Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації податкового контролю
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №420/41100/25
Суддя: Тарновецький І.І.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41100/25
Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.
Дата і місце ухвалення: 24 квітня 2026 року, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 420/41100/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАКТОР ХАБ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАКТОР ХАБ» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 03 червня 2025 року № 12936382/41882613 про відмову в реєстрації податкової накладної № 29 від 02 травня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 29 від 02 травня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не надав належної оцінки доказам, поданим контролюючим органом, та дійшов передчасного висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
На думку апелянта, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України показники податкового обліку повинні ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку та підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому підставою для складання та реєстрації податкової накладної є реальне здійснення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
Апелянт стверджує, що подані позивачем документи не підтверджують у повному обсязі здійснення господарської операції за договором поставки від 30 квітня 2025 року № 30/04/25-1, укладеним із ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА», предметом якого є постачання зарядних станцій для електромобілів.
Зокрема, зазначає, що платіжна інструкція № 828 від 02 травня 2025 року не засвідчена належним чином підписами посадових та службових осіб, у зв`язку з чим не відповідає вимогам пункту 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. На переконання апелянта, зазначені недоліки свідчать про неналежне оформлення документа, який подано на підтвердження проведення розрахункової операції.
Крім того, апелянт наголошує на відсутності серед поданих позивачем документів інформації щодо наявних виробничих та складських потужностей підприємства, інвентаризаційних описів і складських квитанцій на підтвердження наявності товару, розрахункових документів із контрагентом-орендодавцем, штатного розпису працівників, товаросупровідних документів, видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, актів введення в експлуатацію, схем підключення та виконавчої документації.
Також апелянт посилається на те, що позивачем не надано достатніх документів для підтвердження походження, наявності та можливості постачання зарядних станцій, зазначених у податковій накладній № 29 від 02 травня 2025 року, а відтак подані документи, на його думку, не розкривають фактичного змісту господарської операції та не підтверджують правомірність формування податкових зобов`язань.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 та від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, апелянт зазначає, що для цілей податкового обліку визначальним є фактичний рух активів та реальний економічний зміст господарської операції, тоді як самі по собі належно оформлені за зовнішніми ознаками первинні документи не підтверджують її фактичного здійснення.
З огляду на викладене апелянт вважає правомірним прийняття комісією регіонального рівня рішення від 03 червня 2025 року № 12936382/41882613 про відмову в реєстрації податкової накладної № 29 від 02 травня 2025 року, оскільки позивачем подано документи, складені або оформлені з порушенням законодавства, а також не надано документів, достатніх для підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.
Крім того, апелянт заперечує проти покладення на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну датою її подання на реєстрацію, посилаючись на положення Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, та вважає, що суд першої інстанції безпідставно втрутився у процедуру реалізації повноважень контролюючого органу.
На підставі викладеного апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАКТОР ХАБ» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАКТОР ХАБ» є юридичною особою, зареєстрованою 23 січня 2018 року. Основними видами його господарської діяльності є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, а також оптова й роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
30 квітня 2025 року між ТОВ «ЕКОФАКТОР ХАБ» (продавець) та ТОВ «ЕКСПРЕС СИСТЕМА» (покупець) укладено договір поставки зарядних станцій для електромобілів № 30/04/25-1, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець – прийняти та оплатити зарядні станції.
Згідно з додатками до договору предметом поставки є три зарядні станції Tor-160 EFC загальною вартістю 3 812 681,67 грн та три зарядні станції Tor-240 EFC загальною вартістю 5 481 671,76 грн.
На виконання умов договору позивач виставив покупцю рахунок на оплату № 238 від 30 квітня 2025 року на суму 3 098 117,81 грн. За фактом отримання попередньої оплати позивачем складено податкову накладну № 29 від 02 травня 2025 року на загальну суму 1 549 058,91 грн, у тому числі податок на додану вартість – 258 176,49 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
За результатами автоматизованого моніторингу реєстрацію податкової накладної було зупинено. У квитанції № 1 контролюючий орган зазначив, що обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 8504 перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару та обсягом його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, передбачених додатком 3 до Порядку № 1165. Додатково вказано показники «D» – 0,9782 % та «Рпоточ» – 225539,22.
У цій же квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Серед іншого, контролюючий орган навів перелік документів, що охоплював договори з додатками, первинні документи щодо постачання та придбання товарів, їх зберігання і транспортування, складські документи, розрахункові документи та банківські виписки, а також документи щодо підтвердження відповідності продукції.
На виконання зазначеної пропозиції ТОВ «ЕКОФАКТОР ХАБ» листом від 28 травня 2025 року № 2 подало до Головного управління ДПС в Одеській області пояснення щодо господарської операції та копії документів на її підтвердження.
Зокрема, позивачем надано договір поставки зарядних станцій для електромобілів № 30/04/25-1 від 30 квітня 2025 року з додатками, рахунок на оплату, платіжні інструкції, договір суборенди приміщення з додатковими угодами, а також довідку за формою № 20-ОПП.
За результатами розгляду поданих пояснень і документів комісією Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення від 03 червня 2025 року № 12936382/41882613 про відмову в реєстрації податкової накладної № 29 від 02 травня 2025 року.
Підставою для відмови зазначено надання платником податку копій документів, складених або оформлених із порушенням законодавства. У рішенні наведено перелік первинних документів щодо постачання та придбання товарів, їх зберігання і транспортування, навантаження та розвантаження, складських документів, зокрема інвентаризаційних описів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі та накладних. Також зазначено, що обсяг постачання товару перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару та обсягом його постачання.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач 04 червня 2025 року оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням комісії ДПС України від 11 червня 2025 року № 24702/41882613/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня – без змін.
Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним, ТОВ «ЕКОФАКТОР ХАБ» звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно було подати для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, а обмежився наведенням загального переліку документів, передбаченого Порядком № 520.
Суд зазначив, що позивач подав пояснення та документи на підтвердження господарської операції, однак комісія регіонального рівня не зазначила, які саме з поданих документів складені або оформлені з порушенням законодавства та в чому полягають відповідні порушення.
При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, яких саме документів не вистачало контролюючому органу для підтвердження господарської операції, а також не наведено конкретних недоліків документів, поданих позивачем.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення комісії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки прийняте без належного зазначення фактичних і юридичних підстав його ухвалення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну, суд першої інстанції послався на положення пунктів 19, 20 Порядку № 1246 та виходив із того, що позивач надав контролюючому органу документи й пояснення щодо господарської операції, які, на думку суду, підтверджують її здійснення між позивачем та контрагентом.
З огляду на це суд визнав належним способом захисту порушеного права зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 29 від 02 травня 2025 року датою її подання на реєстрацію.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а також чи є вони обґрунтованими, тобто прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.
Отже, у цій справі контролюючий орган повинен довести, що під час розгляду поданих позивачем пояснень і документів ним дотримано встановленої процедури, надано належну оцінку їх змісту та достатності, а відмова в реєстрації податкової накладної ґрунтувалася на конкретних і передбачених законом підставах.
Порядок реєстрації податкових накладних, зупинення такої реєстрації та прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації врегульовано, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі – Порядок № 1165), Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі – Порядок № 520), та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі – Порядок № 1246).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в такій податковій накладній.
Передбачений пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів охоплює, зокрема, договори, первинні документи щодо постачання, придбання, зберігання і транспортування товарів, складські документи, розрахункові документи та банківські виписки, а також документи щодо підтвердження відповідності продукції, якщо їх наявність передбачена договором та/або законодавством.
Водночас наведений перелік не означає необхідності подання платником усіх зазначених документів у кожному випадку зупинення реєстрації податкової накладної. Обсяг документів, необхідних для розгляду питання про її реєстрацію, визначається з урахуванням змісту конкретної господарської операції, характеру договірних відносин, особливостей відповідної діяльності та критерію ризиковості, за яким було зупинено реєстрацію.
За таких умов контролюючий орган зобов`язаний визначити, які саме документи необхідні для підтвердження конкретної господарської операції та які обставини мають бути ними підтверджені. Саме лише наведення загального переліку документів, передбаченого пунктом 5 Порядку № 520, без конкретизації необхідних документів та обставин, які залишилися непідтвердженими, не забезпечує платнику податків реальної можливості усунути сумніви контролюючого органу та подати документи, необхідні для прийняття рішення.
Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 400/802/24 та від 16 квітня 2026 року у справі № 440/12686/24. У цих рішеннях касаційний суд звернув увагу на те, що загальне посилання комісії на подання документів, складених або оформлених із порушенням законодавства, без зазначення конкретних документів, відповідних недоліків та порушених вимог не забезпечує належного мотивування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Відмова повинна містити такі мотиви, які дають змогу платнику податків зрозуміти, які саме недоліки встановлено контролюючим органом та які обставини залишилися непідтвердженими.
Як убачається з матеріалів справи, податкова накладна № 29 складена 02 травня 2025 року на загальну суму 1 549 058,91 грн, у тому числі ПДВ – 258 176,49 грн, за операцією, пов`язаною з поставкою зарядних станцій для електромобілів.
Договірною підставою операції є договір поставки від 30 квітня 2025 року № 30/04/25-1, укладений між ТОВ «ЕКОФАКТОР ХАБ» та ТОВ «ЕКСПРЕС СИСТЕМА». Предметом договору визначено поставку шести зарядних станцій: трьох Tor-160 EFC та трьох Tor-240 EFC. Сторони погодили загальну вартість товару, порядок розрахунків, поставку на умовах EXW зі складу в місті Одесі та строк поставки 56– 70 календарних днів після здійснення 50-відсоткової попередньої оплати.
На підтвердження операції позивач подав пояснення від 28 травня 2025 року № 2 та документи щодо договірних відносин і розрахунків, зокрема договір поставки, рахунок на оплату та платіжну інструкцію № 828 від 02 травня 2025 року. Отже, подані матеріали містили конкретні відомості про покупця, предмет поставки, номенклатуру товару, його вартість та погоджений сторонами порядок виконання договору.
Однак у рішенні від 03 червня 2025 року № 12936382/41882613 комісія обмежилася зазначенням загальної підстави – подання копій документів, складених або оформлених із порушенням законодавства, та наведенням переліку документів щодо постачання, придбання, зберігання, транспортування, складського обліку й розрахунків.
При цьому комісія не ідентифікувала жодного конкретного документа, який, на її думку, оформлено з порушенням законодавства, не вказала на відсутність обов`язкових реквізитів, не визначила конкретних розбіжностей між документами та не пояснила, які саме відомості податкової накладної залишилися непідтвердженими.
За таких обставин рішення комісії не містить фактичного обґрунтування відмови та не дає змоги встановити, які саме недоліки були виявлені під час розгляду документів позивача і чому вони перешкоджали реєстрації податкової накладної. Отже, оскаржуване рішення не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 16 квітня 2026 року у справі № 440/12686/24 та від 04 червня 2026 року у справі № 420/20638/24. Верховний Суд наголосив, що формальне посилання на неналежне оформлення документів без їх конкретизації та розкриття суті порушень не є належним мотивуванням відмови. При цьому доводи контролюючого органу, наведені вже під час судового розгляду, не можуть замінити мотивів, які мали бути зазначені в оскаржуваному рішенні.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення платіжної інструкції № 828 від 02 травня 2025 року, зокрема відсутності підписів уповноважених осіб та працівників банку, не спростовують наведеного висновку.
Так, у рішенні комісії від 03 червня 2025 року не зазначено, які саме реквізити цієї платіжної інструкції не відповідають вимогам законодавства та в чому полягає відповідне порушення. Отже, апелянт фактично наводить нові мотиви відмови, яких оскаржуване рішення не містить.
Водночас колегія суддів розмежовує належність оформлення платіжної інструкції та факт фактичного зарахування коштів на рахунок платника. Саме по собі складення платіжної інструкції не є безумовним доказом надходження коштів. Проте апелянт не довів, що комісія поклала відсутність підтвердження фактичного зарахування коштів в основу оскаржуваного рішення та навела відповідний мотив. Тому посилання на недоліки платіжного документа, сформульовані лише під час апеляційного розгляду, не можуть легалізувати рішення, яке на час його прийняття не містило належного обґрунтування.
Необґрунтованими є й доводи апелянта про відсутність у позивача власних виробничих потужностей, складських приміщень, працівників, документів щодо оплати оренди, складського обліку, транспортування та введення зарядних станцій в експлуатацію.
Такі доводи не враховують предмет договору № 30/04/25-1: позивач узяв на себе зобов`язання поставити готові зарядні станції, а не виготовити їх власними силами. Тому відсутність у нього власних виробничих потужностей сама по собі не свідчить про неможливість виконання договору.
Так само документи щодо відвантаження, приймання товару покупцем, його підключення та введення в експлуатацію не можуть вимагатися без урахування погодженого сторонами строку поставки – 56–70 календарних днів після попередньої оплати – та умов EXW. Комісія мала встановити, які саме документи повинні були існувати на момент складення податкової накладної, та пояснити їх значення для підтвердження відображеної в ній операції. Проте оскаржуване рішення не містить ані такого аналізу, ані висновків щодо відсутності конкретних документів, які позивач був зобов`язаний мати на відповідному етапі виконання договору.
Верховний Суд у постанові від 23 липня 2026 року у справі № 200/6694/25 також зазначив, що перелік документів, передбачений Порядком № 520, не створює безумовного обов`язку подавати кожен із них незалежно від характеру операції. Контролюючий орган повинен співвіднести конкретний документ із конкретною господарською операцією та пояснити, яку саме інформацію він має підтвердити. У цій справі такого аналізу рішення комісії не містить.
Отже, апелянт не спростував висновку суду першої інстанції про те, що відмова в реєстрації податкової накладної ґрунтувалася на загальному формулюванні, без визначення конкретних недоліків поданих документів та без оцінки їх змісту у взаємозв`язку з договором поставки від 30 квітня 2025 року № 30/04/25-1. Додаткові пояснення податкового органу, наведені в апеляційній скарзі, не усувають допущеного порушення та не можуть бути використані для виправдання вже прийнятого рішення.
За таких обставин рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області від 03 червня 2025 року № 12936382/41882613 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується і з обраним судом першої інстанції способом захисту.
Оскільки підстави відмови, наведені в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими, а апелянт не довів наявності інших належно встановлених обставин, які перешкоджають реєстрації податкової накладної, саме зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 29 від 02 травня 2025 року забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача. Направлення питання на повторний розгляд за таких обставин лише продовжило б стан правової невизначеності та не забезпечило б повного захисту порушеного права.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 реєстрація податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення. Визначення судом дати реєстрації датою первинного подання податкової накладної спрямоване на поновлення становища платника, яке існувало б за умови своєчасного та правомірного виконання контролюючим органом своїх повноважень. Тому висновок суду першої інстанції в цій частині також є обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування або зміни не встановлено.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для нового розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 420/41100/25 – без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua