Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №500/7297/25
Суддя: Шавель Руслан Миронович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7297/25 пров. № А/857/48874/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Тягло Л.В.,
а також сторін (їх представників):
від позивача – Щербатюк О.Д.;
від відповідача - Чорнописька В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Щербатюка Олега Дмитровича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Щербатюка Олега Дмитровича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (суддя суду І інстанції: Подлісна І.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 28.07.2026р., м.Тернопіль; дата складання повного рішення суду І інстанції: 28.07.2026р.),-
В С Т А Н О В И В:
24.12.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 25.12.2025р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Щербатюк О.Д., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління /ГУ/ ДПС в Тернопільській обл.:
№ 0695395-2409-1918-UA61040450000064468 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в розмірі 6026 грн. 65 коп.;
№ 0695392-2409-1918 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 6386 грн. 45 коп.;
№ 0695394-2409-1918-UA61040450000064468 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 60956 грн. 60 коп.;
№ 0695391-2409-1918-UA61040450000064468 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 64595 грн. 80 коп.;
стягнути з відповідача судові витрати по справі (а.с.1-6).
Згідно ухвали суду від 12.01.2026р. вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.25 і на звороті).
На підставі ухвали від 11.03.2026р. суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.57).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2026р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.109-114).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Щербатюк О.Д., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.117-122).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу, який є сільськогосподарським виробником, належать на праві власності комплекс тракторної бригади та будівля акумуляторної, що згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесені до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». ОСОБА_1 використовує вказані будівлі у своїй діяльності – для виробництва сільськогосподарської продукції (розведення інших тварин), не здає їх в оренду, лізинг чи позичку.
Згідно довідки Виконавчого комітету Скориківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської обл. № 20 від 06.02.2020р. позивач за місцезнаходженням спірних будівель займається розведенням кролів.
Таким чином, позивач є сільськогосподарським виробником і має право на пільги, передбачені абз.«ж» п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу /ПК/ України.
Відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.143-148).
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до інформації з ІКС «Податковий Блок» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків за основним місцем обліку ГУ ДПС у Тернопільській обл. (Тернопільська ДПІ) за адресою: 47823, Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Токи, вул.Тиха, буд.2.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 упродовж 2023-2024 років перебували наступні об`єкти нерухомості:
комплекс, тракторної бригади площею 1819,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
нежитлова будівля, акумуляторна площею 179,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.40-43).
13.06.2025р. сформовано та надіслано позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0695395-2409-1918-UA61040450000064468 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в розмірі 6026 грн. 65 коп.;
№ 0695392-2409-1918 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 6386 грн. 45 коп.;
№ 0695394-2409-1918-UA61040450000064468 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 60956 грн. 60 коп.;
№ 0695391-2409-1918-UA61040450000064468 від 13.06.2025р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 64595 грн. 80 коп. (а.с.14-16).
24.06.2025р. позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення рішення (зворот а.с.14, зворот а.с.16).
Згідно відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 2008 року.
Відповідно до Податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця позивач задекларував дохід від здійснення діяльності 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві»: у 2023 році - 428500 грн., у 2024 році - 491408 грн. (а.с.8-13).
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та вид діяльності, в яких вони використовуються.
Разом з тим, достатніх доказів належності позивача до сільськогосподарських товаровиробників, який використовує об`єкти нежитлової нерухомості, які йому належать, безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не представлено; надана довідка Виконавчого комітету Скориківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської обл. № 20 від 06.02.2020р. не відноситься до первинних документів, а вказаний суб`єкт не наділений повноваженнями здійснення контролю за використанням фізичних особами належного їм майна.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову відповідають дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Спірним у цій справі є питання правомірності визначення податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 і 2024 роки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель сільськогосподарського призначення, та можливість застосування положень пп.266.2.2 «ж» п.266.2 ст.266 ПК України в розглядуваному випадку.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст.15 ПК України).
Відповідно до ст.265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та які не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом № 507 від 17.08.2000р. затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Зазначені правові норми у їх системному зв`язку свідчать, що правовою підставою для застосування пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є обов`язкова наявність сукупності двох імперативних умов: належність власника об`єкта нерухомості до сільськогосподарських товаровиробників та віднесення самого об`єкта, який не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, за його офіційним правовим статусом і правовстановлюючими документами безпосередньо до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».
За відсутності однієї з цих умов об`єкт нерухомості підлягає оподаткуванню на загальних підставах, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.05.2024р. у справі № 600/5153/23, від 22.04.2020р. у справі № 540/2206/19 та від 26.06.2025р. у справі № 400/1245/23.
Як встановлено судом першої інстанції, протягом спірних 2023-2024 років позивач не відносився до сільськогосподарських товаровиробників в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.
Доказів використання позивачем належних йому нежитлових будівель безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, не представлено.
В свою чергу, позивач дотримується протилежної думки, оскільки він відноситься до сільськогосподарських товаровиробників, у своїй діяльності використовує спірні будівлі, про що надав відповідні податкові декларації і довідку органу місцевого самоврядування.
Аналізуючи такі доводи позивача (апелянта), суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затв. наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000р. (діючого на час виникнення спірних правовідносин), будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абз.2 ст.1 Закону України № 575-VI від 23.09.2008р. «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Звідси, поняття «виробники сільськогосподарської продукції» є ширшим поняттям, а тому останнє охоплює собою поняття «сільськогосподарські товаровиробники», яке було наведено в ПК України на момент виникнення спірних правовідносин.
Під час судового розгляду було встановлено, що позивач упродовж 2023-2024 років не здійснював виробництво сільськогосподарської продукції, при цьому будь-яких первинних документів на підтвердження такої діяльності останній не надав.
Згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023-2024 роки визначено один вид діяльності позивача - 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві».
Клас 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві» включає в себе наступну діяльність: 1. сільськогосподарську діяльність, яку здійснюють за винагороду або на основі контракту: передпосівну підготовку полів; сівбу та садіння сільськогосподарських культур; оброблення сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у т.ч. з повітря; обрізання плодових дерев і виноградників; пересаджування рису, розсаджування та прополювання буряку; збирання врожаю; боротьбу зі шкідниками (у т.ч. із кролями), пов`язану із сільським господарством 2. підтримку угідь у належному сільськогосподарському й екологічному стані; 3. експлуатацію сільськогосподарського зрошувального устатковання; 4. надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.
Звідси, вказана діяльність не передбачає виробництва сільськогосподарської продукції, тобто, особа, яка здійснює таку діяльність не може бути сільськогосподарським товаровиробником.
Під час судового розгляду позивач долучив до справи уточнюючі податкові декларації, які вказують на отримання доходу від вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), що не доводить здійснення діяльності з розведення інших тварин, а також використання оподаткованих об`єктів нерухомості. Також уточнюючі податкові декларації подані лише 01.06.2026р., тобто, поза строком нарахування податку на нерухоме майно за податкові періоди 2023-2024 року (а.с.69-78).
Відповідно до приписів п.п.8.1, 8.2, 8.4 Розділу VIII «Порядку обліку платників податків і зборів», затв. наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011р., платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Відповідно до інформації з ІКС «Податковий блок» позивач не подавав повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.
Надана довідка Виконавчого комітету Скориківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської обл. № 20 від 06.02.2020р. вказує на розведення позивачем за місцезнаходженням спірних будівель кролів (а.с.18).
Водночас, така довідка не є первинним документом, а відтак не може розцінюватися як беззаперечний доказів в розглядуваній справі.
Окрім того відповідно до інформації з ІКС «Податковий блок»:
18.03.2020р. ТзОВ «Агро-Ланка-2» подало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, в якому вказали бочку та паливний склад за адресою: Тернопільська обл., Підволочиський район, с.Воробіївка, вул.Нова, буд.5а, зазначивши право довгострокового користування або оренди (а.с.35).
19.03.2020р. ФГ «Ланка-Агро» подало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, в якому вказали бочку та паливний склад за адресою: Тернопільська обл., Підволочиський район, с.Воробіївка, вул.Нова, буд.5а (а.с.36).
16.12.2022р. ФГ «Ланка-Агро» подало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, в якому вказали склад за адресою: Тернопільська обл., Підволочиський район, с.Воробіївка, вул.Нова, буд.5, зазначивши право короткострокового користування, оренди або найму (а.с.37).
23.04.2025р. ТзОВ «Агро-Ланка-2» подало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, в якому вказали бочку та паливний склад за адресою: Тернопільська обл., Підволочиський район, с.Воробіївка, вул.Нова, буд.5, зазначивши право довгострокового користування або оренди (а.с.38).
Вищезазначена інформація свідчить про те, що оподатковані об`єкти нерухомості здавалися в оренду або позичку.
З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень п.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Також слід зазначити, що встановлена п.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про законність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача виник обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Вирішуючи в межах цієї конкретної справи питання правомірності визначення податкового зобов`язання, з огляду на всі фактичні обставини справи, колегія суддів визнає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податкові періоди 2023 та 2024 років, прийнято відповідачем із дотриманням вимог закону, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, а тому розглядуваний позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2026р. в частині зупинення дії рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2026р. в адміністративній справі № 500/7297/25 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.137-139).
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника адвоката Щербатюка Олега Дмитровича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2026р. в адміністративній справі № 500/7297/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2026р. в частині зупинення дії рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2026р. в адміністративній справі № 500/7297/25 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяР. М. Шавель
суддіС. М. Глазько
І. В. Глушко
Дата складання повного судового рішення: 16.11.2026р.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua