Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №369/16625/26
Суддя: Оленіч Ю. В.
Справа № 369/16625/26
Провадження № 3/369/7999/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26.10.2026 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Оленіч Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал, який надійшов з ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 733997 від 31.07.2026, складеного відносно ОСОБА_1 вбачається, що 31.07.2026 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , по а/д М-05 Київ-Одеса 14км., що в с. Гатне, Київської області, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 звинувачується у порушенні вимог п. 2.3 (б) та 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечував свою винуватість у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, та пояснив, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 31.07.2026 був водій автомобіля «BMW», який створив аварійну ситуацію для учасників дорожнього руху, у зв`язку з чим відбулося зіткнення з автомобілем «Toyota». На підтвердження своїх пояснень надав суду відеозапис з відеореєстратора автомобіля, водій якого був свідком ДТП, а також зазначив, що даний відеозапис свідок показував працівникам поліції, але вони не врахували його при складенні протоколу.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 733997 від 31.07.2026 року, схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.07.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 та іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , дослідивши відеозапис з відеореєстратора свідка ДТП, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КупАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Із дослідженого судом відеозапису відеореєстратору свідка ДТП, яке сталося 31.07.2026, вбачається, що дорожньо-транспортній пригоді передували дії водія автомобіля «BMW», якими було створено аварійну ситуацію, про що також вказували у своїх поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак вказані обставини працівниками поліції не враховані, правова оцінка діям водія автомобіля «BMW» не надана, доказів того, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_1 матеріали справи не місять.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 та «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 124, 247, 266, 283-284, 287-291 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Ю.В.Оленіч
Оригінал: reyestr.court.gov.ua