Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №160/25425/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №160/25425/24

Суддя: Божко Л.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/25425/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі №160/25425/24 (суддя Конєва С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які оформлені листом №43474-30199/Ч-01/8-0400/24 від 01.08.2024р.;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачеві пенсію за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 05.06.2024р., та провести перерахунок та виплатити заборгованість, що утворилась з 05.06.2024р. із застосуванням показника середньої плати для призначення пенсії за 2022-2023 роки - два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 05.06.2024р., взявши для розрахунку заробітну плату згідно реєстру застрахованих осіб з липня 2000 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення ОСОБА_1 розрахунку пенсії за віком з 06.06.2024р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, починаючи з 06.06.2024р. та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що пенсію за вислугу років позивачці призначено після набрання чинності Законом №1058-IV, а її розмір визначено за правилами цього Закону із застосуванням положень статей 51- 55 Закону №1788-XII щодо умов набуття права на пенсію. На думку відповідача, у червні 2024 року відбулося переведення з одного виду пенсії на інший у межах одного закону, а тому показник середньої заробітної плати має залишатися незмінним.

Скаржник наголошує на відмінності між первинним призначенням пенсії та переведенням на інший її вид, посилається на частину третю статті 45 Закону №1058-IV, а також на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а. Вважає, що попереднє обчислення пенсії за нормами Закону №1058-IV виключає застосування показника середньої заробітної плати за 2021- 2023 роки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 18 серпня 2010 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За заявою позивачки від 06 червня 2024 року їй з цієї дати обчислено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки. Наведені обставини підтверджуються зазначеними в рішенні суду першої інстанції рішенням про перерахунок пенсії від 13 червня 2024 року та листом відповідача від 01 серпня 2024 року.

На звернення позивачки від 03 липня 2024 року відповідач листом від 01 серпня 2024 року №43474-30199/Ч-01/8-0400/24 повідомив, що відповідно до її заяви від 06 червня 2024 року здійснено переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки. У застосуванні показника за 2021- 2023 роки відмовлено з посиланням на попереднє призначення пенсії за вислугу років.

Отже, спір стосується показника середньої заробітної плати, який належить застосувати при обчисленні пенсії за віком особі, котра до цього отримувала пенсію за вислугу років. Наявність права позивачки на пенсію за віком та призначення такої пенсії з 06 червня 2024 року відповідач не заперечує.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, у тому числі на забезпечення у старості.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачає, зокрема, призначення трудових пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років. Умови призначення пенсії за вислугу років визначаються відповідними положеннями цього Закону, у тому числі статтею 55.

Водночас частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено перелік пенсійних виплат, які призначаються за цим Законом у солідарній системі: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія за вислугу років до цього переліку не включена.

За змістом статей 27, 40 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та коефіцієнта страхового стажу. Частина друга статті 40 передбачає використання показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина третя статті 45 Закону №1058-IV регулює переведення з одного виду пенсії на інший та передбачає можливість врахування заробітної плати за визначені законом періоди із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку попереднього виду пенсії.

Застосування останньої норми передбачає встановлення того, що попередню пенсію було призначено саме як один із видів пенсій за Законом №1058-IV. Сам факт використання його розрахункових правил не є достатнім для такого висновку.

Положення розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV щодо обчислення розміру пенсій за вислугу років із застосуванням норм цього Закону забезпечують визначення суми відповідної виплати. Вони не змінюють установлених Законом №1788-XII підстав набуття права на пенсію за вислугу років та не доповнюють перелік видів пенсій, наведений у статті 9 Закону №1058-IV.

Отже, правова підстава призначення пенсії та правила обчислення її розміру не є тотожними. Застосування до пенсії за вислугу років формули розрахунку, передбаченої Законом №1058-IV, не перетворює цю пенсію на пенсію за віком.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду розмежувала призначення пенсії за віком після отримання пенсії за вислугу років за Законом №1788-XII та переведення між видами пенсії за Законом №1058-IV. Для першої ситуації застосовується показник середньої заробітної плати за три календарні роки перед роком звернення. Обчислення попередньої виплати за формулою Закону №1058-IV не змінює цього підходу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі попереднім видом пенсії позивачки була пенсія за вислугу років, право на яку визначалося Законом №1788-XII. У 2024 році вона вперше звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Відтак до розрахунку цієї пенсії належить застосувати частину другу статті 40 Закону №1058-IV.

Довід апелянта про те, що з 01 січня 2004 року порядок обчислення пенсій за вислугу років визначається Законом №1058-IV, не спростовує цього висновку. Дата призначення попередньої виплати після набрання чинності Законом №1058-IV не змінює її виду. Право позивачки на пенсію за вислугу років виникло за спеціальними умовами Закону №1788-XII, а не за умовами призначення пенсії за віком.

Твердження скаржника про переведення «в межах одного виду пенсії - за віком» суперечить установленому у справі виду попереднього пенсійного забезпечення. Матеріали, відображені у рішенні суду першої інстанції, та зміст апеляційної скарги засвідчують саме попереднє призначення пенсії за вислугу років. Обставин призначення позивачці пенсії за віком до червня 2024 року відповідач не навів.

Колегія суддів погоджується із загальним доводом скаржника про відмінність між призначенням пенсії та переведенням на інший її вид. Однак юридична кваліфікація звернення визначається правовими підставами попереднього і нового пенсійного забезпечення, а не використанням пенсійним органом слова «переведення» у своєму рішенні або листуванні.

Так само використання раніше сформованої пенсійної справи та документів, які в ній містяться, не свідчить про тотожність правових підстав двох видів пенсії. Наявність цих документів полегшує розгляд заяви, проте не визначає показник середньої заробітної плати всупереч статті 40 Закону №1058-IV.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а також не спростовує висновку суду першої інстанції. Наведений самим скаржником підхід розмежовує призначення пенсії за іншим законом та переведення між видами пенсій у межах одного закону. Для застосування запропонованого відповідачем наслідку необхідно довести, що попередню пенсію призначено саме як вид пенсії за Законом №1058-IV. Обчислення розміру пенсії за вислугу років за його правилами такої обставини не доводить.

Довід про відсутність у Законі №1058-IV можливості повторного призначення пенсії за віком не стосується встановленої у цій справі ситуації. Позивачці не призначається повторно вже отримувана нею пенсія за віком: реалізується її право на цей вид пенсії після отримання пенсії за вислугу років.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що заява, на підставі якої обчислено пенсію за віком з 06 червня 2024 року, датована 06 червня 2024 року. Натомість звернення від 03 липня 2024 року, на яке посилається апелянт, було подальшим зверненням з питання її розрахунку, відповідь на яке надано листом від 01 серпня 2024 року. Підміна дати первинної заяви датою подальшого звернення не ґрунтується на встановлених обставинах.

Оскільки за призначенням пенсії за віком позивачка звернулася у 2024 році, трьома календарними роками, що передують року звернення, є 2021, 2022 та 2023 роки. Застосування показника за 2014- 2016 роки не відповідає частині другій статті 40 Закону №1058-IV у спірних правовідносинах.

Зазначення позивачкою у прохальній частині позову лише 2022- 2023 років не змінює встановленого законом трирічного періоду. Суд першої інстанції надав захист тому самому праву на належне обчислення пенсії за віком та правильно визначив передбачені законом календарні роки. Це не призвело до вирішення іншого спору чи покладення на відповідача обов`язку, не пов`язаного з предметом позову.

Обраний судом спосіб захисту- зобов`язання провести розрахунок пенсії за віком із належним показником та виплатити відповідні суми з урахуванням уже виплаченого-усуває встановлене порушення. Відповідач уже визнав право позивачки на пенсію за віком та здійснив її обчислення з 06 червня 2024 року. Тому вирішення питання про застосовний показник не потребує повторного розгляду всіх умов набуття права на пенсію.

Такий обов`язок не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки період, за який визначається показник середньої заробітної плати, встановлений законом. Безпосереднє обчислення розміру пенсії з урахуванням індивідуальних даних позивачки та виплачених сум здійснює відповідач.

Початкова дата розрахунку, визначена судом першої інстанції, відповідає встановленій даті, з якої відповідач обчислив позивачці пенсію за віком. Частина рішення про відмову в іншій частині вимог позивачкою не оскаржена. Перевірка рішення за апеляційною скаргою відповідача не дає підстав змінювати його на користь позивачки щодо початкової дати виплат.

За частиною другою статті 77 КАС України у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності відповідних рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не підтверджують наявності правових підстав для збереження показника середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки при призначенні позивачці пенсії за віком у червні 2024 року.

Загальні посилання на порушення норм процесуального права не містять обґрунтування того, яке саме порушення призвело до неправильного вирішення спору. Колегія суддів таких підстав для скасування рішення не встановила.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вирішив спір у частині, оскарженій відповідачем. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому ототожненні правової підстави призначення пенсії за вислугу років із правилами визначення її розміру та не спростовують висновку про застосування показника середньої заробітної плати за 2021- 2023 роки.

За статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі №160/25425/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua