Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №320/41722/23
Суддя: Кобаль Михайло Іванович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/41722/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Жукова Є.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Євро Смарт Пауер») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 06.09.2023 №1959/Ж10/31-00-07-05-01-24;
- від 07.09.2023 №1986/Ж10/31-00-07-05-01-24;
- №1987/Ж10/31-00-07-05-01-24.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Євро Смарт Пауер» зареєстроване, як юридична особа 11.10.2018, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності позивача згідно із КВЕД є: 47.30 - Роздрібна торгівля пальним.
ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі наказу від 08.08.2023 №2260к «Про проведення фактичної перевірки», призначено та проведено фактичну перевірку ТОВ «Євро Смарт Пауер» (ЄДРПОУ 42547705), за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гальчевського Якова, буд. 60 А, з метою протидії незаконному обігу пального, впорядкування обліку пального та здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.
За результатами вказаної перевірки, податковим органом складено акт (довідка) фактичної перевірки від 17 серпня 2023 року №14083/02-32-09-02/42547705 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення ТОВ «Євро Смарт Пауер»:
- пп.230.1.2 п.230.1 статті 230 Податкового кодексу України за період з 04.06.2023 року по дату закінчення перевірки відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності на рівнемір-лічильник рівня пального VЕЕDЕR-RООТ зав. номер 292245;
- п.11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).
Примірник вказаного акту отримано начальником АЗС, за місцем проведення перевірки під підпис 17 серпня 2023 року.
На підставі акту перевірки, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР):
- форми «ПС» від 06.09.2023 року №1959/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 і пункту 1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 000 грн.;
- форми «ПС» від 07.09.2023 року №1987/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 п.54 і п.1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2000 грн;
- форми «С» №1986/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.7 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 100 грн.
Вважаючи протиправними оскаржувані ППР, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, відтак відповідач неправомірно застосував до товариства штрафні санкції, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Порядок оформлення результатів перевірок передбачений статтею 86 ПК України.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Згідно підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15 С.
На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:
- обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;
- добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;
- добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15 С, крім показників паливо-роздавальних колонок та/або оливо-роздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.
Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).
Відповідно до вимог ст. 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів (далі - Порядок).
Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (пп. 3 п. 2 Порядку).
Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку, обіг пального - будь-які операції, що передбачають:
- фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції);
- фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції);
Враховуючи норми п. 22 підрозділ 5 розділу XX ПК України та, відповідно до п. 12 розділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів, відповідно до вимог цього кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами - лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та - рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Тобто, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що - передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію акцизному складі.
Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку електронні документи для наповнення вищевказаного Реєстру містять, зокрема, інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним з терміном дії з 03.01.2020 до 03.01.2025. Зазначене не заперечується відповідачем.
Проведеною перевіркою встановлено, що на акцизному складі уніфікований номер 1012850 використовують 5 введених в експлуатацію резервуарів, а саме:
№ 1 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,48 м3;
№ 2 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,694 м3;
№ 3 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,477 м3;
№ 4 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,589 м3;
№ 5 - СЗГ-20п-ГТРС - 19,951 м3.
На резервуари є в наявності градуювальні таблиці від 19.11.2018 та чинні до 19.11.2023 та від 10.01.2022 та чинні до 10.01.2027.
Резервуари обладнано рівнемірами-лічильниками рівня пального VЕЕDЕR-RООТ зав. номери: 303711; 319610; 319613; 319608 (свідоцтва про повірку від 19.04.2022 та чинні до 19.04.2024); 292245 (сертифікат відповідності UА.ТR001 23 25-19 від 14.11.2019).
Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Євро Смарт Пауер» не надано до перевірки свідоцтво про повірку рівнеміра-лічильника VЕЕDЕR-RООТ зав. номер 292245.
14 листопада 2019 року на рівнемір лічильник пального №292245 видано сертифікат відповідності UА.ТR001 23 25-19.
Рівнемір лічильник пального №292245 введено в експлуатацію 18 липня 2022 року.
За результатами проведених досліджень та випробовувань встановлено, що засоби вимірювальної техніки із зазначеними в пункті 3 Сертифікату заводськими номерами відповідають затвердженому типу щодо вимірювання рівня рідини.
Згідно вимог п.1 ст.1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.
Тобто, сертифікат відповідності засвідчує, що продукція (рівнемір-лічильник) відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу. Разом із цим, сертифікат відповідності не містить кінцевої дати.
З довідки про розпорядника акцизного складу пального від 18.07.2022, рівнемір-лічильник VЕЕDЕR-RООТ TLS 4 із серійним номером 292245 було зареєстровано на акцизному складі пального №1012850 18.07.2022.
Відповідно до п.4 постанови КМУ від 13.01.2016 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» введення в експлуатацію - використання засобу вимірювальної техніки за призначенням споживачем (користувачем) в Україні в перший раз.
Підпунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями. Згідно п.61 та примітки12 цього наказу для рівнемірів акустичних, буйкових, зондових, гідрологічних, метроштоків установлено міжповірочний інтервал 1 рік; ультразвукових, радіолокаційних, радарних, рефлексних, мікроімпульсних, мікроімпульсних рефлексних, ємнісних, мікрохвильових, гідростатичних, магнітострикційних, сервопривідних, герконових, комплексів технічних засобів обліку нафтопродуктів у резервуарах - 2 роки.
Рівнемір-лічильник рівня пального типу VЕЕDЕR-RООТ TLS 4 №292245 є магнітострікційним рівнеміром, що підтверджується паспортом на цей рівнемір.
Згідно ч.1 статті 17 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Частиною 3 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» визначено, що суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Отже, строк інтервалу повірки засобів вимірювальної техніки, яка перебуває в експлуатації рахується від дати введення засобів вимірювальної техніки в експлуатацію.
Враховуючи, що вказаний рівнемір-лічильник рівня пального №292245 ведений в експлуатацію на вказаному акцизному складі в перший раз 18.07.2022 то його повірка має відбутись через 2 роки, тобто 18.07.2024.
Таким чином, обґрунтованими є доводи позивача, що у останнього був відсутній обов`язок по проведенню повірки вказаного рівнеміра, станом на момент проведення перевірки, з 08.08.2023 по 17.08.2023.
Крім того, застосовуючи до позивача за штрафні санкції, відповідач в оскаржуваних ППР від 06.09.2023 форми «ПС» №1959/ж10/31-00-07-05-01-24 та від 07.09.2023 форми «ПС» №1987/ж10/31-00-07-05-01-24, як на правову підставу, покликався на п.1281.3 статті 128 ПК України.
У свою чергу, вказана правова норма регулює відповідальність платника податку за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового.
Проте, в акті фактичної перевірки від 17 серпня 2023 року №14083/02-32-09-02/42547705 вказаного порушення не зафіксовано.
Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в оскаржуваними ППР від 06.09.2023 форми «ПС» №1959/ж10/31-00-07-05-01-24 та від 07.09.2023 форми «ПС» №1987/ж10/31-00-07-05-01-24, податковим органом зазначено про встановлення порушення 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, разом з тим, акт перевірки містить встановлені порушення за 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, яка містить інший правовий склад.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР від 06.09.2023 форми «ПС» №1959/ж10/31-00-07-05-01-24 та від 07.09.2023 форми «ПС» №1987/ж10/31-00-07-05-01-24 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які покладені контролюючим органом в основу оскаржуваного ППР від 07.09.2023 форми «С» №1986/ж10/31-00-07-05-01-24, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (далі Закон № 265/95-ВР).
Пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Ззгідно статті 2 Закону № 265/95-ВР фіскальний режим роботи - це: режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.
Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу (стаття 2 Закону № 265/95-ВР).
Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення №13).
Пунктом 2 розділу II Положення №13 передбачено, що фіскальний чек на товари (послуги) має містити такі обов`язкові реквізити: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7): назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9).
Тобто, у розрахункових документах, які створюється реєстратором розрахункових операцій/програмних РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як код УКТ ЗЕД.
У свою чергу, підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД на які Податковим кодексом України встановлено ставки акцизного податку (пп.14.1.145 п.14.1 ст.14 ПК України).
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п.215.1 ст.215 ПК України).
Відповідно до п. 14.1.144, п.14.1 ст.14 ПК України, пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: пиво безалкогольне - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об`ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202.
У даному випадку спірним питанням є правомірність оскаржуваного ППР від 07.09.2023 форми «С» №1986/ж10/31-00-07-05-01-24 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону №265/95-ВР, що, за твердженням відповідача, полягало у непроведенні розрахункових операцій через РРО без використання попереднього програмування товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД та у незабезпеченні ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Так, в акті перевірки податковий орган зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що розрахункові операції здійснювались через РРО, з порушенням порядку програмування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, зокрема, при продажу підакцизного товару пива «Старий Мельник» по цій 39,90 грн. (фіскальний чек від 08.07.2022 №1256609) у розрахунковому документі зазначено код УКТ ЗЕД 2202901000, який відноситься до безалкогольного пива, в той час як код УКТ ЗЕД пива (солодового) 2203000100. Аналогічне порушення при продажу пива «Велкоповицький Козел» 0,5л. по ціні 49,99 грн (фіскальні чеки №1502077 від 01.05.2023, № 1507443 від 07.05.2023, у розрахунковому документі зазначено код УКТ ЗЕД 2202901000, який відноситься до безалкогольного пива, в той час, як код УКТ ЗЕД пива (солодового) 2203000100.
Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).
При цьому, як слідує з акту перевірки, контрольної закупки відповідачем не здійснювалось, чеки від 01.05.2023 №1502077, від 07.05.2023 № 1507443 від 08.07.2022 №1256609 не бралися до уваги контролюючим органом.
Разом з тим, податковим органом не надано суду фіскальні чеки РРО від 01.05.2023 №1502077, від 07.05.2023 № 1507443 від 08.07.2022 №1256609.
Окрім того вказані чеки самостійно не досліджено податковим органом, а лише використано роздруківку з відповідного програмного забезпечення ДПС України, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідити наявність усіх обов`язкових реквізитів їх заповнення, а відтак дотримання товариством режиму програмування відповідного підакцизного товару в РРО.
Правовими положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України регламентовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів порушення ТОВ «Євро Смарт Пауер» вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача, встановлені пунктом 7 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 форми «С» №1986/ж10/31-00-07-05-01-24 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо посилань апелянта на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі №500/6845/21, колегія суддів зазначає, що вказана справа не є релевантною в даному випадку, оскільки під час її розгляду були наявні фіскальні чеки і суд мав можливість надати їм правову оцінку, проте, в даній справі відповідачем здійснено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо клопотання заявленого представником позивача, у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Так, відповідно до умов додаткової угоди №3 від 31.12.2023 року до договору №170323 від 17.03.2023 та акта прийняття наданих послуг за договором №170323 від 17.03.2023, за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції (комплексно) ТОВ «Євро Смарт Пауер» має здійнити оплату послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги позивача про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. в суді апеляційної інстанції є неспівмірними, оскільки розгляд справи здійснено судом в порядку письмового провадження, тобто без виклику сторін, а отримана ТОВ «Євро Смарт Пауер» правнича допомога у вигляді написання відзиву на апеляційну скаргу підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на апеляційну скаргу.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення на користь останнього витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) шляхом їх безспірного списання витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (ЄДРПОУ 42547705).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 13.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua