Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №420/2440/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №420/2440/26

Суддя: Дегтярьова С.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2440/26

Суддя першої інстанції - Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №420/2440/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кучерук Любові Вікторівни щодо незакінчення виконавчого провадження ВП №79972622 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 вересня 2025 року №М/1033/1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 34000 грн;

- зобов`язати державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести у ВП №79972622 постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №420/2440/26, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність бездіяльності державного виконавця, оскільки виконавче провадження відкрите на підставі чинного виконавчого документа, яким передбачено стягнення з позивача штрафу в подвійному розмірі — 34 000 грн.

Апелянт наголошує, що державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно змінювати суму стягнення, визначену у виконавчому документі, а сплата позивачем 29 грудня 2025 штрафу в розмірі 17 000 грн не свідчить про повне виконання виконавчого документа.

Крім того, скаржник зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення набрала законної сили 14 вересня 2025 року, однак штраф у встановлений статтею 307 КУпАП строк сплачений не був, у зв`язку з чим відповідно до статті 308 КУпАП постанову правомірно направлено на примусове виконання зі стягненням штрафу в подвійному розмірі.

У додаткових пояснення від 09 листопада 2026 року позивач зазначає, що апелянт помилково ототожнює суму накладеного адміністративного стягнення із сумою, яка підлягає примусовому стягненню відповідно до статті 308 КУпАП, оскільки застосування подвійного розміру штрафу можливе лише за умови доведення факту невиконання постанови у строк, визначений статтею 307 КУпАП. Наголошує, що набрання постановою законної сили не замінює доказів її вручення особі, а матеріали справи не містять підтвердження такого вручення. Зазначає, що штраф у розмірі 17000 грн сплачено 29 грудня 2025 року, до відкриття виконавчого провадження, а платіжну інструкцію було направлено до ВДВС 09 січня 2026 року. Крім того, позивач вказує на відсутність належної перевірки державним виконавцем обставин сплати штрафу після звернення представника із заявою про закінчення виконавчого провадження, а також на недоведеність правомірності подальшого здійснення виконавчих дій. З огляду на викладене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

14 жовтня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №420/2440/26.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2026 року процесуальний строк розгляду справи продовжений.

10 листопада 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

12 листопада 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 №М/1033/1 від 03 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 грн. Штраф повинен бути сплачений у 15-денний строк з дня вручення даної постанови. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000 грн.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що дізнавшись із застосунку «Резерв+» 29 грудня 2025 року про постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №М/1033/1 від 03 вересня 2025 року в той же день сплатив штраф у розмірі 17000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 29 грудня 2025 року.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 27 грудня 2025 року на адресу Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за постановою за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 03 вересня 2025 року №М/1033/1 про стягнення на користь держави 34000 грн.

На підставі зазначеної заяви, головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кучерук Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2026 року ВП №79972622 з виконання постанови №М/1033/1 від 03 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу в розмірі 34000 грн.

Крім того, 13 січня 2026 року головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кучерук Л.В. винесено постанови ВП №79972622 про арешт майна боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

26 січня 2026 року представник позивача звернувся до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про закінчення виконавчого провадження №79972622, разом з якою надав підтвердження сплати штрафу за постановою №М/1033/1 від 03 вересня 2025 року до відкриття виконавчого провадження.

Листом від 28 січня 2026 року Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив представнику позивача про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. Лист мотивований тим, що у процесі проведеної перевірки інформації викладеної у позовній заяві встановлено, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №79972622 з примусового виконання постанови №М/1033/1, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 03 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 користь держави штрафу у розмірі 34000 грн. Частиною другою статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. В заяві стягувача зазначена сума штрафу в розмірі 34000 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження №79972622 винесена 13 січня 2026 року. Постанова про арешт коштів боржника винесена 13 січня 2026 року. 09 січня 2026 року боржником до відділу спрямовано платіжну інструкцію №XMK0-3618-1EM9-ATM5 від 29 грудня 2025 року про сплату штрафу в розмірі 17000 грн. Оскільки борг, згідно виконавчого документа, сплачено не в повному обсязі, а також відсутня сплата виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, вирішити питання щодо закінчення виконавчого провадження №79972622, згідно ст.39 ч.9 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо.

Позивач не погодився з позицією головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кучерук Любові Вікторівни щодо закінчення виконавчого провадження ВП№79972622 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 вересня 2025 року №М/1033/1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 34000 грн та звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 вересня 2025 року №М/1033/1 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн.

Надалі зазначену постанову було направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання зі стягненням штрафу в подвійному розмірі — 34 000 грн.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 29 грудня 2025 року позивач сплатив штраф у розмірі 17000 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

При цьому, позивач послідовно зазначав, що про винесення постанови дізнався лише 29 грудня 2025 року із застосунку «Резерв+», оскільки її копію не отримував.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Отже, законодавець пов`язує виникнення підстав для примусового стягнення штрафу в подвійному розмірі не з моментом набрання постановою законної сили, а саме з фактом несплати штрафу у встановлений статтею 307 КУпАП строк, перебіг якого розпочинається з дня вручення постанови особі.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів вручення позивачу постанови від 03 вересня 2025 року №М/1033/1 або її направлення у спосіб, який відповідно до закону підтверджує належне повідомлення особи про її винесення.

Саме лише посилання апелянта на те, що постанова набрала законної сили 14 вересня 2025 року, не є достатнім для висновку про закінчення встановленого статтею 307 КУпАП строку добровільної сплати штрафу, оскільки зазначені обставини мають різну правову природу.

При цьому, встановлений факт сплати позивачем 29 грудня 2025 року штрафу в первісному розмірі 17 000 грн у день, коли він дізнався про винесення постанови, свідчить про його волевиявлення виконати накладене адміністративне стягнення добровільно.

Колегія суддів зауважує, що зазначення у виконавчому документі суми 34 000 грн не звільняє державного виконавця від обов`язку перевірити обставини, які мають значення для вирішення питання про наявність законних підстав для примусового виконання постанови саме в подвійному розмірі.

Посилання апелянта на відсутність у державного виконавця повноважень змінювати зміст виконавчого документа колегія суддів відхиляє, оскільки предметом цього спору є правомірність його бездіяльності щодо незакінчення виконавчого провадження за наявності обставин, які свідчили про відсутність передбачених законом підстав для стягнення штрафу в подвійному розмірі.

При цьому, питання щодо законності самої постанови про адміністративне правопорушення та правильності визначення розміру адміністративного стягнення не є предметом розгляду в цій справі.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У цій справі визначальним є те, що передумови для застосування механізму примусового стягнення штрафу в подвійному розмірі, передбаченого статтею 308 КУпАП, належним чином не підтверджені, оскільки відповідачем не доведено факту вручення позивачу постанови та, відповідно, початку і закінчення строку її добровільного виконання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне вирішення судом першої інстанції спору по суті.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua