Суд: Переяславський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №373/1451/26
Суддя: Свояк Д. В.
Справа № 373/1451/26
Провадження № 2/373/1404/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4287352 від 13.12.2020 у розмірі 42312,00 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою 13.12.2020 був укладений кредитний договір №4287352, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 12000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.
На підставі договору факторингу №ДФ-31102025, укладеного 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», позивач набув право вимоги до відповідачки за цим кредитним договором.
Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого станом на 29.10.2025 утворилася заборгованість у розмірі 42312,00 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту – 12000,00 грн, заборгованості за процентами – 30312,00 грн.
У відзиві на позов представниця відповідачки Мотильова-Кравець В.Ю. просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитним коштами. Зазначає, що за умовами договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає 18125,40 грн. З врахуванням часткового погашення відповідачкою заборгованості за договором, її розмір має становити 14453,40 грн. Зазначає про неправомірність нарахування кредитодавцем відсотків після закінчення строку кредитування. Крім того, вказує, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
У відповіді на відзив представник позивача наголошує на правомірності нарахування відсотків у заявленому у позові розмірі. Представницею відповідачки не спростовано належними та допустимими доказами розмір заборгованості за договором. Крім того, не надано будь-яких доказів сплати нею частини заборгованості за ним. Вважає, що поданий розрахунок є належним доказом на обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором. Поданими доказами підтверджується отримання позивачем професійної правничої допомоги, розмір плати за надання якої є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
29.05.2026 через систему «Електронний суд» від представниці відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.
05.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Судом встановлено наступні обставини:
13.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №4287352, за умовами якого їй надано кредит у розмірі 12000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 1,7% за кожен день користування кредитом протягом базового періоду (з 13.12.2020 до 12.01.2021) у розмірі 3% протягом спеціального періоду (з 13.01.2021 до 11.07.2021).
З паспорта споживчого кредиту вбачається, що строк кредитування за загальними умовами складає 210 днів, з яких: 30 днів – базовий період, 180 днів – загальний період.
Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту засвідчені електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
У п.1.4 договору зазначено, що кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів до позову додана копія довідки ТОВ ФК «Вей Фор Пей», у якій зазначено про перерахування 13.12.2020 коштів у розмірі 12000,00 грн на карту №4731219123814513, код авторизації – 139107, номер транзакції в системі «WayForPay» – 20937952163429242418834440888029.
29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, за умовами якого останнє набуло право вимоги до відповідачки за цим кредитним договором.
До позову додані копії витягу з реєстру боржників, акту приймання-передачі документів, платіжної інструкції до вказаного договору факторингу.
На підставі договору факторингу №ДФ-31102025, укладеного 31.10.20205 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс», позивач набув право вимоги до відповідачки за зазначеним вище кредитним договором.
До позову також додані копії витягу з реєстру боржників, акту приймання-передачі документів, платіжної інструкції до цього договору факторингу.
У розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 29.10.2025 зазначається, що ця заборгованість складає 80472,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 12000,00 грн, заборгованість за процентами – 688472,00 грн.
З розрахунку вбачається, що відповідачкою частково погашалася заборгованість за процентами на суму 3672,00 грн.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
Судом встановлено, що акцептуючи угоду про укладення кредитного договору №4287352 від 13.12.2020, відповідачка прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
Відповідачка, частково погашаючи заборгованість за кредитним договором, визнала факт його укладення та отримання коштів на його виконання.
Крім того, представниця відповідачки у відзиві на позов, частково визнаючи позовні вимоги, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитним коштами.
У постанові ВС від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зроблено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Зважаючи, що умови вказаного кредитного договору не містять нечітких або двозначних положень, суд не вбачає підстав для застосування такого засобу коригування процентів за користування кредитними коштами, як тлумачення умов договору, та зменшення їх розміру. Доказів ухвалення судового рішення за позовом відповідача про визнання недійсними будь-яких умов кредитного договору №4287352 від 13.12.2020, в тому числі і в частині нарахування плати за користування кредитними коштами, до суду подано не було.
За таких умов суд вважає, що розмір нарахованих за вказаним кредитним договором процентів відповідає його істотним умовам, які були узгоджені його сторонами та не оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку.
Доказів погашення відповідачкою процентів за вказаним кредитним договором, про що зазначалося у відзиві, суду не надано.
Відповідачкою не було дотримано умов договору та не погашено вчасно заборгованість, розмір якої підтверджений доказами.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягають задоволенню в повному обсязі.
За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02.01.2026, додаткової угоди №4287352 від 27.03.2026, акту надання послуг від 27.03.2026, детального опису наданих послуг від 27.03.2026.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За результатом оцінки доказів, з урахуванням часу, витраченого представником позивача на підготовку позову й відповіді на відзив, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 263 – 265 ЦПК України, суд
ухвалив
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №4287352 від 13.12.2020 у розмірі 42312 (сорок дві тисячі триста дванадцять) гривень 00 копійок, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами у розмірі 30312 (тридцять тисяч триста дванадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.21/1, м.Бровари, Київська область, 07406;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. В. Свояк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua