Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №752/16211/26
Суддя: Невідома Тетяна Олексіївна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року м. Київ
Справа № 752/16211/26
Провадження: № 33/824/4860/2026
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дуднік Людмили Олександрівни
на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року, винесену під головуванням судді Булешенко О. В.
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124КУпАП,
в с т а н о в и л а:
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнановинним у вчиненніадміністративногоправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та підданойогоадміністративномустягненню у видіпозбавлення права керуваннятранспортнимизасобамина строк 6 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохіддержависудовийзбір у сумі 665 грн 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням в частині накладеного покарання, захисник ОСОБА_1 - адвокат Дуднік Л. О. 16 серпня 2026 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила змінити постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року в частині накладення стягнення, замінивши його на менш суворе, а саме штраф.
В обґрунтуванняапеляційноїскаргизазначила, що суд першоїінстанції, обираючи вид адміністративногостягнення, не врахував у повномуобсязіобставини, якіхарактеризують особу правопорушника, йоговік, умовипроживання та фактичнунеобхідністькористуванняавтомобілем. Зокрема, звертаєувагу, щоОСОБА_1 є особою поважноговіку, проживає в сільськіймісцевості, де поблизувідсутнінеобхідніоб`єктисоціальної та побутовоїінфраструктури, а автомобільпотрібенйому для придбанняпродуктів і медикаментів, відвідуваннямедичнихзакладів та забезпеченняопаленнябудинку дровами, особливо в осінньо-зимовий період.Такожзахисникпосилається на поведінкуОСОБА_1 після ДТП, який, за твердженнямсторонизахисту, цікавився станом здоров`яіншихучасниківподії, виявлявбажаннянадатиїмфінансовудопомогу й просив повідомитибанківськіреквізити для перерахуваннякоштів, однаквідповіді не отримав. На підтвердженняцихобставинпосилається на SMS-повідомлення, щодолучені до апеляційноїскарги.Крім того, зазначає, щопервіснапозиціяОСОБА_1 щодоневизнання вини була сформована до йогоособистогоознайомлення з відеозаписом ДТП, а після перегляду відеозаписувінвизнав свою вину та наразі не заперечуєпритягнення до адміністративноївідповідальності.На думку захисника, суд першоїінстанції не навівдостатніхмотивів, чомузастосування штрафу, передбаченогосанкцією ст. 124 КУпАП, було б недостатнім для досягнення мети адміністративногостягнення, визначеної ст. 23 КУпАП. Посилаючись на положення статей 23, 33, 124, 251, 252 КУпАП, вважаєпризначенестягненнянадмірносуворим та таким, що не відповідає принципу індивідуалізаціїадміністративноївідповідальності, у зв`язку з чим просить апеляційнускаргузадовольнити, а постанову суду першоїінстанціїзмінити в частиніадміністративногостягнення, застосувавши до ОСОБА_1 штраф.
В судовому засіданніОСОБА_1 - та його захисник - адвокат Дуднік Л. О. просили апеляційну скаргу задовольнити та змінити постанову Голосіївськогорайонного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення.
Потерпілий ОСОБА_6 заперечував проти апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Адвокат Санченко Р. Г. в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, її вирішення у точній відповідності із законом.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 280 КУпАП зобов`язує суд при розгляді справи, зокрема, з`ясувати, чи мало місце правопорушення, чи є вина особи, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6місяців, виходив із того, що воно сприятимеусвідомленнюнеобхідності сурового дотримаввимог Правил дорожньогорухупід час керуванняджереломпідвищеноїнебезпеки, викликатиме у сторонньогоспостерігачарозуміння засад справедливості судового розгляду, невідворотностіпокарання, при накладенніякого (в частинімінімального строку) враховуються характер вчиненогоправопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан.
Апеляційний суд вважає, що при обранні виду стягнення, суд першоїінстанції в повніймірідотримавсявимог закону, та обґрунтованопризначивадміністративногостягнення у виглядіпозбавлення права керуваннятранспортнимизасобамистроком на 6 місяців, виходячи з наступного:
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й складають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер.
Адміністративні стягнення полягають у позбавлені або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадянин або позбавляється будь-якого суб`єктивного права, або обмежується його правосуб`єктність, або на нього покладаються спеціальні "штрафні" обов`язки.
Таким чином адміністративне стягнення - це захід адміністративної відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Так, в контексті Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; тощо. Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (ст. 14 зазначеного Закону).
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, призначаючи стягнення, врахував характер вчиненого правопорушення дані про особу правопорушника, ступінь його вини, позицію останнього до події, а саме не визнання своєї вини, намагання ввести суд в оману з метою уникнення від відповідальності, запобігання вчиненню нових правопорушень, обставини його скоєння та обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. При цьому обставини, що пом`якшує чи обтяжує відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Отже, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону були належним чином враховані, зокрема, суд першої інстанції перевірив та врахував належним чином дані про особу порушника, конкретні обставини вчиненого ним правопорушення, відсутність щирого каяття, не визнання вини, намагання ввести суд в оману з метою уникнення від відповідальності.
Окремо апеляційний суд звертає увагу, що зміна позиції під час апеляційного перегляду справи та зазначення в апеляційній скарзі про повне визнання вини ще на місці пригоди, не може бути підставою для зміни виду покарання, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнавав.
Не можуть бути визнані достатніми для зміни виду стягнення й посилання захисника на поведінку ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди та його намір надати потерпілим фінансову допомогу.Так, сторона захисту стверджує, що ОСОБА_1 цікавився станом здоров`я інших учасників ДТП, висловлював готовність допомогти фінансово та просив повідомити банківські реквізити для перерахування коштів, посилаючись на долучені до апеляційної скарги SMS-повідомлення.Разом з тим, матеріали справи не містять доказів фактичного надання ОСОБА_1 фінансової допомоги потерпілим у зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Саме по собі повідомлення про намір здійснити відповідні виплати не свідчить про їх фактичне здійснення та не підтверджує реального відшкодування завданої шкоди.Крім того, потерпілий ОСОБА_6 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги й наполягали на залишенні постанови суду першої інстанції без змін. Отже, питання щодо наслідків ДТП не було врегульовано між учасниками події та потерпілі мають претензії до ОСОБА_1 .
Не заслуговують на увагу і посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 проживає у сільській місцевості, де поблизу відсутні об`єкти соціальної та побутової інфраструктури, у зв`язку з чим автомобіль необхідний для забезпечення його життєдіяльності, зважаючи на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , про що він і зазначив в ході апеляційного розгляду.
Також апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, тоді як санкція статті передбачає можливість накладення такого роду стягнення строком від 6 місяців до одного року, а тому відсутні підстави стверджувати про обрання найсуворішого заходу за санкцією ст.124 КУпАП.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції в частині обрання виду адміністративного стягнення ухвалена з урахуванням обставин справи та вимог закону. Підстав для її зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Дуднік Л. О. задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дуднік Людмили Олександрівни залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома
Оригінал: reyestr.court.gov.ua