Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №380/7988/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №380/7988/25

Суддя: Нос Степан Петрович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7988/25 пров. № А/857/46807/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі № 380/7988/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сікер" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції Кисильова О.Й.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікер" звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2025 №UA209000/2025/900192/3 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сікер" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач 1 оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2022 Компанія "ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD", CHINA (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікер" (Покупець) уклали зовнішньоекономічний Контракт № TTC2208136 (далі - Контракт № TTC2208136), за умовами пункту 1.1. розділу І якого у порядку та на умовах, визначених цим контрактом Продавець постачає і передає у власність Покупця батути, а також їх комплектуючі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) № TTC2408198 від 20.11.2024 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 24 615,50 доларів США.

ТОВ "Сікер" 05.02.2025 через уповноваженого агента з митного оформлення подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209170009646U0, згідно із якою до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або гри на свіжому повітрі: батути в комплекті в розібраному вигляді).

Разом із митною декларацією позивач подав відповідачу наступні документи: Зовнішньоекономічний договір № ТТС2208136 від 26.10.2022; Пакувальний лист б/н від 20.11.2024; Рахунок-проформа № ТТС2408198 від 16.10.2024; Рахунок-фактура (Інвойс) №ТТС2408198 від 20.11.2024; Банківський платіжний документ № 1306 від 18.10.2024; Банківський платіжний документ №1372 від 06.01.2025; Договір про перевезення №2606/24-01 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2502017 від 03.02.2025; Автотранспортну накладну б/н від 05.02.2025; Коносамент № ХМ241100217 від 05.12.2024; Накладну УМВС № 31514324 від 30.01.2025; копію митної декларації країни відправлення №310120240515094823 від 21.11.2024; Прайс-лист; Інтернет пропозицію.

Згідно ст. 53 МК України митний орган надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Директор ТОВ "Сікер" Бобко Павло надав відповідь, в якій просив визнати заявлену митну вартість за ціною договору, проте, якщо митниця вважає, що ТОВ "Сікер" не спростував сумніви щодо заявленої митної вартості, то в порядку консультацій повідомив, що за митними деклараціями № UA100230/2024/513362, № UA100230/2024/513414 проведено митне оформлення товару з описом "Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі – Батути в комплекті в розібраному вигляді» " за рівнем митної вартості 2,39 та 2,44 долар за 1 кілограм відповідно. Просив врахувати надану ТОВ "Сікер" інформацію щодо наведених митних декларацій.

Львівська митниця 06.02.2025 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2.

За результатами розгляду поданих документів митний орган сформував картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000217.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025, позивач подав скаргу до Державної митної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна митна служба України прийняла рішення №15/15-02-02/13/1820 від 26.03.2025 про часткове її задоволення: скасувала рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025. Державна митна служба України, розглядаючи скаргу позивача, встановила, що на порушення вимог частини другої статті 55 Кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 Рішення: не наведено належних та достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару; окрім номера та дати ЕМД, яка була взята за основу для визначення митної вартості товару не зазначено докладної інформації, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненням щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Водночас, Держмитслужба зобов`язала Львівську митницю прийняти нове рішення про коригування митної вартості

Львівська митниця 01.04.2025 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 у графі 33 якого зазначено: "В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- Поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 26.10.2022 № TTC2208136 (далі – Контракт), укладеного між ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (постачальник) та ТОВ "Сікер" (Покупець), згідно з яким, зокрема: постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Згідно з наявною в Автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор" інформацією в період з 08.02.2023 по 06.02.2025 на підставі Контракту імпортовано товари, загальна фактурна вартість яких складає 2 339 814,55 USD, що перевищує вартість, визначену пунктом 3 Контракту.

- При заявлених умовах поставки FOB – Нінбо, Китай транспортування товару за маршрутом (Нінбо, Китай – Гданськ, Польща – с. Гостинцеве, Україна) здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 26.06.2024 № 2606/24-01 (далі –Договір), укладеного між ТОВ "ФОРМАГ" (Експедитор) та ТОВ "Сікер" (Клієнт), яким передбачено: клієнт надає експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності до відвантаження/прийому вантажу (пункт 3.1); заявка повинна мати наступні дані: загальний маршрут слідування вантажу; описання вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; ім`я та прізвище відповідального за відвантаження /одержання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним; адреса завантаження/доставки вантажу; інструкції з оформлення товарно-транспортної документації; перелік замовлених у експедитора послуг; узгоджена вартість послуг експедитора (без урахування витрат, виникнення і розмір яких неможливо передбачити/узгодити в момент оформлення заявки, таких як, наприклад, зберігання, демередж, простій транспортних засобів, інших додаткових витрат) і умови їх оплати; узгоджений сторонами курс(и) валют і коефіцієнти до нього, якщо вартість послуг встановлена в валюті (пункт 3.2); якщо вартість будь-якої послуги експедитора не може бути узгоджена сторонами на дату оформлення заявки, вартість такої послуги узгоджується сторонами, коли це стане можливим та клієнт надає експедитору додаткову заявку на надання такої послуги (пункт 3.3); якщо умови заявки стосовно терміну (строку) оплати послуг експедитора, курсу(ів) валют та коефіцієнтів до нього, розміру штрафних санкцій відрізняється від зазначених у Договорі умов, умови заявки мають переважну силу над зазначеними у Договорі умовами (пункт 3.6); послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 відс. передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору, якщо інше не передбачено умовами заявки. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору (пункт 4.1); клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено умовами заявки (пункт 4.2); вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках/заявках/рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, затрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках/заявках/рахунках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, листами по електронній пошті (пункт 4.3). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару скаржником до митного оформлення надано Договір, рахунок від 03.02.2025 №2502017, довідку про транспортні витрати від 03.02.2025 №256, коносамент від 05.12.2024 № XM241100217, УМВС накладна від 30.01.2025 №31514324, CMR від 05.02.2025 б/н. При цьому слід відмітити, що не надано заявки, яка з урахуванням умов пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 Договору є його невід`ємною частиною, містить інформацію щодо перевезення товару та умови якої мають переважну силу перед умовами Договору. Також, з урахуванням 100 відс. передоплати за транспортно- експедиторські послуги, визначеної пунктами 4.1, 4.2 Договору Проте банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, декларантом на розгляд не надано.

- Варто зауважити, що згідно з рахунком від 03.02.2025 № 2502017 та довідкою про транспортні витрати від 03.02.2025 № 256 транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Нінбо, Китай – порт Гданськ, Польща – с. Гостинцеве, Україна на заявлених умовах поставки FOB – Нінбо, Китай. При цьому, коносамент від 05.12.2024 №XM241100217 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Нінбо, Китай – порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 30.01.2025 № 31514324 за маршрутами порт Глівіце, Польща – с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.02.2025 б/н за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна – с. Гостинцеве, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща – порт Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у порту Глівіце, Польща.

- Також, у митній декларації країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 та коносаменті від 05.12.2024 №XM241100217 наявні відомості про 2 судна, які здійснювали перевезення товару з порту Нінбо, Китай до порту Гданськ, Польща (MSC C. MONTAINE/FX446W та MSC BENEDETTA XIII/FX447W відповідно), що свідчить про здійснення перевантаження товару на інше судно. Таким чином, експедитор повинен надавати послуги з перевантаження товару у двох зазначених вище місцях. Проте, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 05.02.2025 № UA209170/2025/009646, декларантом не включено до ціни, що була фактично сплачена, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Зазначене свідчить про неповноту включення декларантом до митної вартості товару її складових, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.

- Крім того, митна декларація країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару саме на підставі такої митної декларації та зазначених в ній відомостей. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості (див ел. пов.) Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс–лист, інтернет пропозиція. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2024/87215 від 16.10.2024, рівень митної вартості становить 3,76 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось".

Позивач вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 протиправним, звернувся до суду із позовом про його скасування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом, у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17).

Згідно частини другої ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 зазначив, що згідно з якими декларант не зобов`язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів відповідачем витребувані у ТОВ "Сікер" додаткові документи, зокрема, всі документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідна вимога не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант по митній декларації №25UA209170009646U0 від 05.02.2025 надав такі документи: Зовнішньоекономічний договір № ТТС2208136 від 26.10.2022; Пакувальний лист б/н від 20.11.2024; Рахунок-проформу № ТТС2408198 від 16.10.2024; Рахунок-фактуру (Інвойс) № ТТС2408198 від 20.11.2024; Банківський платіжний документ №1306 від 18.10.2024; Банківський платіжний документ № 1372 від 06.01.2025; Договір про перевезення № 2606/24-01 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2502017 від 03.02.2025; Автотранспортну накладну б/н від 05.02.2025; Коносамент № ХМ241100217 від 05.12.2024; накладну УМВС № 31514324 від 30.01.2025; копію митної декларації країни відправлення №310120240515094823 від 21.11.2024; Прайс-лист; Інтернет пропозицію.

Відповідач витребував у ТОВ "Сікер" всі документи за переліком, визначеним у ст. 53 МК України, не взявши до уваги надані позивачем документи.

Митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 відповідач вказав на наступні підстави: " - Поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 26.10.2022 № TTC2208136 (далі – Контракт), укладеного між ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (Постачальник) та ТОВ "Сікер" (Покупець), згідно з яким, зокрема: постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Згідно з наявною в Автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор" інформацією в період з 08.02.2023 по 06.02.2025 на підставі Контракту імпортовано товари, загальна фактурна вартість яких складає 2 339 814,55 USD, що перевищує вартість, визначену пунктом 3 Контракту.

- При заявлених умовах поставки FOB – Нінбо, Китай транспортування товару за маршрутом (Нінбо, Китай – Гданськ, Польща – с. Гостинцеве, Україна) здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 26.06.2024 № 2606/24-01 (далі –Договір), укладеного між ТОВ "ФОРМАГ" (Експедитор) та ТОВ "Сікер" (клієнт), яким передбачено: клієнт надає експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності до відвантаження/прийому вантажу (пункт 3.1); заявка повинна мати наступні дані: загальний маршрут слідування вантажу; описання вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; ім`я та прізвище відповідального за відвантаження /одержання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним; адреса завантаження/доставки вантажу; інструкції з оформлення товарно-транспортної документації; перелік замовлених у експедитора послуг; узгоджена вартість послуг експедитора (без урахування витрат, виникнення і розмір яких неможливо передбачити/узгодити в момент оформлення заявки, таких як, наприклад, зберігання, демередж, простій транспортних засобів, інших додаткових витрат) і умови їх оплати; узгоджений сторонами курс(и) валют і коефіцієнти до нього, якщо вартість послуг встановлена в валюті (пункт 3.2); якщо вартість будь-якої послуги експедитора не може бути узгоджена сторонами на дату оформлення заявки, вартість такої послуги узгоджується сторонами, коли це стане можливим та клієнт надає експедитору додаткову заявку на надання такої послуги (пункт 3.3); якщо умови заявки стосовно терміну (строку) оплати послуг експедитора, курсу(ів) валют та коефіцієнтів до нього, розміру штрафних санкцій відрізняється від зазначених у Договорі умов, умови заявки мають переважну силу над зазначеними у Договорі умовами (пункт 3.6); послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 відс. передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору, якщо інше не передбачено умовами заявки. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору (пункт 4.1); клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено умовами заявки (пункт 4.2); вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках/заявках/рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, затрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках/заявках/рахунках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, листами по електронній пошті (пункт 4.3). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару скаржником до митного оформлення надано Договір, рахунок від 03.02.2025 №2502017, довідку про транспортні витрати від 03.02.2025 №256, коносамент від 05.12.2024 № XM241100217, УМВС накладна від 30.01.2025 №31514324, CMR від 05.02.2025 б/н. При цьому слід відмітити, що не надано заявки, яка з урахуванням умов пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 Договору є його невід`ємною частиною, містить інформацію щодо перевезення товару та умови якої мають переважну силу перед умовами Договору. Також, з урахуванням 100 відс. передоплати за транспортно- експедиторські послуги, визначеної пунктами 4.1, 4.2 Договору Проте банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, декларантом на розгляд не надано.

- Варто зауважити, що згідно з рахунком від 03.02.2025 № 2502017 та довідкою про транспортні витрати від 03.02.2025 № 256 транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Нінбо, Китай – порт Гданськ, Польща – с. Гостинцеве, Україна на заявлених умовах поставки FOB – Нінбо, Китай. При цьому, коносамент від 05.12.2024 № XM241100217 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Нінбо, Китай – порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 30.01.2025 № 31514324 за маршрутами порт Глівіце, Польща – с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.02.2025 б/н за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна – с. Гостинцеве, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща – порт Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у порту Глівіце, Польща.

- Також, у митній декларації країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 та коносаменті від 05.12.2024 № XM241100217 наявні відомості про 2 судна, які здійснювали перевезення товару з порту Нінбо, Китай до порту Гданськ, Польща (MSC C. MONTAINE/FX446W та MSC BENEDETTA XIII/FX447W відповідно), що свідчить про здійснення перевантаження товару на інше судно. Таким чином, експедитор повинен надавати послуги з перевантаження товару у двох зазначених вище місцях. Проте, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 05.02.2025 №UA209170/2025/009646, декларантом не включено до ціни, що була фактично сплачена, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Зазначене свідчить про неповноту включення декларантом до митної вартості товару її складових, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.

- Крім того, митна декларація країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару саме на підставі такої митної декларації та зазначених в ній відомостей. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

… Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість …".

Отже, суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.

Стосовно доводів відповідача про те, що у Контракті від 26.10.2022 № ТТС2208136 відсутні відомості про повноважного представника постачальника, а також те, що загальна фактурна вартість імпортованих товарів перевищує вартість, визначену пунктом 3 Контракту, суд враховує таке.

На законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 1275 від 06.07.2020.

Твердження митниці про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач подав митному органу лист-роз`яснення від "ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD" від 21.03.2024 щодо особи, яка підписала відповідний контракт, який суд вважає належним та допустимим доказом.

Документи, які підтверджують повноваження на підписання контракту не визначені частиною 2 та 3 ст.53 Митного кодексу України як документ, що обґрунтовує заявлену митну вартість. При цьому відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Позивач надав Доповнення № 1 від 12.06.2024 до контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022, відповідно до якого сторони погодились внести зміни у зовнішньоекономічний контракт і пункт 3 викласти в наступній редакції: "Валюта контракту – долар США (USD). Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 10 000 000 USD". Даний документ суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Стосовно твердження митного органу про те, що до митного оформлення не було надано заявки на перевезення та банківських платіжних документів про оплату транспортно-експедиторських послуг.

Заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зауважити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" від 24.05.2012 № 599 визначено транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Зі змісту наказу Міністерства фінансів України слідує, що ним не визначено заявку, як документ, що обґрунтовує транспортні витрати.

Судом встановлено, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю були подані такі документи: Договір про перевезення №2606/24-01 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2502017 від 03.02.2025; Автотранспортну накладну б/н від 05.02.2025; Коносамент № ХМ241100217 від 05.12.2024; Накладну УМВС № 31514324 від 30.01.2025; Копію митної декларації країни відправлення № 310120240515094823 від 21.11.2024.

Отже, суд встановив, що вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. Усі транспортні витрати, які поніс позивач включені у заявлену митну вартість. До позовної заяви позивач долучив платіжну інструкцію № 2757 від 03.02.2025, яка підтверджує оплату рахунку № 2502017 від 03.02.2025, та заявку № ТТС2408198 до Договору транспортного експедирування № 2606/24-01 від 26.06.2024, як суд бере до уваги як належні і допустимі докази.

Стосвоно доводів відповідача про те, що декларант не включив до ціни, що була фактично сплачена, витрати на навантаження, перевантаження на інше судно, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, суд враховує таке.

ТОВ "ФОРМАГ" (Експедитор) надав ТОВ "Сікер" лист від 07.04.2025 та лист від 22.04.2025, в яких зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, перевантаження товару з одного судна на інше, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону.

Відтак, витрати на транспортування товару підтверджені документально, а до митної вартості товару були включені її складові, визначені пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України.

Стосовно покликання відповідача про недоліки у митній декларації країни відправлення, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Відтак, надана позивачем митна декларація країни відправлення № 310120240515094823 від 21.11.2024 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Таким чином, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, в тому числі і ті, які підтверджували транспортні витрати.

Згідно частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наведені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд також встановив, що під час проведення консультацій при винесенні первинного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025, яке було скасовано ДМС України за результатами розгляду скарги позивача, декларант надавав інформацію про митне оформлення ідентичних товарів з посиланням на конкретні митні декларації № UA100230/2024/513362 та № UA100230/2024/513414 за рівнем митної вартості 2,39 та 2,44 дол. за 1 кілограм відповідно. Дані декларації могли бути перевірені посадовими особами відповідача, проте вказана інформація не була взята до уваги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. У даному ж випадку, з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. При цьому, вказана декларація теж була оформлена митницею за резервним методом. Тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Аналогічна праова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17.

Однією з підстав для скасування Держмитслужбою України первинного рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025 у листі від 26.03.2025 № 15/15-02-02/13/1820 було зазначено те, що в порушення вимог частини другої статті 55 Кодексу та затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 рішення не наведено належних та достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару: окрім номера та дати ЕМД, яка була взята за основу для визначення митної вартості товару не зазначено докладної інформації, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак і при винесенні повторного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 Львівська митниця знову допустила таке ж порушення, а саме вказала ту саму інформацію, що й в первинному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025 щодо джерела інформації для коригування митної вартості товарів. Тобто відповідач так і не зазначив докладної інформації, яка використовувалась ним при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, на що звертав увагу вищестоящий орган при розгляді скарги в адміністративному порядку.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі № 380/7988/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua