Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №520/25700/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №520/25700/26

Суддя: Макаренко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 р.Справа № 520/25700/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/25700/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, які полягали у проведенні безпідставної службової перевірки та складанні за її результатами Висновку №267/21 від 22 вересня 2021 року щодо підстав оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 .

- визнати протиправним та скасувати Висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області № 267/21 від 22 вересня 2021 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області вилучити (видалити) з Єдиного державного демографічного реєстру, Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) та інших відомчих інформаційних баз даних Державної міграційної служби України відомості (записи) про недійсність, анулювання та підлягання вилученню чи знищенню паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 22.07.2008 року Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено та позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

На виконання ухвали суду представником позивача 31.08.2026 подано клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2026 заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37841728) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2026 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржуваний Висновок було затверджено у 2021 році без особистого сповіщення Позивача про його прийняття, хоча цим рішенням припинили його права. У липні 2026 року, у процесі з`ясування свого правового статусу та збору документів, представником Позивача - адвокатом Відановою Оленою Василівною - 25.07.2026 було направлено адвокатський запит до ГУ ДМС України в Донецькій області. Листом № 1401 2.4-2264/14.2-26 від 31.07.2026 ГУ ДМС України в Донецькій області вперше надало новому представнику Позивача належним чином засвідчену копію Висновку № 267/21 від 22.09.2021 на 8 аркушах. Позов було подано через підсистему "Електронний суд" 18.08.2026, тобто лише через 18 днів після отримання копії Висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що вперше про Висновок він дізнався лише 31.07.2026, спростовується тим, що у листопаді 2021 року уповноважений позивачем адвокат отримав від ГУ ДМС сам Висновок та додаткові матеріали службової перевірки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 500/4332/22.

Так, предметом оскарження в даній справі є Висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області № 267/21 від 22 вересня 2021 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що вперше позивач ознайомився з висновком № 267/21 від 22.09.2021 лише 31.07.2026, шляхом отримання представником позивача - адвокатом Відановою Оленою Василівною листа № 1401 2.4-2264/14.2-26 від 31.07.2026 ГУ ДМС України в Донецькій області з копією Висновку № 267/21 від 22 вересня 2021 року.

В матеріалах електронної справи міститься запит адвоката Віданової Олени Василівни в інтересах ОСОБА_1 від 25 липня 2026 року у якому зокрема адвокат просить надати належним чином засвідчену копію висновку службової перевірки Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 22 вересня 2021 року № 267/21.

На вказаний запит відповідачем листом № 1401 2.4-2264/14.2-26 від 31 липня 2026 року на адресу адвоката Віданової Олени Василівни було надіслано копію Висновку № 267/21 від 22.09.2021 р. на 8 аркушів.

Разом з тим, в матеріалах електронної справи міститься адвокатський запит адвоката Криворучко Л.С. за вх. № 14331/1/1401-21 від 13.10.2021 до ГУ ДМС у Донецькій області.

Зі змісту вказаного адвокатського запиту встановлено, що адвокат просив надати інформацію та копії документів, завірених належним чином: надати інформацію чи призначалась перевірка органами і структурними підрозділами ДМС України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .? Якщо так, надати копію відповідного наказу про призначення перевірки, завіреного належним чином, результати відповідної перевірки в формі до вимог до даного виду документу, копії матеріалів, які використовували відповідні органи і структурні підрозділи ДМС при проведенні вказаної перевірки й використовували при прийнятті рішення щодо ОСОБА_1 .? Надати інформацію про всю наявну інформацію в органі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати копії відповідних документів, завірених належним чином і інформацію ? Надати інформацію чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянином України відповідно до відомостей вказаних у відомчих базах ДМС України, що використовуються Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області ? Відповідь надіслати на електронну адресу адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повноваження Криворучко Л.С. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджувалися ордером серії АА № 1063465 від 25.11.2020.

За результатами розгляду адвокатського запиту 12.11.2021 за вих. № 1401.2.4-22316/14.3-21 ГУ ДМС у Донецькій області направило Криворучко Л.С. копію Висновку № 267/21 від 22.09.2021, як на вказану нею електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3, так і рекомендованим поштовим відправленням через АТ «Укрпошта», вказане підтверджується супровідним листом, який міститься в матеріалах електронної справи.

Отже, 12.11.2021 представнику позивача було надано повний текст Висновку № 267/21 від 22.09.2021.

12.11.2021 до ГУ ДМС також надійшов повторний адвокатський запит Криворучко Л.С., у якому адвокат просила: надати копію наказу про призначення службової перевірки щодо ОСОБА_1 про яку йде мова у вказаній відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 11.11.2021 адвокату Криворучко Л.С., завірене належним чином ? Надати копію службової перевірки, висновку службової перевірки, всі додаткові матеріали які використовувались під час службової перевірки щодо ОСОБА_1 про яку йде мова у вказаній відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 11.11.2021 адвокату Криворучко Л.С., завірене належним чином ? Надати копію запиту Печерського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 05.01.2021 № 8030/29-21 у зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію відповіді надіслану за вказаним запитом, про яку йде мова у вказаній відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 11.11.2021 адвокату Криворучко Л.С., завірені належним чином ? Відповідь надіслати на електронну адресу адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_2

На вказаний запит відповідачем листом № 1401.2.4-22716/14.3-21 від 16.11.2021 було направлено матеріали службової перевірки на 29 аркушах та зазначено, що копію Висновку № 267/21 вже було направлено на електронну адресу адвоката - ІНФОРМАЦІЯ_3 та Укрпоштою рекомендованим поштовим листом.

Враховуючи вказане, в період листування з жовтня по листопад 2021 року з Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Криворучко Л.С. відповідно до ордеру серії АА № 1063465 від 25.11.2020, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 16.01.2020.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що 12.11.2021 представник позивача - адвокат Криворучко Л.С., яка діяла на підставі належним чином оформленого ордера серії АА № 1063465 від 25.11.2020, була ознайомлена з повним текстом Висновку № 267/21 від 22.09.2021, оскільки ГУ ДМС у Донецькій області направило його копію на зазначену в адвокатському запиті електронну адресу, а також засобами поштового зв`язку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до матеріалів електронної справи та відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у справі № 640/19672/21 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Печерського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у якому просив: -визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Печерського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області по оформленню паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Печерського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у вигляді ID-картки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2022 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 апеляційну скаргу адвоката Криворучко Лариси Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому, розгляд апеляційної скарги Шостим апеляційним адміністративним судом здійснювалось у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Зі змісту вказаних рішень вбачається, що Окружним адміністративним судом міста Києва та Шостим апеляційним адміністративним судом в описових частинах рішення встановлені обставини про прийняття висновку від 22.09.2021 №267/21 відповідно до якого паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 22.07.2008 Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, вважати таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, та згідно з абзацом 9 пунктом 108 Порядку, визнати недійсним, підлягає анулювання та знищенню.

Вказані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2022 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень та наявні в загальному доступі.

Крім того, наведені обставини додатково підтверджують, що адвокат Криворучко Л.С. не лише здійснювала представництво інтересів позивача у органах Державної міграційної служби України, а й надалі представляла його інтереси під час судового оскарження дій та рішень органів Державної міграційної служби.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що неналежне або несвоєчасне інформування адвокатом свого клієнта, якщо таке мало місце, не є обставиною, яка виникла з вини відповідача, та не може покладатися в основу поновлення процесуального строку за рахунок іншого учасника справи.

При цьому, позивач був обізнаний про судовий спір, що виник у справі №640/19672/21, оскільки адвокат Криворучко Л.С. приймала участь у справі в інтересах позивача, який надав адвокату такі повноваження, а тому будучи обізнаним щодо порушення своїх прав, мав дізнатися про наявність оскаржуваного у цій справі висновку під час ознайомлення з судовими рішеннями.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові 09 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22.

Доводи позивача, що конкретна документально підтверджена дата, коли позивач отримав повну копію оскаржуваного Висновку № 267/21, - 31.07.2026 року, саме після отримання представником позивача - адвокатом Відановою Оленою Василівною листа № 1401 2.4-2264/14.2-26 від 31.07.2026 ГУ ДМС України в Донецькій області, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Таким чином, адвокатський запит не є в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Кодексу адміністративного судочинства України засобом досудового врегулювання спору, а є засобом отримання інформації та копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Факт того, що на адвокатський запит від 25 липня 2026 року позивач отримав відповідь 31 липня 2026 року не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 09 листопада 2023 року по справі № 520/12478/22.

Водночас, сукупність наведених обставин підтверджує, що позивач через свого уповноваженого представника був обізнаний про наявність Висновку № 267/21 від 22.09.2021 - принаймні не пізніше 24.01.2023 року (дата прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №640/19672/21), а тому саме зазначена дата має враховуватися при визначенні початку перебігу строку звернення до суду.

Поряд з цим, повертаючись до вимог процесуального закону слід зазначити, що статтею 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судом першої інстанції надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом; як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.

Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 (провадження № 11-101заі22), згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).

Натомість, на переконання колегії суддів, безпідставне поновлення таких строків може свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 500/4332/22.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у поданій заяві про усунення недоліків не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду, які б завадили звернутися позивачу до суду з цим позовом протягом встановленого законом строку, отже позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано повернув позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 по справі № 520/25700/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua