Суд: Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №159/6367/26
Суддя: Денисюк Т. В.
Справа № 159/6367/26
Провадження № 2/159/3507/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
13 листопада 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
У жовтні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №541433006 про надання кредиту від 02.03.2026 в сумі 88616 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.03.2026 сторони уклали в електронній формі з використанням електронного підпису договір про надання споживчого кредиту №541433006, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 44000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 строком на 24 тижні до 17.08.2026, зі сплатою процентів 1% в день, також сторонами погоджений розмір комісії за надання кредиту в розмірі 8800 грн. Повернення кредиту мало відбуватися згідно з графіком платежів.
Відповідач належним чином зобов`язання не виконала, внесла лише один платіж 30.04.2026, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 88616 грн, з них 41800 грн – основний борг, 46816 грн – заборгованість за процентами.
Ураховуючи наведене позивач просить стягнути заявлену суму заборгованості, а також 2662,40 грн судового збору і 10000 грн витрат на правничу допомогу.
06.10.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася (рекомендоване повідомлення № R067300343756 з відміткою про вручення особисто 15.10.2026).
Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на її електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду, отримана адресатом 07.10.2026.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористалася.
Керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) — 13.11.2026.
Суд встановив такі обставини і відповідні ним правовідносини.
02.03.2026 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі на платформі https://my.bizpozyka.com укладений договір про надання споживчого кредиту №541433006 (а.с.24-42).
За умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44000 гривень (п.2.1), строком на 24 тижні (п.2.3) до 17.08.2026 (п.2.8), зі сплатою комісії за надання кредиту – 8800 гривень (п.2.5) із встановленням графіку повернення кредиту строковими платежами (п.4.2.2). За користування кредитом встановлена стандартна процентна ставка – 1 % в день фіксована (п.2.4).
На момент укладення договору сторони встановили графік із 12 платежів (п.4.2.2) в якому чітко визначили порядок погашення кредиту:
- в першому – третьому платежах сплачуються частково відсотки та комісія;
- в четвертому платежі сплачуються частково відсотки, тіло та комісія;
- в п`ятому – дванадцятому платежах сплачуються частково відсотки та тіло кредиту.
Умовами договору передбачене нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (п.7.5).
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-1258 (попередньо надісланим на номер мобільного телефону відповідача).
Відповідач пройшла верифікацію за номером паспорта, РНОКПП, номером мобільного телефону (анкета клієнта, а.с.43).
Послідовність дій товариства і клієнта відтворена у візуальній формі.
Детальні умови кредитування відображені в Паспорті споживчого кредиту, який також підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-1046 (а.с.18-23).
ТОВ «Бізпозика» виконало зобов`язання за договором і 02.03.2026 перерахувало на вказаний відповідачем платіжний засіб НОМЕР_2 кошти у розмірі 44000 гривень, транзакція № 47244-31577-62293, що підтверджено інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ПрофітГід».
Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.13-16) ТОВ «Бізпозика» у день видачі кредиту нарахувало передбачену п.2.5 договору комісію за надання кредиту в розмірі 8800 грн комісії.
У період з 02.03.2026 по 30.04.2026 (60 днів) позивач нараховував відсотки за процентною ставкою 1% в день з тіла кредиту 44000 грн, що становить 440 грн (44000х1%) в розмірі 26400 грн (440х60).
Оскільки відповідачем у цей період платежів передбачених графіком не сплачувала, позивач у період з 17.03.2026 до 30.04.2026 нарахував проценти на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 22000 грн.
30.04.2026 відповідач здійснила платіж на сумі 58146 грн, з них 8800 грн зараховані на погашення комісії, 2200 грн - на погашення першого платежу за тілом кредиту, 25146 грн — на часткове погашення відсотків за користування кредитом, 22000 грн — на погашення процентів на підставі ст.625 ЦК України.
Відповідач в подальшому платежів на погашення кредитної заборгованості не сплачувала, позивач у період з 01.05.2026 до 17.08.2026 (109 днів, в межах строку кредитування) нараховував відсотки за процентною ставкою 1% в день з тіла кредиту 41800 грн (44000-2200), що становить 418 грн (41800х1%) в розмірі 45562 грн (418х109). Після чого загальна заборгованість за відсотками склала 46816 грн (1254 грн (залишок відсотків на 01.05.2026)+45562 грн).
Із довідки про стан заборгованості за кредитним договором №541433006 від 02.03.2026 (а.с.17) вбачається, що заборгованість відповідача на останній день кредитування (17.08.2026) складає 88616 грн, з них 41800 грн - тіло кредиту, 46816 грн - проценти за користування кредитом, 0 грн — заборгованість за комісією, 0 грн - проценти на підставі ст. 625 ЦК України (а.с.17).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування, скористалася кредитом, який був перерахований на її картковий рахунок, сплатила кошти на часткове повернення кредитної заборгованості.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Крім того, проведення відповідачем часткової оплати на повернення кредиту, що відображено у розрахунку заборгованості, також засвідчує існування між сторонами кредитних правовідносин.
Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
Відповідач будь-яких доказів на спростування факту укладення кредитного договору не надала.
При вирішенні розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша – четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80, ст.81 ЦПК України).
Здійснюючи перевірку заявленого позивачем розміру заборгованості, суд встановив, що відсотки за користування кредитом нараховані в межах обумовленого договором строку кредитування (24 тижні, до 17.08.2026 включно), за процентною ставкою погодженою сторонами.
Розмір процентів (1% в день) відповідає приписам частини п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.
Також є правомірним є нарахування комісій про надання кредиту в розмірі 8800 грн, яка передбачена умовами договору і включена до загальних витрат з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
У кредитному договорі №54143306 від 02.03.2026 зазначений розмір комісій за надання кредиту, умови щодо сплати комісії погоджені зі споживачем при укладенні кредитного договору. Сплата комісії є складовою загальних витрат за кредитом, відповідач при укладенні кредитного договору погодилася її сплатити.
Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.
Відповідач у судовому порядку кредитний договір не оспорював, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, а нарахована комісія підлягає сплаті.
Разом з тим, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості частина сплачених відповідачем коштів із платежу від 30.04.2026 була зарахована на погашення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Такі дії позивача не відповідають вимогам законодавства.
За приписами ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, то на підставі ч.4 ст. 14 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, що зумовлює перерахування заборгованості з 01.05.2026.
Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10.10.2019 справа №320/8618/15-ц провадження №61-4393сво18 на суд покладено обов`язок з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.
Перераховуючи заборгованість, суд враховує, що:
станом на 30.04.2026 (60 днів) заборгованість за кредитом обрахована правильно, вона складається з 44000 грн тіла кредиту, 8800 грн комісії за надання кредиту та процентів, нарахованих за ставкою 1% в день (п.2.4 договору) від тіла кредиту 44000 грн, що становить 440 грн в день (44000х1%), в розмірі 26400 грн (440х60).
Враховуючи неправомірність нарахування в період воєнного стану відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, внесений відповідачем 30.04.2026 платіж в сумі 58146 грн необхідно зарахувати на сплату комісії за надання кредиту (8800 грн), сплату нарахованих на 30.04.2026 відсотків (26400 грн), а решту платежу в сумі 22946 грн (58146-8800-26400) необхідно зарахувати на часткове погашення тіла кредиту. Відтак, заборгованість за кредитом на 01.05.2026 буде складатися лише з тіла кредиту 21054 грн (44000-22946).
При цьому суд застосовує саме таку черговість зарахування внесеного відповідачем платежу на погашення кредитної заборгованості (комісія, відсотки, тіло) та не застосовує у даному випадку приписи статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо першочергового погашення тіла кредиту та відсотків, оскільки сторонами при укладенні кредитного договору погоджений графік платежів, згідно з яким сплата комісії передбачена в першому - четвертому періоді, а сплата основної суми кредиту (тіла кредиту) — в четвертому (2200 грн) — дванадцятому чергових платежах.
В подальшому, наступні 109 днів, в межах строку кредитування, починаючи з 01.05.2026 до 17.08.2026, проценти необхідно обраховувати за ставкою 1% в день від тіла кредиту 21054 грн, що становить 210,54 грн в день (21054х1%). Відповідно заборгованість за процентами в цей період дорівнює 22948,86 грн (210,54х109).
Підсумовуючи, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №54143306 від 02.03.2026 в розмірі 44002,86 грн, з них: 21054 грн — тіло кредиту, 22948,86 грн —заборгованість за відсотками.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надав.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив на 49,66% (44002,86х100/88616), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1322,15 грн (2662,40х49,66%).
До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).
Позивачем заявлено до стягнення 10000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 15.05.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс» та рахунок-фактуру № 05-541433006 від 15.05.2026 про надання послуг з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , з визначенням вартості цих послуг на рівні 10000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.
Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача 4000 гривень витрат на правничу допомогу, що відповідає принципам розумності та справедливості.
Керуючись статтями 12, 13, 14, 19, 76-81, 89, 141, 247, 263, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,6, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №541433006 про надання кредиту від 02.03.2026 в розмірі 44002 (сорок чотири тисячі дві) гривні 86 копійок, з них 21054 грн основного кредиту, 22948,86 гривень заборгованості за процентами.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) гривні 15 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: м.Київ бульвар Л.Українки, 26 офіс 411.
Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 13.11.2026.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua