Вирок від 15 листопада 2026 р. у справі №638/7191/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №638/7191/26

Суддя: Латка І. П.

Справа № 638/7191/26

Провадження № 1-кп/638/1584/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12025221070001398 від 22 листопада 2025 року з обвинувальними актами щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Снігурівка Миколаївської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є особою з інвалідністю, військовослужбовця у званні молодшого сержанта на посаді водія 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

У середині липня 2025 року, більш точного часу не встановлено, потерпілий військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 Збройних сил України - ОСОБА_5 , будучи на бойовій позиції, через командира частини, попрохав свого побратима ОСОБА_4 , взяти його заробітну картку АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 , яка перебувала на зберіганні у його знайомої ОСОБА_7 , повідомивши при цьому пін-код до картки, для розрахунку за придбання необхідних продуктів та речей потерпілому, які потрібно було передати останньому на бойову позицію, на що ОСОБА_4 погодився.

У подальшому, наприкінці серпня 2025 року, точний час та дату в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у м. Ізюм Харківської області, ОСОБА_4 , виконуючи вказане прохання потерпілого, зустрівся з ОСОБА_7 та взяв у неї належну ОСОБА_5 банківську картку АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 , які видаються банківськими установами та згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційними документами.

В цей час у ОСОБА_4 , достовірно знав про те, що на банківській карті маються грошові кошти, виник умисел на їх заволодіння, при цьому достовірно усвідомлюючи, що на рахунку зазначеної картки знаходяться грошові кошти, якими він матиме можливість розпоряджатися.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння банківською картою, шляхом шахрайства для подальшого зняття з неї грошових коштів, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, привласнив належну ОСОБА_5 банківську картку АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 .

Після вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник та привласненою банківською картою скористався на розпорядився на власний розсуд, а саме залишивши вказані документи у своєму володінні.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Продовжуючи злочину діяльність ОСОБА_4 впевнившись, що 22 серпня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 70 000 грн., з назвою операцій: «одноразова винагорода за липень 2025 року», скористався грошовими коштами потерпілого та у період з 23 серпня 2025 року по 30 серпня 2025 року., перебуваючи у м. Ізюм Харківської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 30 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 10 692 грн. 54 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 40 692 грн. 54 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 22 серпня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 75 000 грн., з назвою операцій: «додаткова винагорода (основана) за липень 2025 року», скористався грошовими коштами потерпілого та у період з 30 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року., перебуваючи у м. Харкові, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах та магазинах на суму 146 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 16 473 грн. 50 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 162 473 грн. 50 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 12 вересня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 18 491 грн. 78 коп., з назвою операцій: «грошове забезпечення», скористався грошовими коштами потерпілого та у період з 13 вересня 2025 року по 19 вересня 2025 року., перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 20 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 1 192 грн. 71 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 21 192 грн. 71 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 23 вересня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 75 000 грн., з назвою операцій: «додаткова винагорода (основана) за серпень 2025 року», скористався грошовими коштами потерпілого та 23 вересня 2025 року., перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 40 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 18 714 грн. 50 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 58 714 грн. 50 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Окрім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 23 вересня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 70 000 грн., з назвою операцій: «винагорода за серпень 2025 року», скористався грошовими коштами потерпілого та 24 вересня 2025 року., перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 37 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 13 525 грн. 00 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 50 525 грн. 00 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 25 вересня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 24 505 грн., 96 коп., з назвою операцій: «матеріальна допомога», скористався грошовими коштами потерпілого та у період часу з 25 вересня 2025 року по 28 вересня 2025 року, перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 31 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 25 004 грн. 00 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 56 004 грн. 00 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Окрім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 22 жовтня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 70 000 грн., 00 коп., з назвою операцій: «винагорода за вересень 2025 року», скористався грошовими коштами потерпілого та 25 жовтня 2025 року, перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 22 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 3 486 грн. 56 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 25 486 грн. 56 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 22 жовтня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 75 000 грн. 00 коп., з назвою операцій: «винагорода (основна) за вересень 2025 року», скористався грошовими коштами потерпілого та 26 жовтня 2025 року, перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 40 000 грн. та оплату в магазинах за товар для власних потреб на суму 27 897 грн. 32 коп., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 67 897 грн. 32 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 22 жовтня 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 19 682 грн. 87 коп., з назвою операцій: «повернення надмірно стягнутих котів», скористався грошовими коштами потерпілого та 27 жовтня 2025 року, перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 18 000 грн. тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи повторно, впевнившись, що 14 листопада 2025 року на заробітну банківську картку потерпілого АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 зарахувались кошти від в/ч НОМЕР_3 , у сумі 20 097 грн. 68 коп., з назвою операцій: «грошове забезпечення», скористався грошовими коштами потерпілого та 14 листопада 2025 року, перебуваючи у м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, у різний час доби, реалізуючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, здійснив зняття готівки у банкоматах на суму 20 000 грн., тим самим таємно викрав грошові кошти потерпілого після чого розпорядився ними на власний розсуд та спричинив ОСОБА_5 , майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень. Просив не позбавляти його волі, застосувати ст.75 КК України. Шкоду готовий відшкодовувати частково. На даний час у нього заблоковані картки, наступного місяця почне відшкодовувати.

У судовому засіданні прокурор просив суд призначити покарання за ч.1 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі, та за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі, на підставі ч..1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх кваліфікацію, цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, щодо призначенні покарання, просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочинів обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочинів, їх наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні.

Оскільки обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Суд вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії наступним чином:

-за епізодом щодо привласнення належної ОСОБА_5 банківської картки АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_4 , який мав місце наприкінці серпня 2025 року, - за ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів;

- за епізодом щодо викрадення 40692,54 грн, який мав місце 22 серпня 2025 року - за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

- за рештою епізодів - за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпечність та характер вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком (ч. 1 ст. 357 КК України) та тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України), дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за відомостями службової характеристики, виданої за місцем служби, зарекомендував себе з негативного боку, добровільно шкоду не відшкодував, навіть частково.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує кількість епізодів злочинної діяльності, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, його наслідки, те, що шкода потерпілому обвинуваченим не відшкодована, вищевказані дані, що характеризують особу ОСОБА_4 , ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинених кримінальних правопорушень та його поведінку після їх вчинення, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують.

З урахуванням вказаного суд доходить висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді у виді обмеження волі у межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України та у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, що буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Остаточне покарання призначити обвинуваченому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки він засуджується за вчинення сукупності кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, гарантуватиме безпеку для суспільства, яке необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченого нанесені в результаті вчиненого кримінального правопорушення матеріальні збитки в розмірі матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 520 986,13 грн та моральну шкоду у розмірі 52098,61 грн.

Обвинуваченим ОСОБА_4 цивільний позов визнаний в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Дослідженням матеріалів провадження та доводів позовної заяви встановлено, що позовна заява є обґрунтованою, розмір завданих збитків доведеним, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_8 від 12 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 19.04.2026 року включно, після закінчення строку дії ухвали слідчого судді запобіжний захід та інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня фактичного його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

Речові докази, а саме: товарний чек № 90421, який поміщено до паперового конверту та опечатано печатку №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області; диск з матеріалами тимчасового доступу, за номерами телефону ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; диск з матеріалами тимчасового доступу, за номером телефону ПрАТ «Київстар» ПрАТ «Київстар» НОМЕР_7 ; диск з матеріалами тимчасового доступу, щодо банкоматів АТ КБ «Приватбанк», з яких здійснювались несанкціоновані зняття готівки з картки ОСОБА_5 ; диск з матеріалами тимчасового доступу, щодо банкоматів АТ «ОЩАДБАНК», з яких здійснювались несанкціоновані зняття готівки з картки ОСОБА_5 ; диск з матеріалами тимчасового доступу по банківській картці АТ «Укрсиббанк» потерпілого ОСОБА_5 № НОМЕР_4 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025221070001398.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 520 986,13 грн та моральну шкоду у розмірі 52098,61 грн, а всього грошові кошти у розмірі 573084,74 грн (п`ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят чотири гривні 74 копійки).

Вирок може бути оскаржений, за винятком заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua