Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №240/15757/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №240/15757/25

Суддя: Яремчук К.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15757/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

16 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Горовенко А.В. у м. Житомирі) від 16 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20 грудня 2024 року № 063550006296 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду в даній справі.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20 грудня 2024 року № 063550006296 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 прийнято без належного з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про наявність у позивачки відповідного пільгового стажу. Зокрема пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивачки період роботи з 03 серпня 1998 року по 16 листопада 2021 року згідно з архівною довідкою від 26 липня 2024 року № 234, посилаючись на необхідність отримання рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Водночас матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про необхідність звернення до відповідної комісії для підтвердження зазначеного періоду роботи.

Окрім того, суд зазначив, що відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсійний орган зобов`язаний сприяти з`ясуванню обставин, необхідних для призначення пенсії, зокрема повідомляти заявника про необхідність подання додаткових документів. Оскільки рішення комісії про підтвердження пільгового стажу не приймалося, а відповідач не забезпечив належного з`ясування обставин щодо спірного періоду роботи позивача, тому окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.

Водночас суд не знайшов достатніх та обгрунтованих підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити позивачці пенсію, оскільки питання призначення пенсії, визначення страхового та пільгового стажу належить до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак за результатами розгляду такої встановлено, що у неї відсутній необхідний пільговий стаж. Зокрема до пільгового стажу не зараховано період роботи з 03 серпня 1998 року по 16 листопада 2021 року, оскільки довідка від 26 липня 2024 року № 234 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та не містить відомостей про первинні документи, на підставі яких її видано.

На думку апелянта, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно подати належним чином оформлені документи, які підтверджують характер роботи, період її виконання та відповідні умови праці, проте таких надано не було.

Також скаржник наголошує на тому, що відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме органи Пенсійного фонду України уповноважені вирішувати питання призначення пенсій, визначати страховий і пільговий стаж та встановлювати наявність передбачених законом підстав для призначення пенсії, а суд не вправі підміняти пенсійний орган у здійсненні його дискреційних повноважень.

Крім того, апелянт не погоджується із судовим рішенням в частині, що стосується покладення на нього обов`язку повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, вказуючи на те, що виплата пенсії здійснюється відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання особи (в даному випадку - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області).

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

13 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та 20 грудня 2024 року прийнято рішення № 063550006296 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи.

Зі змісту такого рішення слідує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 01 місяць 07 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній.

Водночас до пільгового стажу заявниці не зараховано період роботи з 03 серпня 1998 року по 16 листопада 2021 року згідно з архівною довідкою № 234 від 26 липня 2024 року, оскільки відсутнє рішення комісії про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених таким Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слугувала відсутність необхідного пільгового стажу. При цьому до пільгового стажу позивачки не зараховано період роботи з 03 серпня 1998 року по 16 листопада 2021 року у зв`язку з відсутністю рішення комісії про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Водночас механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника врегульовано Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 18-1 його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Приписами пункту 4 Порядку № 18-1 визначено, що комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 18-1 основними завданнями Комісії є: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Згідно з пунктом 10 Порядку 18-1 рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

Із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що у разі ліквідації (припинення) підприємства без правонаступника пільговий стаж зараховуються на підставі рішення комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про підтвердження стажу роботи.

Дійсно матеріали справи не містять доказів прийняття комісією з питань підтвердження стажу роботи позивача про підтвердження стажу, однак відсутні й докази повідомлення ОСОБА_1 про необхідність звернення із заявою про підтвердження стажу до комісії з питань підтвердження стажу, на що цілком слушно звернув увагу й суд першої інстанції.

В силу приписів частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відтак наведені приписи покладають на органи Пенсійного фонду обов`язок під час вирішення питання щодо призначення пенсії вимагати надання певних документів, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого і надається тримісячний термін.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що пенсійний орган безпідставно відмовив позивачці в призначенні пенсії з підстав відсутності пільгового стажу, посилаючись при цьому на те, що такий стаж може бути зарахований лише після прийняття відповідного рішення комісією з питань підтвердження стажу роботи, що діє при пенсійному органі.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про помилковість висновків окружного адміністративного суду в частині покаледння обов`язку повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки, як він стверджує, після призначення пенсії її виплата здійснюється відповідним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання особи.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3, пункту 4.10 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, органом пенсійного забезпечення, який розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність у позивачки права на пенсію в розумінні Порядку № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Саме тому цей пенсійний орган і є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України для повтрного розгляду заяви позивачки про призначення пенсії.

Більше того, саме цей пенсійний орган і допустив порушення прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом прийняття неправомірного рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому він і повинен відновити порушене право у спосіб повтрного розгляду відповідної заяви.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua