Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №379/1037/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №379/1037/26

Суддя: Свінціцька Олена Петрівна

Справа № 379/1037/26 Головуючий в суді І інстанції - Зінкін В.І.

Провадження № 33/824/4339/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Король П.В.(в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Король П.В. на постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23.05.2026 о 01 год. 00 хв. в с. Ківшовата по вул. Свободи, 16, керував транспортним засобом Daewoo д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в найближчому медичному закладі водій категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У апеляційній скарзі захисник вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими та недоведеними. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Також вважає, що слід критично оцінювати мотиви суду першої інстанції про те, що рапорт працівника поліції від 23.05.2026 теж відноситься до належних доказів. Крім того, вказав на те, що працівниками поліції не зафіксовано рух транспортного засобу Daewoo д.н.з. НОМЕР_1 , а також ніде не зумовлено причин зупинки, якщо така зупинка відбувалась. Зазначив про те, що коли під`їхав екіпаж патрульної поліції до автомобіля Daewoo д.н.з. НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб стояв нерухомо, із вимкненим двигуном з причини виникнення у водія особистого приватного становища, а в той час ОСОБА_1 стояв біля автомобіля і палив сигарету, надалі ОСОБА_1 відмовився підписувати спірний протокол, оскільки він не був за кермом транспортного засобу, про що прямо зазначає працівникам поліції, натомість інша особа вказує, що він був водієм, а тому у протоколі варто вказати його дані. Так, захисник вважає, що складений адміністративний матеріал не доводить той факт, що у діях ОСОБА_1 є прямий чи непрямий умисел на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення:

захисника Король П.В., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Король П.В. до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вини особи не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 23.05.2026 р. серії ЕПР1 №673153, він містить дату, час, місце його складання, виклад фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, зазначення статті та частини статті, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, а тому є належним та допустимим доказом у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не зафіксовано рух транспортного засобу, а сам ОСОБА_1 стояв біля авто є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери працівника поліції, транспортний засіб Daewoo д.н.з. НОМЕР_1 стоїть на автодорозі з увімкненим аварійним світлом автомобіля, ОСОБА_1 стоїть біля нього. Надаючи пояснення працівникам поліції ОСОБА_1 зазначив про те, що він їхав обережно. Крім того, за весь час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не повідомив про те, що не керував транспортним засобом, чи що водієм була інша особа.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рапорт працівника поліції не може бути доказом у справі, то вони не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмові у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводів на спростування наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні.

Порушень процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

Отже, розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Король П.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька

Оригінал: reyestr.court.gov.ua