Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №461/4991/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрата транспортних засобів

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №461/4991/26

Суддя: Романюк М. Ф.

Справа № 461/4991/26 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О.В.

Провадження № 33/811/1804/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю представника Львівської митниці Державної митної служби України Лубоцького Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Малика Олександра Володимировича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України та накладено на нього стягнення у виді у виді конфіскації транспортного засобу MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 665,60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, перевіркою інформації, що міститься в ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що 26.02.2022 06:24:35 у зону митного контролю митного поста «Мостиська» Львівської митниці смугою руху «Зелений коридор», гр. України ОСОБА_1 ввіз транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , у митному режимі «Тимчасове ввезення до 60 днів», під зобов`язання про зворотнє вивезення № UA209040/2022/001225 від 26.02.2022 з терміном тимчасового ввезення ТЗ (за цим зобов`язанням) до 27.04.2022.

Станом на 12.06.2026 в АСМО «Центр» та єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби відсутня інформація щодо вивезення вищевказаного транспортного засобу за межі митної території України.

На виклик та повторний виклик Львівської митниці згідно листа від 16.04.2026 №7.4-1/28-03-02/10/9977, 07.05.2026 №7.4-1/28-03-02/10/12278 для надання пояснень щодо невивезення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , та участі у складенні протоколу про порушення митних правил гр. України ОСОБА_1 до митного органу не з`явився.

Відповідно до ст. 192 Митного кодексу України, до найближчого митного органу, щодо обставин аварії чи непереборної сили, вказаний громадянин офіційно не звертався. Будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, зазначеною особою подано не було.

Таким чином, громадянином гр. України ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 більше ніж на тридцять діб.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.6 ст.481 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Малик О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за наявності встановлених апеляційним судом передбачених законом підстав, зокрема у разі встановлення обставин, які виключають адміністративну відповідальність.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію постанови суду від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 не отримував та про розгляд справи не знав. Повістки йому не надходили. За зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , судових повідомлень щодо розгляду цієї справи не отримував.

Вказує, що про існування постанови та її зміст ОСОБА_1 дізнався лише 15 жовтня 2026 року, після надходження до застосунку «Дія постанови державного виконавця про стягнення судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена без належного з`ясування всіх істотних обставин справи, без забезпечення реальної можливості особи скористатися правом на захист та без належної оцінки обставин, які об`єктивно вплинули на можливість своєчасного вивезення транспортного засобу.

Звертає увагу на те, що 30 березня 2022 року ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Отже, ще до закінчення визначеного митницею строку тимчасового ввезення, а саме до 27 квітня 2022 року, він був призваний на військову службу та залучений до виконання обов`язків військовослужбовця.

Покликається на те, що у справі № 127/39/23, у якій інтереси особи представляв адвокат Малик О.В., суд закрив провадження за ч. 6 ст. 481 МК України, визнавши, що конкретні обставини, пов`язані з воєнними подіями та реальною небезпекою для життя і здоров`я, обґрунтовували вчинення дій у стані крайньої необхідності.

Звертає увагу на те, що відсутність у матеріалах справи відомостей про доходи особи не свідчить про її неспроможність сплатити штраф та не є достатнім обґрунтуванням застосування конфіскації транспортного засобу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Малик О.В., у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином.

Водночас, захисник – адвокат Малик О.В., у поданій апеляційній скарзі просить проводити розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , оскільки останній перебуває на військовій службі.

За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Малика О.В., оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши виступ представника Львівської митниці Державної митної служби України Лубоцького Б.І., який заперечив, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Статтею 487 Митного кодексу України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюється наявними у справі доказами.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до вимог ст.ст. 486, 489 МК України суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону не були дотримані в повному обсязі.

Так, з протоколу про порушення митних правил вбачається, що ОСОБА_1 26.02.2022 06:24:35 у зону митного контролю митного поста «Мостиська» Львівської митниці смугою руху «Зелений коридор», ввіз транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , у митному режимі «Тимчасове ввезення до 60 днів», під зобов`язання про зворотнє вивезення № UA209040/2022/001225 від 26.02.2022 з терміном тимчасового ввезення ТЗ (за цим зобов`язанням) до 27.04.2022.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 30.03.2022 року був мобілізований до лав ЗСУ України, що підтверджується копією військового квитка № НОМЕР_3 , та свідчить про те, що він не мав можливості вивезти автомобіль з митної території України до 27.04.2022 року.

Статтею 103 МК України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (ч.6 ст.380 МК України).

Частиною 6 ст. 481 МК України передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, що тягне за собою адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

З поданої апеляційної скарги вбачається, що неможливість вивезення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 за межі митної території України, пов`язана з введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану та мобілізацією ОСОБА_1 до лав ЗСУ з 30.03.2022, на підтвердження чого суду надані відповідні докази.

Відповідно до положень ст. 460 МК України (особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил) вчинення порушень митних правил, передбачених зокрема ст.481 цього Кодексу (серед інших), внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Положення розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затверджений Наказом Міністерства фінансів від 31.05.20212 за № 657, застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

У цьому розділі надано визначення аварії та обставин непереборної сили:

- аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

- обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Отже, введення воєнного стану є в розумінні наведених норм законодавства дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.

Крім того, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до п.п.1,2 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2000, що затверджений Законом №2105- ІХ від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Тобто на час дії воєнного стану громадянам України, чоловікам віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, крім тих військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У зв`язку з такими обставинами як оголошення військового стану в Україні та мобілізація ОСОБА_1 , останній не мав права перетину державного кордону та не міг вивезти транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO, р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 за межі митної території України.

При цьому, враховано, що за положеннями ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Отже передати вказаний транспортний засіб іншій особі з метою вивезення його за митну територію України ОСОБА_1 не міг.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що у ОСОБА_1 були об`єктивні перешкоди, які не надавали можливості до закінчення терміну вивезти автомобіль, що підтверджується наданими суду апеляційної інстанції доказами.

На переконання апеляційного суду, захисником – адвокатом Маликом О.В. доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом та невиконанням особою обов`язку щодо зворотного вивезення транспортного засобу, з огляду на мобілізацію ОСОБА_1 майже з початку введення на території України воєнного стану, а саме з 30.03.2022.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наведені обставини в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості своєчасно вивезти вказаний автомобіль через поважні причини, що не залежали від його волі. При цьому, слід зазначити, що надзвичайність таких обставин, які носять винятковий характері знаходяться за межами впливу на них особи, яка притягується до відповідальності, вказує на те, що ці обставини носили характер обставин непереборної сили, що не залежали від волі ОСОБА_1 , але безумовно вплинули на можливість вивезення ним ввезеного транспортного засобу за межі митної території України. Надані суду документи є належними і достатніми доказами існування обставин, що унеможливили виконання ним вимог положень МК України.

Аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, апеляційний суд дійшов висновку, що у даному випадку не вбачається умисел ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, оскільки, викладені вище обставини про причини пропуску строку є суттєвими та поважними.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, не доведена. В діях ОСОБА_1 відсутня вина, як обов`язковий елемент складу порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.481 МК України, зважаючи на обставини непереборної сили, через що останній не зміг виконати зобов`язання про зворотне вивезення належного йому транспортного засобу.

На переконання апеляційного суду, зазначені обставини відповідно до вимог ч.1 ст. 460 МК України виключають відповідальність ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, оскільки ним доведено причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням обов`язку та наявністю форс-мажорних обставин, що унеможливили вивезення автомобіля за межі митної території України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не вивіз в строк транспортний засіб в силу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в контексті вимог Митного кодексу України, а тому його дії не можуть містити ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику – адвокату Малику Олександру Володимировичу строк апеляційного оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Малика Олександра Володимировича задовольнити.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст.481 МК України закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua