Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №380/6680/25
Суддя: Матковська Зоряна Мирославівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6680/25 пров. № А/857/45933/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 380/6680/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, (головуючий суддя першої інстанції Качур Р.П., місце ухвалення м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження), -
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Львівській області (далі – ГУ ДПС, позивач) звернулося із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_2 , відповідач), у якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 104719,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по єдиному податку з фізичних осіб, що складається із основного платежу та пені, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, що складається із основного платежу, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, що складається із основного платежу. Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість № 2566/5/13-01-13-03 від 03.03.2025 року складає 301604,23 гривень. Сума податкового боргу, яка підлягає стягненню становить 104719,37 грн та виникла по єдиному податку з фізичних осіб на суму 14459,10 грн на підставі податкових декларацій платника єдиного податку № 9371409351 від 04.02.2021 року на суму 6816,92 грн, № 9224054381 від 09.08.2021 року на суму 1220,00 грн, № 9331780542 від 05.11.2021 року на суму 6310,00 грн, пені, нарахованої на податкову декларацію платника єдиного податку № 9371409351 від 04.02.2021 року на суму 112,18 грн. Також вказав, що сума податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінному від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості становить 88775,14 грн на підставі податкового повідомлення-рішення № 0902794-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 37208,74 грн; податкового повідомлення-рішення № 2194643-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 51566,40 грн. Сума податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінному від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості становить 1485,13 грн та виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0902795-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 264,04 грн, податкового повідомлення-рішення № 0902796-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 390,09 грн, податкового повідомлення-рішення № 2182761-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 335,43 грн, податкового повідомлення-рішення № 2175242-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 495,57 грн. Стверджує, що на даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідних сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 104719 (сто чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн 37 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідач не має у власності об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінному від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами-власниками нежитлової нерухомості. З 05.10.2016 року ОСОБА_3 не є співвласником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Інших об`єктів нежитлової нерухомості у Відповідача не має та не було. Зазначене підтверджується також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копії інформаційних довідок додаються).
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Згідно з довідкою про податкову заборгованість від 03.03.2025 № 2566/5/13-01-13-03 станом на 28.02.2025, виданою Головним управлінням ДПС у Львівській області, податковий борг відповідачки становить 301604,23 грн. Відповідно до відомостей вказаної довідки стягненню підлягає борг на суму 104719,37 грн.
Вказаний борг виник на підставі на підставі податкових декларацій платника єдиного податку № 9371409351 від 04.02.2021 року на суму 6816,92 грн, № 9224054381 від 09.08.2021 року на суму 1220,00 грн, № 9331780542 від 05.11.2021 року на суму 6310,00 грн, пені, нарахованої на податкову декларацію платника єдиного податку № 9371409351 від 04.02.2021 року на суму 112,18 грн, податкового повідомлення-рішення № 0902794-2407-1303 від 08.06.2021 року, податкового повідомлення-рішення № 2194643-2411-1303 від 06.09.2022 року, податкового повідомлення-рішення № 0902795-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 264,04 грн, податкового повідомлення-рішення № 0902796-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 390,09 грн, податкового повідомлення-рішення № 2182761-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 335,43 грн, податкового повідомлення-рішення № 2175242-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 495,57 грн.
Також із метою погашення заборгованості податковим органом прийнято податкову вимогу форми “Ф” від 06.10.2023 № 0013727-1303-1301, яка надіслана відповідачці на адресу: АДРЕСА_1 . Конверт рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 7900073438310 із вказаною вимогою повернувся на адресу контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки борг у сумі 104719,37 грн, який виник на підставі вищевказаних податкових декларацій, а також податкових повідомлень-рішень, самостійно відповідачкою не сплачено, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки за відповідачем обліковується документально підтверджений податковий борг, щодо якого відповідачем не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення у спосіб прийняття судом рішення про стягнення податкового боргу у вказаному вище розмірі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).
Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно із п. 57.2. ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно із п. 95.1. ст. 95 цього ж Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
З матеріалів справи видно, що Сума податкового боргу, яка підлягає стягненню становить 104719,37 грн та виникла по єдиному податку з фізичних осіб на суму 14459,10 грн на підставі податкових декларацій платника єдиного податку № 9371409351 від 04.02.2021 року на суму 6816,92 грн, № 9224054381 від 09.08.2021 року на суму 1220,00 грн, № 9331780542 від 05.11.2021 року на суму 6310,00 грн, пені, нарахованої на податкову декларацію платника єдиного податку № 9371409351 від 04.02.2021 року на суму 112,18 грн. Також вказав, що сума податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінному від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості становить 88775,14 грн на підставі податкового повідомлення-рішення № 0902794-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 37208,74 грн; податкового повідомлення-рішення № 2194643-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 51566,40 грн. Сума податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінному від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості становить 1485,13 грн та виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0902795-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 264,04 грн, податкового повідомлення-рішення № 0902796-2407-1303 від 08.06.2021 року на суму 390,09 грн, податкового повідомлення-рішення № 2182761-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 335,43 грн, податкового повідомлення-рішення № 2175242-2411-1303 від 06.09.2022 року на суму 495,57 грн.
Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача несплаченого податкового боргу, то предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України. Питання правильності нарахування податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами справи підтверджується, що Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачці за адресою: 79052, м. Львів вул. Каганця 85/3.
Докази оскарження відповідачкою зазначених податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.
Вказане свідчить, що сума податкового зобов`язання відповідачки на суму 104719,37 грн є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена.
Про наявність за відповідачем податкового боргу в сумі 104719,37 грн. свідчить довідка про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області, розрахунок сум податкового боргу.
На даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін).
Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 06.10.2023 № 0013727-1303-1301 на суму 157096,38 грн, яку надіслано відповідачці рекомендованим поштовим відправленням за адресою: 79052 м. Львів вул. Каганця 85/3.
Конверт рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 7900073438310, яким надіслано вищевказану податкову вимогу відповідачці, повернувся на адресу контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, в силу приписів п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога вважається врученою відповідачці.
Доказів оскарження даної податкової вимоги або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду спростувань, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь держави податкового боргу в розмірі 104719,37 грн.
Щодо покликань апелянта про те, що копії документів на підставі яких виник борг є жахливої якості та з таких копій документів не можна встановити нарахування жодного податку, то такі судом апеляційної уваги не беруться, оскільки такі покликання не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 380/6680/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддяЗ. М. Матковська
суддіВ. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua