Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №160/22469/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №160/22469/25

Суддя: Семененко Я.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/22469/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року (суддя Захарчук-Борисенко Н. В.) у справі № 160/22469/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових потреб з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р. включно, а також одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р. включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, а також одноразову грошову допомогу при звільненні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у не врахуванні позивачу календарної вислуги (понад 20 календарних років) при розрахунку невідбутих днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 рік для виплати компенсації при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити розрахунок невідбутих днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 рік з урахуванням календарної вислуги позивача (понад 20 календарних років) та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у не виплаті позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату компенсації при звільненні за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 та 2023 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 та 2023 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати позивачу при звільненні грошової компенсації вартості за не отримане речове майно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити розрахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у супереч приписам законодавства не здійснено позивачу належний розрахунок та виплату грошового забезпечення, компенсації за дні відпустки та компенсації вартості за не отримане речове майно, що порушує право позивача на належне йому забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р., а також допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р., а також допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у неврахуванні календарної вислуги років позивача (понад 20 календарних років) при визначенні кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки для обчислення та виплати грошової компенсації при звільненні;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок позивачу кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки з урахуванням тривалості щорічної основної відпустки 45 календарних днів відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», провести перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2023 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, з урахуванням раніше проведених платежів;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р. такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.

Відтак, суд першої інстанції вважав протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні при обчисленні позивачу посадового окладу та окладу за званням за період служби з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р. розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

З метою належного захисту прав позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд першої інстанції вказав, що тривалість щорічної основної відпустки залежить від календарної вислуги років та становить, зокрема, для військовослужбовців, які мають вислугу понад 20 календарних років, 45 календарних днів. У 2022 та 2023 роках позивач належав до категорії військовослужбовців, яким відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII щорічна основна відпустка встановлюється тривалістю 45 календарних днів.

Суд першої інстанції вважав, що при проведенні остаточного розрахунку при звільненні відповідачем безпідставно не враховано календарну вислугу років позивача понад 20 років, що призвело до неправильного визначення кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки та, як наслідок, до неправильного визначення розміру грошової компенсації, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні.

Суд першої інстанції врахував, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Також, суд першої інстанції погодився з позивачем, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивачу правомірно у спірному періоді виплачено грошове забезпечення із дотриманням положень п.4 постанови КМУ №704, згідно якого при обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням використовується показник розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Вважає, що позивачу нараховано у спірному випадку допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань належним чином. Зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби йому виплачується компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки, а тому позивачу виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 27827,70 грн. Звертає увагу, що Законом №2011 додаткова відпустка учасникам бойових дій не передбачена, а тому щодо цієї відпустки слід керуватись приписами Закону України «Про відпустки», який передбачає виплату грошової компенсації лише стосовно щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Звертає увагу, що спірні правовідносини регулюються Інструкцією №200, а не Порядком №260. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 02.03.2023 р.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.02.2022 р. №47, зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення: нижчепойменованих військовозобов`язаних, які прибули з військових комісаріатів для комплектування військової частини під час оголошення мобілізації згідно указу Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 та розпорядження командувача Національної гвардії України від 26.02.2022 р. №27/2/1/1-280т-Е: рядового позивача призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного на посаду стрільця 3-го відділення взводу №296 стрілецької роти (з охорони об`єктів №292, 296, 298) 2-го стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об`єктів) (ВОС-1009151/641), присвоївши йому військове звання «солдат», з 26.02.2022 р. Встановлено посадовий оклад у розмірі 2820 грн. за 5 тарифним розрядом. На підставі розпорядження Головного управління Національної гвардії України від 07.02.2022 р. №Р-6 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» установити та виплачувати з 26.02.2022 р. надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.09.2023 р. №208, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення: молодшого сержанта позивача (Г-133175), який здав справи і обов`язки за посадою командира 1-го відділення стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №296 компресорна станція «Кіровоградська» ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів: №296 компресорна станція «Кіровоградська» ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»; №292 радіотелевізійна передавальна станція Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення Адміністрації Держспецзв`язку; №298 позаміський запасний пункт управління Кіровоградської облдержадміністрації) 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) (ВОС-100182П), та звільненого відповідно до підпункту «г» пункту два частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби в запас наказом командира частини від 15 вересня 2023 року №56 о/с через сімейні обставини (у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років), без права носіння військової форми одягу 19 вересня 2023 року, та для взяття на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 р. №200, виплатити:

премію за особистий внесок у загальні результати служби з 01 по 19 вересня 2023 року в розмірі 510 відсотків посадового окладу;

грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 13 календарних днів, за 2023 рік у кількості 30 календарних днів.

Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій (за 2023 рік), не використана.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією» в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 % місячного грошового забезпечення.

Вислуга років станом на 19 вересня 2023 року становить: час служби в календарному обчисленні - 25 років 04 місяці 27 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 00 років 06 місяців 04 дні.

Підстава: припис від 19.09.2023 р. №79, рішення на премію розрахунок вислуги років.

Відповідна до листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.06.2025 р. №6/11/12-1497 щодо надання інформації, зазначено, що:

- грошова компенсація за невикористану додаткову відпуску як учаснику бойових дій за 2023 рік не виплачувалась, додаткова відпустка не надавалась, про що здійснено запис у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2023 р. №208;

- інформація щодо обрахування основної щорічної відпуски та кількість відбутих днів за 2022-2023 роки була надана при звільненні у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2023 р. №208;

- при звільненні грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не виплачувалась, відповідно до ч.8 розділу V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 р. №475 «Про речове забезпечення Національної гвардії України», у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, неотримані за період проходження служби, не видаються;

- грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки виплачувалась, за 2022 рік у розмірі 13613, 25 грн. та за 2023 рік у розмірі 23367,00 грн.;

- грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році виплачувалась, у розмірі 13613,25 грн., за 2023 рік не виплачувалась;

- нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

- нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалось у період з квітня по грудень 2022 року, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинив дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (норма запрацювала з 01.01.2023 року);

- базовий місяць - березень 2018 року (місяць підвищення посадових окладів);

До листа було додано архівну відомість №1 за період з лютого 2022 р. по грудень 2023 р.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Стосовно строків звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

У спірному випадку позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].

Правові питання застосування положень ст.233 КЗпП у випадках заявлення вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України, було предметом дослідження Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).

Верховним Судом, зокрема, зроблено такий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Застосовуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду до правовідносин, які становлять предмет розгляду у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що до заявлених вимог по 18.07.2022 не можуть бути застосовані строки звернення з позовом до суду, а до вимог з 19.07.2022 підлягає застосуванню тримісячний строк, який обраховується з дня одержання звільненою особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

Також колегія суддів враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, суть якої полягає в тому, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Колегія суддів з`ясувала, що відповідачем не подано до матеріалів справи докази про те, що позивач, якого звільнено зі служби у вересні 2023 року, при звільненні отримав письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені при звільненні. Натомість, така інформація надана позивачу відповідачем у листі від 06.06.2025 року. В свою чергу, позивачем подано позов у серпні 2025 року.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду визначений ст.233 КЗпП України та не допущено пропуску строку звернення до суду.

Стосовно грошового забезпечення позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року і якою внесені зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на це, є необхідність застосування з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови №704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законами України Про Державний бюджет України на 2020-2023 роки у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Позивач у спірній ситуації не погоджується з діями відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з використанням такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, до під час вирішення спору між сторонами, підлягає врахуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.

У подальшому викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови №704 був підтриманий і у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі №240/1387/21.

Відповідно до висновків Верховного Суду, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет України із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Спираючись на цей висновок, суд апеляційної інстанції вважає, що грошове забезпечення позивача, його посадовий оклад та оклад за військовим званням за період з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р. слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).

З тих самих мотивів слід зазначити, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку похідних від них щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема допомоги для оздоровлення.

Відтак, доводи скаржника про те, що позивачу правомірно виплачено грошове забезпечення з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р. із дотриманням положень п.4 постанови КМУ №704 із використанням показника розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 26.02.2022 р. по 19.05.2023 р., а також допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас, стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, колегія суддів зауважує, що згідно розділу ХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі Інструкція №200), яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Згідно пункту 1 розділу I Інструкції №200 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині Національної гвардії України, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція №200.

Згідно Інструкції №200 розмір допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається комісією військової частини, допомога для вирішення соціально-побутових питань обмежується розміром місячного грошового забезпечення.

Таким чином, перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача не супроводжує перерахунок допомоги позивачу для вирішення соціально-побутових питань, адже пряма залежність розміру такої допомоги від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не передбачена розділом ХХ Інструкції №200.

Також, колегія суддів враховує, що в спірному випадку наявні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача по 19.05.2023 р., позивача звільнено зі служби у вересні 2023 року, отже перерахунок грошового забезпечення позивача по 19.05.2023 року не створює підстави для перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу, що виплачена позивачу у вересні 2023 року.

Отже, суд першої інстанції помилково визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно неврахування календарної вислуги років позивача (понад 20 календарних років) при визначенні кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки для обчислення та виплати грошової компенсації при звільненні.

Зі змісту матеріалів справи вбачається та сторонами справи не заперечується, що вислуга років позивача станом на 19 вересня 2023 року становить: час служби в календарному обчисленні - 25 років 04 місяці 27 днів.

Приписами ст.10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Отже, позивач згідно ст.10-1 Закону №2011-XII має право на щорічну основу відпустку у 2022 та 2023 роках як військовослужбовець із вислугою понад 20 календарних років – 45 днів.

Абзац другий пункту 2 статті 10-1 Закону №2011-XII визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Згідно абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

У спірному випадку позивач розпочав військову службу у 2022 році, звільнено позивача з військової служби у 2023 році.

Позивач має право на щорічну основу відпустку у 2022 та 2023 роках як військовослужбовець із вислугою понад 20 календарних років – 45 днів, доказів її використання позивачем відповідач до суду не подав.

Отже, відповідач мав виплатити позивачу компенсацію за невикористану позивачем щорічну основу відпустку у 2022 та 2023 роках, розрахувавши її тривалість як 1/12 від 45 днів за кожен повний місяць служби позивача у 2022 та 2023 роках. Проте, докази того, що позивачу обчислено та виплачено компенсацію таким чином відповідачем суду не подано.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні календарної вислуги років позивача (понад 20 календарних років) при визначенні кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки для обчислення та виплати грошової компенсації при звільненні.

Стосовно грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових дій за 2023 р.

Згідно абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Колегія суддів зі змісту матеріалів справи встановила та скаржником не заперечується, що додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за 2023 рік, позивачем не використана. Компенсація позивачу за таку відпуску не виплачена, докази зворотного відсутні.

Апеляційний суд зауважує, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується у статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, у постанові від 15.10.2025 року у справі № 420/14817/23, зауважив, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2023 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Стосовно включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - постанова КМУ № 168), згідно якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема Національної гвардії, виплачується додаткова винагорода.

Пункт 10 розділу XXXI Інструкції №200 визначає, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №580/9551/23, вирішуючи питання чи є грошова винагорода, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24 зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Отже, оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану згідно постанови КМУ №168 є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, вона не належить до складу місячного грошового забезпечення.

Відтак, керуючись п.10 розділу XXXI Інструкції №200, колегія суддів зазначає, що оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану згідно постанови КМУ №168 не належить до складу місячного грошового забезпечення, така винагорода не має враховуватись під час розрахунку грошової компенсації позивачу за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, дні додаткової відпустки.

Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів.

Підсумовуючи, керуючись ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог стосовно включення до складу грошового забезпечення сум винагороди згідно постанови КМУ №168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, стосовно перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 160/22469/25 в частині задоволених вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів.

У цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 160/22469/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua