Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №560/12410/25
Суддя: Яремчук К.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/12410/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
16 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Блонським В.К. у м. Хмельницькому) від 23 квітня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акварелі на проспекті Небесної Сотні" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акварелі на проспекті Небесної Сотні" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позов задоволено.
Так, рішенням суду:
визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13028546/43247826 від 01 липня 2025 року, № 13028547/43247826 від 01 липня 2025 року, № 13028548/43247826 від 01 липня 2025 року, № 13028549/43247826 від 01 липня 2025 року, № 13028550/43247826 від 01 липня 2025 року, № 13028551/43247826 від 01 липня 2025 року;
зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 24 від 18 липня 2024 року, № 25 від 23 липня 2024 року, № 26 від 25 липня 2024 року, № 27 від 30 липня 2024 року, № 28 від 30 липня 2024 року, № 29 від 30 липня 2024 року, подані товариством з обмеженою відповідальністю "Акварелі на проспекті Небесної Сотні".
Після ухвалення судового рішення представником позивача подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22000 гривень.
Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.
Частково задовольняючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, врахувавши заперечення контролюючого органу проти віддшкодування витрат на правову допомогу, дійшов висновку, що з урахуванням критеріїв обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу розмір таких підлягає зменшенню з 22000 гривень до 5000 гривень.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із додатковим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалене судом додаткове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що розмір визначених позивачем судових витрат є необґрунтованим, явно завищеним та таким, що не відповідає складності цієї справи.
У встановлений судом строк представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та просить оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Водночас до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) витрати сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При цьому про деякі особливості витрат на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, цією нормою визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Правила розподілу судових витрат встановлені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень процесуального закону дає підстави дійти висновку, що лише документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Так, стягуючи на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, окружний адміністративний суд виходив із того, що на підтвердження понесення таких витрат представником позивача надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги № НО-15/07/2025-1 від 15 липня 2025 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Акварелі на проспекті Небесної Сотні" та адвокатом Гребенюком Олегом Васильовичем; додаток до Договору від 15 липня 2025 року, яким сторони відповідно до пункту 3.10 договору погодили фіксований розмір гонорару адвоката за представництво інтересів у суді першої інстанції в сумі 22 000 гривень; акт наданих послуг № 1 від 01 вересня 2025 року, який підтверджує факт надання частини правничої допомоги (зокрема, опрацювання документів, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви та відповідей на відзиви); акт наданих послуг № 2 від 14 квітня 2026 року, складений після прийняття рішення судом по суті, що свідчить про повне та належне виконання адвокатом умов договору та прийняття цих послуг Позивачем без зауважень; детальний опис робіт (наданих послуг), відображений у змісті заяви та актах, згідно з яким адвокатом було витрачено близько 10,5 годин робочого часу на: аналіз значного масиву господарських документів підприємства; складання позовної заяви; підготовку та подання 6 (шести) відповідей на відзиви Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши заперечення контролюючого органу та критерії доцільності понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 22000 гривень є досить завищеним, водночас вказавши, що витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень є співмірними із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
Колегія суддів вважає такі висновки окружного адміністративного суду цілком обґрунтованими, адже судом враховано наведені у поданому контролюючим органом запереченні проти відшкодування таких витрат мотиви. У підсумку суд першої інстанції погодився із тим, що розмір таких витрат слід зменшити до 5000 гривень, що відповідатиме принципам співмірності та справедливості.
Крім того, варто врахувати й те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийнято рішення, понесених збитків, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Отже, слід констатувати, що апелянтом не спростовано висновків суду про правомірність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідачЯремчук К.О.
СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua