Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №296/6376/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Суд: Корольовський районний суд м. Житомира

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: витребування майна із чужого незаконного володіння

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №296/6376/25

Суддя: Пилипюк Л. М.

Справа № 296/6376/25

2/296/1487/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Бартащук К. О.,

представника позивача Тарасова С. О. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сачка А. В.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хільчевського С. О.,

представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Галагуза В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Житомирська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-німецьке підприємство «Атем-Франк», фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ТзОВ «Вінер 770» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Житомирська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позов обґрунтовано тим, що 13 серпня 2010 року ТзОВ «Вінер 770» на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 12 серпня 2010 за № 601 видано свідоцтво про право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 211,20 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 .

Рішенням Загальних зборів ТзОВ «Вінер 770», яке оформлено протоколом № 3 від 09 лютого 2017 року громадянина Ізраїлю ОСОБА_6 виключено зі складу засновників згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 09 лютого 2017 року; включено до складу засновників товариства громадянина України ОСОБА_7 згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 09 лютого 2017 року; з метою управління діяльністю товариства призначено директора товариства – Височанського Є. В. з 10 лютого 2017 року.

02 березня 2017 року між ТзОВ «Вінер 770» в особі директора Височанського Є. В. та ОСОБА_8 укладено договір міни, реєстраційний номер 243, на підставі якого з володіння ТзОВ «Вінер 770» вибуло приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 211,20 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

28 березня 2017 року ОСОБА_8 продав ОСОБА_3 приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 211,20 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією відповідного договору купівлі-продажу від 28 березня 2017 року.

07 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (реєстраційний номер 668), на підставі якого магазин непродовольчих товарів, загальною площею 211,20 м?, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187573818101, перейшов у власність ОСОБА_1

26 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу частини магазину (реєстраційний номер 563), відповідно до умов якого 17/100 частин приміщень магазину непродовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (частина приміщень магазину площею 32 м?), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187573818101, перейшла у приватну власність ОСОБА_2

10 березня 2017 року СУ ГУНП в Житомирській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017060000000037. В ході вказаного досудового розслідування ОСОБА_7 був допитаний в якості свідка та показав, що з приводу укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Вінер 770» він нічого не знає, відповідний договір він ніколи не укладав і не підписував, ОСОБА_9 він не знає та ніколи раніше його не бачив. Також свідок показав, що він є військовослужбовцем та у період з 25 березня 2017 року по 07 квітня 2017 року проходив військову службу в АДРЕСА_1 . Саме в цей період він загубив свій паспорт громадянина України. Будучи допитаним у якості свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_10 також підтвердив, що він не був присутнім на Загальних зборах учасників ТОВ «Вінер 770» від 09 лютого 2017 року, він не підписував відповідний протокол зборів щодо зміну складу учасників товариства та він не підписував договору купівлі-продажу своєї частки у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_7 .

За результатами проведення судової технічної експертизи документів складено висновок експерта № 1/1684 від 28 вересня 2017 року в кримінальному провадженні № 12017060000000037, відповідно до якого підпис на договорі міни від 02 березня 2017 року виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Крім того, відповідно до висновку експерта № 159/198/18-25 від 06 лютого 2018 року, виконаного за результатами судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12017060000000037 підпис від імені ОСОБА_7 на зворотній стороні договору міни від 02 березня 2017 року, який укладений між ТзОВ «Вінер 770» в особі директора Височанського Є. В. та ОСОБА_8 , виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Отже, позивач не укладав договір міни від 02 березня 2017 року, підпис особи, яка діяла від імені позивача на цьому договорі є підробленим. ТзОВ «Вінер 770» свого волевиявлення на вибуття зі свого володіння спірного нерухомого майне не виявляв та не надавав згоди на міну свого майна будь-яким особам, ОСОБА_7 ніколи не був директором ТзОВ «Вінер 770» та не розпоряджався майном позивача.

Договір міни від 02 березня 2017 року суперечить вимогам закону, є неукладеним, порушує право власності позивача на спірне нерухоме майно.

ТзОВ «Вінер 770», як власник майна, яке вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (позову про витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особами.

На підставі наведеного позивач просить: 1) витребувати на користь ТзОВ «Вінер 770» частку у розмірі 17/100 приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 211,20 м?, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187573818101, із володіння ОСОБА_2 ; 2) витребувати на користь ТзОВ «Вінер 770» частку у розмірі 83/100 приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 211,20 м?, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187573818101, із володіння ОСОБА_1 .

Ухвалою від 13 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26 червня 2025 року вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на спірне нерухоме майно – приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 211,20 м?, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви (доплата судового збору).

27 серпня 2025 року позивач надав суду докази сплати судового збору в цій справі, внаслідок чого недоліки позовної заяви усунуто, розгляд справи продовжено.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року до участі у справі залучено третіх осіб – ТзОВ «Атем-Франк» та ФОП ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року заяву представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Галагуза В. В. про зупинення провадження у справі повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Галагуза В. В. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи.

24 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хільчевського С. О. надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Представник позивача адвокат Тарасов С. О., беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Сачок А. В. у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечували. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не є учасником кримінального провадження, не ознайомлена з його матеріалами, в зв`язку з чим заявляла в межах розгляду цієї справи клопотання про призначення експертизи підпису на договорі міни, однак судом в задоволенні цього клопотання було відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хільчевський С. О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що спірне нерухоме майно не може бути витребуване на користь ТзОВ «Вінер 770», адже до загальної площі магазину (площею 211,20 м?) входить площа, яка належить ТзОВ «СП «Атем-Франк». Крім того, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Галагуз В. В. у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, підтримавши позицію, висловлену адвокатом Хільчевським С. О.

Представник третьої особи Житомирської міської ради в судове засідання не з`явився, заявою від 10 липня 2025 року просить здійснювати розгляд цієї справи за відсутності представника Житомирської міської ради.

Представник третьої особи ТзОВ «Спільне Українсько-німецьке підприємство «Атем-Франк» заявою від 20 березня 2026 року просить розгляд справи здійснювати без його участі. Разом з тим, у своїх письмових поясненнях від 24 жовтня 2025 року представник ТзОВ «Спільне Українсько-німецьке підприємство «Атем-Франк» зазначає, що згідно з договором купівлі-продажі від 18 лютого 2011 року ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Атем-Франк» придбало в ОСОБА_11 приміщення магазину непродовольчих товарів № 2-1, 2-2, літ. «А» загальною площею 74,6 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про об?єкт нерухомого майна та право власності на нього зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як об?єкт, який не є окремо розташованим нерухомим майном і складається з приміщень магазину непродовольчих товарів за № 2-1, 2-2 загальною площею74,6 м?, знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ТзОВ «Спільному українсько-німецьке підприємству «Атем-Франк». Інша частина магазину непродовольчих товарів, загальною площею 211,2 м?, станом на 18.02.2011 р. (дата купівлі-продажу) належала ТОВ «Вінер 770». Представник третьої особи вважає, що приміщення магазину площею 74,6 м?, власником якого є ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Атем-Франк», не є спірним приміщенням, набуте в законний спосіб і не входить в загальну площу 211,2 м? , яка є предметом спору і розгляду в суді. Також представник третьої особи зазначає, що рішення у цій справі не вплине на право користування та розпорядження приміщенням магазину площею 74,6 м?, яке належить на праві приватної власності ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Атем-Франк».

Треті особи ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії свідоцтва про право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів від 13 серпня 2010 року, яке видане виконкомом Житомирської міської ради, встановлено, що вказане свідоцтво посвідчує право приватної власності ТзОВ «Вінер 770» на об`єкт нерухомого майна – приміщення магазину непродовольчих товарів, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 211,2 м?. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради № 601 від 12 серпня 2010 року (а. с. 13, том 1).

Суд установив, що 02 березня 2017 року між ТзОВ «Вінер 770» в особі директора Височанського Є. В. та ОСОБА_8 укладено договір міни, відповідно до умов якого ТзОВ «Вінер 770» в особі директора Височанського Є. В. передало у власність приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 211,2 м? (яке належить ТзОВ «Вінер 770» на підставі свідоцтва про право власності від 13 серпня 2010 року, виданого виконкомом Житомирської міської ради на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради № 601 від 12 серпня 2010 року) за адресою АДРЕСА_1 в обмін на належну ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:1115, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, на території Кам`янської сільської ради, призначену для ведення особистого селянського господарства. Вказаний договір підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленком П. П., реєстровий номер – 243 (далі по тексту рішення – Договір міни) (а. с. 24, том 1).

28 березня 2017 року ОСОБА_8 продав приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 211,2 м? за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Наведене підтверджено копією договору купівлі-продажу від 28 березня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Поліщуком А. І., зареєстрований в реєстрі за № 414 (а. с. 25, том 1).

07 квітня 2017 року ОСОБА_3 продав приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 211,2 м? за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_12 , що підтверджено копією договору купівлі-продажу від 07 квітня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С. Я., договір зареєстрований у реєстрі за № 668 (а. с. 26, том 1).

26 квітня 2017 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_13 , укладено договір купівлі-продажу частини магазину, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_12 (продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 (покупець) 17/100 частин приміщення магазину непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з п. 1.2 цього договору відчужуване приміщення магазину загальною площею 211,2 м?, частина що відчужується – 32 м?. Договір купівлі-продажу частини магазину посвідчений 26 квітня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Поліщук А. І., зареєстрований за № 563 (а. с. 27, том 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 430098597 від 05 червня 2025 року спірне нерухоме майно - приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 211,2 м? за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1187573818101) належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (17/100 частин) та ОСОБА_1 (83/100 частини).

Звертаючись до суду з цим позовом, ТзОВ «Вінер 770» вказує, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння товариства незаконно, Договір міни є підробленим, адже ОСОБА_7 ніколи не був директором ТзОВ «Вінер 770», не розпоряджався майном товариства та не підписував Договір міни.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту рішення – ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд ураховує, що рішенням Господарського суду Харківської області 14 лютого 2025 року (справа № 922/4516/24), яке набрало законної сили 11 березня 2025 року, зокрема ухвалено:

визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) ТзОВ «Вінер 770», що оформлено протоколом № 3 від 09.02.2017;

визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Вінер 770» від 09.02.2017;

скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів та зміну складу засновників ТзОВ «Вінер 770», що зареєстрована 22.02.2017 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 13051050022006613;

витребувати на користь ОСОБА_14 частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТзОВ «Вінер 770» із володіння ОСОБА_7 .

Ухвалюючи таке рішення, господарський суд Харківської області установив, що 09 лютого 2017 року між фізичною особою - громадянином Ізраїль – ОСОБА_10 та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_7 укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вінер 770».

09 лютого 2017 року рішенням загальних зборів ТзОВ «Вінер 770», яке оформлено протоколом № 3 від 09 лютого 2017 року було вирішено:

- виключити зі складу засновників фізичну особу - громадянина Ізраїлю – ОСОБА_10 згідно договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства від 09.02.2017;

- включити в склад засновників фізичну особу - громадянина України – ОСОБА_7 згідно договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства від 09.02.2017;

- внести та затвердити зміни до установчих документів у вигляді нової редакції статуту;

- звільнити з займаної посади ОСОБА_15 з 09.02.2017 за згодою сторін;

- з метою управління діяльністю товариства - призначити директора товариства ОСОБА_7 з 10.02.2017.

Під час розгляду справи № 922/4516/24 суд установив, що Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Вінер 770» від 09.02.2017 укладено невідомими особами, підпис ОСОБА_14 на ньому є підробленим. Вінер Йосиф, як власник частки у розмірі 100% статного капіталу ТзОВ «Вінер 770», не був присутній 09.02.2017 на загальних зборах учасників Товариства, не голосував, і не підписував рішення Загальних зборів учасників Товариства, яке оформлено протоколом № 3 від 09.02.2017, а його підпис на протоколі є підробленим. Отже, загальні збори учасників ТзОВ «Вінер 770» на 09.02.2017 не скликались та фактично не проводились.

З наведеного слідує, що рішення загальних зборів засновників (учасників) ТзОВ «Вінер 770», що оформлено протоколом № 3 від 09.02.2017, яким виключено зі складу учасників товариства Вінер Йосифа, включено до складу учасників ОСОБА_7 та яким останнього призначено директором ТзОВ «Вінер 770», визнано недійним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_7 не мав повноважень діяти від імені ТзОВ «Вінер 770» та не мав повноважень укладати Договір міни.

Суд ураховує, що відповідно до висновку експерта Житомирського НДЕКЦ МВС України № 1/1684 від 28 вересня 2017 року підпис від імені ОСОБА_7 , який розміщений на бланковому рядку навпроти прізвища ОСОБА_7 наданого примірника договору міни від 02.03.2017, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Висновок експерта містить особисту розписку судового експерта про те, що він попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Згідно з висновком експерта Житомирського НДЕКЦ МВС України № 1/1685 від 28 вересня 2017 року відбиток круглої печатки ТОВ «Вінер 770» на зворотній стороні наданого договору міни від 02.03.2017 виконаний не печаткою ТОВ «Вінер 770». Висновок містить особисту розписку судового експерта про те, що він попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Вищевказані висновки експертиз виконані експертами Житомирського НДЕКЦ МВС України на підставі постанов слідчого про призначення експертизи у кримінальному провадженні № 12017060000000037.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 вказано, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Можливість використання висновків експерта, виконаних у кримінальному провадженні, як доказів (одного з доказів), підтверджено Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц, від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 465/2710/20 (провадження № 61-3659св24) зазначено, що висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, може бути визнаний доказом у цивільній справі, якщо експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено.

З наведеного слідує, Верховний Суд послідовно та незмінно дотримується позиції про те, що експертиза, проведена у кримінальному провадженні, є допустимим доказом у цивільній справі, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Суд визнає вищевказані висновки експертиз доказами у цій справі, оскільки такі відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності доказів у цивільному судочинстві. Вказані висновки експертів узгоджуються з іншими наявними у справі письмовими доказами та не викликають об`єктивного сумніву в їх неправильності чи неповноті.

Також суд зазначає, що мотиви відмови в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документа, а саме: оригіналу договору міни від 02 березня 2017 року, укладеного між ТзОВ «Вінер 770» та ОСОБА_8 , наведені в ухвалі суду від 23 березня 2026 року.

Разом з тим, суд не приймає в якості доказів у цій справі надані позивачем до позовної заяви інші матеріали кримінального провадження № 12017060000000037, зокрема протоколи допитів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_7 . Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У цивільному процесі суд зобов`язаний досліджувати докази безпосередньо. Свідок у цивільній справі має бути допитаний судом особисто або ж його показання мають бути оформлені у вигляді нотаріально посвідченої заяви свідка. Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту свідка на стадії досудового розслідування не може вважатись належним доказом в цивільному судочинстві.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд ураховує таке.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 716 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Щодо укладеності між ТзОВ «Вінер 770» та ОСОБА_8 . Договору міни від 02 березня 2017 року.

Досліджені судом докази свідчать, що ОСОБА_7 , який під час укладення Договору міни діяв як директор ТзОВ «Вінер 770», фактично не був засновником (учасником) ТзОВ «Вінер 770», не був його директором та не підписував Договір міни.

Висновком судової почеркознавчої експертизи Житомирського НДЕКЦ МВС України № 1/1684 від 28 вересня 2017 року доведено, що підпис від імені ОСОБА_7 , який розміщений на бланковому рядку навпроти прізвища ОСОБА_7 наданого примірника договору міни від 02.03.2017, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23) зроблений висновок, що

«232. Основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

233. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

234. Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

235. Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.».

Отже, позивач не погоджував всіх істотних умов Договору міни, зокрема щодо відчуження спірного нерухомого майна, що є обов`язковим для укладення такого договору, а тому суд дійшов висновку про неукладеність між ТзОВ «Вінер 770» та ОСОБА_8 . Договору міни від 02 березня 2017 року.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що:

«у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом».

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення(постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову [про витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України)], без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову та витребування на користь ТзОВ «Вінер 770» 17/100 частин із володіння ОСОБА_2 та 83/100 частин із володіння ОСОБА_1 приміщення магазину непродовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд відхиляє відповідні аргументи представників відповідачів про те, що спірне нерухоме майно не може бути витребуване на користь ТзОВ «Вінер 770», адже до загальної площі магазину (площею 211,20 м?) входить площа, яка належить ТзОВ «СП «Атем-Франк». Вказана обставина не підтверджена документально та фактично заперечується ТзОВ «СП «Атем-Франк» у поданих до суду письмових поясненнях, зміст яких відображено в цьому рішенні.

Щодо заяви представника відповідача Панафіднікової О. С. про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 чт.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме: забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» («Stubbings and Others v. the United Kingdom»).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Досліджені судом докази свідчать, що спірне нерухоме майно (магазин непродовольчих товарів) незаконно вибуло з володіння позивача 02 березня 2017 року. Дата звернення позивача до суду з цим позовом – 11 червня 2025 року.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивної (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що в спірних правовідносинах днем початку перебігу строку позовної давності є день вчинення правочину (Договору міни) – 02 березня 2017 року. За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про неукладеність Договору міни, оскільки такий відбувся без волевиявлення позивача на відчуження спірного нерухомого майна. Логічно, що ТзОВ «Вінер 770», яке не укладало Договір міни, відповідно не знало й не могло знати станом на 02 березня 2017 року про вибуття з його володіння спірного нерухомого майна.

Суд відхиляє доводи сторони відповідачів про те, що строк позовної давності розпочався у спірних правовідносинах з дати укладення Договору міни, тобто з дати вибуття спірного нерухомого майна з володіння ТзОВ «Вінер 770». За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про неукладеність Договору міни та відсутність волевиявлення позивача на укладення цього правочину. Станом на 02 березня 2017 року ТзОВ «Вінер 770» не знало та не могло знати про вибуття із його законного володіння спірного майна, оскільки таке вибуття здійснено поза волею ТзОВ «Вінер 770» та на підставі неукладеного правочину.

Рішенням господарського суду встановлено, що ОСОБА_10 був виключений зі складу засновників (учасників) ТзОВ «Вінер 770» незаконно.

Суд частково погоджується з тим, що ТзОВ «Вінер 770» теоретично могло дізнатись про порушення свого права з часу, коли його посадова особа (засновник і єдиний часник ТзОВ «Вінер 770») ОСОБА_10 був допитаний в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 12017060000000037, тобто з 30 серпня 2017 року. Однак, важливо зауважити, що реалізувати своє право на позов ТзОВ «Вінер 770» могло лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12017060000000037, отримання дозволу на розголошення матеріалів кримінального провадження (яке перебувало на стадії досудового розслідування) та після набрання рішенням Господарського суду Харківської області законної сили (11 березня 2025 року), тобто після повернення Вінеру Йосифу 100 % статутного капіталу товариства.

Зрештою, навіть якщо строк позовної давності відраховувати з 30 серпня 2017 року, то позивачем у спірних правовідносинах строк позовної давності не пропущено з огляду на таке.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Отже, на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року) трирічний строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом не минув.

Суд ураховує, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом був чинним п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

З наведеного слідує, що в період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності був продовжений/зупинений. А тому, позивачем не пропущено строк позовної давності при звернені до суду з цим позовом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 39 246,70 гривень. Суд дійшов висновку про задоволення позову, зокрема про витребування із володіння відповідачів на користь позивача нерухомого майна.

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Суд ураховує, що відповідачу ОСОБА_2 належить 17/100 частин спірного нерухомого майна, а відповідачу ОСОБА_1 – 83/100. Відповідно до вказаних пропорцій та на підставі висновку суду про задоволення позову з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вінер 770» слід стягнути 32 574,76 гривень судового збору, а з відповідача ОСОБА_2 – 6 671,94 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Житомирська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Атем-Франк», фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , про витребування майна задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» частку у розмірі 17/100 приміщення магазину непродовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187573818101.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» частку у розмірі 83/100 приміщення магазину непродовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187573818101.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» 6 671 (шість тисяч шістсот сімдесят одну) гривню 94 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» 32 574 (тридцять дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) гривні 76 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінер 770» (адреса: вул. Хоткевича Гната, буд. 12, прим. 177, офіс 1 в м. Київ; код у ЄДРПОУ - 35954978);

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП - НОМЕР_2 );

Третя особа: Житомирська міська рада (код у ЄДРПОУ – 13576954, адреса: м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, 4/2);

Третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_3 );

Третя особа: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП - НОМЕР_4 );

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Артем-Франк» (код у ЄДРПОУ – 30853412, адреса: 12411, Житомирська область, Житомирський район, село Березівка, вул. Ковальська, 8);

Третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , (РНОКПП – НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Повний текст рішення суду складено 16 листопада 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua