Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №280/314/25
Суддя: Божко Л.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/314/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 в адміністративній справі №280/314/25 (суддя Стрельнікова Н.В.) за позовом Приватного підприємства "КАСТОР ГРУП" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства “КАСТОР ГРУП” до Дніпровської митниці , в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA110140/2024/000052/1 від 12.12.2024 року, прийняте Дніпровською митницею за результатами перевірки митної декларації №24UA110140009781U0 від 11.12.2024.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 адміністративний позов задоволено .
Не погодившись із рішенням, Дніпровська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що статус покупця як дистриб`ютора, виробник і торговельна марка товарів належно не підтверджені. Посилається на різні порти в документах, відсутність підтвердження витрат на перевезення територією Китаю, переміщення між Гданськом і Гдинею та перевантаження товару, а також на оформлення коносамента пізніше за експортну декларацію, яка містить посилання на нього.
Митниця наголошує, що декларант повідомив про ненадання додаткових документів у десятиденний строк, а заявлена вартість товару № 2 на рівні 2,57 дол. США/кг була нижчою за наявний у митниці рівень 4,07 дол. США/кг. Вважає обґрунтованим застосування резервного методу.
Крім того, апелянт заперечує використання для оцінки законності коригування документів, які не подавалися під час митного оформлення, та посилається на перерахування забезпечених гарантією коштів до бюджету за заявою підприємства.
Перевіривши рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
22.01.2023 між ПП «КАСТОР ГРУП» і компанією Zhongshan Longway Casters Co., Ltd укладено контракт № 5 на постачання коліс та роликів для ручних візків і садових тачок. Номенклатура, кількість і ціни партій визначалися в інвойсах. Специфікацією № 19 від 30.09.2024 передбачено 30 відсотків передоплати та 70 відсотків оплати після оформлення коносамента.
11.12.2024 підприємство подало митну декларацію № 24UA110140009781U0 на дві товарні позиції. Митну вартість визначено за ціною договору з додаванням транспортних витрат.
Для підтвердження заявлених відомостей надано контракт, специфікацію, проформу від 18.06.2024 та інвойс № PI-LWY61 від 30.09.2024, пакувальний лист, платіжні доручення № 22 від 25.06.2024 і № 27 від 05.11.2024, перевізні та транспортно-експедиторські документи, рахунок № 474 і довідку про транспортні витрати № 9326 від 06.12.2024, документи про походження товару.
Після перевірки митниця витребувала додаткові документи. Листом, наданим 12.12.2024, підприємство повідомило, що інших документів протягом десятиденного строку не подаватиме.
12.12.2024 прийнято оскаржуване рішення. Митну вартість товару № 2 - роликів для візків з арматурою з недорогоцінних металів - збільшено з 17196,44 до 27220,16 дол. США.
За основу резервного методу митниця взяла відомості про оформлення товару за декларацією № 24UA100330517799U8 від 27.09.2024 на рівні 4,07 дол. США/кг.
За статтями 49, 51, 52 МК України митна вартість базується на фактично сплаченій або належній до сплати ціні та визначається декларантом на основі об`єктивних, документально підтверджених даних.
Статті 53, 54 МК України передбачають подання підтвердних документів та їх перевірку митним органом. Витребування додаткових документів пов`язується з конкретними розбіжностями, ознаками підробки або недостатністю відомостей щодо ціни чи складових митної вартості.
Основним є метод за ціною договору. Перехід до другорядних методів за статтями 57– 64 МК України потребує обґрунтування неможливості застосування попередніх. Рішення за статтею 55 МК України має містити причини невизнання заявленої вартості та обґрунтування скоригованого значення.
Отже, право перевіряти документи не є правом довільно замінювати ціну конкретної операції вищим показником з іншої поставки. Митниця повинна обґрунтувати як відмову від основного методу, так і розрахунок за обраним другорядним методом.
Щодо статусу дистриб`ютора колегія суддів зазначає, що таке позначення покупця в сертифікаті не спростовує факту прямої купівлі у зазначеного в контракті продавця. Апелянт не визначив конкретного платежу посереднику, обмеження або умови продажу, які через цей статус залишилися неврахованими в митній вартості.
Так само використання торговельної марки «KASTOR» не означає, що товар не міг бути виготовлений компанією Zhongshan Longway Casters Co., Ltd. Виробник і власник торговельної марки можуть бути різними особами. Для цілей цього спору необхідно встановити вплив відповідних обставин на ціну та обов`язкові додавання, а не вимагати абстрактного підтвердження всіх можливих правовідносин щодо марки.
Митниця не навела конкретних даних про роялті чи інші платежі, пов`язані з оцінюваними товарами та умовами їх продажу, які підлягали включенню до митної вартості, але не були включені.
Колегія суддів враховує, що свідоцтво на торговельну марку, ліцензійний договір та інші документи, подані вже до суду, не можуть автоматично вважатися документами, які митниця мала оцінити 12.12.2024. Водночас висновок про недостатність наведеної митницею підстави не залежить від цих пізніше поданих матеріалів: самого сумніву щодо належності торговельної марки недостатньо без обґрунтування його значення для митної оцінки.
Щодо витрат територією Китаю колегія суддів враховує погоджену сторонами умову FOB. За змістом цієї умови витрати продавця до поставки товару на борт судна в погодженому порту входять до виконання ним власних зобов`язань.
Тому за поставки FOB Yantian не можна автоматично вважати невключеною до ціни вартість доставки товару продавцем до цього порту. Для окремого додавання потрібні дані, що відповідні витрати не охоплено ціною та їх додатково поніс або повинен понести покупець.
Водночас різні назви портів у контракті, проформі та декларації підлягають перевірці. Якби фактичне виконання відбувалося на умовах, за яких доставку між портами окремо оплачував покупець, така сума могла б мати значення для митної вартості. Проте сама відмінність назв без встановлення конкретного неврахованого зобов`язання покупця не доводить заниження.
Щодо портових операцій суд першої інстанції встановив, що рахунок № 474 від 06.12.2024 містив 59380,00 грн за транспортно-експедиційне обслуговування за межами України, а довідка № 9326 від тієї ж дати уточнювала цю суму як витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи. Ця сума була врахована при декларуванні.
Таким чином, відсутність окремого рядка з назвою кожної операції в декларації митної вартості не означає невключення відповідних витрат, якщо їх зміст і розмір установлюються з сукупності документів.
Митниця не спростувала цього висновку конкретним розрахунком або посиланням на платіж покупця, який залишився поза заявленими витратами. Її твердження про непідтвердження перевантаження не враховує наведеного судом змісту довідки № 9326.
Гданськ і Гдиня є різними пунктами, тому їх не можна ототожнювати лише за близькістю назв. Однак наведення їх у різних перевізних документах також не доводить саме собою окремої неоплаченої або невключеної послуги. Необхідно зіставити весь маршрут, обсяг замовленого експедиторського обслуговування та підтвердні витрати.
Суд установив, що документи про транспортно-експедиторські послуги давали змогу визначити витрати до кордону України та відокремити їх від витрат після ввезення. Апеляція не містить належного спростування цього висновку щодо конкретного числового показника.
Колегія суддів погоджується, що незвична послідовність реквізитів експортної декларації та коносамента могла потребувати пояснення. Саме посилання на документ, остаточно оформлений пізніше, не слід залишати без перевірки.
Проте така обставина не є безумовним доказом недостовірності інвойсу або неповноти транспортної складової. Митниця повинна пояснити, які саме дані про ціну чи витрати через це не можуть бути перевірені. Наявність запитання до супровідного документа не усуває необхідності оцінити решту комерційних, платіжних і перевізних документів.
Отже, навіть якщо окремі обставини виправдовували додаткове з`ясування, з цього не випливає автоматична правомірність визначення вартості на рівні 4,07 дол. США/кг.
Повідомлення підприємства про ненадання інших документів також не є самостійною санкційною підставою для коригування. Вирішальним залишається те, чи достатні вже подані документи та чи є обґрунтованим сумнів, для усунення якого витребувано конкретні додаткові відомості.
Тому загальне посилання на ненадання всього переліку з частини третьої статті 53 МК України не замінює аналізу того, який документ усунув би конкретну неповноту та чому без нього неможливо перевірити числове значення.
Окремо колегія суддів оцінює застосування резервного методу.
Відомості системи управління ризиками та цінових баз можуть використовуватися для контролю. Проте спрацювання ризику або вища вартість іншої поставки не встановлюють правильного значення митної вартості оцінюваної партії.
Для використання декларації № 24UA100330517799U8 від 27.09.2024 недостатньо навести виробника, країну та загальну назву роликів. Оцінювана партія включала різні моделі, розміри й комплектації. Порівняння вартості за кілограм потребує обґрунтування того, що відмінності асортименту та співвідношення вартості й ваги не спотворюють результат.
Митниця також повинна пояснити вплив обсягу партії, часу поставки, комерційних умов та маршруту перевезення або відсутність потреби в коригуваннях за цими ознаками.
В апеляції наведено загальні відомості про товар-джерело та рівень 4,07 дол. США/кг, однак не розкрито належного порівняння з конкретними моделями оцінюваної партії та впливу відмінностей поставок.
Посилання на раніше визначену за резервним методом вартість не є забороненим лише через назву застосованого методу. Водночас воно не робить попередній показник обов`язковим для наступної операції та не звільняє від перевірки його придатності.
Можливість гнучкого використання даних за резервним методом не допускає довільної оцінки. Саме митний орган має обґрунтувати, чому джерело і внесені коригування дають достовірний результат у конкретній справі.
Отже, навіть наявність окремих питань до первісних документів не усуває самостійного недоліку рішення - недостатнього обґрунтування скоригованої величини.
Посилання на постанови Верховного Суду у справах № 520/22458/23, № 560/1919/23 та інші рішення, наведені апелянтом, не встановлюють правомірності коригування незалежно від обставин конкретної операції. Необхідність документального підтвердження митної вартості та можливість вимагати додаткові документи не заперечуються. Спірним є доведення відповідних передумов і правильності розрахунку саме в цій справі.
Щодо пізніше поданих матеріалів колегія суддів погоджується, що законність рішення від 12.12.2024 оцінюється з урахуванням обставин його прийняття. Додаток до контракту та пояснення, надані після коригування, не можуть автоматично вважатися матеріалами первісного оформлення.
Проте наведені вище висновки ґрунтуються на документах, подання яких під час оформлення встановлено судом, та на недостатності мотивів самого рішення про коригування. Вони не потребують ретроспективного включення нових документів до первісного пакета.
Перерахування коштів гарантії до бюджету за заявою підприємства також не означає згоди з правомірністю коригування та не позбавляє права на судове оскарження. Питання окремої процедури перегляду за додатковими документами не підміняє перевірки первісного рішення судом.
За частиною другою статті 77 КАС України відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення. Обов`язок декларанта підтвердити вартість не усуває цього обов`язку та не надає митниці права обмежитися припущенням про можливі додаткові витрати.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не спростовує визначальних висновків суду про відсутність належного обґрунтування спірного коригування.
Підстав для скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 та зміни розподілу судових витрат не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 280/314/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю.В. Дурасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua