Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №752/437/26
Суддя: Желепа Оксана Василівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Київ
справа №752/437/26
провадження № 33/824/4014/2026
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
за участю секретаря судового засідання Приходько К. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу подану захисником Фещенко Ігорем Станіславовичем в інтересах ОСОБА_1 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 7 травня 2026 року у складі судді Дмитрук Н.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130 ч.1, 124, ч. 1 КУпАП
ВСТАНОВИВ
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 546627 від 21.12.2025, 21.12.2025 о 02-36 год. у м. Києві по пр-ту Голосіївському, 120 к.3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Опель н.з. НОМЕР_2 , не дотрималась безпечного інтервалу у результаті чого втратила керування та здійснила наїзд на припаркований автомобіль Вольцваген н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. В ході спілкування у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимог п.п. 13.1 ПДР.
Крім того, згідно протоколу серії ЕПР1 № 546633 від 21.12.2025, о 02-36 год. у м. Києві по пр-ту Голосіївському, 120 к.3, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Опель н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння. А саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд у встановленому законом порядку проходити відмовилась, що зафіксовано на нагрудні реєстратори, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 7 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 через свого захисника Фещенко І.С. 18 травня 2026 року подала апеляційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною, незаконною.
Зазначає, що ОСОБА_1 ДТП не вчиняла, транспортним засобом не керувала. Вважає, що показання свідків, надані суду першої інстанції не є допустимими доказами, оскільки потерпіла ОСОБА_2 не бачила ДТП власними очима а показання свідка ОСОБА_3 не є чіткими.
Зазначає, що після відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, працівники поліції мали запропонувати ОСОБА_1 огляд у закладі охорони здоров`я, що, у порушення Інструкції, вчинено не було.
Вважає, що ОСОБА_1 була об`єктивно позбавлена можливості усвідомлено реалізувати своє право на проходження огляду на стан сп`яніння чи відмову від нього , оскільки питання представника правоохоронного органу ставив швидко та зрозумілим лише одній стороні діалогу способом.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Захисник ОСОБА_1 - Фещенко Ф,С. подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі сторони захисту.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка з`явилась у судове засідання, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується:
- відомостями, відображеними в протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №№ 546627, 546633 від 21.12.2026;
- схемою місця ДТП, відображених у них характеру та локалізації пошкоджень;
- поясненнями потерпілої та свідка;
- направленням на огляд, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння виявлені у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів;
- витягом із армору, який підтверджує, що ОСОБА_1 отримувала водійське посвідчення та вказано власника транспортного засобу, яким вона керувала;
- диском із відеозаписами з бодікамер поліцейських на яких зафіксовано як ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду. Пояснюючи відмову ОСОБА_1 вказувала, що не керувала транспортним засобом, однак свідок вказує, що він бачив ОСОБА_4 за кермом, він їй по дверях стукав;
- переглянутому відеозаписом із телефону потерпілої на якому зафіксовано як ОСОБА_1 вказує, що просила не треба такого робить, тікає, зазначає потерпілій, що вона попросила все на місці вирішити, що вона по-людськи прийшла до них і сказала, що вона розбила машину, а їй загнули «потолок».
В суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 21.12.2025 після 2-ї ночі постукав сусід із цією жінкою (вказала на ОСОБА_1 ) і каже вам розбили авто. ОСОБА_1 сказала, ви так не хвилюйтесь, ми все вирішимо. Після того, як та запропонувала вирішити все на місці, вона набрала СТО назвали приблизну ціну за пошкоджене крило, бампер, двері 1500 доларів США, це умовно, бо не знають, що пошкоджено у середині. Після цього жінка сказала, що це потолок, що за кермом була не вона і почала тікати. Жінка була п`яна бо поведінка нетипова. Висновок, що жінка була за кермом вона робить із того, що та була сама та казала «я вам побила машину».
Свідок ОСОБА_3 вказав що потерпіла є його сусідкою. Він прокинувся о другій ночі від криків на вулиці, побачив, що на вулиці стоїть машина старий Опель біля неї сваряться. Сів на ліжко та почув визг колес та удар. Машина 4 парадне проїхала. 15-20 метрів, машину сина проскочила. Він вибіг в тапочках на вулицю. Водій намагалась здати назад, почав стукати по багажнику, за водійським місцем була жінка (вказав на ОСОБА_6 ), на пасажирському сидінні був чоловік. Жінка сказала, що все «договорюсь», «буду рішать». Викликали поліцію, через 5 хв. вона почала тікати. Жінка була п`яна її водило, запах алкоголю, кросівки були на торпеді. Він бачив, що жінка була за кермом.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 13.1 ПДР передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи та фактично відтворюють картину події, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення.
Твердження сторони захисту про те, що це не ОСОБА_1 була водієм, спростовуються матеріалами справи. Так, з відеозапису бодікамери поліцейського вбачається, що на початку розмови після того, як ОСОБА_2 переповіла події працівнику поліції (сусіди, почувши громкий стук, розказали про це ОСОБА_2 , після чого остання вискочила на двір. Жінка [показуючи на ОСОБА_1 ] вибігла з машини і хотіла піти), працівник поліції запитав ОСОБА_1 «що скажете?» на що остання відповіла «без заперечень» та в подальшому на прохання спокійно надала посвідчення водія. На питання «що у вас не получилось? Проїхать не получилось?» відповіла, що «Поругалися. Почали за брата, за чоловіка», разом з тим, після того як підійшла потерпіла, сказала «так я на ній [машині] не їхала. Просто коли вони отак поруч себе ведуть, мені не подобається». Тільки через 20 хвилин запису, після оформлення пояснень свідків, документів та запропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, остання почала стверджувати, що за кермом був «Антон».
Також з відеозапису із телефону потерпілої, зробленого до приїзду поліції, вбачається, що після невдалої спроби улагодити конфлікт, ОСОБА_1 починає відходити від місця ДТП, зазначаючи «тут була не я», «в мене КАСКО , мені [все одно нецензурною лексикою]», після того як ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_1 остання зазначила «я просила на місці порішать». В подальшому також зазначила, що «я до вас по-людськи прийшла, сказала, що я вам розбила».
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подачу клопотання про виклик свідка, а саме гр. ОСОБА_9 , який, як стверджує ОСОБА_1 був водієм.
Наведені обставини узгоджуються з письмовими поясненнями свідків та показами свідків, наданими у суді першої інстанції, що в сукупності підтверджують як факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , так і вчинення ДТП.
Таким чином, доводи скарги спростовуються матеріалами справи, а висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції з відеозаписами з бодікамер поліцейських вбачається як ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду. Пояснюючи відмову ОСОБА_1 вказувала, що не керувала транспортним засобом, однак свідок вказує, що вона сіла і поїхала, він їй по дверях стукав.
Посилання сторони захисту на не запропонування ОСОБА_1 проходити огляд в закладі охорони здоров`я спростовуються зазначеним відеозаписом, де на запитання працівника поліції «не їдете до лікаря?» ОСОБА_1 уникає прямої відповіді, спочатку зазначаючи «надо - поїду» та «для чого ви витрачаєте свій час» (Диск 1; 56 хвилина).
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості усвідомлено реалізувати своє право пройти або відмовитись від проходження огляду, апеляційний суд відхиляє та звертає увагу, що згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а також відповідно до приписів ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Апеляційним судом при перевірці доводів апеляційної скарги не встановлено порушень працівниками поліції норм КУпАП, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи скаржника не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є грубим і досить поширеним правопорушенням.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізувала своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, є обґрунтованим та базується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою щодо притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення передбачені ст.124 КУпАП.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Фещенко Ігорем Станіславовичем залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 7 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа
Оригінал: reyestr.court.gov.ua