Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №759/8931/26
Суддя: Левенець Борис Борисович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи: 759/8931/26
Суддя в суді першої інстанції: Журибеда О.М.
Провадження № 33/824/4670/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
в с т а н о в и в :
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (а.с. 17-18).
Не погодившись з вказаною постановою, 22 вересня 2026 року та 25 вересня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук А.В. звернувся до суду з апеляційними скаргами, в яких просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану постанову, закривши провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с. 57-61, 77-82).
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що оскаржувану постанову було отримано 17.08.2026 року. Вперше подано апеляційну скаргу 21 серпня 2026 року, проте, постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2026 року було повернуто апеляційну скаргу, оскільки порушений порядок її подачі.
На обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Вказував, що транспортний засіб не був зупинений працівниками поліції, він стояв на узбіччі по вул. Леся Курбаса, 1-а. Наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, тому не може бути належним доказам у справі та не відображає відомостей про вчинення правопорушення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції без участі ОСОБА_1 , тому протокол не може бути допустимим доказом, оскільки він складений з порушенням вимог процесуального законодавства.
Зазначав, що адвоката Кравчука А.В. не було долучено як захисника та не надано доступ до матеріалів справи, не повідомлено про дату перенесеного засідання. Вважав, що це порушення права на захист (а.с. 57-61, 77-82).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук А.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними поштові адреси. Так про розгляд справи апеляційним судом 16 листопада 2026 року ОСОБА_1 був сповіщений поштовим повідомленням і 23 жовтня 2026 року повідомленням його захисника - адвоката Кравчука А.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення про що у справі є докази. Факт належного сповіщення апелянта ОСОБА_1 та можливість розглянути справу за його відсутності захисник апелянта - адвокат Кравчук А.В. підтвердив в судовому засіданні про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання апеляційного суду (а.с. 91-98)
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 93-94).
Виходячи з положень ст.ст. 268, 271 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисник розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визначена як обов`язкова процесуальним законом (ст. 268 КУпАП).
Європейський суд з прав людини вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
В матеріалах справи відсутні належні докази сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене у справі 09 червня 2026 року.
З оскаржуваної постанови вбачається, що в судовому засіданні 09 червня 2026 року ОСОБА_1 не брав участі.
Вперше з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 21.08.2026 року (а.с. 30-34).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала (а.с. 54).
Вдруге з апеляційними скаргами апелянт звернувся 22 вересня 2026 року та 25 вересня 2026 року.
Враховуючи викладене, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623644 від 25.03.2026 року, 25.03.2026 року о 10 го. 15 хв. в м. Києві по пр-т. Леся Курбаса 1а, керував транспортним засобом Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у чергового лікаря нарколога, у встановленому законодавством порядку у приміщенні КНП «КМКЛ 10» водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
До протоколу додані: направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Протокол підписаний ОСОБА_1 та особою, яка його складала.
В поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення зазначено «Правила ПДР не порушував. Потребую юридичної допомоги».
Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Доводи апеляційної скарги, про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на водійському місці автомобіля, двигун якого був приведений до руху. Разом з тим, останній не заперечував щодо факту керування транспортним засобом (а.с. 6).
Тому такі пояснення апелянта ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кравчук А.В., суд розцінює як обраний ОСОБА_1 спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.
Разом з тим, з відеозапису вбачається, що працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 посилався на те, що вживав медичні препарати, а саме метадон. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 6).
Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду.
Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.
Апеляційний суд не встановив порушень у діях працівників поліції, оскільки вони діяли відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції забезпечено апелянту право надати відповідні пояснення по суті справи, однак, такі не спростовували правильності висновків суду першої інстанції, оскільки висновки суду відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
п о с т а н о в и в :
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua