Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №361/6226/17 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №361/6226/17

Суддя: Приходько Костянтин Петрович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №361/6226/17 Головуючий у І інстанції - Червонописький В.С.

апеляційне провадження №22-ц/824/9502/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року

у справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло Оксани Анатоліївни, заінтересована особа - боржник: ОСОБА_1 ,-

установив:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А., заінтересована особа - боржник: ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог скарги, зазначила, що у провадженні Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №361/6226/17, виданого 19 лютого 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року, яке було залишене без змін постановами Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, встановлено, зокрема: детальний графік побачень обох дітей (доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з кожним із батьків почергово на вихідних, з урахуванням інтересів дітей та забезпечення участі кожного з батьків у їх вихованні.

Боржником у даному виконавчому провадженні є батько дітей - ОСОБА_1 .

Вказувала, що постановою від 18 вересня 2025 року старший державний виконавець Цахло О.А. призначила виконавчі дії відповідно до рішення суду о 10 год 00 хв у третю суботу вересня місяця 2025 року на 20 вересня 2025 року о 10 год 00 хв.

При цьому зазначала, що виконавчі дії були проведені формально, а державним виконавцем в порушення Закону України «Про виконавче провадження» не було вчинено дій на належне виконання судового рішення.

Зокрема, державний виконавець не встановила факт невиконання боржником судового рішення, не забезпечила передання дітей відповідно до графіку та не застосувала до боржника заходи примусу, передбачені статтями 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, на її думку, складений державним виконавцем акт має формальний характер, є неповним та не відображає фактичних обставин проведення виконавчих дій.

Просила суд, визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_1, щодо примусового виконання рішення суду у справі №361/6226/17 в частині зустрічей та спілкуванні матері з дітьми у встановлений судом графік побачень без присутності батька, та будь-яких інших осіб.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Цахло О.А., працівника Броварського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), під час здійснення виконавчих дій 20 вересня 2025 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, які полягали в упередженому ставленні до стягувача, здійсненні психологічного тиску, недопустимих висловлюваннях, створенні конфліктної атмосфери та перешкоджанні реалізації процесуальних прав стягувача, а також у не об`єктивному, неповному та викривленому складанні акту за результатами проведення вказаних виконавчих дій, що не відповідає фактичним обставинам, зокрема умисно не відображає поведінку боржника, емоційний стан дітей та інші істотні деталі, які мають значення для належного виконання судового рішення, та скасувати вказаний акт.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яка полягає у систематичному невжитті заходів примусового виконання, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у не накладенні штрафів на боржника ОСОБА_1 .

Зобов`язати державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні НОМЕР_1 невідкладно вчинити наступні дії:

Вчинити дії з фіксування невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду станом на 20 вересня 2025 року;

Вирішити питання про застосування до боржника ОСОБА_1 заходів відповідальності, передбачених ст.ст. 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з невиконанням рішення без поважних причин.

Зобов`язати державного виконавця надалі невідкладно вчиняти виконавчі дії у встановлені судом дні та час, та у разі невиконання рішення боржником - фіксувати це у встановленому законом порядку.

Встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду.

Стягнути судові витрати з Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_1, щодо примусового виконання рішення суду у справі №361/6226/17 в частині зустрічей та спілкуванні матері з дітьми у встановлений судом графік побачень без присутності батька, та будь-яких інших осіб.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Цахло О.А., працівника Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час здійснення виконавчих дій 20 вересня 2025 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 які полягали в упередженому ставленні до стягувача, неповному складанні акту за результатами проведення вказаних виконавчих дій, що не відповідає фактичним обставинам, зокрема, у не відображенні поведінки боржника, які мають значення для належного виконання судового рішення.

Визнано протиправною бездіяльність державних виконавців Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яка полягає у систематичному невжитті заходів примусового виконання, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у ненакладені штрафів на боржника ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що скаржниця вкотре звернулась із скаргою до суду із вимогами без обраного способу захисту та фактично намагається рішення суду змінити шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

Даний факт судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано належної оцінки.

Також скаржниця у скарзі не зазначає які порушені її права чи свободи при проведенні примусових виконавчих дій 20 вересня 2025 року.

Даний факт суд першої інстанції також залишив поза увагою.

Відсутність порушення прав та свобод скаржниці підтверджуються відеозаписом проведення примусових виконавчих дій 20 вересня 2025 року який було досліджено судом.

Звертає увагу, що резолютивна частина рішення суду, яка зазначена у виданому виконавчому листі Броварського міськрайонного суду Київської області №361/6226/17 від 19 лютого 2021 року, не передбачає заходів примусового виконання рішення (майнового чи немайнового характеру) (не містить зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення), визначених Законом, що в свою чергу, свідчить про невідповідність вимогам п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Вказує, що оскаржуваною було визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_1, щодо примусового виконання рішення суду у справі №361/6226/17 в частині зустрічей та спілкуванні матері з дітьми у встановлений судом графік побачень без присутності батька, та будь-яких інших осіб.

Задоволення вказаної вимоги судом першої інстанції є безпідставною, не законною та взагалі не обґрунтованою, оскільки виконавчий лист №361/6226/17 від 19 лютого 2021 року виданий на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, передбачено, що виконавчі дії проводяться у присутності за участю боржника, стягувачки, як учасників виконавчого провадження та дітей, отже виконавчі дії не можуть проводитись без присутності батька, оскільки він є безпосереднім учасником виконавчих дій.

Таким чином, суд першої інстанції фактично визнав бездіяльність державного виконавця щодо обов`язку, який не передбачений рішенням суду та виконавчим листом, що свідчить про необґрунтованість висновків, та фактичний вихід за межі рішення суду на підставі якого складений виконавчий лист та проводяться примусові виконавчі дії

Наголошує, що в Акті державного виконавця від 20 вересня 2025 року зазначена його поведінка, як боржника, яка полягала у забезпечені побачені дітей з матір`ю та не втручанні у розмови матері та дітей, він спокійно стояв і не заважав матері реалізовувати свої права на участь у спілкуванні з дітьми з метою їхнього виховання.

Суд першої інстанції не врахував того факту, що скаржниця не надала суду жодного доказу на підтвердження доводів скарги щодо протиправності дій старшого державного виконавця Цахло О.А., під час здійснення виконавчих дій 20 вересня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1, які б полягали в упередженому ставленні до стягувачки, а також у необ`єктивному, неповному та викривленому складанні акту за результатами проведення примусових виконавчих дій 20 вересня 2025 року.

Державним виконавцем вчинено всі необхідні дії для реалізації права матері на спілкування з дітьми, в тому числі і 20 вересня 2025 року, однак мати дітей взагалі зі свого боку нічого не робить для налагодження спілкування дітей з нею, оскільки між нею та дітьми відсутні взаємо-батьківські відносини, а тому, зроблений судом висновок про пасивну поведінку державного виконавця під час проведення виконавчих дій є безпідставним.

У даній справі, він самостійно та постійно, зокрема і 20 вересня 2025 року, в добровільному порядку виконує рішення суду, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вимоги щодо накладення на нього, як боржника штрафу. Діти, кожен окремо у своєму розумінні, за своїм віком, категорично відмовляються та чинять супротив щодо примусового спілкування чи побачення, оскільки дії їхньої матері суперечать їхньому вільному волевиявленню, завдають їм психологічного тиску та дискомфорту, внаслідок чого порушується право неповнолітніх дітей на безпечне та стабільне середовище проживання, що також негативно впливає на їхній емоційний стан і розвиток з боку однолітків про події, що стосуються безпосередньо дітей

Небажання дітей контактувати із скаржницею є обставиною, незалежною від волі боржника та державного виконавця.

Просив суд, скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким скаргу ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця залишити без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Броварський ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) оскаржило її в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції було порушено норму передбачену ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України також судом першої інстанції не врахований п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки суд першої інстанції вийшов за межі рішення суду на підставі якого був виданий виконавчий лист та проводяться примусові виконавчі дії також вийшов за межі вимог самої скарги.

Резолютивна частина рішення суду, яка зазначена у виданому виконавчому листі Броварського міськрайонного суду Київської області №361/6226/17 від 19 лютого 2021 року не передбачає зустрічей та спілкуванні матері з дітьми у встановлений судом графік побачень без присутності батька та будь-яких інших осіб.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність зафіксованої поведінки боржника під час проведення виконавчих дій, яким не можна надати оцінку є безпідставними та необґрунтованими, оскільки із доданого відеозапису проведення примусових виконавчих дій вбачається поведінка боржника, та суд першої інстанції мав змогу надати оцінку діям боржника та державного виконавця, і впевнитись у відсутності протиправної поведінки чи перешкоджанню стягувачу у побачені з дітьми, однак судом першої інстанції цього факту зроблено не було, внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, суд першої інстанції не врахував того факту, що скаржниця не надала суду жодного доказу на підтвердження доводів скарги щодо протиправності дій старшого державного виконавця Цахло О.А., під час здійснення виконавчих дій 20 вересня 2025 року у ВП НОМЕР_1, які б підтвердили необ`єктивне та неповне складання акту за результатами проведення примусових виконавчих дій 20 вересня 2025 року.

Суд першої інстанції повністю проігнорував характер стану дітей, зафіксований фахівцями, та безпідставно поклав на державного виконавця провину за те, що неповнолітні діти чинять максимальний супротив, щодо спілкування із стягувачем, внаслідок чого, висновок суду про наявність підстав для накладення штрафу, визнання протиправною дії/ бездіяльність державного виконавця або державних виконавців базується виключно на припущеннях та обставинах, що існують поза межами предмета спору, що є прямим порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Просило суд, скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким скаргу ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року, яке було залишене без змін постановами Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, встановлено, зокрема: детальний графік спілкування обох дітей (доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з кожним із батьків почергово на вихідних, з урахуванням інтересів дітей та забезпечення участі кожного з батьків у їх вихованні.

Відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджується, що, у провадженні Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №361/6226/17, виданого 19 лютого 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

У зазначеному виконавчому провадженні стягувачем є мати дітей - ОСОБА_2 , а боржником є батько дітей - ОСОБА_1 , що сторонами у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до постанови від 18 вересня 2025 року, виконавчі дії призначені відповідно до рішення суду на 10:00 третьої суботи вересня 2025 року, тобто на 20 вересня 2025 року о 10:00, за адресою місця проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

Факт отримання зазначеної постанови сторонами також не заперечується.

З акту державного виконавця від 20 вересня 2025 року встановлено, що у виконавчих діях приймали участь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавець Цахло О.А . Орган внутрішніх справи та орган опіки і піклування для участі у виконавчих діях не прибули.

20 вересня 2025 року виконавчі дії розпочалися о 10:02 за адресою, визначеною у постанові від 18 вересня 2025 року, у подальшому між ними відбувся наступний діалог. Донька ОСОБА_3 , мова дитини: «Який добрий ранок, коли ти приперлась. Нічого, що я не хочу, щоб ти приходила. Я не хочу бачити твоє лице». Мати доньці: «Ти ж схожа на мене». Донька: «Чим?». Син: « Некраплі не схожа». Діти: «Ми знов із-за тебе не поїхали на змагання». Мати: «Виконавчі дії не я призначаю». Діти: «Їх призначають із-за тебе. Ти нам зіпсувала дитинство тим, що спілкувалася з психологами». Мати: « Скажи , чого ти не хочеш їхати зі мною». «Бо ж все через тебе» - відповідь дітей. Державний виконавець: «Оля, Женя. У нас сьогодні день міста. В Маркмолі є вистава. Давайте всі разом поїдемо. Я, ви, тато, мама». Діти відмовились. Син: «Якщо тато хоче, хай іде. Я нікуди не поїду». Діти: «Нас ніхто не вмовить їхати з нею». Державний виконавець: «Може, ви підійшли б до мами поспілкувалися?». Донька: «Ні. Бо... Ні, бо ти неприємна». Державний виконавець: « ОСОБА_2 . Може, ви якось підійдіть?». Діти: «Не підходь, стій на місці». Державний виконавець повторно запропонував дітям поїхати погуляти разом. Донька: «Ні, ні за що!». Мати: «Чому?». Донька: «Бо ти ненормальна людина, якого твій брат прийшов стукав під хатой?». Мати: «Чому я ненормальна людина?». Донька: «Ти зіпсувала мені все дитинство. Я не хочу с тобою вести діалог. Все». О 10:13 виконавчі дії закінчено діти зайшли в двір.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що з акту державного виконавця від 20 вересня 2025 року не вбачається, що державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. були здійснені конкретні дії, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення. У акті не відображено, яким чином виконавець намагався реалізувати право матері на побачення з дітьми, чи були вжиті заходи для створення відповідних умов для зустрічі. Також не зафіксовано, як виконавець реагував на відмову дітей від зустрічі, на їх емоційний стан. Відсутність цих відомостей у акті унеможливлює оцінку того, чи були виконавчі дії дійсно ефективними та повними, відповідно до вимог закону.

Оцінюючи дії державного виконавця Цахло О.А. в сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку про її упередженість та протиправність. Упереджене ставлення вбачається у системній пасивності виконавця, складанні неповного акту, а також в ігноруванні прямого обов`язку щодо застосування відповідальності до боржника за невиконання рішення суду. Сукупність цих дій та бездіяльності об`єктивно сприяла інтересам боржника та порушувала права стягувача.

Таким чином, суд вважав обґрунтованими доводи скарги про протиправну бездіяльність державного виконавця у частині примусового виконання рішення, а також про протиправні дії, що полягали в упередженому ставленні та неповному складанні акту.

Суд першої інстанції погодився з доводами скарги, про неповноту та необ`єктивність акту державного виконавця від 20 вересня 2025 року. В акті не зафіксовано фактів протидії та поведінки боржника - батька дітей. Акт містить лише опис реакції дітей та репліки стягувача, однак у ньому повністю відсутні відомості про те, які дії вчиняв боржник ОСОБА_1 під час проведення виконавчих дій, чи сприяв він їх виконанню, чи навпаки, своєю поведінкою створював напружену атмосферу. Відсутність фіксації поведінки боржника є істотним недоліком акту, оскільки саме на боржника покладено обов`язок забезпечити виконання рішення. Таким чином, складання такого неповного акту є протиправною дією державного виконавця.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки судове рішення щодо встановлення побачення з дітьми 20 вересня 2025 року не було виконане, державний виконавець мав право накласти на боржника штраф у порядку, передбаченому статтями 64-1 та 75 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому боржник не довів, що вчинив усі необхідні дії для забезпечення виконання судового рішення, зокрема не продемонстрував, що сприяв реалізації права матері на побачення з дітьми.

Накладення штрафу в даному випадку є не дискреційним повноваженням, а прямим обов`язком, встановленим імперативною нормою ч. 3 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, на переконання суду першої інстанції, ОСОБА_2 не доведено, що державним виконавцем у ході виконавчих дій, які були призначені на 20 вересня 2025 року вчинявся психологічний тиск, була створена конфліктна атмосфера, здійснювались недопустимі висловлювання чи створювались перешкоди у реалізації процесуальних прав стягувача, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення скарги у цій частині. Також неспроможними, на переконання суду, є покликання ОСОБА_2 на нездійснення державним виконавцем фіксації в акті емоційного стану дітей.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що не може втручатися в діяльність ДВС, вказуючи, які саме інші заходи відповідальності застосовувати, та не може зобов`язати виконавця вчиняти дії наперед, а тому в цій частині вимог скарги суд першої інстанції відмовив.

Щодо вимоги про скасування акту, то, визнаючи дії щодо його складання протиправними (неповними), суд першої інстанції вважав, що це є достатнім способом захисту, і окреме скасування акту як документа фіксації подій є недоцільним.

Так само, суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги ОСОБА_2 щодо зобов`язання державного виконавця надалі невідкладно вчиняти виконавчі дії у визначені судом дні та час та фіксувати випадки невиконання рішення, оскільки ці вимоги стосуються виконання рішення у майбутньому, а не оцінки вже вчинених дій чи допущеної бездіяльності, а заявником не доведено наявності підстав для застосування заходів судового контролю.

З висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згадані норми чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень своїм призначенням має насамперед забезпечення повного та своєчасного виконання судового рішення, а також усунення порушень прав учасників виконавчого провадження, які виникли в ході такого виконання.

Предметом розгляду скарги ОСОБА_2 є неправомірні, на її думку, дії та бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду про встановлення побачень матері з дітьми, які відбулись 20 вересня 2025 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження» та/або Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII).

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною врегульовано у ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до вказаної статті Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених ч. 10 ст. 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

В силу положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством та/або виконавчим документом.

Виконуючи судове рішення, виконавець зобов`язаний вчинити дії, які необхідні для того, щоб визнане судом та перенесене до виконавчого документа зобов`язання вважалось виконаним. При цьому, ані державного (приватного) виконавця, ані суд при розгляді скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень не наділено компетенцією змінювати порядок виконання рішення, який визначений у його резолютивній частині.

Встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі №361/6226/17 було частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, а саме:

- визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень ч. 2 ст. 159 СК України, визначено наступний графік побачень:

- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі №361/1872/21 у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання матері відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 про зміну місця проживання дитини та визначення місця проживання з батьком задоволено.

Змінено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адреси місця постійного проживання матері на адресу місця проживання батька та визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №361/6226/17, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області 19 лютого 2021 року в наступній частині:

«Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень ч. 2 ст. 159 СК України, визначити наступний графік побачень:

- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_1 за адресою: Київська область, Броварський район, село Требухів».

Роз`яснено ОСОБА_2 право на вирішення спору з ОСОБА_1 щодо її участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статей 158, 159 Сімейного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року скасовано в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа у цивільній справі №361/6226/17, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 19 лютого 2021 року, в наступній частині:

«Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень ч. 2 ст. 159 СК України, визначити наступний графік побачень:

- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ».

Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.

Також скасовано ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року в частині роз`яснення ОСОБА_2 права на вирішення спору з ОСОБА_1 щодо її участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статей 158, 159 Сімейного кодексу України.

В іншій частині ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не дивлячись на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, наразі визначено місце проживання малолітного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 , і обоє дітей зараз проживають із батьком, зазначене не виключає обов`язку сторін по справі виконувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі №361/6226/17 в частині забезпечення участі матері у вихованні дітей із визначенням наступного графіку побачень: перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Також апеляційний суд вказав, що рішення суду по справі у вказаній частині №361/6226/17 набрало законної сили та має виконуватись на підставі виданого судом виконавчого листа в порядку, визначеному положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Доводи заявника про те, що рішення суду в цій частині не виконується у зв`язку із небажанням дітей, не може бути підставою для визнання виконавчого документа в цій частині таким, що не підлягає виконанню.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі №761/24136/15-ц сформульовано висновок про те, що заявник, звертаючись до суду із скаргою на підставі ст. 447 ЦПК України, на власний розсуд визначає, рішення, дії чи бездіяльність якого саме виконавця він бажає оскаржити та з яких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 та від 30 травня 2024 року в справі №365/74/16-ц зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, за приписами ч. 2 ст. 451 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі №641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі №520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі №2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі №522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі №755/6875/18 та інших.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 визнав:

протиправною бездіяльність державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Цахло О.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення суду у справі №361/6226/17 в частині зустрічей та спілкуванні матері з дітьми у встановлений судом графік побачень без присутності батька та будь-яких інших осіб;

протиправними дії старшого державного виконавця Цахло О.А. під час здійснення виконавчих дій 20 вересня 2025 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, які полягали в упередженому ставленні до стягувача, неповному складанні акту за результатами проведення вказаних виконавчих дій, що не відповідає фактичним обставинам, зокрема у не відображенні поведінки боржника, які мають значення для належного виконання судового рішення;

протиправною бездіяльність державних виконавців Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яка полягає у систематичному невжитті заходів примусового виконання, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у ненакладені штрафів на боржника ОСОБА_1 .

Тобто, суд першої інстанції тільки констатував неправомірність певних дій та бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі №361/6226/17, а саме в ході проведення виконавчих дій 20 вересня 2025 року за встановленим судом графіком побачень матері з дітьми, однак не вжив заходів зобов`язального характеру до державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС щодо усунення встановлених ним порушень, не поновивши тим самим право заявниці, яке вона вважала порушеним.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що виконання виконавчого листа від 19 лютого 2021 року у справі №361/6226/17 є триваючим виконанням рішення щодо встановлення побачення стягувача із дітьми, який не обмежується одноразовою виконавчою дією, а потребує вжиття неодноразових заходів примусового характеру, а тому, за таких обставин, саме лише визнання протиправності дій і бездіяльності державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Цахло О.А. під час здійснення виконавчих дій 20 вересня 2025 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 за встановлених судом першої інстанції допущених суб`єктом оскарження порушень не сприятиме ефективному поновленню прав і законних інтересів ОСОБА_2 .

Особа, звертаючись із до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яку прагне досягнути заявник, звертаючись до суду.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (п. 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, пункт 50 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Враховуючи наведене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 451 ЦПК України, які передбачають, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд, окрім визнання оскаржуваних рішень, дії чи бездіяльність неправомірними, також зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника), колегія суддів вважає, що часткове задоволення скарги ОСОБА_2 в порядку судового контролю за виконанням судового рішення у тому вигляді, в якому просила заявниця і в якому задовольнив суд першої інстанції, не матиме своїм наслідком ефективне (належне) відновлення прав ОСОБА_2 , як стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1, які вона вважає порушеними.

Обрання особою неефективного способу захисту, який не призводить до поновлення прав особи, яка звертається до суду є самостійною, достатньою підставою до відмови в задоволенні скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому сама заявник ухвалу суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні вимоги скарги на дії та бездіяльність державного виконавця, у тому числі щодо зобов`язання державного виконавця невідкладно вчинити у виконавчому провадженні НОМЕР_1 певні дії, не оскаржувала в апеляційному порядку, тому в цій частині судове рішення не може бути переглянуте апеляційним судом згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

20 листопада 1989 року Організацією Об`єднаних Націй була прийнята Конвенція про права дитини, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року.

Згідно ст. 3 цієї Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 передбачено, що Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Розкриваючи зміст принципу найкращих інтересів дитини і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку №14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (п. 1 ст. 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (п. 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі елементи, що фігурують у переліку, повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (п. 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе положення; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

У даній справі, що переглядається, примушування дітей до спілкування з матір`ю поза волею дітей може вкрай негативно вплинути на психологічний стан та розвиток дітей. Такий примус буде психотравмувальним для дітей.

За вказаних обставин, протиправність в діях державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ Цахло О.А., що полягає у невстановленні факту невиконання боржником судового рішення є безпідставною.

Апеляційний суд також враховує, що 20 вересня 2025 року як боржником - ОСОБА_1 , так і державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ Цахло О.А. здійснено всі необхідні дії, спрямовані на виконання рішення суду у справі №361/6226/17.

Отже, розглядаючи скаргу, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та неправильно застосував норми ЦПК України і Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Цахло О.А.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло Оксани Анатоліївни, заінтересована особа - боржник: ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua