Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №300/4929/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: зайнятості осіб з інвалідністю

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №300/4929/25

Суддя: Матковська Зоряна Мирославівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4929/25 пров. № А/857/49777/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 300/4929/25 за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, (головуючий суддя першої інстанції Чуприна О.В., місце ухвалення м. Івано-Франківськ, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Фонд) звернувся з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач, ФОП Рудий) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 47 604,39 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 за №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-ХІІ), не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році 1 особи з інвалідністю та в строк до 16.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, розрахованої із розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника в сумі 46 285,41 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону №875-ХІІ, відповідачу за період часу з 16.04.2025 по 11.06.2025 нарахована пеня в розмірі 1 318,98 гривень.

Таким чином утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 47 604,39 гривень, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Враховуючи те, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, Відділення Фонду просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом без належної правової оцінки прийнято як доказ створення робочих місць документи про подання звітності форми 3-ПН. Однак створення робочого місця має підтверджуватися не лише фактом звітування, а і реальним вжиттям заходів щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачем не доведено фактичного виконання ним нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Подані ним пояснення й наміри не є належним доказом. Зокрема, намір звернутися чи звернення відповідача до служби зайнятості та перекладення обов`язку на цей орган не звільняє його від обов`язку щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Норма закону вимагає працевлаштування особи з інвалідністю за основним місцем роботи та встановлена для всіх роботодавців, які використовують найману працю від 8 і більше осіб. Таким чином, сам факт подання звіту за формою 3-ПН не є виконанням обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а лише може свідчити про намір роботодавця, що не звільняє його від відповідальності у разі порушення вимог законодавства.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване як фізична особа-підприємець із присвоєнням реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , здійснює підприємницьку діяльність та використовує найману працю.

Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 9 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 92 570,81 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 833 137,32 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 04.03.2025 (а.с.4).

За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не забезпечено впродовж 2024 року працевлаштування 1 особи з інвалідністю на вакантні посади для осіб із обмеженими фізичними властивостями.

Із урахуванням встановленого частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб), позивач при наявності 9 працівників (середньооблікової чисельності) у 2024 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала 1 особа з інвалідністю.

На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи обставину не забезпечення працевлаштування відповідачем 1 (однієї) особи з інвалідністю, Відділення Фонду розрахувало адміністративно-господарські санкції в сумі 47 604,39 гривень, - у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (833 137,32 гривень : 9) х 1 - 0 = 46 285,41 гривень, пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 318,98 гривень та склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, вказане також підтверджується розрахунком позову (а.с.4, 8).

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ФОП ОСОБА_1 04.03.2025 о 12:09 год., свідченням чого є відповідний розрахунок і квитанція, які наявні в матеріалах справи (а.с.4-5).

Зважаючи на зміст виявлених порушень, а також враховуючи обставину не сплати адміністративно-господарські санкції та пені в добровільному порядку, Відділення Фонду звернулося в суд про стягнення відповідних санкцій в судовому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що допущена помилка в звітності за 2024 рік в результаті якої невірно зазначено середньооблікова кількість штатних працівників – 9, замість 8 - штатних працівників (а.с.123), враховуючи норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб) складає 1 особа.

Таким чином, допущена помилка в звітності за 2024 рік не впливає на норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі Закон №875-ХІІ) передбачено, що Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій у сфері зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону №875-XII, Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 12, 13 та 14 ст.19 Закону №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.13 ст.19 Закону №875-ХІІ, розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч.10 ст.20 Закону №875-XII).

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які використовують найману працю та мають середньооблікову чисельність штатних працівників 8 осіб і більше та не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

При вирішення спірних правовідносин колегія суддів також враховує, що відповідно до приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Такі ж положення викладено у постанові Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 від 13.03.2022, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

За наведеного Управління Держпраці у Івано-Франківській області не може проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, на переконання колегії суддів, не проведення перевірки органами Держпраці не впливає на можливість самостійного визначення та нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У вказаній категорії справ суд, перш ніж задовільнити чи відмовити в задоволенні позову, повинен дослідити виконання роботодавцем чотирьох обов`язків, які покладені на нього ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ і лише в разі встановлення судом виконання роботодавцем обов`язків, визначених ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ, адміністративний позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій може бути залишений без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 73 76 КАС України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Отож, свої доводи сторони мають підтвердити належними і допустимими доказами.

Позивач доводить перед судом, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Згідно із наданою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інформацією відповідач подав:

- 18.01.2024 до Центру зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на 2024 рік (за вхідним номером №430/24-24), в якій зазначено про 1 вакансію на посаду «кухар» та в розділі II звіту зазначено про необхідність направляти осіб з інвалідністю (а.с.111-116);

- 05.11.2024 до Центру зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на 2024 рік (за вхідним номером №9235/24-24), в якій зазначено про 1 вакансію на посаду «кухар» та в розділі II звіту зазначено про необхідність направляти осіб з інвалідністю (а.с.117-122).

Як свідчать матеріали адміністративної справи, ФОП ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії для працевлаштування осіб з інвалідністю, свідченням чого є наказ №1/24 від 15.01.2024 та наказ №03/24 від 04.11.2024 про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, а також обставина подання до Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 18.01.2024 (зареєстровано за №430/24-24) та від 05.11.2024 (зареєстровано за №9235/24-24) (а.с.28, 29, 111-122).

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) « у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону №875-XII.

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

У даній справі позивач не заперечує обставину фактичного створення відповідачем у звітному 2024 році п`яти (2) робочі місця для їх зайняття особами з інвалідністю за посадами/професіями «кухар», по яких 18.01.2024 і 05.11.2024 сформовано та подано до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Окрім вказаного позивач, отримавши відзив на позов і долучені до нього письмові документи (а.с.124-125), не спростував і не надав суду докази, які б заперечували доводи і аргументи відповідача про не направлення Центром зайнятості за наслідками опрацювання звітності від 18.01.2024 за №430/24-24 та від 05.11.2024 за №9235/24-24 осіб з інвалідністю для їх працевлаштування за посадами/професіями «кухар», або докази, які вказували б на факти відмови ФОП ОСОБА_1 у працевлаштування направлених осіб.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в діях платника внесків відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що допущена помилка в звітності за 2024 рік в результаті якої невірно зазначено середньооблікова кількість штатних працівників – 9, замість 8 - штатних працівників (а.с.123), враховуючи норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб) складає 1 особа.

Таким чином, допущена помилка в звітності за 2024 рік не впливає на норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Доказів безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, позивачем не надано.

Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач під час розгляду справи в суді довів, що ним було створено робоче місце 2024 року і вжито заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що вказує на виконання вимог ст.19 Закону для недопущення господарського правопорушення у спірний період.

Враховуючи, що відповідач вжив усіх належних заходів, тому відсутня ознака допущення ним правопорушення у сфері господарювання, що вказує на відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування особи з інвалідністю.

Таким чином, встановлені фактичні обставини справи дають суду обґрунтовані підстави для висновку, що оскільки відповідач виконав обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, відсутні підстави для задоволення позовних вимог..

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 300/4929/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддяЗ. М. Матковська

суддіВ. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua