Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №947/25911/26 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №947/25911/26

Суддя: Храпак Н. М.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 947/25911/26Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/817/1393/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 947/25911/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2026 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

у червні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 25 122 гривень.

В обґрунтування позову посилаються на те, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (о/р НГУ 1514024213). Відповідач працевлаштувався з 15.07.2021, згідно із звірки бази даних отримувачів пенсій в підсистемі ПВП ДКГ з базою даних СПОВ та з даними підсистеми ІКІС ПФУ відомості з Реєстру страхувальників і отриманням надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї видно, що відповідачу виникла переплата пенсії за період з 01.08.2021 року по 31.05.2025 року в сумі 25122,00 гривень.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20 травня 2026 року № 15000-0505-8/77528 надсилало ОСОБА_1 повідомлення про виникнення переплати пенсії та повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України. Станом на день подання позовної заяви передплата не повернута. У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, позивач просить позов задовольнити та стягнути в користь позивача з відповідача кошти у розмірі 25122,00 грн та судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2026 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму переплати пенсії в розмірі 25122,00 грн (двадцять п`ять тисяч сто двадцять дві гривні 00 копійок) та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2026 року у цивільній справі № 947/2591/26 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення із порушенням норм матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції поклав тягар доведення факту повідомлення про працевлаштування на відповідача. Судом не будо надано оцінки доводам відповідача про вичерпання ліміту відрахувань з пенсії у зв`язку з утриманням аліментів, про неправильний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, а також про те, що позивач мав доступ до відомостей про його доходи. Крім того, на думку заявника, суд не застосував положення статті 1215 ЦК України, оскільки переплата виникла через несвоєчасну звірку даних самим позивачем і вважає, що у даній справі мала місце рахункова помилка з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з розрахунку пенсії.

12 жовтня 2026 року заявником ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд", було подане клопотання про доповнення до апеляційної скарги, в якому заявник вказує, що суд кваліфікуючи передоплату відповідачу «внаслідок зловживань з боку пенсіонера», обґрунтовує лише тим, що він не подав доказів про працевлаштування позивачу. Умислу, свідомого приховування відомостей чи іншої недобросовісності суд не встановлював, а відсутність такого повідомлення само по собі не доводить його недобросовісність.

Також уточнює, що судом першої інстанції не було оцінено, що позивач як платник пенсії здійснював утримання на підставі постанов старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Одеса Шапоренко Д.В. у виконавчому провадженні № 79075177 від 15.01.2026 року, де щомісяця утримував аліменти з тієї ж пенсії, де мав постійний доступ до відомостей про доходи.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не поступав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, отримує пенсію призначену на підставі заяви та наданих документів, як особа з інвалідністю відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (пенсійна справа №1514024213, о/р НГУ 1514024213).

Спеціалістами управління було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у зв`язку з працевлаштуванням з 15.07.2021, згідно із звіркою бази даних отримувачів пенсій в підсистемі ПВП ДКГ з базою даних СПОВ та з даними підсистеми ІКІС ПФУ “Відомості з реєстру страхувальників” і отриманням надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, утворилася переплата пенсії в сумі 48 949,50 грн за період з 01.08.2021 по 31.05.2025.

Згідно з службової записки відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян від 27.10.2025 № 52113/03-16 переплата взята на облік 03.11.2025.

Відповідно до службової записки від 15.05.2026 № 10799/03-16 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян надано уточнену інформацію про зміну розміру переплати пенсії з 48949,50 грн за період з 01.08.2021 по 31.05.2025 на суму 25122,00 грн за періоди з 01.08.2021 по 30.11.2021 та з 01.02.2022 по 31.10.2023, яка виникла у зв`язку з працевлаштуванням та звільненням з 15.07.2021 по 18.11.2021, з 01.02.2022 по 31.10.2023 а також у зв`язку з працевлаштуванням з 03.05.2025, згідно звірки бази даних отримувачів пенсій в підсистемі ПВП ДКГ з базою даних СПОВ та з даними підсистеми ІКІС ПФУ “Відомості з реєстру страхувальників” за липень 2025 року.

Відповідно до розрахунку пенсії від 14.05.2026, виданого Пенсійним фондом України, сума переплати пенсії ОСОБА_1 становить 25 122,00 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 було надіслано листа від 20.05.2026 № 15000-0505-8/77528, в якому повідомлено про зміну суми переплати пенсії та з проханням надати заяву щодо згоди на утримання переплати з пенсії або повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України. Станом на день подання позовної заяви передплата не повернута.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримуючи пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби”, одночасно отримував надбавку, передбачену пунктом “а” частини першої статті 16 цього Закону для непрацюючих пенсіонерів, які мають на утриманні непрацездатних членів сім`ї. Однак, всупереч вимогам статті 60 зазначеного Закону, не повідомив про це орган пенсійного забезпечення. Доказів такого повідомлення відповідач не надав. Суд дійшов висновку, що переплата пенсії виникла внаслідок поведінки самого відповідача, а тому надміру виплачені кошти підлягають поверненню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Крім того, порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, згідно з ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації та у випадку подання страхувальником недостовірних даних.

При цьому, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно з пунктами 2.5, 12 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Таким чином, на ОСОБА_1 чинним законодавством покладено обов`язок повідомляти Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області про працевлаштування та звільнення з роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач органи Пенсійного фонду про працевлаштування не повідомляв, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на стягнення з відповідача суми переплати пенсії, виплаченої надміру, внаслідок зловживання з боку пенсіонера, а саме - не виконання обов`язку повідомити про працевлаштування та звільнення з роботи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з пенсії відповідача на підставі старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Одеса Шапоренка Д.В. від 15.01.2026 ВП № 79075177 вже утримуються 50 відсотків на сплату аліментів, колегія суддів зазначає таке.

Утримання аліментів є виконанням окремого, самостійного зобов`язання платника аліментів, яке виникає на підставі судового рішення або іншого передбаченого законом виконавчого документа. Фактом утримання аліментів із пенсії не є передбаченою законом підставою від звільнення пенсіонера від обов`язку повернути надміру виплачені пенсійні кошти.

Тому утримання аліментів та повернення надміру виплачену пенсію є рівними за правовою природою правовідносини і наявність одного зобов`язання не припиняє і не скасовує іншого.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2026 року — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Також, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» сторона по справі звільнена від сплати судового збору, так як є особою з інвалідністю другої групи, тому судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома

Оригінал: reyestr.court.gov.ua