Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №369/23702/25
Суддя: Лапченко О. М.
Справа № 369/23702/25
Провадження № 2/369/8319/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Лапченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 547,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 травня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1552-5858, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 18 000,00 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній, здійснивши часткове погашення заборгованості, надалі належним чином зобов`язання не виконував, унаслідок чого станом на 21 жовтня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 46 547,54 грн, з яких: 18 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 23 688,00 грн — заборгованість за нарахованими процентами, 4 320,00 грн — проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, 539,54 грн — заборгованість за комісією. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 547,54 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 13 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця creditkasa.com.ua укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1552-5858.
Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн строком на 300 днів, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.
Умовами кредитного договору визначено базовий період користування кредитом тривалістю 14 днів, знижену процентну ставку в розмірі 0,90 % на день, стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день, а також комісію за видачу кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту. Процентна ставка за договором є фіксованою.
Із матеріалів справи вбачається, що укладення кредитного договору здійснювалося шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, заповнення заявки на отримання кредиту, зазначення персональних даних та реквізитів банківської картки, ознайомлення з умовами кредитування і прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення договору.
Підписання кредитного договору відповідачем здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6343, надісланим на зазначений відповідачем номер мобільного телефону.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, зокрема у вигляді електронного документа, створеного відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.
Статтею 12 зазначеного Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, укладення сторонами кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора відповідає вимогам законодавства щодо форми та порядку укладення електронних правочинів.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.
Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.
На виконання умов укладеного кредитного договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн на зазначений ним картковий рахунок через ТОВ «ФК «Контрактовий дім».
На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту та квитанцію про перерахування коштів.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання кредитних коштів, унаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Статтею 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1552-5858 від 13 травня 2025 року.
Проте належним чином взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, отримані кредитні кошти в повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 1552-5858 від 13 травня 2025 року становить 46 547,54 грн, із яких: 18 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 23 688,00 грн — заборгованість за нарахованими процентами; 4 320,00 грн — проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України; 539,54 грн — заборгованість за комісією.
Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн, однак не виконав обов`язку щодо їх повернення в повному обсязі.
Заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 18 000,00 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 23 688,00 грн підтверджується умовами кредитного договору та наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитними коштами підлягають задоволенню в загальному розмірі 41 688,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 4320,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначена норма має імперативний характер та встановлює спеціальні правила відповідальності позичальника за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.
Судом встановлено, що кредитний договір № 1552-5858 укладено між сторонами 13 травня 2025 року, тобто в період дії на території України воєнного стану.
Заявлені позивачем до стягнення проценти в розмірі 4320,00 грн нараховані на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором.
Оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану, правові підстави для стягнення з відповідача зазначених процентів відсутні.
Посилання позивача на положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо можливості нарахування платежів за прострочення виконання кредитних зобов`язань не спростовує необхідності застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким прямо передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 процентів річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 4 320,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 539,54 грн суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1552-5858 від 13 травня 2025 року, зокрема комісію в розмірі 539,54 грн.
Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, законодавство допускає встановлення кредитодавцем комісій, пов`язаних із наданням та обслуговуванням споживчого кредиту. Водночас саме по собі передбачення законом можливості встановлення комісій не свідчить про безумовну правомірність будь-якого платежу, визначеного кредитодавцем як комісія.
Правомірність відповідної умови договору підлягає оцінці з урахуванням її змісту, правової природи платежу, характеру дій кредитодавця, за які він установлений, та дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання грошових коштів позичальникові є основним договірним обов`язком кредитодавця, який виникає внаслідок укладення кредитного договору.
Отже, саме надання кредитних коштів позичальникові становить виконання кредитодавцем власного зобов`язання, а не самостійну додаткову послугу, яку позичальник окремо замовляє та за яку повинен сплачувати додаткову винагороду.
Суд виходить із того, що передбачена договором № 1552-5858 від 13 травня 2025 року комісія визначена саме як комісія за видачу кредиту. При цьому позивачем не обґрунтовано, які саме додаткові чи супутні послуги, окрім самого факту надання кредитних коштів, були надані відповідачу за сплату зазначеної комісії.
Відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи — споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак така свобода не є абсолютною та обмежується вимогами закону, добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд виходить із того, що встановлення додаткової плати виключно за виконання кредитодавцем власного основного договірного обов`язку щодо видачі кредиту, без визначення та фактичного надання окремої послуги споживачу, покладає на позичальника додатковий грошовий обов`язок, який не відповідає правовій природі такого платежу та порушує баланс договірних прав і обов`язків сторін.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що умова кредитного договору № 1552-5858 від 13 травня 2025 року про сплату комісії за сам факт видачі кредиту, яка не пов`язана з наданням відповідачу окремої додаткової чи супутньої послуги, обмежує права споживача та є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 539,54 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню. З ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1552-5858 від 13 травня 2025 року в загальному розмірі 41 688,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 18000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 23 688,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 46 547,54 грн, із яких судом задоволено вимоги на суму 41 688,00 грн, що становить 89,56 % від ціни позову.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 169,50 грн, виходячи з такого розрахунку: 2 422,40 грн ? 41 688,00 грн / 46 547,54 грн = 2 169,50 грн. Отже, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за договором № 1552-5858 від 13 травня 2025 року в розмірі 41 688 (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 50 коп.
У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя - Лапченко О.М.
16.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua