Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №500/1291/25
Суддя: Шавель Руслан Миронович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1291/25 пров. № А/857/29985/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Печінки Павла Володимировича, діючого на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання протиправною відмови в призначенні пенсії за віком, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Подлісна І.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 19.06.2025р., м.Тернопіль; дата складання повного рішення суду І інстанції: 19.06.2025р.),-
В С Т А Н О В И В:
06.03.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Печінка П.В., діючий на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Рівненській обл. № 192550010208 від 18.02.2025р. про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Україна»;
зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025р., зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Україна» Криничанського району Дніпропетровської обл. з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. (а.с.1-2).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.22 і на звороті).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Рівненській обл. № 192550010208 від 18.02.2025р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача періоди її роботи з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. в колгоспі «Україна», та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Рівненській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.25-28).
Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл., який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.31-33).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що згідно наданих до заяви позивача від 11.02.2025р. документів загальний страховий стаж складає 13 років 01 місяць 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
При цьому, не зараховано до загального страхового стажу:
період роботи згідно трудової книжки з 29.03.1993р. по 01.06.1994р., оскільки є розбіжність дати звільнення та дати наказу про звільнення;
період роботи в колгоспі з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. згідно довідки № 48-П від 06.02.2017р. про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні, оскільки відомості про особу не збігаються з відомостями особи за паспортом (відсутні дані по батькові, розбіжність прізвища, відсутні підстави видачі);
згідно наданих архівних довідок № 48-П, № 359 від 25.07.2025р., які видані Комунальним закладом Криничанським трудовим архівом про підтвердження періоду роботи з 1989 по 1996 роки, оскільки у довідці прізвище, ім`я по батькові позивача зазначено не в повному обсязі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2 і т.д. ), що не відповідає паспортним даним позивача.
Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Представник позивача Печінка П.В. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.49-50).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно з`ясовано під час судового розгляду, 11.02.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася територіального органу ПФ України із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФ України в Рівненській обл.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФ України в Рівненській обл. прийняло рішення № 192550010208 від 18.02.2025р. про відмову в призначенні пенсії за віком по причині відсутності необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за віком (зворот а.с.14).
При цьому, в рішенні вказано, що такий стаж позивача становить 13 років 01 місяць 26 днів (при необхідному 15 років). До стажу роботи позивачу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. згідно довідки № 48-П від 06.02.2017р. про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні, оскільки відомості про особу не збігаються з відомостями особи за паспортом (відсутні дані по батькові, розбіжність прізвища, відсутні підстави видачі); період роботи згідно трудової книжки з 29.03.1993р. по 01.06.1994р., оскільки є розбіжність дати звільнення та дати наказу про звільнення.
Про вказане рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1900-0207-8/8324 від 20.02.2025р. (а.с.14).
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує наявність в особи трудового стажу, є трудова книжка. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про спірні періоди його трудової діяльності, останні є читабельними і зрозумілими.
При цьому суд врахував, що розбіжності в написанні імені та по батькові позивача в паспорті та архівній довідці № 48-П від 06.02.2017р. є формальними неточностями і не спростовують факт її трудової діяльності.
За таких умов суд дійшов висновку, що позивачу безпідставно не зараховано до стажу періоди роботи з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. в колгоспі «Україна», оскільки такі відповідають архівній довідці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у архівній довідці, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні зазначеного періоду.
Водночас, обираючи правильний спосіб захисту прав позивача за сукупності всіх обставин, суд дійшов до висновку про необхідність скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. в колгоспі «Україна», та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017р.
Починаючи з 01.01.2018р., право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2025р. по 31.12.2025р. - не менше 32 років.
Частиною 1 ст.26 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У ст.1 Закону № 1058-ІV вказано, що пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. /Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
На час внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затв. постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974р., пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. (надалі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС № 656 від 06.09.1973р. «Про трудові книжки працівників та службовців» (надалі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п.18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посад дві особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., чинної на час звільнення позивача з роботи, встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку № 637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.
Апеляційний суд враховує, що позивач надала пенсійному органу належним чином оформлену трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.02.1979п., в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Записи у трудовій книжці скріплені та засвідчені відповідними печатками, не містять виправлень/підтирань, інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Отже, у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи щодо спірних періодів роботи. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачем під час судового розгляду не надано.
Також на підтвердження періоду роботи та розміру заробітної плати у колгоспі «Україна» позивач надав архівні довідки № 48-П від 06.02.2017р. та № 359 від 25.07.2011р.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що наявні в архівній довідці № 48-П від 06.02.2017р. розбіжності у написанні імені та по батькові позивача порівняно з її паспортними даними не є підставою для незарахування спірного періоду до страхового стажу.
Зокрема, дослідженими доказами підтверджується, що зазначені документи стосуються однієї й тієї ж особи.
Відповідачем не враховано, що не кожен недолік документу є правовою підставою для відмови у зарахуванні трудового стажу. Визначальним у цьому випадку є фактичне підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а не безумовна бездоганність записів у трудовій книжці чи архівній довідці.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо незарахування до трудового стажу позивача періоду роботи, підтвердженого архівною довідкою № 48-П від 06.02.2017р., виданою Комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів».
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Не усі недоліки записів у трудовій книжці, довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, довідках.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. у справі № 754/14898/15-а.
Апеляційний суд наголошує, що працівник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки, довідок.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019р. у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а.
Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018р, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, згідно з ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків у органів ПФ під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Органи ПФ України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
При цьому, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач протиправно не взяв до уваги відомості трудової книжки позивача при розрахунку страхового стажу.
Звідси, рішення ГУ ПФ України в Рівненській обл. № 192550010208 від 18.02.2025р. про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком не ґрунтується на вимогах закону.
Колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання ГУ ПФ України в Рівненській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача періоди її роботи з 10.08.1989р. по 31.12.1989р., з 01.01.1991р. по 31.05.1994р. та з 01.01.1995р. по 19.05.1996р. в колгоспі «Україна», та прийняти відповідне рішення.
При повторному розгляді заяви позивача також в обов`язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.
Окрім цього, суд першої інстанції правильно зауважив, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Рівненській обл.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, неповноти дослідження доказів та обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, через що погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволено у визначений спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ України в Рівненській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2025р. в адміністративній справі № 500/1291/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяР. М. Шавель
суддіН. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 16.11.2026р.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua