Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №260/1368/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №260/1368/26

Суддя: Онишкевич Тарас Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1368/26 пров. № А/857/37620/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорос», третя особа, яка не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідачів Міністерство оборони України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Плеханова З.Б.,

час ухвалення судового рішення 10 год 53 хв,

місце ухвалення судового рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 04 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнень своїх вимог просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що виразилися у призові ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації 07.02.2026 за наявності у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі бронювання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорос» (далі – ТОВ «Хорос»);

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2026 №М39 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині, що стосується призову ОСОБА_1 та скерування його для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 );

визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2026 №43 у частині зарахування в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 ;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №260/1368/26 позовні вимоги було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на день призову позивача на військову службу у нього була діюча відстрочка за місцем праці у ТОВ «Хорос», у зв`язку із чим він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2026 №М39 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині, що стосується призову ОСОБА_1 , та скерування його для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 .

У зв`язку із визнанням протиправним наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2026 №М39 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині, що стосується призову ОСОБА_1 , похідний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2026 №43 у частині зарахування у списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 теж підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Хоча Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби, як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби ОСОБА_1 є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

У апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просила скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2026 № 43, яким ОСОБА_1 з 10.02.2026 зараховано до списків особового складу частини, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію та не може бути скасованим.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Батьківщини є найвищим конституційним обов`язком і оспорюваний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2026 року за № 43 жодним чином не порушив права позивача.

Після видання вказаного наказу стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються уже Законом № 2232-ХІІ, яким така підстава для звільнення з військової служби, як скасування наказу про призов на неї у чинному законодавстві відсутня.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції при прийняття оскаржуваного рішення не враховано правову позицію Верховного суду, викладено у постанові від 05.02.2025 у справі 160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

У відзиві на апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 позивач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції встановлено, що позивач був призваний на військову службу всупереч наявній у нього законній та чинній відстрочці, що має визначальне значення для оцінки наказу ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2026 №43.

Апелянт помилково пропонує розглядати наказ ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2026 №43 відірвано від обставин його прийняття. Наполягає на тому, що вказаний наказ не створив сам по собі законних підстав для проходження позивачем військової служби, а лише юридично оформив наслідок уже здійсненого призову.

Вважає, що апелянт помилково ототожнює скасування наказу ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2026 №43 із звільненням з військової служби.

Наполягає на тому, що правовідносини та предмет спору у справі № 160/2592/23 істотно відрізняються від позовних вимог у справі, що розглядається.

Посилання апелянта на конституційний обов`язок позивача не усуває вимоги діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

У відзиві на апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 Міністерство оборони України (далі – МОУ) підтримало вимоги апелянта, просило апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №260/1368/26 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Розгляд справи проводити без участі представника МОУ.

Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 не перебував у безпосередньому підпорядкуванні МОУ під час виникнення спірних правовідносин, до МОУ із заявами, скаргами чи іншими зверненнями з питань його призову та зарахування до списків особового складу не звертався, позовні вимоги безпосередньо до МОУ не заявлялися

Представники ВЧ НОМЕР_1 та ОСОБА_1 не змогли належним чином забезпечити свою участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за відсутності вини апеляційного суду і розгляд справи відбувся на підставі частини 5 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував у трудових відносинах з ТОВ «Хорос» та працював на посаді арматурника четвертого розряду.

22.02.2025 ОСОБА_1 був заброньований за підприємством на період мобілізації та на воєнний час засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг - Портал Дія - до 22.02.2026.

Відповідно до даних військово-облікового документу Резерв+, сформованого станом на 11.01.2026, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку до 22.02.2026, тип відстрочки "бронювання". ІНФОРМАЦІЯ_5 .

07.02.2026 ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 при спробі незаконного перетину кордону та доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де був взятий на військовий облік.

07.02.2026 ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби був направлених на військово-лікарську комісію.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 07.02.2026 №2026-0207-1548-0011-7 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний «придатним до військової служби».

07.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ № М39 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації , на особливий період", яким відповідно до поіменного списку № 12/863 від 07.02.2026 призвано на військову службу під час мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до військово-облікового документу Резерв+, сформованого 10.02.2026, ОСОБА_1 знято з обліку. Підстава зняття - військовослужбовці.

10.02.2026 командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ № 43, яким солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти.

Підстава: мобілізаційна директива ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.01.2026, поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2026, рапорт солдата ОСОБА_1

ОСОБА_1 не погодився із своїм призовом на військову службу та проходженням її у ВЧ НОМЕР_1 і звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, а також з урахуванням наведених норм процесуального закону, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про неправомірність призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а відтак неправомірність прийняття командиром ВЧ НОМЕР_1 наказу від 10.02.2026 №43 у частині зарахування в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 ..

При цьому фактичні обставини справи учасниками справи визнаються та з огляду на приписи частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні у зв`язку з військовою агресією російською федерації із 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

За правилами частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регламентовані приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-XI).

Як передбачено у статті 1 Закону №3543-XI мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Кабінет Міністрів України 27.01.2023 прийняв постанову № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час», якою був затверджений Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови Уряду відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов`язаним рішеннями Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який вони надані.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, відповідно до військово-облікового документу Резерв+, сформованого 11.01.2026, мав відстрочку до 22.02.2026 у зв`язку із бронюванням за ТОВ «Хорос».

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації 07.02.2026 за наявності у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі бронювання за ТОВ «Хорос», дійсного до 22.02.2026, були протиправними.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову особи, яка мала право на відстрочку, не змінює встановленого законом порядку та підстав звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця.

Питання припинення проходження ним військової служби підлягає вирішенню з урахуванням положень статті 26 Закону № 2232-XII.

Право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону № 2232-XII. Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною 4 статті 26 вказаного Закону.

Згідно із приписами частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):

а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

е) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України);

є) у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ж) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця.

При цьому право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом, підставами виникнення та правовими наслідками правовими категоріями.

Право на відстрочку існує до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації. Таке право врегульоване статтею 23 Закону № 3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.

Оскільки підстави для звільнення з військової служби, передбачені частиною 4 статті 26 Закону № 2232-XII, у позивача відсутні, сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби і протиправні дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки, встановлені судом під час розгляду справи, щодо його призову на військову службу, не є підставою для звільнення з військової служби останнього відповідно до приписів статті 26 Закону № 2232-XII.

Оцінюючи правомірність видання командиром ВЧ НОМЕР_1 наказу від 10.02.2026 №43 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, апеляційний суд виходить із такого.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Згідно із пунктом 1 вказаного Положення ним визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Пунктом 6 Положення №1153/2008 передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З урахуванням того, що відповідно до сформованого ІНФОРМАЦІЯ_2 поіменного списку № 12/863 від 07.02.2026 ОСОБА_1 був призваний на військову службу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що командир Військової частини НОМЕР_1 наказ від 10.02.2026 №43 у частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини прийняв правомірно у межах повноважень, передбачених пунктом 12 Положення №1153/2008, оскільки правових та фактичних підстав для відмови у зарахуванні його до особового складу військової частини не було.

Водночас слід погодитися із доводами апелянта про те, що оспорювані ОСОБА_1 накази щодо його мобілізації та направлення для проходження військової служби за своєю юридичною природою є актами індивідуальної дії.

Конституційного Суду України в абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказав, що «за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2026 №М39 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині, що стосується призову ОСОБА_1 та скерування його для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 та наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2026 №43 у частині зарахування позивача до списків особового складу частини та на всі види забезпечення є актами індивідуальної дії, а відтак актами одноразового застосування, які станом на час вирішення спору вичерпали свою дію і не можуть бути скасовані.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково з урахуванням наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду доводів.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №260/1368/26 та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у призові ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації 07 лютого 2026 року за наявності у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі бронювання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорос».

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 16 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua