Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №520/18249/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №520/18249/25

Суддя: Семененко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 520/18249/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 14.07.26 у справі № 520/18249/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив суд:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 28 листопада 2024 року №00672632410, №00672612410, №00672602410, №00672592410;

2) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.02.2025 №0002703-1309-2040.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача контролюючий орган допустив порушення вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого документальна позапланова перевірка проведена без відома ОСОБА_1 , у зв`язку з чим результати такої перевірки є незаконними, а тому така перевірка не може створювати будь-яких правових наслідків, зокрема, у вигляді донарахування грошових зобов`язань, нарахування штрафних фінансових санкцій відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні, вказав, що підставою для призначення перевірки слугувало повідомлення державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платника податків – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . На виконання вимог пп.78.17 п.78.1 ст.78 ПК України, ст.ст.13, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) призначено позапланову документальну невиїзну перевірку. Наказ про призначення перевірки від 29.08.2024 №3892-п та повідомлення про проведення перевірки від 29.08.2024 №620 направлялись позивачу засобами рекомендованої поштової кореспонденції на адресу, вказану позивачем в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, а також в електронний кабінет платника. Поштова кореспонденція повернулась на адресу податкового органу, отже в силу ст.42 ПК України вважається належним чином врученою. До перевірки витребувані документи бухгалтерської звітності позивачем не надано. За результатами перевірки встановлено порушення податкового законодавства, у зв`язку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що ГУ ДПС у Харківській області дотримано усі норми чинного законодавства України по відношенню до позивача, що регулюють листування з платниками податків в частині направлення наказів та повідомлень про проведення перевірки, а також всі встановлені ПК України процедури, що передують проведенню перевірок. Відтак, відсутні підстави для скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень та, відповідно, податкової вимоги.

Позивачем подано до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій він не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, наполягав на неналежному повідомленні позивача про призначення та проведення перевірки за результатами його підприємницької діяльності. Зазначив, що внаслідок початку активних воєнних дій на території м. Харкова, він зі своєю сім`єю був вимушений покинути місце свого постійного проживання та переїхати у Полтавську область, у зв`язку з чим не знав та не міг дізнатися про ініціювання податкових органом позапланової документальної виїзної перевірки.

Відповідач в додаткових поясненнях наголосив, що документальна перевірка була проведена на законних підставах, в межах строків давності (з урахуванням їх зупинення).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі №520/18249/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції фактично залишив поза увагою ключові доводи позивача щодо відсутності в акті перевірки аналізу первинних документів, безпідставно прирівняв матеріали досудового розслідування до належних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення, не врахував усталену практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на яку позивач неодноразово посилався під час розгляду справи, а також не навів мотивів відхилення цих правових висновків.

Зазначає, що матеріали справи містили належні та допустимі докази того, що починаючи щонайменше з 05.04.2022 позивач фактично проживав у Полтавській області та був вимушено відсутній за адресою своєї реєстрації у місті Харкові. Податковому органу, як органу, який має доступ до даних реєстрів, у тому числі об`єктів нерухомості, достеменно відомо, що квартира в місті Харкові, де був зареєстрований позивач, не належить ні йому особисто, ні членам його сім`ї на праві власності та орендувалась ним до початку широкомасштабного вторгнення. Тому контролюючий орган до початку призначення спірної перевірки був достеменно обізнаний про те, що позивач фактично не отримує направлену кореспонденцію за зазначеною адресою та не проживає за колишнім місцем реєстрації ФОП.

Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що позивач не повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, оскільки суд не врахував, що на момент призначення документальної позапланової невиїзної перевірки (29.08.2024) позивач вже понад чотири роки не мав статусу фізичної особи-підприємця, оскільки його державну реєстрацію як ФОП припинено 26.03.2020. Відомості про його статус внутрішньо переміщеної особи та адресу фактичного проживання були внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, за таких обставин покладення судом усіх негативних наслідків виключно на позивача без оцінки зазначених обставин є необґрунтованим.

Посилається на те, що після повернення рекомендованого листа відповідачу стало достеменно відомо про неотримання позивачем кореспонденції, проте жодних дій для його фактичного інформування (телефонного дзвінка, повідомлення чи іншого способу зв`язку) вчинено не було.

Отже, вважає, що суд першої інстанції фактично ототожнив формальне направлення кореспонденції із належним повідомленням платника податків, не врахувавши об`єктивну неможливість отримання позивачем поштової кореспонденції, що доводиться конкретними матеріалами справи, а також проігнорував доводи щодо наявності у контролюючого органу інших реальних способів зв`язку з позивачем.

Також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено переліку документів, які були досліджені під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 та на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про порушення ним норм ПК України, що стало підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. По тексту рішення суду першої інстанції як і акту податкової йдеться лише посилання на лист Харківської обласної прокуратури від 29.08.2024 №31/2-9306-23, навіть не матеріали кримінального провадження.

Вважає, що наявність колись існуючого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, який підтверджує порушення позивачем вимог податкового законодавства, враховуючи, що суд першої інстанції фактично не досліджував та не встановив на підставі яких документів контролюючим органом встановлено порушення виявлені під час перевірки. Вказує, що в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб`єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку. Зауважує, що суд першої інстанції фактично надав матеріалам кримінального провадження наперед встановлену доказову силу, не перевіривши, чи підтверджуються викладені у них відомості первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Зазначає, що податкове правопорушення під час звільнення позивача від кримінальної відповідальності, не було встановлено відповідачем. Обставини, що зумовили згоду особи на звільнення та оплату певної суми податків на час закриття кримінальної справи, не стосувались наявних донарахувань та податкового боргу. Відтак, через чотири роки податкова служба створила акт перевірки виключно на підставі даних досудового кримінального провадження, що підтверджується текстом «Заяви про виконання ухвали суду» та що суперечить нормам ПК.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважує, що актуалізація платниками податків своїх адресних даних у контролюючому органі – є їх прямим обов`язком, встановленим п.70.7 ст.70 ПК України, невиконання якого у майбутньому унеможливлює для них посилання на факт направлення контролюючим поштової кореспонденції за не фактичним місцем перебування як на допустимий доказ. Неотримання позивачем поштової кореспонденції від ГУ ДПС відбулось із залежних від нього причин, оскільки позивач, усвідомлюючи, що змінив своє фактичне місце перебування, усвідомлюючи, що не виконав обов`язок в частині подання повідомлень за формами №5-ДР або №5-ДРП, – не подав заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет (Додаток 3 до Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637) з метою здійснення комунікації з контролюючим органом для належної реалізації своїх прав та обов`язків платника податків, не перевіряв свій електронний кабінет, достеменно розуміючи, що не повідомляв ГУ ДПС про зміну свого фактичного місця проживання в супереч п.70.7 ст.70 ПК України. Зазначає, що фізична відсутність позивача за його офіційною податковою адресою не створює для нього особливих умов для вручення контролюючим органом йому документів або особливих передумов для проведення документальної перевірки його господарської діяльності. Відсутність позивача за його зареєстрованим місцем проживання не є для контролюючого органу підставою для не проведення відносно нього контрольно-перевірочних заходів. По суті виявлених порушень стверджує, що факт отримання ФОП ОСОБА_1 у березні 2020 року суми доходу у розмірі 21030000,00 гривень визнано ним під особистий підпис у межах кримінального провадження №32020100110000015 від 25.03.2020, внаслідок чого, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми єдиного податку до сплати в бюджет за 2020 рік на 3154146,00 грн.

Позивач подав додаткові пояснення, в яких наголосив, що матеріали справи містили належні та допустимі докази того, що, починаючи щонайменше з 05.04.2022 позивач фактично проживав у Полтавській області та був вимушено відсутній за адресою своєї реєстрації у м. Харкові. Зазначені обставини не могли бути невідомими ГУ ДПС у Харківській області. Зауважив, що ГУ ДПС не може використовувати формальну реєстрацію позивача за адресою: АДРЕСА_1 , як підставу для ігнорування власного Акту від 27.12.2023, яким було зафіксовано відсутність позивача за цією адресою. Тож, висновок ГУ ДПС про те, що на момент направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки у контролюючого органу були відсутні будь-які підстави вважати, що позивач фактично перебуває за іншою адресою, що відповідає фактичним обставинам справи та спростовується матеріалами, сформованими безпосередньо самим контролюючим органом.

З посиланням на практику Верховного Суду зауважив, що у даній справі посилання відповідача на матеріали кримінального провадження не спростовують доводів апеляційної скарги, оскільки саме ГУ ДПС поклало зазначені матеріали в основу висновків щодо отримання позивачем доходу у розмірі 22 527 638,27 гривень та заниження єдиного податку на суму 3 154 146,00 гривень. При цьому повідомлення про підозру, протокол допиту та лист позивача від 12.11.2020 є матеріалами, отриманими саме в межах кримінального провадження, а тому сам по собі факт їх передачі контролюючому органу органами прокуратури не перетворює їх на належні та допустимі докази в адміністративному судочинстві. Таким чином, сам по собі факт наявності кримінального провадження №32020100110000015 від 25.03.2020, повідомлення про підозру, протоколу допиту та інших матеріалів досудового розслідування не може слугувати належним доказом порушення позивачем податкового законодавства та не може бути достатньою підставою для визначення йому грошових зобов`язань.

Вважає, що суд першої інстанції фактично залишив поза увагою ключові доводи позивача щодо відсутності в акті перевірки аналізу первинних документів, безпідставно прирівняв матеріали досудового розслідування до належних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення, не врахував усталену практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на яку позивач неодноразово посилався під час розгляду справи, а також не навів мотивів відхилення цих правових висновків.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП-ФО ОСОБА_1 зареєстрований Департаментом реєстрації Харківської міської ради 19.07.2019, отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію 24800000000230802, код основного виду економічної діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Позивача взято на облік 19.07.2019, станом на 15.10.2024 перебував на обліку в 2033 - Головне управління ДПС у Харківській області Холодногірська ДПІ.

Фактичне місцезнаходження (місце проживання) згідно свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_2 .

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава внесення: Дата запису: 26.03.2020, Номер запису: 24800060002230802, Підстава: власне рішення.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, пункту 2 частини першої статті 13, частини шістнадцятої статті 25, пункту 925 розділу VIII Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 09 листопада 2023 року №3453-ІХ), у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №3892-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №620, виданого ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 19.07.2019 по 26.03.2020, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №3892-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №620, направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600957682089).

Поштове відправлення 0600957682089 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 17.09.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним також здійснені заходи щодо відображення скан-копій наказу ГУ ДПС у Харківській області від 29.08.2024 №3892-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ", повідомлення про проведення перевірки від 29.08.2024 №620, запрошення в електронному кабінеті позивача через систему документування контролюючого органу ІКС "Управління документами". Згідно квитанцій "Про доставку документів в Електронний кабінет" зазначені сканкопії надійшли позивачу в його електронний кабінет 29.08.2024 о 13:49 год, о 14:52 год. відповідно.

Позивачем під час проведення перевірки документи, пов`язані з предметом перевірки, у встановлений строк надані не були.

За результатами перевірки складено акт №50154/20-40-24-10-07/3239704497 від 28.10.2024, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- пункту 63.3 статті 63 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП для взяття на облік господарської одиниці;

- підпункту 16.1.3, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині неподання контролюючому органу документів, пов`язаних з предметом перевірки;

- підпункту 2 пункту 291.4 статті 292, підпункту 1 пункту 292.1, пункту 292.6 статті 292, підпункту 1 пункту 293.4 статті 293, пункту 295.7 статті 295 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині заниження суми єдиного податку до сплати в бюджет на 3154146,00 гривень за 2020 рік;

- підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 295 статті 295 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині в частині дотримання термінів сплати авансового платежу з єдиного податку за грудень.

Акт №50154/20-40-24-10-07/3239704497 від 28.10.2024 направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600976786570).

Поштове відправлення 0600976786570 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 12.11.2024 "за закінченням терміну зберігання".

28 листопада 2024 року ГУ ДПС у Харківській області, за висновками акту перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №00672602410, яким до ПП-ФО ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення п.63.3 ст.63 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП для взяття на облік господарської одиниці в розмірі 340,00 грн;

2) №00672592410, яким до ПП-ФО ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення п.п.16.1.3, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині ненадання контролюючому органу документів, пов`язаних з предметом перевірки у розмірі 1020,0 грн;

3) №00672612410, яким до ПП-ФО ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.295.1 ст.295 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині дотримання термінів сплати авансового платежу з єдиного податку за грудень 2019 року у розмірі 208,65 грн;

4) №00672632410, яким за порушення п.п.2 п.291.4 ст.292, п.п.1 п.292.1, п.292.6 ст.292, п.п.1 п.293.4 ст.293, п.295.7 ст.295 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов`язання а платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 3942682,50 грн, з яких основний платіж – 3154146,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 788536,50 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 28.11.2024 №00672602410, №00672592410, №00672612410, №00672632410 направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600987970321).

Поштове відправлення 0600987970321 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 13.12.2024 "за закінченням терміну зберігання".

За несплату в установлений термін грошових зобов`язань з єдиного податку та сум штрафних санкцій, ГУ ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу форми "Ф" від 07.02.2025 року №0002703-1309-2040 у загальному розмірі 3944251,15 грн, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0601110902232).

Поштове відправлення 0601110902232 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 27.02.2025 "за закінченням терміну зберігання".

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленнями-рішеннями від 28.11.2024 №00672632410, №00672612410, №00672602410, №00672592410 та податковою вимогою від 07.02.2025 року №0002703-1309-2040, вважаючи їх протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що факт вимушеного переїзду позивача з міста Харкова на територію Полтавської області внаслідок широкомасштабної агресії РФ проти України, та реєстрація в якості внутрішньо переміщеної особи, не звільняє позивача від обов`язку забезпечення отриманням ним поштової кореспонденції та не звільняє від обов`язків по наданню витребуваних контролюючим органом документів, необхідних для завершення процедури припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Відповідач належним чином повідомив позивача про наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, надіславши його засобами поштової кореспонденції з рекомендованим відправленням на адресу місця реєстрації проживання ОСОБА_1 , отже відповідачем доведено правомірність дотримання процедури надіслання кореспонденції платнику податків з метою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Також суд першої інстанції вказав, що звільнення позивача від кримінальної відповідальності не є підставою для звільнення його від відповідальності за податкове правопорушення, зокрема, за заниження податкових зобов`язань до бюджету.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

За приписами пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За приписами пункту 79.3 статті 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до підпункту 73.1.3 пункту 73.1 статті 73 ПК України, письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.

За приписами підпунктів 73.3.2, 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №3892-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №620, направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600957682089).

Поштове відправлення 0600957682089 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 17.09.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Контролюючий орган, виходячи з того, що наказ про призначення перевірки було вручено платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, вважав процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки дотриманою, а відтак розпочав її проведення. При цьому направлення відповідного наказу за податковою адресою позивача, відомості про яку містилися в державних реєстрах, контролюючий орган розцінював як належне виконання встановленого законом обов`язку щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не отримував жодного документу з приводу проведення перевірки, у тому числі наказу про проведення перевірки, акту перевірки, податкових повідомлень-рішень, оскільки такі направлялись на адресу: м. Харків, вул. Терихівська, буд. 86, про те позивач за такою адресою не перебував, оскільки після 24.02.2022 виїхав до Полтавської області, що свідчить про незаконність проведення перевірки та, відповідно, протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Таку позицію висловив Касаційний адміністративний суд у постанові від 24 вересня 2019 року по справі №825/1109/16 (касаційне провадження №К/9901/19737/18).

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Аналіз викладених норм права свідчить про те, що законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пункт 45.1 статті 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).

Викладене свідчить про те, що ПК України пов`язує належність листування контролюючого органу з платником податків саме з податковою адресою платника податків, якою для фізичної особи є місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі на підставі .

Відповідно до пункту 45.3 статті 45 ПК України платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв`язку в електронній формі, зобов`язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет.

При цьому, згідно пп.16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця віднесено до обов`язків платника податків.

Відповідно до абзацу першого пункту 63.2 статті 63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Пункт 63.3 статті 63 ПК України передбачає, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку)...

... Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку № 1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

Положеннями підпункту 6 пункту 11.18 Порядку № 1588 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 за №1306/31174 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Верховний Суд в постанові від 07.08.2025 у справі № 420/37047/23 вказав, що контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця перебував на податковому обліку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 . Після припинення статусу фізичної особи-підприємця та станом на дату проведення перевірки зареєстроване місце проживання позивача не змінилось - АДРЕСА_1 .

Водночас, згідно з інформацією, наявною в інформаційних системах ДПС, позивач не повідомляв контролюючий орган у встановленому порядку про зміну своєї податкової адреси, у зв`язку з чим у відповідних облікових даних податковою адресою позивача і на теперішній час продовжує значитися адреса: АДРЕСА_1 , що не заперечується позивачем.

Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №3892-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №620, направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600957682089). Поштове відправлення 0600957682089 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 17.09.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Акт №50154/20-40-24-10-07/3239704497 від 28.10.2024 направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600976786570). Поштове відправлення 0600976786570 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 12.11.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Податкові повідомлення-рішення від 28.11.2024 №00672602410, №00672592410, №00672612410, №00672632410 направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600987970321). Поштове відправлення 0600987970321 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 13.12.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Податкову вимогу форми "Ф" від 07.02.2025 року №0002703-1309-2040 направлено позивачу засобами поштового зв`язку через національного оператора поштового зв`язку України АТ "Укрпошта" рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) – АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0601110902232). Поштове відправлення 0601110902232 було повернуте до ГУ ДПС у Харківській області 27.02.2025 "за закінченням терміну зберігання".

Отже Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №3892-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.08.2024 №620, Акт перевірки, спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені позивачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу позивача.

На підтвердження вищезазначеного контролюючим органом до суду надано копії конвертів з відмітками поштової служби про повернення, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, довідок про причини повернення/досилання, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Вказані обставини позивачем не заперечується та самостійно зазначаються в позовній заяві.

Станом на момент направлення примірника наказу про проведення перевірки та акту перевірки, позивачем не подавалась до контролюючого органу Заява про бажання отримувати документи через Електронний кабінет, відповідно, положення пункту 42.4 статті 42 ПК України на нього не розповсюджувалися.

Також відсутні належні і допустимі докази повідомлення контролюючий орган про зміну позивачем своєї податкової адреси у порядку, визначеному статтею 63 ПК України.

Позивачем не надано доказів подання до контролюючого органу заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (форма №5ДР) або про внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб – платників податків щодо фізичних осіб, які обліковуються за серією (за наявності) та номером паспорта (форма №5ДРП), або реєстрації за неосновним місцем обліку за місцем реєстрації внутрішньо переміщеної особи.

У постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі №520/7480/25.

Щодо доводів позивача про реєстрацію його як внутрішньо переміщеної особи з 05.04.2022 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується, зокрема, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.04.2022 №1616-7000272253, слід зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що з лютого 2022 року фактично проживає на території Полтавської області у зв`язку з переміщенням, зумовленим збройною агресією проти України, а тому вважає, що контролюючий орган, направляючи наказ про призначення перевірки за адресою його реєстрації в місті Харкові, не дотримався вимог ПК України, оскільки мав можливість отримати інформацію про нове місце перебування позивача з відповідних державних реєстрів.

Однак наведені доводи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою фізичної особи - платника податків визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Судом встановлено, що податкова адреса позивача на момент направлення контролюючим органом документів, пов`язаних з призначенням та проведенням перевірки, не змінювалася та залишалася: АДРЕСА_1 . Такий висновок підтверджується інформацією, наявною в облікових даних контролюючого органу. Доказів внесення змін до відомостей про податкову адресу позивача або повідомлення ним контролюючого органу про її зміну матеріали справи не містять.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що реєстрація особи як внутрішньо переміщеної особи та зміна її податкової адреси є різними за своєю правовою природою поняттями та не є тотожними. Зазначення у довідці внутрішньо переміщеної особи адреси фактичного місця проживання (перебування) засвідчує місце перебування такої особи у зв`язку з її переміщенням, однак саме по собі не свідчить про зміну її податкової адреси та не зумовлює автоматичного внесення відповідних змін до облікових даних платника податків.

Посилання позивача на те, що контролюючий орган має доступ до відповідних державних інформаційних ресурсів та реєстрів, не спростовує наведених висновків. Сам по собі факт наявності у контролюючого органу доступу до таких інформаційних ресурсів не свідчить про його обізнаність щодо зміни податкової адреси платника податків, оскільки відомості про реєстрацію особи як внутрішньо переміщеної особи та відомості про її податкову адресу мають різне правове призначення.

Пункт 45.1 статті 45 ПК України покладає на платника податків - фізичну особу обов`язок самостійно визначити свою податкову адресу, і такий обов`язок не може перекладатися на податковий орган.

Реєстрація внутрішньо переміщеною особою не звільняє платника податків від обов`язку дотримуватися вимог податкового законодавства, зокрема щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси в установленому порядку, адже саме на платника податків покладається обов`язок забезпечити актуальність відомостей про себе, які використовуються контролюючим органом у межах податкових правовідносин.

Отже, сам по собі факт перебування позивача на обліку як внутрішньо переміщеної особи за адресою в Полтавській області не спростовує встановленого судом факту перебування позивача на податковому обліку за податковою адресою за зареєстрованим місцем проживання у місті Харкові, та не свідчить про виникнення у контролюючого органу обов`язку направляти документи, пов`язані з проведенням перевірки, за адресою фактичного місця проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи, оскільки сам платник таку адресу як свою податкову адресу не визначав.

Відтак, за відсутності доказів зміни позивачем податкової адреси в установленому законом порядку, направлення контролюючим органом документів, пов`язаних із проведенням перевірки, за адресою в місті Харкові, яка продовжувала значитися податковою адресою позивача, саме по собі не свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач належним чином повідомив позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, надіславши наказ про її призначення засобами поштової кореспонденції з рекомендованим відправленням на податкову адресу позивача.

Згідно абзацу третього – восьмого пункту 82.2 статті 82 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

- платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

- платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;

- в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо: використання платником податку найманої праці фізичних осіб; відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/електронних гаманцях в емітентах електронних грошей.

Оскільки позивачем подана до контролюючого органу податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2020 рік із задекларованою сумою доходу, а підприємницька діяльність припинена 26.03.2020, останній не відповідає критерію зазначеному в абзаці четвертому пункту 82.2 статті 82 ПК України, відтак податковий орган мав право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку з підстав, визначених, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, строком 5 робочих дні.

Відповідно до абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

З матеріалів справи судом встановлено, що повідомлення та копія наказу про проведення перевірки направлені на податкову адресу позивача 02.09.2024, та вважаються врученими належним чином 17.09.2024 (день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини не вручення), перевірку проведено в період з 15.10.2024 по 21.10.2024, а результати перевірки оформлені актом від 28.10.2024. Отже, контролюючим органом дотримано строки призначення та проведення перевірки, визначені пунктом 79.2 статті 79 ПК України з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції в межах цієї справи дійшла висновку, що при призначенні та проведенні перевірки позивача, ГУ ДПС у Харківській області діяло правомірно, з дотриманням процедури передбаченої ПК України, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Що стосується порушень, які були встановлені контролюючим органом під час перевірки ФОП ОСОБА_1 та які стали підставою для прийняття ГУ ДПС у Харківській області оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 28.11.2024 №00672632410, №00672612410, №00672602410, №00672592410, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Загальні положення щодо обліку платників податків врегульовано статтею 63 глави 6 розділу II ПК України.

Так, відповідно до пункту 63.1 статті 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

За змістом підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 1 пункту 293.4 статті 293 ПК України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Пунктом 295.7 статті 295 ПК України Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Для платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) сплата єдиного податку, нарахованого за перевищення обсягу доходу, здійснюється в порядку, визначеному пунктом 295.3-1 цієї статті.

Судом встановлено, що документальну позапланову невиїзну перевірку позивача проведено у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 . Перевірку проведено за період діяльності з 19.07.2019 по 26.03.2020 з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками , виконання вимог валютного та іншого законодавства з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В Акті перевірки зазначено, що основним видом діяльності платника податків є: неспеціалізована оптова торгівля. Діяльність здійснювалась в період з 01.08.2019 по 26.03.2020 на спрощеній системі оподаткування, 2 група, що передбачає щомісячну сплату фіксованої суми єдиного податку у розмірі 10% мінімальної заробітної плати України.

За результатами проведеної перевірки, з урахуванням обсягу документів, наявних при її проведенні, встановлено, що фактичними постачальниками товару (медичних масок) для ФОП ОСОБА_1 були юридичні особи: ТОВ "Бук.ЮА" (код за ЄДРПОУ 43213121), ТОВ "НВП "Бук" (код за ЄДРПОУ 41870461). Покупцем таких медичних масок був громадянин Китайської Народної республіки ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ).

ГУ ДПС у Харківській області листом Харківської обласної прокуратури від 29.08.2024 №31/2-9306-23 (вх. ГУ ДПС від 29.08.2024 №73696/5) отримало матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 25.03.2020 № 32020100110000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, які містять інформацію про факт вчинення позивачем кримінального правопорушення в частині ухилення від сплати податків за ведення підприємницької діяльності на загальну суму 3154146 гривень за ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), обставини вчинення такого правопорушення та документальне підтвердження про факт та обсяг отриманого доходу, отриманого від здійснення господарських операцій, який у подальшому був прихований від оподаткування.

Так, досудовим розслідуванням було встановлено, що позивачем було здійснено постачання медичних масок у кількості 304000 шт громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 . У подальшому вказаний обсяг продукції був експортований за межі митної території України (до Китаю та Іспанії) за офіційною ціною, яка є значно заниженою у порівнянні з фактичною, що підтверджується експертними висновками, які були долучені до листа Харківської обласної прокуратури від 29.08.2024 №31/2-9306-23.

До листа Харківської обласної прокуратури від 29.08.2024 №31/2-9306-23 також додано документ, що підтверджує отримання позивачем доходу, який у подальшому було приховано ним від декларування та оподаткування (у розмірі 21030000,00 гривень), а саме – лист від 12.11.2020 за вх. ОВП ДФС №509/14 (отримано ГУ ДПС листом Харківської обласної прокуратури від 29.08.2024 №31/2-9306-23 (вх. ГУ ДПС від 29.08.2024 № 73696/5), адресованого ним на ім`я Старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ОВПП ДФС Шеіна Д.К. та наданого ним «у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи №32020100110000015 від 25.03.2020 за ч.3 ст.212 КК України».

Харківською обласною прокуратурою надана до ГУ ДПС у Харківській області копія квитанції від 19.11.2020 про сплату позивачем 3154146 грн на рахунок УДКСУ у Холодногірському районі м. Харків № НОМЕР_3 з призначенням платежу "єдиний податок 2020" разом із копією заяви позивача про надання згоди на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 212 КК України у зв`язку зі сплатою суми податку 3154146 грн.

Згідно тексту вказаної заяви позивач підтверджує, що суть підозри є для нього зрозумілою, і ним належним чином сплачено єдиний податок за операціями 2020 року. І, таким чином, позивач дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплатою ним податків.

Надана до ГУ ДПС у Харківській області в Харківською обласною прокуратурою копія клопотання від 24.11.2020 на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплатою податків, зборів (обов`язкових платежів) та відшкодування шкоди, завданої державі, їх несвоєчасною сплатою у кримінальному провадженні №32020100110000015 від 25.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, згідно якого на підставі ч.4 ст.212 КК України прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотав звільнити від кримінальної відповідальності позивача.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 08.12.2020 по справі №642/6255/20 клопотання прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №32020100110000015 від 25.03.2020 Офісу Генерального прокурора – задоволено. Позивача, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КК України.

Також відповідач вказав, що з аналізу інтегрованої картки позивача з кодом бюджетної класифікації "18050400 – Єдиний податок з фізичних осіб" встановлено, що платіж згідно квитанції від 19.11.2020 у сумі 3154146 гривень був рознесений в інтегровану картку 07.04.2021.

09.04.2021 ці кошти були повернуті з бюджету з призначеннями: "Повернення сум податкiв i зборiв, помилково або надмiру зарахованих до бюджету/єдиного внеску Платiжне доручення №74572235 вiд 27.04.2021" та "Повернення сум податкiв i зборiв, помилково або надмiру зарахованих до бюджету/єдиного внеску Платiжне доручення №73841676 вiд 08.04.2021", за заявою позивача про повернення коштів.

Таким чином, сума єдиного податку у розмірі 3154146 гривень, яку було визнано позивачем та сплачено при вирішенні питання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 212 КК України, була повернута позивачу за його заявою та залишилась фактично не сплаченою позивачем до бюджету.

З урахуванням наявного обсягу документів під час проведення документальної перевірки, контролюючим органом встановлено наступні суми розбіжностей між задекларованим та фактично отриманим позивачем доходом у період з 01.08.2019 по 26.03.2020: (наведено в таблиці Акту перевірки на сторінці 30):

- 2019 рік: дата подання податкової декларації платника єдиного податку до контролюючого органу та реєстраційний номер - 30.01.2020 №8308482, дані податкових декларацій платника єдиного податку - 1495612,70, дані перевірки - 1495612,70, розбіжність - "-";

- 2020 рік: дата подання податкової декларації платника єдиного податку до контролюючого органу та реєстраційний номер 03.04.2020 №16426, дані податкових декларацій платника єдиного податку - 1497638,27, дані перевірки - 22527638,27, розбіжність - "+21030000,00";

- всього дані податкових декларацій платника єдиного податку - 2993250,97, дані перевірки - 24023250,97, розбіжність - "+21030000,00".

Перевіркою встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу, встановленого п.п.2 п.291.4 ст.291 ПК України для платників єдиного податку групи ІІ спрощеної системи оподаткування на 21027638,27 гривень (22527638,27 - 1500000,00). Зокрема, згідно з п.п.2 п.291.4 ст.291 ПК України (у редакції до 02.04.2020, діючої станом на момент отримання доходу) друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

ФОП ОСОБА_1 встановлений ліміт доходу перевищено. Порядок дій для платників податків єдиного податку у випадках перевищення ними лімітів доходу, встановлених п.291.4 ст.291 ПК України, визначений, зокрема, п.п.1 п.293.4 ст.293 ПК України, яка вимагає оподаткувати суми перевищення за ставкою 15%. Формою податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 (із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17 березня 2017 року №369), передбачене відображення такого доходу у рядку «04» (Обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків (згідно з пунктом 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV ПК України), у звітному (податковому) періоді) розділу ІІІ декларації, рядку «08» (Загальна сума доходу за звітний (податковий) період) розділу V декларації. Відображення суми податку з такого перевищення підлягає відображенню в рядках «09», «12» та «14» розділу V декларації.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми єдиного податку до сплати в бюджет за 2020 рік: (наведено в таблиці Акту перевірки на сторінці 31). Таким чином, за результатами перевірки, з урахуванням наявного обсягу документів під час її проведення, встановлено, що ПП-ФО ОСОБА_1 отримано у 2020 році дохід від провадження господарської діяльності – 22527638,27 гривень, обсяг перевищення фактично отриманого ним доходу над встановленим п.п.2 п.291.4 ст.291 ПК України лімітом доходу для платників єдиного податку групи ІІ спрощеної системи оподаткування у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця за 2020 рік (03.04.2020 №16426) ним не відображено, податок із суми такого перевищення за ставкою, встановленою п.п.1 п.293.4 ст.293 ПК України, ним не задекларовано.

Отже, ФОП ОСОБА_1 порушено п.п.2 п.291.4 ст.291, п.п.1 п.292.1, п.292.6 ст.292, п.п.1 п.293.4 ст.293, п.295.7 ст.295 ПК України в частині заниження суми єдиного податку до сплати в бюджет на 3154146,00 гривень за 2020 рік.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності в акті перевірки аналізу первинних документів, та безпідставності прирівнювання матеріалів досудового розслідування до належних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення, з огляду на наступне.

Матеріали досудового розслідування є податковою інформацією, отриманою ГУ ДПС у Харківській області у встановленому законом порядку, на підставі якої, згідно приписів підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України може бути проведена документальна перевірка.

Приписами підпункту 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення контролюючого органу також використовується інформація оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Більше того, приписами статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація, судові рішення тощо.

Зі змісту Акту перевірки убачається, що контролюючим органом при проведенні перевірки фінансового-господарської діяльності позивача були також використані рішення суду, зокрема, від 08.12.2020 у справі №642/6255/20, у тексті яких фіксується сума заниженого податкового зобов`язання, обрахована у ході ведення досудового розслідування, яка також була підтверджена документальною позаплановою перевіркою.

Контролюючим органом також були використані і інші документи, отримані у встановленому законом порядку, зокрема, виписки по розрахунковим рахункам № НОМЕР_4 за період з 25.07.2019 по 21.03.2020 та № НОМЕР_5 за період з 25.07.2019 по 19.03.2020, вантажно-митні декларації, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

Слід зазначити, що матеріали досудового розслідування, використані під час проведення перевірки, також включають і первинні документи: видаткові накладні та рахунки на оплату.

Отже, висновки ГУ ДПС У Харківській області, сформовані за результатами перевірки, ґрунтуються не виключно на протоколах допиту чи обшуків, як зазначає позивач. ГУ ДПС у Харківській області була досліджена вся сукупність обставин та ланцюг подій, за яких позивачем було вчинено порушення податкового законодавства.

Щодо твердження представника позивача, що Акт датований 28.10.2024, а звільнення від відповідальності відбулось 08.12.2020, тобто акт перевірки створений майже через 4 роки після звільнення від відповідальності у кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності не є підставою для звільнення від відповідальності за податкове правопорушення.

Як зазначено вище, позивачем був визнаний факт допущення податкового правопорушення шляхом заниження суми єдиного податку до сплати в бюджет на 3154146,00 гривень за 2020 рік, добровільно сплачено таку суму податкового зобов`язання для цілей вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності, і, після звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КК України, позивач свідомо звернувся із заявою про повернення цих сплачених коштів.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/ або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/ або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/ або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/ або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення су податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України).

Отже, момент «узгодження» грошового зобов`язання визначається його нарахуванням (безпосередньо платником чи контролюючим органом), а не фактом внесення грошових коштів до бюджету.

Сплата позивачем до бюджету 3154146,00 гривень, а потім подання заяви на повернення цих коштів не є підставою для не притягнення його до відповідальності в рамках податкового законодавства за приховування від декларування та оподаткування суми отриманого доходу від здійснення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, що станом на момент здійснення позивачем сплати до бюджету 3154146,00 гривень ним не була подана до контролюючого органу відповідна уточнююча податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи підприємця за 2020 рік, якою він би узгоджував спочатку занижене податкове зобов`язання, тобто – якою ним було б визнано факт заниження податкового зобов`язання, проте виправлено таке порушення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки ГУ ДПС в Харківській області про порушення позивачем п.п.2 п.291.4 ст.291, п.п.1 п.292.1, п.292.6 ст.292, п.п.1 п.293.4 ст.293, п.295.7 ст.295 ПК України в частині заниження суми єдиного податку до сплати в бюджет на 3154146,00 гривень за 2020 рік.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №00672632410, яким за порушення п.п.2 п.291.4 ст.292, п.п.1 п.292.1, п.292.6 ст.292, п.п.1 п.293.4 ст.293, п.295.7 ст.295 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов`язання а платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 3942682,50 грн, з яких основний платіж – 3154146,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 788536,50 грн є таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а отже підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо інших порушень, встановлених під час перевірки позивача, судом встановлено наступні обставини.

Перевіркою згідно наявного обсягу інформації та документів під час її проведення встановлено, що фактично у період з 19.07.2019 по 26.03.2020 ПП-ФО ОСОБА_1 здійснював такі види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, період, в якому здійснювалась діяльність - 19.07.2019-31.07.2019, загальна система оподаткування, дохід від провадження діяльності - 0 грн; неспеціалізована оптова торгівля, період, в якому здійснювалась діяльність - 01.08.2019-26.03.2020, дохід від провадження діяльності 24023250,97 грн, спрощена система оподаткування, II група єдиного податку.

Згідно поля 7 "Місце провадження господарської діяльності" поданої ПП-ФО ОСОБА_1 до контролюючого органу заяви "Про застосування спрощеної системи оподаткування (вх. ГУ ДПС від 22.07.2019 №93687/ФОП) місцем провадження господарської діяльності ПП-ФО ОСОБА_1 була адреса: АДРЕСА_2 .

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація щодо прав власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки ПП-ФО ОСОБА_1 документи до перевірки не надано, хоча у повідомленні від 29.08.2024 №620 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки він був проінформований про свій обов`язок, встановлений п.85.2 ст.85 ПК України, інформація щодо типу права користування ФОП ОСОБА_1 житловим приміщенням за вказаною адресою відсутня.

ФОП ОСОБА_1 не подавались повідомлення за формою №20-ОПП для взяття на облік господарських одиниць, за якими він фактично здійснював господарську діяльність.

Позивач не наводить аргументів щодо незгоди з вказаним порушенням по суті, отже податкове повідомлення-рішення №00672602410, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення п.63.3 ст.63 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП для взяття на облік господарської одиниці в розмірі 340,00 грн є правомірним, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що у період проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надавалися до ГУ ДПС у Харківській області документи, пов`язані з її предметом, хоча у повідомленні від 29.08.2024 №620 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП-ФО ОСОБА_1 був проінформований про свій обов`язок, визначений п.85.2 ст.85 ПК України.

Факт ненадання ФОП ОСОБА_1 у період з 15.10.2024 по 21.10.2024 документів, пов`язаних з предметом перевірки, зафіксовано актами про ненадання документів: від 15.10.2024 №9587/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 , від 16.10.2024 №9861/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 , від 17.10.2024 №9885/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 , від 18.10.2024 №9932/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 , від 21.10.2024 №9999/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 .

Відповідно до підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З огляду на викладене, висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.16.1.3, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України в частині ненадання контролюючому органу документів, пов`язаних з предметом перевірки є такими, що знайшли своє підтвердження.

Отже, податкове повідомлення-рішення №00672592410, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення п.п.16.1.3, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині ненадання контролюючому органу документів, пов`язаних з предметом перевірки у розмірі 1020,0 грн є таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, перевіркою дотримання встановленого порядку та строків сплати єдиного податку встановлено порушення ФОП Пилипенком п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.295.1 ст.295 ПК України в частині своєчасності сплати авансового платежу з єдиного податку за грудень 2019 року (гранична дата сплати - 20.12.2019, фактично сплачено - 08.01.2020).

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Позивач не наводить аргументів щодо незгоди з указаним порушенням по суті, отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем установленого строку сплати авансового внеску з єдиного податку за грудень 2019 року є обґрунтованими, оскільки відповідний платіж здійснено після граничної дати, визначеної пунктом 295.1 статті 295 ПК України, що свідчить про недотримання платником податків вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №00672612410, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.295.1 ст.295 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині дотримання термінів сплати авансового платежу з єдиного податку за грудень 2019 року у розмірі 208,65 грн, є правомірним, підстави його скасування відсутні.

Щодо позовних вимог про визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.02.2025 №0002703-1309-2040, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3642/16, від 14 липня 2021 року у справі № 815/2362/17, 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16).

Виникнення податкового боргу не пов`язано з фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу.

Відтак, податкова вимога не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого виникає спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання. Натомість, такими рішеннями є податкові повідомлення-рішення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 квітня 2026 року по справі № 160/28799/25, від 24.07.2026 у справі № 120/15658/25.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі №320/18468/25.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист порушеного права має відповідати його змісту та характеру правопорушення, забезпечити його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Так, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по перше, такі дії вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №640/14616/21).

Захист прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту таких прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на їх порушника.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту прав чи інтересів підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, на чому наголошено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 28.03.2023 у справі №440/6443/21, у постанові від 17.10.2023 у справі №440/12326/21, від 13.05.2025 у справі №420/21467/23.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, вищезазначених норм чинного законодавства, а також висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, колегія суддів доходить висновку, що, оскільки податкова вимога носить лише інформаційний характер, та не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може безпосередньо порушувати права та інтереси позивача або створювати для нього обов`язки, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в цій частині є неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів також звертає увагу, що доводи апеляційної скарги в частині протиправності податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2024 року №00672612410, №00672602410, №00672592410 та податкової вимоги фактично зводяться до незгоди апелянта з правомірністю дій контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки, зокрема в частині направлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки, належного повідомлення про дату та місце її проведення, а також забезпечення інших передбачених ПК України процедурних гарантій, оскільки саме допущені, на його переконання, процедурні порушення є визначальною підставою для висновку про протиправність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів виходить із того, що дотримання контролюючим органом установленого законодавством порядку призначення та проведення перевірки є необхідною передумовою правомірності реалізації ним своїх контрольних повноважень. Водночас самі лише твердження платника податків про наявність процедурних порушень не можуть бути безумовною підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, без встановлення факту допущення відповідних порушень.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом дотримано вимог податкового законодавства щодо порядку призначення та проведення перевірки. Апелянтом не наведено належних і переконливих аргументів, які б спростовували відповідні висновки суду першої інстанції або свідчили про наявність порушень процедури здійснення податкового контролю.

Отже, оскільки покладені в основу апеляційної скарги доводи щодо порушення процедури призначення та проведення перевірки не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень та податкової вивомги виключно з наведених апелянтом мотивів. При цьому колегія суддів наголошує, що правова оцінка процедурних аспектів проведення перевірки сама по собі не підміняє перевірки обґрунтованості встановлених контролюючим органом порушень податкового законодавства та правильності визначення грошових зобов`язань, однак наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

За приписами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем наданими в ході судового розгляду справи доказами, доведено правомірність вчинених ним дій щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , та відповідно, прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень від 28.11.2024 №00672632410, №00672612410, №00672602410, №00672592410, податкової вимоги від 07.02.2025 №0002703-1309-2040.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 520/18249/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 16.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua