Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №757/61905/25-ц
Суддя: Фінагеєв Валерій Олександрович
справа № 757/61905/25 головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.
провадження № 22-ц/824/18541/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хайнацького Є.С., у м. Києві, повний текст рішення складено 13 серпня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 89 499,38 грн. матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 липня 2025 року поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 сталося осипання каміння з фасаду будівлі на автомобіль марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_2 . Відповідно до Звіту № 30/00.09.25 від 23 вересня 2025 року про оцінку вартості матеріального збитку, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 89 499,38 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги аргументи відповідача про те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів факту падіння елементів конструкції будинку саме на транспортний засіб позивача «Volvo XC90», д/н НОМЕР_1 . Згідно з відповіддю т.в.о. заступника начальника Печерського ГУ НП у м. Києві № 305727 від 07 серпня 2025 року, під час перевірки звернення позивача достатніх даних, які б вказували на ознаки вчинення кримінального правопорушення або підтверджували обставини події, встановлено не було, а після огляду 20 липня 2025 року жодні слідчі дії не проводились. Суд необґрунтовано поклав в основу рішення Звіт № 30/00.09.25 від 23 вересня 2025 року, складений ФОП ОСОБА_2 , попри заперечення відповідача. Звіт не є належним засобом доказування розміру реального збитку, оскільки: на час ініціювання та проведення дослідження замовник не був стороною справи; зміст акта огляду транспортного засобу не було узгоджено з відповідачем; у матеріалах справи відсутні фіскальні чеки, акти виконаних робіт або платіжні інструкції, що підтверджують фактичне проведення відновлювального ремонту автомобіля та реальну сплату коштів; у матеріалах відсутня інформація про поточний ремонт автомобіля в процесі експлуатації (не враховано знос та різницю між вартістю нових деталей і деталей, що експлуатувалися). Судом не надано правової оцінки тому факту, що автомобіль позивача був припаркований у невстановленому місці (безпосередньо поблизу фасаду у внутрішньому дворі за відсутності дорожніх знаків, що дозволяють стоянку). Суд безпідставно поклав відповідальність на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», не встановивши конкретних порушень з боку підприємства під час виконання умов Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Балкон чи елементи фасаду конкретної квартири не є самостійним об`єктом спільної власності співвласників усього будинку в тій мірі, яка автоматично перекладає всю деліктну відповідальність без доведеної бездіяльності управителя. Крім того, пред`явлення позову за відсутності доведеної протиправної поведінки свідчить про необґрунтованість вимог до неналежного ступеня доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 липня 2025 року припаркував автомобіль марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_4, після чого на автомобіль відбулося осипання каміння з верхніх поверхів фасаду будівлі будинку АДРЕСА_2 .
Автомобіль марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 02 березня 2023 року.
20 липня 2025 року громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 год. 10 хв. було складено Акт, про те, що у внутрішньому дворі будинку АДРЕСА_1 на автомобілі марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , розташованому у внутрішньому дворі на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено наступні пошкодження: один скол овальної форми орієнтовно діаметром 2-3 см із довгими розломами загальною довжиною 40-50 см. у лівий бік лобового скла зі сторони водія, дві вм`ятини овальної форми діаметром 2-3 см на капоті, внаслідок падіння шматка цегли з верхніх поверхів фасаду будівлі АДРЕСА_2 .
Проведеною перевіркою Печерського УП ГУНП у м. Києві встановлено, що подія сталася внаслідок падіння невідомого предмета з верхніх поверхів будинку.
Згідно звіту № 30/00.09.2025 року про оцінку вартості матеріального збитку проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 89 499,38 грн.
Розпорядженням Печерської районної державної адміністрації від 03 лютого 2025 року «Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Печерського районного суду м. Києва», призначено управителем багатоквартирних будинків на території Печерського району м. Києва - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків призвело до завдання позивачеві матеріальної шкоди, тому саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва» зобов`язана відшкодувати ОСОБА_1 , спричинену внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Пунктом 3 ст. 3 цього Закону передбачено, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема, організацію їх благоустрою.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2189-VIII управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, а послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Частиною 4 ст. 8 Закону № 2189-VIII передбачено, що управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний: 1) забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; 2) від імені співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків; 3) вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та/або договором документацію багатоквартирного будинку; 4) інформувати співвласників багатоквартирного будинку про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; 5) у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг; 6) укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цих послуг; 7) за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; 8) у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку приймати на банківський рахунок, відкритий для розрахунків за окремим багатоквартирним будинком для цієї мети, внески на проведення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, орендну плату і плату за сервітути та забезпечувати проведення відповідних розрахунків, а також на запит будь-якого співвласника багатоквартирного будинку, який перебуває в його управлінні, надавати інформацію про рух коштів на відповідному рахунку; 9) вести окремий облік доходів і витрат за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечувати співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до такої інформації щодо їхнього будинку у порядку, визначеному договором; 10) щороку звітувати перед споживачами про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження; 11) направляти протягом п`яти робочих днів відповідним виконавцям отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків виконавців послуг (робіт); 12) у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, здійснювати облік обсягу відповідних спожитих комунальних послуг та їх оплати, у тому числі стосовно кожного співвласника; здійснювати розподіл між співвласниками обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до законодавства; 13) у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, відкривати поточний рахунок із спеціальним режимом використання за кожною комунальною послугою для проведення розрахунків згідно з колективним договором про надання комунальних послуг у загальному порядку, визначеному Національним банком України для відкриття поточних рахунків. За згодою сторін договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком також може бути передбачено інші права та обов`язки управителя багатоквартирного будинку.
Відповідно до пункту 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), передбачено технічне обслуговування жилих будинків, що включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем, тощо шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає проведення планових та позапланових оглядів.
Не допускається ослаблення кріплень виступаючих деталей стін: карнизів, балконів, пасків, кронштейнів, розеток, тяги та ін., руйнація й ушкодження облицювального шару, у тому числі лицювальних плиток (пункт 4.2.1.5 Правил).
У пункті 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, передбачено, що утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель і споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150 затверджено «Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», відповідно до п. 1.1.5.1. та п. 1.1.5.2. якого передбачено, що утримання будинків і споруд включає в себе - простукування, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінню, забивання тріщин у місцях примикання підлоги (даху) балкону до стін.
Згідно п. п. 1.2.3.1. та п. п. 1.2.3.3. Переліку поточний ремонт по утриманню будівель, включає в себе - простукування, обшивання та укріплення окремих архітектурних деталей, які загрожують падінням та частковий ремонт або відновлення окремих місць облицювання фасадів будівель.
Доказів належного виконання вимог закону, а саме належного технічного обслуговування будинку, в тому числі виконання п.п. 1.2.3.1. та п. п. 1.2.3.3. Переліку відповідач суду не надав, а відтак і не довів відсутність своєї вини в спричиненні шкоди.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками, зокрема, визначено втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків призвело до завдання позивачу матеріальної шкоди, тому саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва» зобов`язана відшкодувати ОСОБА_1 , спричинену внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу.
Згідно звіту № 30/00.09.2025 року про оцінку вартості матеріального збитку проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Volvo СХ90», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 89 499,38 грн.
Доводи апеляційної скарги, що звіт № 30/00.09.2025 року про оцінку вартості матеріального збитку, не є належним засобом доказування розміру реального збитку, апеляційний суд відхиляє як не обґрунтовані.
Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 81, ст. 77 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За приписами ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Поданий позивачем Звіт містить інформацію щодо предмета спору, а саме розмір спричиненої шкоди та вартість відновлювального ремонту, отже є належним доказом.
Визначення розміру матеріального збитку спричиненого транспортному засобу повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.
Отже, поданий звіт є належним доказом, на спростування якого та на виконання вимог ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач жодних доказів не подав, в тому числі і звіту чи висновку експерта, зроблених на його замовлення.
Доводи апеляційної скарги в частині паркування позивача в місці, в якому відсутні дорожні знаки, які дозволяють стоянку є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів заборони стоянки в даному місці, а саме на прибудинковій території будинку.
Інші докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанції.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua