Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №161/16552/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №161/16552/26

Суддя: Олексюк А. В.

Справа № 161/16552/26

Провадження № 2/161/7868/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 листопада 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Головенка Євгена Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 є його батьком.

Позивач після досягнення повноліття продовжує навчання, що підтверджується довідкою Професійного коледжу «ЮЛІХ» від 05 травня 2026 року, відповідно до якої він зарахований для навчання у Професійній школі економіки та управління на 2026/2027 навчальний рік.

Позивач вказує, що проживає у Федеративній Республіці Німеччина, де знаходиться його навчальний заклад, та у зв`язку з навчанням несе значні витрати на проживання, харчування, проїзд, придбання одягу, канцелярського приладдя, навчальних матеріалів та інші необхідні повсякденні потреби.

Самостійно забезпечувати себе матеріально позивач не має можливості, оскільки продовжує навчання, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків.

На даний час його мати ОСОБА_3 добровільно здійснює його матеріальне утримання, проте з огляду на стрімке зростання вартості життя, витрат на навчання та проживання за кордоном їй складно самостійно забезпечувати всі потреби сина.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідач є військовослужбовцем Національної гвардії України та вважається зниклим безвісти. Водночас за відповідачем зберігаються виплати грошового забезпечення, що підтверджується листом Західного територіального управління Національної гвардії України від 25 червня 2026 року.

Позивач просить суд стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення позивачем двадцяти трьох років за умови продовження навчання та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду неврученим. Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідач вважається таким, що зник безвісти.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьком зазначений ОСОБА_2 , згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Таким чином, факт батьківства відповідача щодо позивача підтверджений належним письмовим доказом.

Згідно з довідкою Професійного коледжу «ЮЛІХ» від 05 травня 2026 року позивач зарахований для навчання у Професійній школі економіки та управління у 2026/2027 навчальному році.

З пояснень позивача вбачається, що він проживає у Федеративній Республіці Німеччина за місцем знаходження навчального закладу та потребує матеріального забезпечення для продовження навчання і задоволення повсякденних життєвих потреб.

Позивач не має достатнього самостійного доходу для забезпечення власного утримання, а необхідні витрати на його проживання, харчування, транспорт та навчання фактично несе його мати ОСОБА_3 .

Також судом досліджено копію рішення Луцького міськрайонного суду від 24 вересня 2020 року, яким раніше вирішувалося питання про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення повноліття (а.с.15-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, законодавець прямо передбачив самостійне право повнолітньої дочки, сина звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів на власне утримання у разі продовження навчання та потреби в матеріальній допомозі.

Верховний Суд в постанові від 13 квітня 2021 року по справі № 308/4214/18 при вирішенні спору про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зауважив про дію рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Вирішення питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у частці від заробітку залежить від наявності у відповідача такої можливості та з урахуванням можливості надання утримання іншим із батьків.

З листа Західного територіального управління Національної гвардії України від 25 червня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 проходив військову службу та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 20.06.2025 N?179 на підставі донесення від 15.06.2025 N?50/141/10/2-812 припинено службове відрядження та уважається, таким що зниклий безвісти. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.07.2025 N?78 о/с, звільнений з посади відповідно до пункту 116 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» та зарахований в розпорядження начальника Західного територіального управління Національної гвардії У країни залишивши на всіх видах забезпечення за попереднім місцем служби. Згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни від 30 листопада 2016 р. N? 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. N? 449), за даним військовослужбовцем зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (а.с.13-14).

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» покликаний визначити правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Цивільна правоздатність особи це здатність мати цивільні права та обов`язки, яку мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ст.25 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти, однак, такий статус не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов`язку, передбаченого ст. ст. 198, 199 СК України.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, виплати грошового забезпечення регулюються Порядком про виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (надалі - Порядок).

Згідно п. 3 вказаного Порядку, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пункт 4 Порядку встановлено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що син відповідача є повнолітнім, проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні, продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати. Суд враховує, що навчання передбачає систематичне відвідування занять, виконання навчальної програми та значні витрати часу, що об`єктивно обмежує можливість повноцінної трудової діяльності й отримання достатнього самостійного доходу.

Відповідно до законодавства України, аліменти стягуються з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, зокрема з грошового забезпечення військовослужбовців. За військовослужбовцями, які потрапили в полон або зникли безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення, яке щомісячно виплачується членам їхніх сімей (дружині/чоловіку, а в разі їх відсутності — повнолітнім дітям, які проживають разом із ними, законним представникам неповнолітніх дітей, особам на утриманні або батькам).

Таким чином, хоча ОСОБА_2 і вважається зниклим безвісти, такий статус не обмежує його цивільну правоздатність і не припиняє обов`язку щодо утримання дитини за наявності збереженого джерела доходу.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 серпня 2026 року на період навчання, але не більше як до досягнення ним 23-х років.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 3-5 ст. 141 ЦПК України. Таке узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4 000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,, -

У Х В А Л И В :

Позов адвоката Головенка Євгена Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_1 , в розмірі - 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів його доходів, щомісячно,, починаючи з 04 серпня 2026 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 (чотири) тисячі гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua