Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №457/1528/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №457/1528/26

Суддя: Романюк М. Ф.

Справа № 457/1528/26 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 33/811/1812/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 18 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 745947 від 15.08.2026 року, 15.08.2026 о 00 год 37 хв у м. Трускавець по вул. Дрогобицька,351 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода; від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі відмовилася. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з даною постановою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки висновок суду про доведеність вини ґрунтується на доказах, які не дають можливості беззаперечно встановити факт відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не зазначав, у чому конкретно полягала відмова, не навів змісту відповіді на пропозицію пройти огляд та не вказав конкретного моменту відеозапису, на якому однозначно зафіксовано відмову від проходження огляду.

Зауважує, що відеозапис не містить чіткої та однозначної фіксації відповіді, з якої можна було б безпосередньо встановити категоричну відмову від проходження огляду.

Вказує, що не було роз`яснено порядку проходження огляду та неналежного інформування особи про це.

Зазначає, що у направлені на огляд від 15.08.2026 року щодо року народження ОСОБА_1 зазначено цифри, які неможливо однозначно прочитати.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 745947 від 15.08.2026 року, рапортом інспектора СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області М.Пацевко від 15.08.2026, відеозаписом події адміністративного правопорушення від 15.08.2026, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.08.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.08.2026.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі її процесуальні права.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім цього, процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов`язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта на те, що відеозапис не містить чіткої та однозначної фіксації відповіді, з якої можна було б безпосередньо встановити категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються безпосереднім змістом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції.

Так, на відеозаписі з назвою «export-v73oo» (часовий проміжок 02:32–02:36) зафіксовано, як на запитання працівника поліції щодо проходження огляду ОСОБА_1 надала чітку та однозначну відповідь: «відмовляюсь від проходження».

Таким чином, зміст зазначеного відеозапису безпосередньо підтверджує факт категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, а тому доводи апелянта про відсутність чіткої фіксації такої відмови не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженим відеозаписом.

Доводи апелянта про те, що у направлені на огляд від 15.08.2026 року щодо року народження ОСОБА_1 зазначено цифри, які неможливо однозначно прочитати, апеляційний суд оцінює критично, оскільки зазначена обставина сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей щодо особи.

Так, незважаючи на те, що у вказаному направленні рік народження ОСОБА_1 дійсно зазначений нерозбірливо, водночас у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті працівника поліції чітко вказано, що рік народження ОСОБА_1 - 1979.

Отже, відомості щодо року народження ОСОБА_1 узгоджуються між собою в інших матеріалах справи, а тому сама лише неможливість однозначного прочитання відповідних цифр в одному документі не є достатньою підставою для висновку про недостовірність таких відомостей або неналежність оформлення матеріалів справи, а відтак наведений довід апелянта не спростовує встановлених обставин.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та є способом її самозахисту.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 18 вересня 2026 року.

Постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 18 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua