Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №300/2367/25
Суддя: Бруновська Надія Володимирівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
головуючий суддя у першій інстанції: Панікар І.В.
13 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2367/25 пров. № А/857/54445/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі № 300/2367/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026р. у справі № 300/2367/25 позов ОСОБА_1 – задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.11.2020р. - 10.03.2025р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатні особи у відповідному році.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також додаткові види грошового забезпечення за період з 24.11.2020р. - 31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2021р. - 31.12.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2022р. - 31.12.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2023р. - 31.12.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2024р. - 31.12.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2025р. -10.03.2025р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025р. за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Рішення набрало законної сили 28.10.2025р.
11.08.2026р. відповідач звернувся в суд з заявою про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026р. у справі № 300/2367/25 за нововиявленими обставинами (а.с.50-57).
Вказана заява вмотивована тим, що після набрання рішенням законної сили Верховним Судом прийнято постанову від 16.07.2026р. у справі № 320/29450/24, якою скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р. у цій справі та відмовлено у задоволенні позову щодо оскарження п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. № 481. Зазначені судові рішення у справі №320/29450/24 мали преюдиційне значення та суттєво вплинули на вирішення справи №300/2367/25 у частині визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023р. - 10.03.2025р. Відповідач покликається на те, що у постанові від 16.07.2026р. Верховний Суд дійшов висновків про наявність у Кабінету Міністрів України повноважень установлювати умови, порядок, розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базову розрахункову величину, та не встановив протиправності дій Уряду при прийнятті постанови № 481. У зв`язку з цим відповідач вважає, що правові підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, відсутні. Відповідач зазначає, що скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 320/29450/24, які, за його твердженням, були покладені в основу рішення у цій справі, є нововиявленою обставиною у розумінні п.3 ч.2 ст.361 КАС України. З огляду на наведене відповідач просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025р. у справі № 300/2367/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2026р. у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026р. за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Ухвалу Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026р. за нововиявленими обставинами задовольнити.Рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу, що ч.ч.1,2 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у ч.2 ст.361 КАС, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17).
Разом із тим, аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є:
-існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
-на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
-істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
ч.4 ст.361 КАС визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Тобто, обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими.
Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, а підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення.
Отже, нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20.
Разом з тим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Таким чином, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одному учаснику судового процесу, є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
ч.6 ст. 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що як в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, так і в обґрунтування апеляційної скарги заявник покликався на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026р. у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування п.2 Постанови № 481 про внесення змін до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.
Отже, обґрунтування заяви стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України №481.
ч.3 ст.361 КАС України визначено, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що при первинному розгляді справи судом повно та всебічно досліджено всі наявні докази у справі, надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності у діях відповідача протиправності щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення з 24.11.2020р. - 10.03.2025р. з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи розмірі 1762 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
ч.4, ч.6 ст.361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Непогодження заявника з рішенням, яке набрало законної сили, не може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026р. у справі № 320/29450/24 нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено, не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення від 30.07.2026р., яке набрало законної сили, саме щодо позивача, та не потребує перегляду рішення суду у межах даної справи № 300/2367/25.
Доказів існування будь-яких істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, заявником до суду не надано. Інших підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами заявником не доведено, а судом не встановлено.
Обґрунтування заяви стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481, що не є нововиявленою обставиною у розумінні вищевикладених норм КАС України.
Крім того, в рішенні від 30.07.2026р. у справі № 300/2367/25, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та про перегляд якого просить відповідач за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не покликався як на виключні висновки для задоволення позову на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р. у справі № 320/29450/24.
Як видно із змісту тексту, у рішенні від 30.07.2026р. у справі № 300/2367/25 суд першої інстанції зробив самостійні висновки, надав оцінку доводам сторін, зокрема, суд також врахував, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, обставини, на які покликається заявник в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, не відповідають ознакам нововиявлених обставин.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Правєдная проти Росії» та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У справі «Христов проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Крім того, у справі «Желтяков проти України» ЄСПЛ вказав, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 300/2367/25.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України – залишити без задоволення, а Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі № 300/2367/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяН. В. Бруновська
суддіВ. М. Валюх
Р. Б. Хобор
Оригінал: reyestr.court.gov.ua