Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №367/10003/25
Суддя: Невідома Тетяна Олексіївна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня2026 року м. Київ
Справа № 367/10003/25
Провадження: № 33/824/4786/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідомої Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1
на постанову Ірпінського міського суду Київської областівід 31 липня 2026року, винесену під головуванням суддіБілогруд О. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1. ст. 130 КУпАП,
в с т а н о в и в:
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надавши належної оцінки обставинам оформлення адміністративних матеріалів та допустимості зібраних доказів. Стверджує, що він є громадянином Азербайджанської Республіки, недостатньо володіє українською мовою для розуміння юридичної термінології та процесуальних наслідків своїх дій, однак працівники поліції не забезпечили участі перекладача, не роз`яснили йому права зрозумілою мовою та чинили психологічний тиск, унаслідок чого мовний бар`єр і нерозуміння процедури були безпідставно розцінені як відмова від проходження огляду. Вважає, що залучення перекладача під час судового розгляду підтверджує необхідність мовної допомоги для належної реалізації права на захист.Також посилається на порушення судом першої інстанції принципів повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання про виклик і допит працівника поліції ОСОБА_4 , який безпосередньо контактував з апелянтом та оформлював адміністративні матеріали.Крім того, вважає незаконними дії працівників поліції щодо втручання в ситуацію та висунення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки, на переконання ОСОБА_1 , передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні, а матеріали справи не містять належних доказів існування відповідного повідомлення чи орієнтування. Стверджує, що незаконність первинних дій поліцейських зумовлює недопустимість отриманих надалі доказів та відсутність у діях складу адміністративного правопорушення.
Подана апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що постанову суду першої інстанції не отримував в день її проголошення. Вручено постанову суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 02 вересня 2026 року.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2026 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про судове засідання, призначене на 26 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 повідомлявся за зазначеною в матеріалах справи адресою. Згідно трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» поштове відправлення містить відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою».
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Ураховуючи наведені обставини, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанцїі достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Згідно до пункту 2 « Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої 09 листопада 2015 року спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 - Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 вказаної «Інструкції ….» визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Таким чином, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.
Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.08.2025 серії ЕПР №418577, 10.08.2025 о 15:29 водій ОСОБА_1 в місті Буча по вулиці Києво-Мироцька, 104-Д, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на відео, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР України.
В матеріалах справи міститься направлення на огляд як водія транспортного засобу до Ірпінської ЦМЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 серпня 2025 року. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів (а.с. 2)
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що керував автомобілем близько 15 хвилин, проїхавши приблизно 500 метрів у напрямку магазину «Новус», після чого одразу попрямував додому. Стверджував, що жодних порушень не вчиняв та перебував у цілком адекватному стані. Також зазначив, що під час оформлення адміністративних матеріалів він перебував під впливом особистих сімейних обставин, які могли позначитися на його поведінці (а. с. 3).
Також в матеріалах справи наявна посвідка на постійне проживання ОСОБА_1 на території України (а. с. 5)
В матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 10 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.9).
Із долучених до матеріалів справи відеозаписів убачається, що працівники патрульної поліції повідомили ОСОБА_1 про отримане орієнтування, згідно з яким водій транспортного засобу поводився неадекватно. Надалі поліцейські запитали його, чи вживав він наркотичні засоби, а також запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився.Під час подальшого спілкування працівники поліції уточнили, чи проходив він раніше огляд на стан наркотичного сп`яніння та чи вживав заспокійливі засоби. ОСОБА_1 повідомив, що раніше проходив такий огляд, а також зазначив, що напередодні вживав певні засоби.Надалі, перебуваючи біля медичного закладу, працівники поліції повторно звернули увагу на ознаки можливого наркотичного сп`яніння, зокрема відсутність реакції зіниць очей на світло, та повторно запропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд. Однак останній повідомив про відмову, пояснивши її тим, що певні обставини, на його думку, не відповідають дійсності.Після цього працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення та ознайомили з його змістом ОСОБА_1 .Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився. Вказаний зафіксований факт на відеозаписі з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
Наявні у справі докази об`єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скаржника про те, що працівниками поліції було здійснено безпідставну зупинку автомобіля ОСОБА_1 суд вважає необгрунтованими, адже відповідно до ч. 1. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Як убачається з відеозаписів, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про отримане орієнтування щодо поведінки водія. Крім того, під час спілкування з ним поліцейські виявили ознаки можливого наркотичного сп`яніння, зокрема відсутність реакції зіниць на світло, порушення мови та координації рухів. За таких обставин працівники поліції запропонували йому пройти відповідний огляд у медичному закладі.
Враховуючи вище викладене, підстави зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 повністю узгоджуються з підставами для зупинки, передбаченими ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 недостатньо розумів суті вимог працівників поліції та потребував допомоги перекладача, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні, під час спілкування з працівниками поліції вільно спілкувався та відповідав на поставлені запитання. Також ОСОБА_1 жодного разу не вказував, що він не розуміє працівників поліції під час спілкування з ними. Крім того, матеріали справи містять письмові пояснення, власноруч написані ОСОБА_1 , а апеляційна скарга підписана ним особисто. У сукупності ці обставини свідчать про те, що він розумів зміст звернень до нього та обставини, які відбувалися під час оформлення адміністративних матеріалів. Тому саме по собі залучення перекладача під час розгляду справи судом першої інстанції не свідчить про порушення його права на захист працівниками поліції.
Посилання апелянта на психологічний тиск з боку працівників поліції також не знайшли свого підтвердження. Із відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Спочатку він погодився, однак надалі відмовився від проходження огляду, пояснивши це тим, що певні обставини, на його думку, не відповідають дійсності. При цьому відеозаписи не містять відомостей, які б підтверджували, що відмова від огляду була наслідком примусу або нерозуміння вимог працівників поліції.
Доводи щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у виклику та допиті працівника поліції ОСОБА_4 також не дають підстав для скасування постанови. Обставини спілкування з ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд та його подальшої відмови зафіксовані на відеозаписах, які були досліджені судом. Апелянт не зазначає, які саме обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, могли бути встановлені шляхом допиту цього працівника поліції та не відображені на відеозаписах.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість поданої апеляційної скарги.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2026року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2026року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2026року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2026року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома
Оригінал: reyestr.court.gov.ua