Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №400/10124/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №400/10124/25

Суддя: Крусян А.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10124/25

Суддя першої інстанції: Ярощук В.Г.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв

Повний текст судового рішення складений: 18.06.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо проведення йому нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.08.2025 по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015-2024; зобов`язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.08.2025 по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015-2024 з врахуванням періоду, починаючи з 31.10.2024 по день розрахунку 13.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №304 позивач виключений з особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби. Однак, компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 виплачена йому військовою частиною лише 13.08.2025. З огляду на наведене, позивач вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 від 21.02.2001, він має право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що норми Закону України №2050-ІІІ не поширюються на спірні правовідносини, оскільки грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка відноситься до разових платежів та пов`язана із фактом звільнення військовослужбовця з військової служби.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що основною умовою для виплати компенсації в порядку Закону України №2050-ХІІ та Порядку №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Оскільки при звільненні з військової служби виплаті підлягає компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, яка була нарахована лише 13.08.2025, враховуючи, що звільнення відбулось 30.10.2024, позивач наголошує, що у нього наявне право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати. Також, доводи апеляційної скарги будуються на законодавстві, що регулює строки звернення до суду з позовом, визначені ст.233 КЗпП України, а також виплати середнього грошового забезпечення при звільненні.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . /а.с.9/

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2024 №230-РС ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обв`язок та військову службу» (через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами). /а.с.13/

Відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №304 ОСОБА_1 виключений складу військової частини та всіх видів забезпечення. /а.с.14/

В наказі зазначено про виплату, зокрема грошової компенсації, що передбачена розділом ХХХІ наказу МОУ від 07.06.2018 №260: за 24 доби невикористаної щорічної відпустки за 2022, за 35 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023, за 34 доби невикористаної щорічної відпустки за 2024.

Згідно грошового атестату ОСОБА_1 від 30.01.2025 №208фс, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки (р.ХХХІ наказу МОУ від 07.06.2018 №260) у розмірі 85193,12грн. /а.с.16/

13.08.2025 військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу суму у розмірі 128931,61грн., яка у платіжній квитанції відображена як «грошове забезпечення за липень 2025». /а.с.18/

12.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до військової частини із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.08.2025 по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015-2024. /а.с.19/

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024, звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).

Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку №159).

За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.

При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні його з військової служби, військова частина НОМЕР_1 не виплатила йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024, а здійснила нарахування таких сум лише 13.08.2025.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.5 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07.06.2018 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

З наведеного слідує, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки виплачується у разі звільнення та має разовий характер.

Тобто, грошова компенсація за невикористані дні відпустки не враховуються до грошового забезпечення (заробітної плати) та щодо такої виплати не здійснюється компенсація відповідно до Закону України №2050-III.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2023 у справі №640/2534/21, від 05.07.2023 у справі №120/8352/22 та від 29.03.2023 у справі № 640/24361/19.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням відповідачем строку виплати йому сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення

Суддя-доповідач А.В. Крусян

СуддіС.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua