Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №161/10837/26
Суддя: Олексюк А. В.
Справа № 161/10837/26
Провадження № 2/161/5754/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
за участю секретаря судових засідань – Опальчук А.А.,
позивачки – ОСОБА_1 ,
представника відповідача – Шмиги С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 07 травня 2026 року № 23-НК/948 про її звільнення, поновити її на посаді бухгалтера І категорії фінансово-економічної групи, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня 2026 року до дня фактичного поновлення на роботі та судові витрати.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона працювала у відповідача на посаді бухгалтера І категорії фінансово-економічної групи (ФЕГ). 13 березня 2026 року їй було персонально вручено письмове попередження про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, видане на підставі наказу відповідача від 12.03.2026 № НС-25/948 (на виконання наказу ДСНС України від 09.03.2026 № НС-350). Попередженням було визначено скорочення посади у двомісячний строк із датою звільнення 13 травня 2026 року. Наказом відповідача від 07 травня 2026 року № 23-НК/948 позивача звільнено 13 травня 2026 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та проведено остаточний розрахунок.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки наказом ДСНС України від 12.05.2026 № НС-670 строк проведення організаційно-штатних змін було продовжено до трьох місяців, проте відповідач не скасував наказ про звільнення від 07.05.2026 № 23-НК/948, порушив порядок вивільнення та принцип соціального добору, запропонувавши лише одну невідповідну її кваліфікації посаду інженера з комп`ютерних систем, а саме скорочення мало формальний характер, оскільки установа продовжила ведення бухгалтерського обліку шляхом залучення зовнішнього сумісника.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
10 червня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому представник Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області позовні вимоги не визнав та зазначив, що на виконання наказу ДСНС України від 09.03.2026 № НС-350 «Про організаційно-штатні зміни в територіальних органах та підрозділах ДСНС» було видано наказ НМЦ від 12.03.2026 № НС-25/948, яким зі штатного розпису установи виведено посаду бухгалтера І категорії фінансово-економічної групи. 13.03.2026 позивача персонально попереджено під особистий підпис про наступне вивільнення та одночасно запропоновано наявну вакантну посаду інженера з комп`ютерних систем кабінету навчального процесу, а доказів існування інших вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача, суду не надано. Щодо наказу ДСНС України від 12.05.2026 № НС-670 відповідач вказав, що він продовжив виключно граничний строк проведення організаційно-штатних заходів з двох до трьох місяців, не скасовував раніше прийнятих рішень про скорочення штату та не відкликав попереджень, а на момент видання наказу про звільнення (07.05.2026 № 23-НК/948) вказаний наказ ДСНС ще не існував. Також відповідач наголосив, що визначення штатної чисельності є виключною компетенцією роботодавця, подальше здійснення бухгалтерського обліку не свідчить про фіктивність скорочення, при звільненні проведено остаточний розрахунок, тому підстави для задоволення основних та похідних вимог відсутні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити.
Представник відповідача Шмига С.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, витребувані судом докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області та обіймала посаду бухгалтера І категорії фінансово-економічної групи (а.с.16-23).
На виконання наказу ДСНС України від 09 березня 2026 року № НС-350 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у закладах освіти ДСНС» відповідачем видано наказ від 12 березня 2026 року про здійснення організаційно-штатних заходів та виведення зі штатного розпису посади бухгалтера (а.с.9-13).
13 березня 2026 року позивачу під особистий підпис вручено письмове попередження про наступне вивільнення 13 травня 2026 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) та запропоновано вакантну посаду інженера з комп`ютерних систем кабінету навчального процесу. При ознайомленні з вказаним попередженням ОСОБА_1 письмово просила роботодавця надати інформацію про всі вакантні посади за її кваліфікацією та освітою, що з`являться протягом строку попередження, для можливого працевлаштування згідно зі ст. 49-2 КЗпП України (а.с.15).
Наказом відповідача від 07 травня 2026 року № 23-НК/948 ОСОБА_1 звільнено 13 травня 2026 року з посади бухгалтера І категорії фінансово-економічної групи, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та проведено остаточний розрахунок (а.с.6-7).
Наказом ДСНС України від 12 травня 2026 року № НС-670 «Про внесення змін до наказу ДСНС України від 09.03.2026 №350» строк проведення організаційно-штатних змін продовжено на один місяць (з двох до трьох місяців).
Згідно зі статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин першої–третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Належним виконанням такого зобов`язання є здійснення визначених КЗпП України дій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації. Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23.
Як роз`яснив Пленуму Верховного Суду України у пункті 19 постанови розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про поновлення на роботі обов`язок доказування наявності законних підстав для звільнення та дотримання встановленого порядку вивільнення (зокрема, щодо пропозиції працівникові всіх наявних вакантних посад протягом усього строку попередження або відсутності таких вакансій) покладається саме на роботодавця, а не на працівника. Відтак доводи відповідача у відзиві та пояснення його представника про те, що позивач не надав доказів існування інших вакантних посад, є безпідставними та суперечать процесуальному розподілу тягаря доказування.
Судом встановлено, що відповідач обмежився одноразовою пропозицією позивачу при врученні попередження 13.03.2026 посади інженера з комп`ютерних систем кабінету навчального процесу, яка не відповідає фаху та кваліфікації бухгалтера І категорії.
Крім того, ОСОБА_1 при ознайомленні з попередженням письмово просила надати інформацію про всі вакантні посади за її кваліфікацією та освітою, що з`являться протягом строку попередження, для можливого працевлаштування згідно зі ст. 49-2 КЗпП України.
Однак, незважаючи на прямий обов`язок роботодавця та письмове звернення самої працівниці, відповідач протягом усього двомісячного строку попередження (з 13.03.2026 по 13.05.2026) жодної відповіді чи пропозиції щодо інших посад позивачу не надав, а також не довів належними доказами відсутність таких вакансій та дотримання вимог ст. 42, 49-2 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що на момент видання наказу про звільнення (07.05.2026) наказ ДСНС України від 12.05.2026 № НС-670 ще не існував, не спростовує порушення порядку звільнення. За змістом наказу від 07.05.2026 № 23-НК/948 днем припинення трудових відносин із позивачем було визначено 13 травня 2026 року. Станом на 12 травня 2026 року — дату прийняття ДСНС України наказу № НС-670 про продовження строку проведення організаційно-штатних змін до трьох місяців — трудові відносини між сторонами ще тривали, а фактичне звільнення позивача не відбулося. Оскільки рішення органу вищого рівня про зміну строків проведення штатних заходів було прийнято до дня звільнення позивача, відповідач не був позбавлений правової можливості привести свої кадрові рішення у відповідність до нового строку завершення організаційно-штатних змін, скасувати чи змінити наказ від 07.05.2026 № 23-НК/948 та забезпечити належне дотримання трудових гарантій позивача щодо працевлаштування в межах продовженого строку, проте цього не зробив.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
За таких обставин суд приходить висновку, що звільнення ОСОБА_1 здійснено з порушенням установленого законом порядку, у зв`язку з чим наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області від 07 травня 2026 року №23-НК/948 «Про звільнення», в частині звільнення ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії фінансово-економічної групи, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на попередній роботі.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно постанови Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 683/1256/22, вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата
Згідно з п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період
Згідно з довідкою НМЦ ЦЗ та БЖД Волинської області № 9-ДВ/948 від 05.05.2026 за період з 01.03.2026 по 30.04.2026 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 814,54 грн (а.с.25).
Крім того, за даними довідки вих.№ 28 від 20.10.2026, виданої НМЦ ЦЗ та БЖД Волинської області, за березень 2026 року позивачу нараховано 39 919,95 грн, за квітень 2026 року — 39 919,95 грн, а середньомісячний розмір заробітної плати становить 39 919,95 грн (1 814,54 грн ? 22 робочі дні).
Період вимушеного прогулу обчислюється з наступного дня після звільнення — з 14 травня 2026 року по день ухвалення рішення суду включно (16 листопада 2026 року) та становить 133 робочі дні. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 1 814,54 грн ? 133 робочі дні = 241 333,82 грн (із утриманням при виплаті обов`язкових податків і зборів).
На підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах стягнення суми платежу за один місяць, що становить 39 919,95 грн, та в частині поновлення на роботі.
Оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволено у повному обсязі, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України та частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» із Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції за дві вимоги немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі) та одну вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у загальному розмірі 5 075,74 грн (із розрахунку: (1,331,20 грн + 1,331,20 грн + (241,333,82 грн ? 1 %)
Керуючись статтями 40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263–265, 430 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області від 07 травня 2026 року №23-НК/948 «Про звільнення» в частині звільнення ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії фінансово-економічної групи, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера 1 категорії фінансово-економічної групи Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області з 14 травня 2026 року.
Стягнути з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2026 року по 16 листопада 2026 року в розмірі 241 333 (двісті сорок одна тисяча триста тридцять три) гривні 82 копійки (без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць у розмірі 39 919 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 95 копійок (без урахування податків та інших обов`язкових платежів) допустити до негайного виконання.
Стягнути з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області на користь держави судовий збір у розмірі 5 075 (п`ять тисяч сімдесят п`ять) гривень 74 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області, адреса: м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 09959690.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.В. Олексюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua