Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №373/1162/25
Суддя: Мостова Галина Іванівна
справа № 373/1162/25
головуючий у суді І інстанції Керекеза Я.І.
провадження № 22-ц/824/3236/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2025 року та на додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в :
ТОВ «Новий колектор» (надалі по тексту - позивач, кредитодавець, товариство) звернуло до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник, боржник) та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 0660-9978 від 29 березня 2021 року у розмірі 45 000 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 1500 грн, заборгованості за відсотками - 30 000 грн та судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.
Посилається на те, що 29 березня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0660-9978 в електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 15 000 грн із сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 2% від суми непогашеного кредиту за кожен день користування.
Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на 24 квітня 2024 року утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі. 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий колектор» був укладений договір факторингу № УКФ-261224-2, внаслідок чого право вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до позивача. 26 грудня 2024 року на адресу відповідача було направлене повідомлення про відступлення права вимоги за договором. Станом на день звернення до суду із цим позовом відповідачем зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконане не було.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2025 року позов ТОВ «Новий колектор» залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов кредитного договору № 0660-9978 від 29 березня 2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 , як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту сплати позивачем визначеної договором факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року плати за перехід права вимоги за вищезазначеним кредитним договором і, як наслідок, у позивача відсутнє право вимоги до відповідача та право на звернення до суду із цим позовом.
Додатковим рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, з урахуванням ухвали Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2025 року про виправлення описки, задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бартко В.Ф. про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з ТОВ «Новий колектор» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, ТОВ «Новий колектор» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2025 року та додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір №0660-9978 шляхом його підписання відповідачем акцепту електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора A184, у електронній формі, яка прирівнюється до письмової.
До суду першої інстанції було подано докази у порядку, передбаченому частиною 2 статті 100 ЦПК України, тобто у формі електронної копії, на яку було накладено кваліфікований електронний підпис представника позивача, який пред`явив позов. У порядку, передбаченому частиною 5 статті 100 ЦПК України оригінал договору судом не витребовувався, клопотання про його витребування відповідачем не заявлялося.
Відповідач не заперечував, що вказаний засіб зв`язку (на який направлявся одноразовий ідентифікатор), а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку.
Позивачем було подано копію інформаційної довідки про моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що відображає чітку хронологію дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача веб-сайті https://creditkasa.ua. Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відтак, відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 0660-9978 від 29 березня 2021 року, що є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Відповідачем при оформленні кредиту було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року № 705 (пункт 22) та «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29 липня 2022 року № 164 (пункт 64) позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Апелянт наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача у банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_2 , який відповідач зазначив при оформленні кредиту, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих позивачем, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України.
Крім цього, апелянт вказує, що відсутність повної оплати за договором факторингу не свідчить про його недійсність, адже момент набуття права вимоги фактором пов`язана відповідно до положень договору з іншою подією - підписанням сторонами реєстру боржників. Ненадання платіжного чи розрахункового документу на підтвердження факту сплати позивачем визначеної договором факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року плати за перехід права вимоги за кредитним договором не свідчить про невиконання позивачем своїх обов`язків за договором, Крім того, це питання не є предметом доказування у цій справі. Питання виконання договору факторингу стосуються фактора та клієнта і не є предметом доказування у цій справі. Недійсність договору факторингу судом першої інстанції не встановлена, як і не встановлена його фраудаторність.
Апелянт також звертає увагу, що суд першої інстанції розглянув заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бартко В.Ф. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу без повідомлення сторін фактично у письмовому порядку, та за попереднього постановлення ухвали про прийняття заяви до розгляду, що підтверджується відсутністю у матеріалах електронної справи повісток для учасників справи чи ухвали суду про прийняття заяви до розгляду та призначення судового засідання тощо. Зазначене унеможливило позивачу надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бартк В.Ф. подав відзив на апеляційну скаргу, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить провадження у справі закрити на підставі п. 2 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Вказує, що до апеляційної скарги не додано документів, що встановлює обсяг повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу, тому апеляційне провадження у справі слід закрити на підставі п. 2 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Посилається на те, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту перерахування суми кредиту первісним кредитором відповідачу, оскільки довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 0660-9978 від 29 березня 2021 року не є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Кредитний договір та додатки до нього не містять номер рахунку відповідача за стандартом IBAN та /або номер особистого електронного платіжного засобу споживача, що позбавляє можливості ідентифікувати реквізити банківської картки відповідача та відсутні підписи уповноваженої особи кредитодавця та його печатки.
У моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відсутня інформація, якого саме змісту одноразовий ідентифікатор був сформований та який саме документ за його допомогою був підписаний відповідачем.
Позивач на підставі п.п.11.1, 11.2 кредитного договору нараховує проценти за користування кредитом на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, що фактично становить річну ставку у розмірі 730 %. Разом з тим, ця стаття не регулює відносини, пов`язані з нарахуванням процентів за кредитним договором, а регулює відносини, пов`язані з простроченням виконання зобов`язань. Крім того, доданий до позовної заяви розрахунок містить неточності, виконаний порушенням чинного законодавства викликає сумнів у його достовірності.
Належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, що підтверджують належне виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за факторингу, зокрема докази про перерахування грошових коштів за передачу права вимоги за договором, таких доказів позивачем подано не було. Зазначаючи про передачу права вимоги за договором факторингу позивачу, позивач стверджує, що на адресу відповідача було направлене відповідне повідомлення. Разом з тим, доданий до позовної заяви список відправленої кореспонденції не містить зазначення прізвища відповідача. Відсутні також докази отримання повідомлення відповідачем.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви, що подана через систему «Електронний суд», позивачем додано кредитний договір № 0660-9978 від 29 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 ; Паспорт споживчого кредиту, затверджений ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які були підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (А184); Правила надання споживчих кредитів, затверджені ТОВ «Укр Кредит Фінанс»; моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Вказані електронні докази подані в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис представника позивача.
Відповідно до частини 1 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Як вбачається з матеріалів справи, учасник справи або суд першої інстанції не ставив під сумнів відповідність поданих копій оригіналу.
Суд першої інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи не витребовував у позивача оригінал електронного доказу (частина 5 стаття 100 ЦПК України).
З огляду на це, додані до позовної заяви оцінюються апеляційним судом та відповідність поданих копій оригіналу не ставиться під сумнів.
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08 червня 2017 року № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
29 березня 2021 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклали електронний кредитний договір № 0660-9978.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора A184.
З моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при укладанні кредитного договору № 0660-9978 від 29 березня 2021 року вбачається вчинення відповідачем дій, визначених у розділі 4 «Процес надання кредиту» Правил надання споживчих кредитів, що затверджені ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Указані обставини свідчать про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та повністю узгоджуються з моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні кредитного договору .
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, строку дії, розміру кредиту, відсотків за користування грошовими коштами.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з кредитним договором № 0660-9978 від 29 березня 2021 року, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A184 на підставі якого відповідач отримав кредит, розмір кредиту становить 15 000 грн, дата надання кредиту 29 березня 2021 року, строк кредиту - 21 день (пункт 2).
Згідно з пунктом 4 договору, протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.
Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна процентна ставка складає 730 %.
Згідно з пунктом 7 договору, орієнтовна реальна річна ставка за кредитом складає 730 %. Орієнтована загальна вартість кредиту (вартість користування кредитом) для позичальника на дату кредитного договору складає 142 % (у відсотковому вираженні) від суми кредиту або 21 300 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе проценти за користування кредитом 42 % (у відсотковому вираженні) від суми кредиту або 6 300 грн (у грошовому вираженні).
Відповідно до пункту 7.3 Правил надання споживчих кредитів, що затверджені ТОВ «Укр Кредит Фінанс», для використання права пролонгувати договір, позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування кредитом. Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін.
Згідно з пунктом 11.1 договору, якщо кредитний договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 договору, у випадку неповернення кредиту у строк, встановлений пунктом 2 договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 0660-9978 від 29 березня 2021 року, 29 березня 2021 року на рахунок відповідача з № НОМЕР_2 зараховано кошти у розмірі 15 000 грн за договором № 0660-9978 від 29 березня 2021 року за допомогою системи LIQPAY.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Разом із тим, відповідач, будучі належним чином повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції, не оспорив кредитний договір № 0660-9978 від 29 березня 2021 року у зв`язку з його безгрошовістю, а в матеріалах справи відсутні докази про те, що кредитний рахунок (платіжна карта) № НОМЕР_2 , на яку здійснювалося перерахування кредитних коштів, не належить відповідачу.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором, розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий.
Оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів у межах визначеного сторонами строку кредитування, за кредитним договором у розмірі 15 000 грн, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення простроченого тіла кредиту.
Щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, то апеляційний суд враховує таке.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Колегія апеляційного суду, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової заборгованості за процентами за користування кредитом, встановила, що розрахунок здійснений позивачем не відповідає умовам кредитного договору з огляду на таке.
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що відповідачем не здійснювалося погашення нарахованих процентів за користування кредитом.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позичальник не використав право пролонгувати кредитний договір відповідно до пункту 7.3 Правил надання споживчих кредитів, що затверджені ТОВ «Укр Кредит Фінанс», кредитний договір не є пролонгованим, а строк кредиту становить 21 день з дати надання кредиту 29 березня 2021 року по 18 квітня 2021 року.
З урахуванням пункту 4 договору, розмір відсотків в межах строку кредитування 21 днів становить 6 300 грн (15 000 грн*2%*21).
Разом з тим, первісний кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» продовжив нараховувати відсотки за користування грошовими коштами поза межами строку кредитування (21 день) з 19 квітня 2021 року по 06 липня 2021 року (79 днів) у розмірі 23 700 грн (15 000 грн*2%*79).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12)
Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 30 000 грн за період з 29 березня 2021 року по 06 липня 2021 року.
Підсумовуючи, колегія апеляційного суду вважає, що підстави для нарахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відсотків у розмірі 23 700 грн (30 000 грн - 6 300 грн) відсутні.
26 грудня 2024 року між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру боржників, встановленому в відповідному додатку договору (пункт 3.1.2. договору).
Відповідно до Реєстру боржників №1 до договору факторингу факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ТОВ «Новий колектор» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 45 000 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявним в матеріалах справи договором факторингу, Реєстром боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, як підставу для відмови у задоволенні позову те, що позивачем не надано докази оплати за договором факторингу, оскільки ТОВ «Новий колектор» у передбаченому законом порядку відповідно до договору факторингу, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором. Перехід прав вимоги за договором факторингу відбувся саме за Реєстром боржників, оплата не є імперативною формою цього договору факторингу. Тобто, за вказаним договором факторингу перехід права вимоги відбувається не після оплати договору, а після підписання Реєстру боржників.
Таким чином, у даному випадку, відсутність у матеріалах справи доказів оплати за договором факторингу не є підставою, для визнання такого договору неукладеними.
З огляду на те, що у первісного кредитора у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного виникло право на стягнення заборгованості у розмірі 21 300 грн (15 000 грн + 6 300 грн), то останній не міг передати за договором факторингу заборгованість у більшому розмірі новому кредитору.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2025 року ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості у розмірі 21 300 грн, що складається з тіла кредиту у розмірі 15 000 грн та відсотків за користування кредитом у розмірі 6 300 грн за період з 29 березня 2021 року по 18 квітня 2021 року. В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 23 700 грн за період з 19 квітня 2021 року по 06 липня 2021 року слід відмовити.
У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Отже, оскільки апеляційний суд у цій справі дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення по суті спору, то додаткове рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, також належить скасувати.
Щодо судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення часткове позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 138 грн 53 коп (2 422 грн 40 коп.*47%) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 925 грн 81 коп. (3 633 грн 60 коп.*53 %).
Щодо витрат на правову допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції 10 000 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач надав детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
07 травня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «МВМ ЛІГАЛ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги № 07-05-1.
На підставі ордеру серії АА № 1575737 від 07 травня 2025 року, виданого відповідно до договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 07-05-1 від 07 травня 2025 року, адвокатом Бартком В.Ф. було надано ОСОБА_1 послуги з професійної правової допомоги у цій ній справі.
11 вересня 2025 року до суду надійшла заява представник відповідача адвоката Бартка В.Ф. про ухвалення додаткового рішення по справі. Із доданих до вищезазначеної заяви доказів вбачається, що копія заяви була доставлена до зареєстрованого електронного кабінету позивача 10 вересня 2025 року.
Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивач будь-яких заперечень чи заяв з приводу зменшення розміру судових витрат до суду не направили.
З огляду на вказане, колегія апеляційного суду враховує, що позов задоволено на 47 %, тому розміру витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із ТОВ «Новий колектор» на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволених позовних вимог - 5 300 грн (10 000 грн*53%).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» задовольнити частково.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2025 року та додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором № 0660-9978 від 29 березня 2021 року у розмірі 21 300 грн, що складається з тіла кредиту у розмірі 15 000 грн та відсотків за користування кредитом у розмірі 6 300 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 138 грн 53 коп.
В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 23 700 грн відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 925 грн 81 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 300 грн.
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» код ЄДРПОУ 43170298 адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua