Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №752/3160/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №752/3160/25

Суддя: Мостова Галина Іванівна

справа № 752/3160/25

головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.

провадження № 22-ц/824/3141/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33 189 грн 27 коп., з якої:

заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з червня 2021 року по березень 2024 року у розмірі 27 470 грн 95 коп.,

нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року 3% у розмірі 30 грн 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 359 грн 25 коп.;

заборгованість з постачання гарячої води за період з червня 2021 року по березень 2024 року у розмірі 1 027 грн 32 коп.;

нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року 3% у розмірі 5 грн 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 17 грн 89 коп.

Позов обґрунтовано тим, що з 01 липня 2014 року ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є наймачем квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 вересня 2024 року відповідачем надано до ТОВ «Теплопостачсервіс» заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води.

Заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з червня 2021 року по березень 2024 року становить 27 470 грн 95 коп., за постачання гарячої води за період з червня 2021 року по березень 2024 року становить 1 027 грн 32 коп. та абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по вересень 2024 року становить 1 250 грн 02 коп.

За приписами статті 625 ЦК України відповідач також повинен сплатити 3 % річних від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії у розмірі 30 грн 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 359 грн 25 коп., а також 3% річних від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води у розмірі 5 грн 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 17 грн 89 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року задоволено позов ТОВ «Теплопостачсервіс».

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс»:

заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з червня 2021 року по березень 2024 року у розмірі 27 470 грн 95 коп.,

нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року 3% у розмірі 30 грн 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 359 грн 25 коп.;

заборгованість з постачання гарячої води за період з червня 2021 року по березень 2024 року у розмірі 1 027 грн 32 коп.;

нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року 3% у розмірі 5 грн 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 17 грн 89 коп.

заборгованість за абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по березень 2024 року у розмірі 1 250 грн 02 коп.;

судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг, які надаються позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, суду надано не було. Відповідач не сплатив за надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість. Заявлений розмір заборгованості відповідачем не спростований.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем під час подання позовної заяви не було належним чином встановлено, чи був апелянт, користувачем житлово-комунальних послуг у період часу з червня 2021 року по березень 2024 року (включно), як наймач квартири АДРЕСА_2 , окрім того чи підписувалася будь-яка заява приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання гарячої води від 19 червня 2024 року, відповідачем до цієї дати.

Вказує, що позивачем не надано доказів та не заявлено клопотання про витребування доказів, щодо зареєстрованих осіб у не приватизованій квартирі.

Позивач у цій справі пред`явив вимогу про стягнення з апелянта заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги по квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з червня 2021 року по березень 2024 року (включно), але відповідач у спірний період у розумінні ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не вважалася споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води, з центрального опалення та постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, оскільки він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , у період з 04 листопада 1993 року по сьогоднішній день, а не за адресою: АДРЕСА_5 .

Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про фактичне проживання апелянта у квартирі.

Разом із позовною заявою подано заяву про приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання гарячої води, підписану відповідачем від 19 червня 2024 року, але не надано доказів, що відповідач є споживачем послуг за заявою про приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання гарячої води та постачання теплової енергії за вказаною адресою до 19 червня 2024 року, тобто за період з червня 2021 року по березень 2024 року, з відсутні в матеріалах справи.

Від ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про витребування у ТОВ «Теплопостачсервіс» доказів, а саме:

поновити строк ОСОБА_1 на подання додаткових доказів, якщо такі можуть бути витребувані судом;

копію попереднього минулого договору, примірник якого було розірвано при підписуванні договору від 19 червня 2024 року;

роз`яснення, обґрунтування та деталізація від виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ТОВ «Теплопостачсервіс» обґрунтованість правила нарахування за постачання гарячої води за період зазначений у справі № 752/3160/25 з червня 2021 року по березень 2024р, яке заявлено на суму 1 027,32 грн. та також за період з січня 2019 року по червень 2021 року. З урахуванням показників повіреного квартирного лічильника № Н 20558858.

витребувати у позивача перерахунок на сплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індивідуального квартирного технічного приладу обліку лічильника гарячої води (зав.№Н20558858), виконаної оплати квитанцій за листопад та грудень 2018 року, за період враховуючи викладене з лютого 2018 по грудень 2018 року, та з січня 2019 року за період по справі (апелянт надає позивачу копії сплачених квитанції);

витребувати, якщо цей шлях існує (наприклад не декларований, апелянту він невідомо), доказ відсутності обігу теплоносія та підтвердження, що температурі в квартирі 15-16 градусів по Цельсію всі шість років опалювального сезону, появи заборгованості з січня 2019 року по грудень 2025 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що подати клопотання та надати докази до суду першої інстанції апелянт не мав можливості, тому що не маючи досвіду взаємодії із судовою владою України та не маючи знання, щодо порядку звернення та оформлення відповідних документів, з тотальною відсутністю фінансового забезпечення (пенсійного тощо) порушив строки припустимості звернення та інформування суду, щодо порушень у вимогах позивача та у позивній заяві. Відповідач звернувся для отримання безоплатної правничої допомоги, отримав консультацію у справі та 03 квітня 2025 року та йому було призначено державного адвоката на безоплатної основі.

Крім того до указаного клопотання відповідачем додано: копії свідоцтв повірки лічильника зав. № Н 20558858; квитанції; фото лічильника гарячої води; копія касового документа.

Розглянувши питання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та саме клопотання по суті, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що:

«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження №61-41031св18).

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що:

«частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Апеляційним судом зазначає, що за правилами частини 1 статті 84 ЦПК України клопотання про витребування доказів судом повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4, 8 статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, процесуальний закон встановлює обов`язок для відповідача подати клопотання про витребування доказів разом із відзивом на позовну заяву.

Відповідач посилається на те, що він не мав можливості подати клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, оскільки йому було призначено державного адвоката на безоплатної основі лише 03 квітня 2025 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року адвокат Константинов О.Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі доручення для надання безоплатної допомоги від 03 квітня 2025 року, подав до суду першої інстанції відзив на позов (а.с. 18-35).

Тобто станом на час подання відзиву на позов ОСОБА_1 вже користувався правовою допомогою адвоката, однак клопотання про витребування ним подано не було.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

Однак ОСОБА_1 ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не наведено об`єктивно непереборних підстав, які перешкоджали останньому у межах строку, встановленого законом, звернутися із клопотанням про витребування доказів, а також долучити докази, надані до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на звернення із клопотанням про витребування доказів, а клопотання про витребування доказів та про долучення доказів підлягає залишенню без задоволення.

Від ТОВ «Теплопостачсервіс» надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01 липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Теплопостачсервіс» як юридична особа здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на жиле приміщення №00393 серія Б (а.с. 6).

19 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Теплопостачсервіс» із заявою-приєднанням до індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, відповідно до якого ознайомившись з умовами договору про надання послуги з постачання гарячої води на веб-сайті виконавця, приєднався до договору про надання послуг з постачання гарячої води з ТОВ «Теплопостачсервіс» (а.с. 7).

Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період з червня 2021 року по березень 2024 року обліковується заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 27 470 грн 95 коп., за період з червня 2021 року по березень 2024 року заборгованість за постачання гарячої води у розмірі 1 027 грн 32 коп., за період з березня 2022 року по березень 2024 року заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 250 грн 02 коп.

Відповідно до розрахунку позивача на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року нараховані 3% річних у розмірі 30 грн 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 359 грн 25 коп.

Відповідно до розрахунку позивача на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги за постачання гарячої води за період з червня 2021 року по січень 2022 року нараховані 3% річних у розмірі 5 грн 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 17 грн 89 коп.

Відповідно до частин 1,2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 частина 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що виконавцями послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою: АДРЕСА_6 , є ТОВ «Теплопостачсервіс».

З ордера на жиле приміщення №00393 серія Б вбачається, що ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що відповідач своєчасно з червня 2024 року не вносив плату за отримані послуги з теплової енергії та постачання гарячої води.

З огляду на вище зазначене суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з теплової енергії та отримані послуги постачання гарячої води за вказаний період.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води та центрального опалення за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки він зареєстрований за іншою адресою, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 04 листопада 1993 року по теперішній час (а.с. 18).

Однак, ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на жиле приміщення №00393 серія Б.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені статтями 67, 68 Житлового кодексу України, якими визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги ї постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Послуга з постачання теплової енергії (опалення) - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Опалювана площа квартири - це загальна площа квартири без урахування площі лоджій, балконів, терас. Плата за надані послуги з централізованого палення справляється з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі квартири.

Таким чином, плата за послуги з постачання теплової енергії справляється у залежності від опалювальної площі квартири і не залежить від проживання у ній людей.

Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідачем не надано доказів, що він дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , а факт його реєстрації відповідача в іншій квартирі, не свідчить про те, що він не є споживачем послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_5 , та що він не користувався ними.

Відповідачем не надано доказів, що він не є наймачем квартири, або що ордер на жиле приміщення №00393 серія Б був визнаний недійсним, або він повернув ордер, а також те, що договір найму жилого приміщення був розірваний у зв`язку з вибуттям відповідача на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Крім того, з урахуванням норм Житлового кодексу України тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов`язки за договором найму жилого приміщення, він зобов`язаний забезпечити належне утримання приміщення.

Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг, які надаються позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, суду надано не було.

Також апеляційний суд зауважує, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості наданий позивачем та власний розрахунок не надано.

Також відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за надані послуги у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

Апеляційний суд враховує, що у тексті клопотанні про витребування доказів відповідачем зазначено додаткові заперечення щодо позовних вимог.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що вказане клопотання із зазначеними у ньому додатковими доводами подане через два місяці після подання апеляційної скарги, при цьому апелянтом не наведено жодних доводів та не заявлено клопотання щодо поновлення строку на подання відповідних доповнень.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених у встановлений законом строк, і не вправі виходити за їх межі. Суд апеляційної інстанції також не бере до уваги доводи, які не були належним чином викладені у відповідному процесуальному документі.

Доповнення до апеляційної скарги можуть бути подані лише в межах строку на апеляційне оскарження. Доводи, які не були предметом апеляційного оскарження у визначений законом строк, не можуть вважатися належним чином заявленими та, відповідно, не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції.

За таких обставин наведені у клопотанні про витребування доказів додаткові пояснення мають позапроцесуальний характер, у зв`язку з чим апеляційний суд не приймає їх як підставу для перегляду рішення суду першої інстанції та не надає їм правової оцінки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua