Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №320/62473/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №320/62473/24

Суддя: Сорочко Євген Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/62473/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Басай О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.

Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.11.2023 до 25.12.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позов задоволено:

- стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в загальній сумі 1 149 807,96 грн за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 640/4922/20 про поновлення на роботі за період з 01.11.2023 до 25.12.2024;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення спірних коштів відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у справі № 640/4922/20 розглядався позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України, директора Департаменту публічного права Міністерства юстиції України Кравченко Л.М., Державного секретаря Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №640/4922/20 вирішено позов задовольнити частково:

- визнати протиправним та скасувати наказ В.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України, директора Департаменту публічного права Міністерства юстиції України Кравченко Л.М. №4375/к від 26.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області;

- поновити ОСОБА_1 з 18 лютого 2020 року на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у правонаступнику Головного територіального управління юстиції у Київській області - Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції;

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 вересня 2021 року по 05 жовтня 2022 року в розмірі 853 580,90 грн;

- в іншій частині адміністративного позову - відмовити;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 з 18 лютого 2020 року на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) та стягнення з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 69 252,79 грн. - підлягає негайному виконанню.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №640/4922/20 вирішено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 скасувати в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 05.10.2022 в розмірі 2 673 972,00 грн., з врахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №640/4922/20 вирішено:

- постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у цій справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2020 року по 05 жовтня 2022 року у розмірі 985 715,00 грн. без урахування податків та зборів;

- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.

Листом від 19.06.2023 № 78712/14.3/31-23 Міністерство юстиції України запропонувало позивачу у термін до 28.06.2023 проінформувати Міністерство про можливу дату зустрічі з метою обговорення питання способу виконання судових рішень про поновлення його на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у правонаступнику Головного територіального управління юстиції у Київській області - Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Київ). Доказів отримання позивачем або його представником вищевказаного листа матеріали справи не містять.

Представником позивача були направлені до Міністерства юстиції України численні адвокатські запити щодо надання інформації про: кількість та перелік вакантних посад категорії "Б" / категорії "Б" підкатегорії 1 у Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Київ); стан виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/4922/20 в частині поновлення позивача з 18 лютого 2020 року на рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у правонаступнику Головного територіального управління юстиції у Київській області - Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Київ); вже вчинені та які плануються до вжиття Міністерством дії з поновлення позивача з 18 лютого 2020 року на рівнозначній посаді; надання належним чином засвідченої копії наказу про поновлення позивача на посаді.

Наказом Міністерства юстиції України від 31.10.2023 № 1797/к ОСОБА_1 з 18 лютого 2020 року поновлено на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у правонаступнику Головного територіального управління юстиції у Київській області - Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023, що залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024, у справі №640/4922/20 вирішено:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України вчиненні на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №640/4922/20 щодо видання наказу №1797/к від 31.10.2023, у зв`язку з неможливістю його реалізації;

- визнати протиправним наказ Міністерства юстиції України № 1797/к від 31.10.2023;

- зобов`язано Міністерство юстиції України вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 640/4922/20;

- повідомлено очільника Міністерства юстиції України - Міністра юстиції України Дениса Малюську про встановлені порушення для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;

- встановлено Міністерству юстиції України 30-тиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення;

- направлено окрему ухвалу Київській міській прокуратурі для перевірки обставин викладених в даній ухвалі стосовно порушення Міністерством юстиції України законодавства, яке містить можливі ознаки злочину, передбаченого частиною третьою статті 382 Кримінального кодексу України;

- про вжиті заходи Київській міській прокуратурі повідомити суд протягом місяця з дати отримання даної ухвали.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі №320/43850/23 вирішено:

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в загальній сумі 1 065 768,84 грн за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №640/4922/20 про поновлення на роботі за період з 06.10.2022 по 31.10.2023;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №320/43850/23 вирішено рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 в частині стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 3 819,96 грн за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №640/4922/20 про поновлення на роботі за 31.10.2023 - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України у цій частині - відмовити; рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 в іншій частині позовних вимог - залишити без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що на користь позивача, у зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2023 по 25.12.2024.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Стаття 129-1 Конституції України закріплює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС_ судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За пунктом 3 частини першої статті 371 КАС негайно виконуються рішення суду, зокрема про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС).

Згідно з частиною восьмою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

За змістом статті 65 Закону № 1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі №160/12318/21, від 29 вересня 2026 року у справі №320/43003/24.

У справі, що розглядається, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №640/4922/20 поновлено ОСОБА_1 з 18 лютого 2020 року на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у правонаступнику Головного територіального управління юстиції у Київській області - Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції;

Отже, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов`язок його виконання щодо поновлення позивача на роботі, який має бути виконаний шляхом видання відповідного наказу.

Відповідач наполягає на тому, що позивача було поновлено на роботі наказом Міністерства юстиції України № 1797/к від 31.10.2023. Проте, суд наголошує на тому, що вказаний заказ визнано протиправним як і дії Міністерства юстиції України щодо його видання ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №640/4922/20.

Колегія суддів також зазначає про безпідставність доводів скаржника про відсутність волевиявлення працівника за для реалізації поновлення на посаді. Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби тощо) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді (постанова від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22, від 22 січня 2026 року у справі №440/3795/24).

Незгода відповідача із рішенням суду про поновлення позивача на роботі, а також із визначеним судом формулюванням посади, на які підлягає поновленню позивач, не є підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили та не є підставою для відмови у стягненні спірних витрат, пов`язаних із затримкою виконання такого рішення.

Оскільки середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, то у спірних правовідносинах, які склались у цій справі, позивача фактично позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок невиконання відповідачем рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №640/4922/20 про поновлення позивача на посаді.

Частиною першою статті 27 Закону України № 108/95-ВР «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Підпунктом «л» пункту 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За таких обставин подією, з якою пов`язана виплата затримки виконання рішення суду, є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Постановою від 31.05.2023 у справі № 640/4922/20 Верховний Суд встановив, що середньоденний заробіток позивача, отриманий ним за попередні перед звільненням два місяці роботи у 2019 році, складає 3 819,96 грн

Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період вимушеного прогулу пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді, а саме з 01.11.2023 до 25.12.2024 (301 робочих днів) становить 1 149 807,96 грн (3 819,96 грн х 301 робочих днів).

Колегія суддів вважає необґрунтованим та відхиляє доводи скаржника про те, що саме Центральне МРУ уповноважене виконувати рішення у цій справі. У свою чергу, оскільки саме до повноважень саме Міністерства юстиції України належить видання наказу щодо поновлення на роботі позивача, то Міністерство юстиції України має відповідати за цим позовом щодо відшкодування середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя Є.І. Мєзєнцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua