юстиції якої розглядає справу.
Позов заявлений з тих підстав, що у позивачки відсутні спільні інтереси з відповідачем, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Між сторонами втрачене почуття любові та поваги. Сторони проживають окремо, шлюбних стосунків не підтримують.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розірвання шлюбу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року визначено підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу Кельменецькому районному суду Чернівецької області .
Суд вважає, що сім`я позивачки та відповідача фактично розпалася та існує тільки формально, оскільки вони не підтримують сімейних стосунків і не ведуть подружнього життя, а подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам позивачки.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка посилалася на те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, шлюб існує формально, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.
В порушення ст. 43 ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував можливість примирення. Крім того, відповідач не надав суду доказів, що між ним та позивачкою дійсно існують сімейні відносини як між подружжям.
Враховуючи, що позивачка заперечує проти збереження сім`ї, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1331 гривню 20 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.
На підставі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 13,26,27 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах ратифікованого Законом №2822-IV від 07.09.2005 року, п. 4 ч. 2 ст. 18, ст.ст. 24, 55, 56, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , жителя Королівства Іспанія, про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Бендери Республіка Молдова, та ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Перківці, Україна, який був зареєстрований 12 квітня 2013 року, в місті Сучава повіт Сучава, актовий запис №88 від 12 квітня 2013 року - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.
Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 16 листопада 2026 року.
Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua