Суд: Київський районний суд м. Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Несплата аліментів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №953/13163/21
Суддя: Демченко С. В.
Справа № 953/13163/21
н/п 3-в/953/49/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2026 р.
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Демченко С.В.,
секретар судового засідання – Тюльпа Я.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Тріфанової Лілії щодо вирішення питання про давність виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт,
У С Т А Н О В И В
13 липня 2026 року начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Тріфанова Л.С. звернулась до суду з поданням щодо вирішення питання про давність виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
Подання обґрунтовано тим, що 27.04.2023 до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшла постанова Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 відносно ОСОБА_1 , яка набрала законної сили 29 вересня 2022 року. Постанова надійшла з супровідним листом від 22 листопада 2022 року. Зазначена постанова була прийнята до виконання Київським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області. Станом на 13 липня 2026 року місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено. Посилаючись на положення КУпАП, Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення ЄСПЛ «Надточий проти України», вказуючи, що ОСОБА_1 не ухиляється від відбування адміністративного стягнення, призначеного постановою Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2021 року, просила вирішити питання про звільнення його від відбування адміністративного стягнення у зв`язку з закінченням давності виконання судового рішення.
Представник органу пробації у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток, які повернулись на адресу суду з приміткою «адресат відсутній».
14 вересня 2026 року на електронну пошту суду надійшла заява від ОСОБА_1 , без електронного підпису, в якій ОСОБА_1 просить розглянути подання без його участі та задовольнити. У заяві, зазначаючи місце свого проживання за даресою: АДРЕСА_1 , вказує, що орган пробації неодноразово звертався до Київського районного суду м. Харкова з питаннями, пов`язаними з неможливістю фактичного виконання постанови, але судом було неодноразово відмовлено. Кожна наступна відмова сама по собі не усуває причину нового звернення пробації: постанова залишається невиконаною, орган пробації не має фактичної можливості завершити її виконання, після чого знову виникає потреба звертатися до суду. КУпАП не містить спеціальної норми, яка встановлювала б кінцевий строк виконання суспільно корисних робіт після прийняття постанови до виконання. Посилаючись на положення Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010 КСУ, зазначає, що правова визначеність вимагає передбачуваності застосування норм, які обмежують права людини. Просить застосувати аналогію закону і з врахуванням пункту 1 ч. 1 ст. 80 КК України і задовльнити подання у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Посилаючись на рішення ЄСПЛ, зокрема у справах Ozturk v. Germany (заява № 8544/79, рішення від 21.02.1984, § 53), Nadtochiy v. Ukraine (заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008), Coeme and Others v. Belgium (заяви № 32492/96 та ін., рішення від 22.06.2000, § 146), вказує, що що інститут строків давності, поширений у правових системах держав - учасниць Конвенції, служить, серед іншого, правовій визначеності та остаточності, державний каральний механізм не може залишати особу у невизначеному правовому становищі без кінцевої часової межі. Майже п`ятирічне існування невиконаної санкції у поєднанні з повторюваним циклом звернень до суду об`єктивно потребує остаточного правового вирішення. Зазначає, що він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за ухилення від відбування суспільно корисних робіт за ст. 183-2 КУпАП і не був засуджений за ухилення від відбування такого стягнення за ст. 389-2 КК України. Сам факт невстановлення його місця перебування або фактичного невиконання стягнення не є тотожним юридично встановленому факту умисного ухилення. Неспроможність державних органів протягом тривалого часу фактично реалізувати постанову не повинна автоматично перетворюватися на безстрокове негативне правове становище особи, якщо юридично встановленого ухилення немає.
Дослідивши подання, матеріали особової справи № 1/2023, суд встановив наступне.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт строком на 120 годин.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року вказана постанова залишена в силі.
Відповідно до клопотання 27 квітня 2023 року постанова Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 надійшла на виконання до Київського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» із супровідним листом від 22 листопада 2022 року.
27 квітня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направлений виклик до органу пробації на 08 травня 2023 року.
Згідно з довідкою провідного інспектора Київського районного відділу центр філії ДУ «Центр пробації» Гранкіної О. 27 квітня 2023 року здійснений телефонний дзвінок на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який в ході телефонної розмови повідомив, що у постанові Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 допущена помилка у зазначені його прізвища.
27 квітня 2023 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення начальнику Київської районної філії ДУ «Центр пробації», в яких зазначив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але там не проживає, оскільки будинок пошкоджений через війну, постійного місця мешкання не має та за умовами соціального контракту не має права розкривати місце свого знаходження. Зазначив, що він займається волонтерством (донорство крові для поранених, евакуація цивільного населення), тому вважає, що суспільно- корисні роботи, призначені йому постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 року, він вже відбув. Пояснив, що не вважає себе батьком ОСОБА_2 , тому звернувся до суду з позовом про виключення запису щодо батьківства з актового запису про народження дитини. Надав довідку від 02.05.2022 про те, що він є волонтером КНП ХОР «Обласний центр служби крові» та ухвалу Октябрського районного суду м.Харкова про відкриття провадження у справі (№554/11064/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Московський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про нардження дитини.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2023 виправлено описку в постанові Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 та вірно зазначено по-батькові особи, відносно якої розглянуто справу: « ОСОБА_4 ».
Орган пробації неодноразово: 09.05.2023. 19.05.2023, 11.09.2023, 19.09.2023, 11.10.2023, 24.10.2023, 15.04.2024, 30.04.2024, 12.05.2025, 19.05.2025 засобами поштового зв`язку направляв ОСОБА_1 виклики за місцем реєстрації.
Київський РВФ ДУ «Центр пробації» направиляв запити до органів Міністерства соціальної політики, виконавчої служби, Національної поліції України, ДРАЦС, ХОБСМЕ, СІЗО, КНП «Міська полікілніка №10» з метою встановлення місцезнаходження та проживання ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю Міністерства соціальної політики від 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_1 ; адреса для листування та фактичного проживання з 26 квітня 2022 року – АДРЕСА_2 .
11 жовтня 2023 року Богодухівський районний відділ № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надав інформацію, що ОСОБА_1 деякий час проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та з червня 2022 року виїхав в невідомому напрямку, місце перебування на даний час невідоме.
04.10.2023 Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав інформацію, що актового запису про смерть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.
06.11.2023 Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області надав інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ДУ «Харківський СІЗО» від 08.01.2024 ОСОБА_1 за період з серпня 2023 року по теперішній час не значиться.
Згідно з інформацією Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено.
Згідно з повідомленням начальника КЗОЗ ХОБСМЕ від 03.01.2024 №02-06/13, до структурних підрозділів бюро, де проводиться судово-медична експертиза трупів (розтин), труп чоловічої статі з документами на ім`я ОСОБА_1 , у період з 15.08.2023 30.12.02023 не поступав.
Начальник Київського РВ філії ДУ «Центр пробації» неодноразово звертався до Київського районного суду м.Харкова з поданнями щодо вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням місця його проживання та з клопотаннями про вирішення питання про давність виконання судового рішення на підставі застосування аналогії з КК України. У задоволенні клопотань було відмовлено.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Як передбачено ст. 325-1 КУпАП, постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (стаття 298 КУпАП).
Відповідно до ст. 31-1 КУпАП суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 325-3 КУпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається: погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт; контроль за виконанням порушниками призначених їм робіт; своєчасне повідомлення органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт; ведення обліку та інформування органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про кількість відпрацьованих порушником годин; нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Порядок виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт також передбачений Наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19.03.2013 року "Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт" (далі Порядок).
Згідно з розділом 11 Порядку виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
Функції уповноваженого органу з питань пробації при виконанні адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт передбачені розділом ХІІ Порядку.
Відповідно до п. 12.1 Порядку при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються: облік порушників; роз`яснення порушникам порядку та умов відбування суспільно корисних робіт; погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт; контроль за відбуванням стягнення порушниками та виконанням обов`язків власником підприємства за місцем відбування порушниками суспільно корисних робіт; облік відпрацьованого порушниками часу; проведення у разі потреби контрольних перевірок за місцем відбування порушниками суспільно корисних робіт; з`ясування причин невиходу порушників на суспільно корисні роботи; складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно порушників, які ухиляються від відбування суспільно корисних робіт.
Умови виконання постанов суду (судді) про застосування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт передбачені розділом ХІІІ Порядку.
Пунктом 13.13 Порядку передбачено, що якщо після встановлення місця проживання порушника з`ясовано, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду (судді), уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови.
Відповідно до п. 13.14. Порядку усі питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно достатті 304 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявирішуються судом, який виніс постанову.
За приписами ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Визначений у ч. 1 ст. 303 КУпАП строк давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень загальний і не залежить від виду стягнення, яке було призначено правопорушнику. Сутність строку давності виконання відповідних постанов полягає в тому, що він є граничним періодом у часі, протягом якого мають бути вчинені всі необхідні дії, спрямовані на виконання стягнення.
Перебіг строку давності постанови суду розпочинається від моменту звернення її до виконання. Постанова вважається звернутою до виконання, коли орган, який її виніс, вручає або надсилає її копію відповідній особі або надсилає органу, уповноваженому безпосередньо її виконувати. Таким чином, своєчасне направлення постанови для виконання (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) визнається єдиним юридичним фактом, що має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови.
Постанова Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2021 року набрала законної сили та своєчасно звернена до виконання.
Положеннями ст.302 КУпАП визначений чіткий перелік випадків, у разі настання яких, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, а саме: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Сам факт того, що тривалий час орган пробації не зміг встановити фактичне місце проживання чи перебування порушника не є підставою для вирішення питання про давність виконання постанови.
Підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду є обставини, що роблять виконання судового рішення взагалі неможливим, до таких обставин неможливо віднести відсутність за місцем проживання чи не встановлення місця перебування правопорушника, оскільки така відсутність може бути тимчасовою та/або з метою ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Положення ст.129-1 Конституції України імперативно визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання та держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Посилання органу пробації на той факт, що не вдалося встановити місце проживання ОСОБА_1 та викликати його до органу пробації, не є підставою для невиконання рішення суду яке є обов`язковим.
ОСОБА_1 було достовірно відомо про накладення на нього адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, оскільки він особисто реалізував право на апеляційне оскарження відповідного судового рішення.
Суд зауважує, що у матеріалах справи є заява ОСОБА_1 від 27 квітня 2023 року, подана до органу пробації, тобто він був обізнаний про необхідність виконання суспільно-корисних робіт, призначених йому судом. У заяві він вказав, що займається волонтерською діяльністю, донорством крові та евакуацією цивільного населення, у зв`язку з чим вважає призначені йому суспільно корисні роботи фактично виконаними.
Водночас суд зазначає, що суспільно корисні роботи як вид адміністративного стягнення мають визначений законом порядок організації та виконання, здійснюються під контролем уповноваженого органу з питань пробації та передбачають відповідний облік фактично відпрацьованого часу.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомив органу пробації про відсутність у нього постійного місця проживання та неможливість зазначити відповідну адресу.
Надалі органом пробації вживалися заходи щодо встановлення місця проживання або перебування ОСОБА_1 , здійснювалося направлення викликів, які залишилися неотриманими. Проте ОСОБА_1 до органу пробації для вирішення питання щодо організації відбування суспільно корисних робіт не з`явився, а призначене судом стягнення фактично не відбув.
Суд не ототожнює зазначені обставини з доведеним фактом ухилення від відбування адміністративного стягнення, оскільки встановлення такого факту потребує відповідних правових підстав та належних доказів.
Разом із тим відсутність установленого у передбаченому законом порядку факту ухилення не є тотожною належному виконанню постанови суду та не припиняє обов`язку особи відбути призначене їй адміністративне стягнення.
Суд звертає увагу, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 , будучи обізнаним про існування судового рішення, яке набрало законної сили, не забезпечив необхідної взаємодії з органом пробації для організації його виконання.
Саме лише посилання на відсутність постійного місця проживання не свідчить про об`єктивну неможливість виконання постанови суду та не звільняє особу від необхідності вживати розумних заходів для виконання покладеного на неї обов`язку.
При цьому матеріали подання не містять достатніх відомостей про наявність обставин, які б остаточно унеможливлювали виконання постанови суду у встановленому законом порядку.
Крім того, із заяви ОСОБА_1 , поданої до суду 14 вересня 2026 року, слідує, що він зазначає свою адресу мешкання, яка вказана у постанові суду від 16 вересня 2021 року, і за якою орган пробаціїї надсилав виклики.
Статтею 325-4 КУпАП передбачені наслідки ухилення особи від відбування суспільно корисних робіт, де зазначено, що у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.
Статтею183-2КУпАП визначено, що ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт - тягне за собою адміністративний арешт строком до десяти діб.
Суд вважає за необхідне наголосити, що згідно з п. 13.19. Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт та виправних робіт - щодо порушників, які ухиляються від відбування суспільно корисних робіт, уповноваженим органом з питань пробації складається протокол про адміністративне правопорушення, який разом з іншими матеріалами надсилається до суду для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стаття 80 КК України регулює питання звільнення від відбування кримінального покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду.
Водночас адміністративна та кримінальна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності, які мають відмінні правову природу, підстави застосування та порядок виконання відповідних судових рішень.
Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень врегульовано спеціальними положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема його розділом V.
Відсутність у КУпАП положення про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт виключно у зв`язку зі спливом певного часу після звернення постанови до виконання сама по собі не свідчить про наявність правової підстави для застосування за аналогією положень кримінального законодавства.
Застосування статті 80 КК України до правовідносин щодо виконання адміністративного стягнення фактично означало б поширення на них іншого правового режиму та створення не передбаченої КУпАП самостійної підстави для припинення виконання постанови суду.
Суд враховує і доводи ОСОБА_1 , викладені у поданій ним до суду заяві від 14 вересня 2026 року, про те, що тривале перебування у стані правової невизначеності є для нього неприйнятним, у зв`язку із чим він підтримує подання органу пробації та просить його задовольнити.
Разом із тим суд зазначає, що принцип правової визначеності охоплює не лише необхідність передбачуваності правових наслідків для особи, а й принцип остаточності та обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили.
Тривале невиконання судового рішення саме по собі не може розглядатися як безумовна підстава для звільнення особи від призначеного адміністративного стягнення, якщо відповідна постанова була своєчасно звернута до виконання, а передбачених законом підстав для припинення її виконання не встановлено.
Інакше сам факт спливу часу, незалежно від причин невиконання постанови, міг би перетворитися на самостійну підставу для фактичного звільнення від адміністративного стягнення, що не узгоджувалося б із законодавчо визначеним порядком виконання постанов та принципом обов`язковості судових рішень.
При цьому суд наголошує, що метою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є не лише реалізація заходу відповідальності стосовно конкретної особи, а й забезпечення завдань адміністративного провадження, невідворотності передбачених законом правових наслідків та поваги до судового рішення.
Звільнення особи від фактично не відбутого адміністративного стягнення виключно з мотивів тривалості його невиконання, без установленої законом підстави, нівелює обов`язковість судових рішень та створює передумови для формування практики, за якої тривале невиконання постанови сприймалося б як достатня підстава для припинення обов`язку щодо її виконання.
Разом із тим суд підкреслює, що зазначені міркування не є самостійною підставою для відмови в задоволенні подання, а оцінюються у сукупності з установленими обставинами справи та положеннями законодавства, яке регулює виконання адміністративних стягнень.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні подання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 298, 304, 305, 325-4 КУпАП України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні подання подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Тріфанової Лілії щодо вирішення питання про давність виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт - відмовити.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст складений 16 листопада 2026 року.
Суддя С.В. Демченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua