Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №120/3973/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №120/3973/25

Суддя: Яремчук К.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3973/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

16 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Свентухом В.М. у м. Вінниці) від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", у якому просив:

зобов`язати державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не утримувати його у кайданах в приміщенні державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" в умовах, що принижують гідність та у зв`язку з поводженням-катуванням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

зобов`язати державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" фіксувати наявними у відповідача відеокамерами та нагрудними відеореєстраторами порушення позивача, а також не палити в приміщенні установи.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що перебування позивача на профілактичному обліку як особи, схильної до нападу на персонал установи виконання покарань, підтверджується витягом із протоколу № 26 засідання комісії від 13 жовтня 2016 року. Саме на підставі цього документа прийнято рішення про застосування кайданок при будь-якому переміщенні позивача поза межами камерного приміщення.

Водночас позивачем не наведено обставин, які б свідчили про нечинність, недійсність такого рішення або відсутність підстав для подальшого перебування його на профілактичному обліку. При цьому суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не заявляв вимогу про визнання протиправним та скасування рішення комісії про постановку його на такий облік.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач має правові підстави для застосування до позивача кайданків під час виведення з камерного приміщення та переміщення територією установи у випадках і порядку, передбачених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5. Відповідні заходи зумовлені необхідністю забезпечення належного правопорядку та безпеки в установі виконання покарань з урахуванням установленої категорії профілактичного обліку позивача.

Також суд зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів порушення його прав діями відповідача в частині фіксації порушень за допомогою відеокамер і нагрудних відеореєстраторів та куріння персоналу в приміщенні в його присутності, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставини, на які посилався позивач, або свідчили про необхідність покладення на відповідача обов`язку вчинити відповідні дії.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги витяг із протоколу № 26 від 13 жовтня 2016 року та довідку відповідача від 8 квітня 2026 року, не перевіривши достовірності наведених у них відомостей і законності подальшого перебування позивача на профілактичному обліку як особи, схильної до нападу на персонал установи. Зокрема скаржник наголошує на тому, що на час складення зазначеного протоколу він перебував у слідчому ізоляторі в місті Хмельницькому, а тому вважає відомості про його постановку на профілактичний облік у Вінницькій установі виконання покарань недостовірними. Крім того, продовження перебування на профілактичному обліку повинно оформлюватися відповідними рішеннями комісії, прийнятими в установленому порядку, а не підтверджуватися лише довідкою адміністрації установи.

На думку апелянта, суд не надав належної оцінки його позовним вимогам щодо скасування рішень про постановку його на профілактичний облік, помилково зазначивши, що таких вимог ним не заявлено. На його переконання, суд неправомірно поклав на нього обов`язок доводити відсутність підстав для перебування на профілактичному обліку, тоді як саме адміністрація установи виконання покарань повинна підтвердити правомірність відповідних рішень і наявність фактичних підстав для застосування до нього обмежувальних заходів.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 відбуває покарання у державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" з 12 жовтня 2016 року.

Відповідно до протоколу № 26 засідання комісії по постановці та зняттю з профілактичного обліку ув`язнених, які утримуються у державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1), від 13 жовтня 2016 року засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1974 року народження, перебуває на профілактичному обліку як схильний до нападу.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Так, порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими визначається Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України).

Статтею 3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Основи правового статусу засуджених визначає стаття 7 КВК України, відповідно до якої держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (частина 2 статті 151 КВК України).

Перелік прав та обов`язків засуджених до позбавлення волі наведено у статті 107 КВК України, частиною 3 якої визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, зобов`язані, в тому числі й дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Так, порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5 (Правила), які обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 1 розділу XXIII Правил встановлено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, лікарняних закладах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.

У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку.

Постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Водночас, абзацом 1 пункту 2 розділу ХХХІІ Правил № 2823/5 передбачено, що при виведенні з камер або переміщенні на території установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, застосовуються кайданки з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров`я. У разі переміщення за межами установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, застосовуються кайданки або кайданки на руки і ноги з обмежувачем. Кайданки застосовуються до засуджених у положенні «руки за спиною», а при переміщенні засуджених в автомобілях спеціалізованого призначення - у положенні «руки перед собою».

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 з 12 жовтня 2016 року відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", перебуває на профілактичному обліку як особа, схильна до нападу, що підтверджується витягом з протоколу № 26 засідання комісії по постановці та зняттю з профілактичного обліку ув`язнених від 13 жовтня 2016 року.

Відповідно до довідки державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" від 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на профілактичному обліку як схильний до нападу, у зв`язку із чим відповідно до пункту 2 розділу ХХХII Правил при будь-якому переміщенні за межами його камерного приміщення на нього вдягаються кайданки.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки факт постановки позивача на профілактичний облік як особи, схильної до нападу на персонал установи виконання покарань, підтверджується витягом із протоколу № 26 від 13 жовтня 2016 року.

Водночас позивач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені відомості або підтверджували протиправність подальшого перебування на профілактичному обліку.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до позивача кайданків у випадках та порядку, передбачених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Більше того, як слушно зауважив окружний адміністративний суд, у межах даної справи ОСОБА_1 не заявлено позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії щодо постановки його на профілактичний облік, а тому при вирішенні цього спору судом не надавалася правова оцінка такому рішенню.

Враховуючи те, що позивач є засудженим до довічного позбавлення волі та перебуває на профілактичному обліку як особа, схильна до нападу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позивача кайданків у випадках та порядку, передбачених Правилами.

Переконливими слід визнати й висновки суду першої інстанції про недоведеність обставин порушення прав позивача, про які йдеться в іншій частині позовних вимог та які стосуються необхідності фіксації вчинених позивачем порушень за допомогою відеокамер, нагрудних відеореєстраторів та не палити в приміщенні в його присутності, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували такі обставини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua