Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №760/5625/18
Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 760/5625/18
провадження № 22-ц/824/262/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Кошель К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року в складі судді Усатової І. А.,
установив:
У лютому 2018 року Солом`янська окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 13 листопада 2016 року № 12016100090013397 встановлено порушення майнових прав та інтересів територіальної громади міста Києва, а саме на земельній ділянці на вул. Роздільній, 1а у м. Києві здійснюється будівництво об`єкту невизначеного призначення без правовстановлюючих документів на ділянку та документів, які дають право на виконання будівельних робіт і затвердженої у встановленому законом порядку проєктної документації.
Відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 та Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року і концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням ради від 19 липня 2005 року № 806/3381 (витяг від 14 грудня 2016 року № 0018906) вказана земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування.
Зазначена вище земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, тобто виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.
Рішення про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та іншим особам Київською міською радою не приймалися, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зафіксовано факт порушення статті 126 ЗК України, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що підтверджується актами обстеження від 03 травня 2017 року № 17-0606-09, від 26 січня 2018 року № 19-8-0011-09.
Згідно з інформацією Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 25 січня 2017 року № 064-791 контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з будівництвом не видавалась.
Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області проведено перевірку щодо дотримання вимог законодавства при використанні спірної земельної ділянки, за результатами якої встановлено факт самовільного використання такої земельної ділянки, площею 0,0872 га.
Зокрема, перевіркою встановлено, що на АДРЕСА_1 розташована недобудована одноповерхова споруда, функціональне призначення споруди не визначене. Також, на цій території побудована підпірна стінка, на території наявні будівельні матеріали. Територія частково огороджена дерев`яним парканом. Загальна площа території, що самовільно використовується становить 0,0872 га, вказані обставини підтверджено актом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 жовтня 2017 року № 241-Дк/217/АП/09/01/-17.
За вчинене правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме винесено протокол про адміністративне правопорушення від 24 жовтня 2017 року № 241-Д/0037П/07/01-1707, постанову про накладення адміністративного стягнення від 31 жовтня 2017 року № 241-ДК/0034По/08/01/17 та вручено припис щодо усунення виявлених порушень та приведення землекористування у відповідність до вимог законодавства від 31 жовтня 2017 року № 241-ДК/0015Пр/03/01-17.
Крім того, розраховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 35 092,68 грн.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 січня 2018 року № 10-10.0.411-364/2-18, постанова про накладення адміністративного стягнення не оскаржувалась, адміністративний штраф та шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сплачена у добровільному порядку.
Відповідно до інформації Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 02 листопада 2017 року № 073-9998, Департамент не видавав тa не реєстрував документів дозвільного декларативного характеру, які надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт і не приймав об`єкт будівництва в експлуатацію на АДРЕСА_1 . У ході перевірки встановлено, що на замовлення ОСОБА_1 , виконуються будівельні роботи із будівництва двоповерхової будівлі невизначеного призначення без документу, що надає право на виконання будівельних робіт та затвердженої у встановленому законодавством порядку проєктної документації, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про peгулювання містобудівної діяльності», статтю 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2017 року, видано приписи про усунення правопорушення та зупинення будівельних робіт від 18 вересня 2017 року, складено протокол про адміністративне правопорушення від 18 вересня 2017 року № 51/17.
За вчинене правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 28 вересня 2017 року № 51/17.
Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 15 січня 2018 року № 073-441 відсутня інформація про оскарження вказаної постанови, а у зв`язку з несплатою штрафу, постанову від 28 вересня 2017 року № 51/17 направлено до органу державної виконавчої служби для виконання у примусовому порядку.
Також позивач зазначав, що відповідно до інформації комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м. Києва від 13 лютого 2018 року № 064/234-177 спірна земельна ділянка знаходиться на території ландшафтного парку й підпадає під дію норм Європейської ландшафтної конвенції, ратифікованої Законом України від 07 вересня 2005 року № 2831-IV «Про ратифікацію Європейської ландшафтної конвенції». На території парку зберіглась унікальна флора і фауна, яка частково охороняється Бернською конвенцією. Територія Ландшафтного парку містить унікальні, ще не повністю досліджені історичні та археологічні пам`ятки. Самочинне будівництво нерухомості, яке здійснювалось без згоди власника земельної ділянки є протиправним втручанням у право мирного володіння майном громади міста, що порушує суспільні інтереси.
Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 лютого 2018 року № 05707-2713, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, площею 872 кв. м, станом на 2018 рік складає 1 888 821,76 грн.
Отже, земельна ділянка рекреаційного призначення як національне багатство Українського народу використовується всупереч законодавству та суспільному інтересу, в обхід відповідної процедури надання земельної ділянки у користування.
З урахуванням викладеного Солом`янська окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради просила суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку, площею 0,0872 га, розташовану на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2023 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення 06 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТОІК ПЛЮС» (далі - ТОВ «СТОІК ПЛЮС») та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежилого будинку, що розташований на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 72:186:058, користувачем такої земельної ділянки було ТОВ «СТОІК ПЛЮС».
Належність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2012 року права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літера А), загальною площею 97,1 кв. м, розташований на спірній земельній ділянці, підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів від 06 березня 2012 року № 11084347 та копією витягу про державну реєстрацію прав комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна від 24 квітня 2012 року №33936418.
Подання позивачем позовної заяви про повернення земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення самовільного збудованого майна, є правом позивача контролювати використання земельної ділянки і здійснення на ній будівництва в межах, порядку та з підстав, передбачених законом.
При цьому, суд першої інстанції врахував, що відповідач, як власник нерухомого майна та землекористувач має законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право, що може бути реалізовано у вигляді відновленого знищеного майна та права на користування земельною ділянкою.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні на праві оренди у відчужувача такого майна - ТОВ «СТОІК ПЛЮС», до ОСОБА_1 також перейшло право користування спірною земельною ділянкою, площею 221 кв. м, на якій розміщений такий об`єкт, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача ТОВ «СТОІК ПЛЮС».
Непереоформлення відповідачем права користування відповідною земельною ділянкою не свідчить про її самовільне зайняття та не припиняє його права користування відповідною земельною ділянкою. Крім того, земельна ділянка обліковується за відповідачем.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що відповідач є законним користувачем спірної земельної ділянки.
Вимога прокурора про повернення земельної ділянки, площею 0,0872 га, є безпідставною, оскільки позивач є законним користувачем земельної ділянки кадастровий номер: 72:186:058, площею саме 221 кв. м.
Відсутні докази використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0872 га.
Прокурором не обґрунтовано яким чином порушуються права власника земельної ділянки та необхідність відновлення цих прав саме шляхом знесення реконструйованої будівлі.
Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що встановлення факту проведення ОСОБА_1 будівельних робіт із будівництва двоповерхової будівлі невизначеного призначення без документа, що надає право на виконання будівельних робіт та затвердженої у встановленому законом порядку проєктної документації, не свідчить про існування на момент звернення прокурора до суду самовільно побудованої ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці будівлі.
Проте відповідно до наданого позивачем висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 лютого 2020 року № 9707/19-44/5186/5187/20-44 фактично проведені будівельні роботи із влаштування (будівництва) об`єкта на АДРЕСА_1 , класифікуються, як реконструкція.
22.08.2023 заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Щодо висновків суду першої інстанції про недоведеність використання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0872 га по АДРЕСА_1 та відсутності доказів на підтвердження місця розташування цієї земельної ділянки зазначив, що в матеріалах справи наявний акт № 241-Д/0037П/07/01-1707 від 10.10.2017, складений державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства про використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
У вказаному акті перевірки зафіксовано факт використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площе 0,0872 га по АДРЕСА_1 . Останній містить план-схему земельної ділянки та її місця розташування. До вказаного акту додано зведений план земельної ділянки виконаний сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_3 , який містить точну площу земельної ділянки, яка використовується без правовстановлюючих документів - 0,0872 га.
Також, у акті обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( код 72:186:0058) у АДРЕСА_2 , складеному спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 28.11.2016, зафіксовано, що площа земельної ділянки, яка використовується без правовстановлюючих документів - 0,08 га. До вказаного акту додано план-схему земельної ділянки.
Наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності підтверджують факт, площу та період використання відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , розмір зайнятої земельної ділянки ( 0,0872 га) та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Висновок суду, що ОСОБА_1 є законним користувачем земельної ділянки площею 221 кв. м є безпідставними, оскільки той факт, що за відповідачем у міському кадастрі обліковується земельна ділянка площею 221 кв.м в розумінні Земельного кодексу України не є підставою для користування земельною ділянкою та не спростовує того, що ОСОБА_1 використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 0,0872 га.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є законним користувачем земельної ділянки площею 221 кв.м ( 72:186:058) по АДРЕСА_1 на підставі ст. 120 ЗК України зазначив, що судом не враховано, що предметом спору є земельна ділянка площею 0,0872 га, а не 221 кв.м, яка огороджена парканом і охороняється.
Листом Департаменту земельних ресурсів від 03.03.2017 підтверджується, що рішення про передачу земельної ділянки, зокрема, й площею 221 кв.м по АДРЕСА_1 а Київською міською радою не приймалися.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні. Вказана земельна ділянка не є сформованою в розумінні ст. 79-1 ЗК України, кадастровий номер не присвоювався.
На час укладення 06.03.2012 між ТОВ «СТОІК ПЛЮС» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежилого будинку ( літера А) площею 97,1 кв.м по АДРЕСА_1 право користування земельною ділянкою площею 221 кв.м за вказаною адресою за будь-якими фізичними особами зареєстровано не було, у зв`язку з чим у подальшому не могло виникнути переходу такого права до ОСОБА_1 .
Аналогічного висновку щодо застосування ст. 120 ЗК України дійшов Верховний Суд у постановах від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г .
Зміни до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 72:186:0058 загальною площею 0,0221 га під будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , викопіювання з планово -картографічних матеріалів з нанесенням меж земельних ділянок у кварталі 72:186, план земельної ділянки № НОМЕР_1 :186:058 згідно витягу з бази даних земельного кадастру, пкт встановлення та узгодження існуючих меж земельної ділянки в натурі 72:186:0058 від 24 квітня 2008 року не є документами, які у розумінні чинного законодавства надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, та не породжують право користування земельною ділянкою, оскільки за своєю правовою природою не надають особі будь-яких правомочностей щодо неї.
Судом не взято до уваги, що рішенням Київської міської ради від 12.07.2018 №1334/5398 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 в оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування нежилого приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації, частина земельної ділянки розташована в охоронній зоні повітряних ліній електропередач.
Щодо неправомірного втручання у право власності територіальної громади та порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції зазначив, що правовідносини, пов`язані з використанням землі територіальної громади міста безперечно становлять «суспільний», « публічний» інтерес.
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до озеленених територій загального користування ( парк по АДРЕСА_2 ) згідно Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва.
Зайнявши без правовстановлюючих документів земельну ділянку комунальної форми власності, огородивши та використовуючи її в особистих цілях, відповідач допустив порушення права усіх жителів столиці , а відтак повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан в повній мірі відповідає принципам Європейського суду з прав людини у справі щодо дотримання «балансу інтересів» «пропорційності» та «справедливої рівноваги».
08.11.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Шуляк Н. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Вважає, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим.
Зазначає, що відповідачу за договором купівлі-продажу від 06 березня 2012 року належить право власності на нерухоме майно (нежилий будинок), що розташований на спірній земельній ділянці у АДРЕСА_1 , загальною площею 221 кв.м.
Твердження позивача про те, що земельна ділянка площею 221 кв.м по АДРЕСА_1 не є сформованою в розумінні ст. 79-1 ЗК України, не відповідає дійсності.
Кадастровий номер спірної земельної ділянки 72:186:058 було визначено відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2010 №749 «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці».
Твердження апеляційної скарги про те, що будь-які рішення про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та іншим особам Київською міською радою не приймалися, а документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні, також не відповідають дійсності.
Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації неодноразово в своїх листах Київській міській прокуратурі №9 зазначає, що земельна ділянка (код 73:186:0058) на АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж користування.
Технічний звіт про встановлення зовнішніх меж землекористування, а згодом Зміни до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування, на підставі якого про відповідача, як про землекористувача повинна була бути внесена інформація до Державного земельного кадастру, є документацією із землеустрою, розроблена згідно п. ґ) ч.1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій».
Щодо земельної ділянки площею 221,09 кв.м., кадастровий номер 72:186:0058, розташованої в АДРЕСА_1 , проведено інвентаризацію та встановлено межі земельної ділянки.
Жодних підтверджуючих документів та доказів про використання та володіння відповідачем земельної ділянки площею 0,0872 га по АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року задоволено апеляційну скаргу Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову Солом`янської окружної прокуратури міста Києва.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку, площею 0,0872 га, на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва. Виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею. Будь-які рішення про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 чи іншим особам Київською міською радою не приймалися, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні.
Отже, обґрунтованими є вимоги прокурора про повернення Київській міській раді спірної земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі.
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні прокурор Київської міської прокуратури Ящук К. В. та представник Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) - Приймак А. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шуляк Н.О. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що при вході в Солом`янський парк в кінці 70-х років минулого століття була збудована нежитлова одноповерхова будівля по АДРЕСА_3 як громадська будівля.
24.04.2008, з метою виконання рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.02.92 №163 «Про проведення в м. Києві інвентаризації земель і ведення державного земельного кадастру», інженером ТОВ «ЗКК «Земпроінформ» ОСОБА_4 в присутності землекористувача земельної ділянки ТОВ «СТОІК ПЛЮС» , а також в присутності представника суміжного землекористувача Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м. Києва, складено Акт встановлення та узгодження існуючих меж земельної ділянки ТОВ «СТОІК ПЛЮС» (нежилий будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 72:186:0058, в натурі.
08.02.2012 землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 71:186:058, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі права оренди земельної ділянки на 1 рік (за умови подальшого викупу) було ТОВ «СТОІК ПЛЮС», що підтверджується витягом з бази даних Державного земельного кадастру від 08 лютого 2012 року.
Згідно з витягом з автоматизованої системи ведення земельного кадастру м. Києва №ДК-00834/2012 станом на 06 березня 2012 року, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2012 року № 574, користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 72:186:058, площею 221 кв.м є ТОВ «СТОІК ПЛЮС». Кадастровий номер земельної ділянки визначено відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету міністрів України від 18 грудня 2010 року № 749 «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці».
06 березня 2012 року мiж ТОВ «СТОІК ПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку (літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,1 кв. м, який розташований на земельній ділянці, площею 221 кв. м, кадастровий номер: 72:186:058, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., зареєстрований за №532.
Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «СТОІК ПЛЮС», якому належало спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 16 березня 2006 року, відчужив його на користь ОСОБА_1 .
25 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту земельних ресурсів м. Києва із заявою про внесення змін в базу даних міського кадастру та технічний звіт по земельній ділянці, кадастровий номер 72:186:058, у частині користувача земельної ділянки, у зв`язку з переходом права власності на розташовану на ній нежилу будівлю, на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2012 року.
Зміни до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки, кадастровий номер 72:186:0058, загальною площею 0,0221 га, під будівлею за адресою АДРЕСА_1 , розроблені комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», було погоджено начальником відділу землеустрою Солом`янського району м. Києва Савчук В. П. Вказані зміни до технічного звіту зареєстровані в Департаменті земельних ресурсів Київської міської ради 13 травня 2014 року, що підтверджується відтиском штампу на титульній сторінці документу «Внесення змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 72:186:0058». Відповідно до пояснювальної записки начальника відділу збору та обробки земельно-кадастрової інформації ОСОБА_5 , зміна ділянки з обліковим кодом 72:186:058 здійснюється за дорученням Департаменту земельних ресурсів м. Києва від 29 квітня 2014 року на підставі листа ОСОБА_1 від 29 квітня 2014 року № 057/Г-736 та супроводжуючих документів, які є невід`ємною частиною технічного звіту.
Відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів з нанесенням меж земельних ділянок у кварталі 72:186, плану земельної ділянки № 72:186:058 згідно з витягом з бази даних земельного кадастру, та акту встановлення та узгодження існуючих меж земельної ділянки в натурі 72.186:0058 від 24 квітня 2008 року визначено зміст плану зовнішніх меж, каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, кадастровий план земельної ділянки, схему розташування та інші документи, межі та координати земельної ділянки були винесені в натурі і межі земельної ділянки належно погоджені із суміжними землекористувачами.
ТОВ «Компанія «Товтри» (ліцензія серія АВ №587965 ) на замовлення ОСОБА_1 (договір №03-16 від 11.06.2016 р.) склала висновок за результатами оцінки технічного стану нежитлової будівлі по АДРЕСА_4 на предмет можливості проведення її реконструкції.
За змістом вказаного висновку, нежитлова одноповерхова будівля по АДРЕСА_1 споруджена в кінці 70-х років минулого століття як громадський туалет, що розташовувався при вході в Солом`янський парк. В процесі експлуатації було проведено перепрофілювання споруди і останнім часом вона експлуатувалась як лазня з парілкою.
Технічний стан основних утримуючих конструкцій, як і в цілому одноповерхової нежитлової будівлі по вул. Роздільна, 1а, класифікується, як задовільний (стан ІІ). Причини виникнення ушкоджень чи дефектів наступні: наявність оголень робочої арматури в панелях перекриття зі слідами корозії викликаний агресивним впливом технологічного процесу та відсутністю необхідного захисту; зсув у швах блоків стін підвалу викликаний перевантаженням від ґрунтового підпору та незадовільною конструкцією стінки; тріщиноутворення негерметичністю вимощення, гідроізоляції вертикальних зовнішніх поверхонь та систематичним затікання атмосферної води.
Технічний стан більшості круглопустотних панелей покриття класифікується як непридатний для нормальної експлуатації ( стан ІІІ).
Для можливості проведення перепрофілювання обстежуваної будівлі з забезпеченням нормального технічного стану необхідно в результаті реконструкції забезпечити: заміну існуючих панелей перекриття на нові, передбачити ребристу монолітну залізобетонну плиту; виконати укріплення тильної стіни з боку схилу за допомогою буронабивних паль з об`єднанням їх по верзу за допомогою монолітного залізобетонного ростверку; чи провести демонтаж існуючої стіни до рівня підошви фундаментних стрічок та запроектувати монолітну залізобетонну стінку «чобіткового типу»; для останнього варіанту передбачити пошарову ґрунтову засипку утворених пазух з контролем їх щільності тощо.
Згідно Технічного звіту з оцінку технічного стану нежитлової одноповерхової будівлі по АДРЕСА_1 з метою проведення реконструкції, виконаного в липні 2018 році Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів», виконавці: керівник ПКГ, к.е.н ОСОБА_7., головний архітектор ОСОБА_8, архітектор ОСОБА_6 , експерт Горбунов В. М. , нежитлова одноповерхова будівля по АДРЕСА_3 збудована в кінці 70-х років минулого століття як громадська будівля, що розташована при вході в Солом`янський парк. Після приватизації попереднім господарем ТОВ «СТОІК ПЛЮС» була проведена реконструкція будівлі в приватну лазню з облаштуванням печі-кам`янки і додаткової вентиляції. Місцевість, на якій знаходиться забудова, розташовується уздовж тальвегу існуючого яру, а тому рельєф має перепади в межах 0,15…2,4 м. Тильна стінка будівлі впирається в ґрунтовий схил і одночасно виконує функцію підпірної стінки.
На період обстеження замовником ( ОСОБА_1 ) проведено: посилення опорних стін будівлі, які знаходилися у схилі пагорбу і є опорними, так як в результаті руйнування цих стін були можливі зсуви ґрунту і повне руйнування будівлі; переобладнання та перепланування приміщень, виконання яких не передбачало втручання в огороджувальні та несучі конструкції. Відновлення окремих конструкцій будівлі проводилося з метою відновлення функціонування об`єкту, без зміни його геометричних розмірів, як шляхом візуального огляду при проведені обстеження у 2016 році були виявлені сліди локального випирання з розтріскуванням по швах середньої частини тильної поздовжньої стіни, яким сприяли як вертикальні навантаження так і горизонтальні наявні зсуви, від підпору ґрунту.
03 травня 2017 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено обстеження спірної земельної ділянки, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 03 травня 2017 року № 17-0606-09.
У вказаному акті зафіксовано, що згідно з даними міського земельного кадастру спірна земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1 . Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка огороджена, на ній побудовано цокольний поверх будівлі, ведеться будівництво. Згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 грудня 2012 року № 36159099 на спірній земельній ділянці зареєстровано за ОСОБА_1 нежилий будинок (літ. А), загальною площею 97,1 кв. м. Рішень Київська міська ради за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані.
10 жовтня 2017 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на АДРЕСА_1 , про що складено акт від 10 жовтня 2017 року № 241-ДК/217/АП/09/01/-17.
У зазначеному акті зафіксовано, що за вказаною адресою розташована недобудована одноповерхова споруда, функціональне призначення споруди не визначене. Також, на цій території побудована підпірна стінка, на території розташовані будівельні матеріали. Територія частково огороджена дерев`яним парканом. Загальна площа території, що використовується, становить 0,0872 га. Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення щодо надання у власність чи користування земельних ділянок на цій території Київською міською радою не приймалось. Відповідно до інформації міського земельного кадастру міста Києва частина території обліковується за ОСОБА_1 . Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, сформовані земельні ділянки на цій території відсутні. Також, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:72:186:0021), що межує з земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, вказується, що земельна ділянка, орієнтовною площею 0,0872 га, самовільно зайнята.
За вчинене правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності (протокол про адміністративне правопорушення від 24 жовтня 2017 року № 241-Д/0037П/07/01-1707, постанова про накладення адміністративного стягнення від 31 жовтня 2017 року № 241-ДК/0034По/08/01/17 та вручено припис щодо усунення виявлених порушень і приведення землекористування у відповідність до вимог законодавства від 31 жовтня 2017 року № 241-ДК/0015Пр/03/01-17.
Крім того, розраховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 35 092,68 грн.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 січня 2018 року №10-10.0.411-364/2-18 постанова про накладення адміністративного стягнення не оскаржувалась, адміністративний штраф та шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сплачена у добровільному порядку.
26 січня 2018 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на АДРЕСА_1 , про що складено акт від 26 січня 2018 року № 18-0011-09.
У вказаному акті зафіксовано, що відповідно до інформації з міського земельного кадастру спірна земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1 . Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка огороджена, на ній побудовано цокольний поверх будівлі, ведеться будівництво. Згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 грудня 2012 року № 36159099 на вказаній земельній ділянці зареєстровано за ОСОБА_1 нежилий будинок (літ. А), загальною площею 97,1 кв. м. Рішень Київська міська ради за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані. Виявлено порушення статті 126 ЗК України (використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів).
Згідно з наданим позивачем висновком експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 лютого 2020 року № 9707/19-44/5186/5187/20-44, фактично проведені будівельні роботи із влаштування (будівництва) об`єкта на АДРЕСА_1 класифікуються як реконструкція. Геометричні розміри об`єкта , розташованого за вказаною адресою станом на день проведення експертного дослідження не відповідають геометричним розмірам об`єкта «нежилий будинок загальною площею 97,10 кв.м.» станом на 17.11.2005. Площа забудови до реконструкції становила 137,8 м2, площа забудови існуючої конструкції - 141,8 м2.
Як пояснив представник відповідача, при реконструкції приміщення було збудовано вентильований фасад, який і збільшив площу об`єкту по периметру приблизно на 4 кв.м. Якщо товщину даного фасаду, яка складає 15 сантиметрів ( 10 см утеплювач +2 см плитка + 3 см повітряний прошарок) помножити на кількість метрів по периметру об`єкта нерухомості, можна дійти висновку щодо різниці геометричних розмірів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина перша статті 152 ЗК України).
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини шостої статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент набуття ОСОБА_1 у власність нерухомого майна, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Зазначені положення цивільного та земельного законодавства свідчать про встановлення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20).
Відповідно до частин першої, другої статті 386 ЦПК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що за встановлених у цій справі обставин вимоги позивача до задоволення не підлягають, оскільки він не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем май нових прав та інтересів територіальної громади міста Києва, враховуючи те, що після набуття права власності на нежилий будинок (літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,1 кв. м, який розташований на земельній ділянці, площею 221 кв. м, кадастровий номер: 72:186:058, що перебувала у користуванні попереднього власника спірного нерухомого майна ТОВ «СТОІК ПЛЮС».
Зміни до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки, кадастровий номер 72:186:0058, загальною площею 0,0221 га, під будівлею за адресою АДРЕСА_1 , розроблені комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», погоджені начальником відділу землеустрою Солом`янського району м. Києва Савчук В. П. та зареєстровані в Департаменті земельних ресурсів Київської міської ради 13 травня 2014 року, інформація про відповідача як користувача вказаної земельної ділянки була внесена до Державного земельного кадастру.
З огляду на те, що згідно з витягом з бази даних міського земельного кадастру від 07 листопада 2016 року №19082, листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 03 березня 2017 року №057023-3875, актом обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів від 03 травня 2017 року №17-0606-09, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Департаменту земельних ресурсів від 26 січня 2018 року №18-0011-09 спірна земельна ділянка перебуває у користуванні та обліковується за ОСОБА_1 , доводи прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки під придбаною будівлею є необґрунтованими.
Відсутність кадастрового номеру земельної ділянки в Державному земельному кадастрі сама по собі не доводить відсутності правових підстав користування земельною ділянкою внаслідок переходу права власності на нерухоме майно відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України в редакціях, чинних станом на 06 березня 2012 року.
В матеріалах справи наявні історичні документи міського земельного кадастру з обліковими позначеннями 72:186:058 та 72:186:051к, зокрема кадастрові матеріали від 08.02.2012, 06.03.2012 №ДК-00834/2012 та 14.04.2014, які містять відомості про історичний облік земель, територію площею 221,09 кв.м, попереднього власника - ТОВ «СТОІК ПЛЮС», а також запис про згоду Київської міської ради про оренду земельної ділянки строком на один рік за умови подальшого викупу, що спростовує доводи прокурора про те, що ТОВ «СТОІК ПЛЮС» ніколи не було орендарем спірної земельної ділянки.
Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва, враховуючи висновок експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 лютого 2020 року № 9707/19-44/5186/5187/20-44, згідно з яким фактично проведені будівельні роботи із влаштування (будівництва) об`єкта на АДРЕСА_1 , класифікуються, як реконструкція.
Подальше виконання будівельних робіт, незалежно від оцінки їхньої законності, не скасовує ретроспективно факту укладення договору купівлі-продажу від 06.03.2012 та не перетворює первісне придбання нерухомості на самочинне будівництво.
Доводи прокурора, що відповідачем фактично використовується земельна ділянка площею 0,0872 на по АДРЕСА_1 , а не 221 кв.м., судом першої інстанції обґрунтовано відхилені як недоведені.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
На підтвердження фактичного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0872 га до позовної заяви надано Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, складений державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області №241-ДК/217/АП/09/01-17 від 10.10.2017 року.
За змістом вказаного акту, у результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за цією адресою розташована недобудована одноповерхова споруда, функціональне призначення споруди не визначене. Також на даній території побудована підпірна стінка, на території складовані будівельні матеріали. Територія частково огороджена дерев`яним парканом. Загальна площа території, що використовується, становить 0,0872 га.
Як пояснив представник відповідача, на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 31.10.2017 №241-ДК/217/АП/09/01-17 відповідач сплатив штраф за те, що дійсно зберігав деякі будівельні матеріали на території, що пролягає біля земельної ділянки, яка належить йому на праві користування. Останній прибрав будівельні матеріали та зніс паркан. Порушення, викладені в Акті про порушення №241-ДК/217/АП/09/01-17 від 10.10.2017 ліквідовані, земельна ділянка приведена у придатний до використання стан, а тому вважається повернутою законному власнику.
Належних та достатніх доказів того, що відповідач, здійснюючи реконструкцію приміщення, яке використовувалось попереднім власником як громадський туалет, а згодом - як приватна лазня, вийшов за його межі та незаконно використовує земельну ділянку, яка є частиною парку, матеріали справи не містять.
Аналізуючи докази, на який покликається позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про те, що такі не можна вважати беззаперечними на підтвердження вказаної обставини, оскільки в Акті №241-ДК/217/АП/09/01-17 від 10.10.2017 року йде мова про загальну площу території, що використовувалась відповідачем при здійсненні реконструкції будівлі, з огляду на розміщені на ній будівельні матеріали та паркан.
Прокурор не довів, що відповідачем було самовільно зайнято всю земельну ділянку площею 872 кв.м., що проведена ним реконструкція будівлі здійснена з істотним порушенням будівельних норм і правил, з порушенням правового режиму охоронної зони повітряних ліній електропередач тощо.
З клопотанням про проведення судової земельно-технічної експертизи останній до суду не звертався, а тому, за відсутності належних доказів щодо фактичної площі використання відповідачем спірної земельної ділянки та доказів незаконності набуття первісної будівлі, яка була розташована на земельній ділянці площею 221,09 кв.м., яка саме частина будівлі або земельної ділянки загальною площе 872 кв.м. потрапляє в межі охоронної зони повітряних ліній електропередач, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про повернення земельної ділянки площею 0,0872 га шляхом знесення об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що вимога про знесення будівлі становить істотне втручання у майнові права відповідача, а тому її застосування має відповідати не лише вимогам ст. 376 ЦК України, а й принципу пропорційності, закріпленому у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Прокурор не обґрунтував, чому за наявності документально підтвердженої первісної будівлі, висновку експертизи про характер проведених робіт, які класифікуються як реконструкція, та істотних розбіжностей щодо площі землекористування захист прав територіальної громади потребує саме знесення всього об`єкта.
При вирішенні спору суд належним чином дослідив усі обставини справи, врахували поведінку, баланс прав та інтересів сторін спору, на підставі чого дійшов об`єктивних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №826/15341/18, яке не набрало законної сили та є предметом апеляційного перегляду, не може слугувати підставою для врахування його висновків при вирішенні даної справи.
Посилання прокурора на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2019 року у справі №826/11139/18, яким було зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовану підпірну стіну невизначеного призначення на АДРЕСА_2 , не підтверджує правомірність вимог про знесення двоповерхової будівлі, яка є предметом даної справи.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка в зазначеній частині ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua