Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №309/396/26
Суддя: Кожух О. А.
Справа № 309/396/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 листопада 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року (головуючий суддя Сідей Я.Я.) у справі №309/396/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Узагальнені доводи позовної заяви
В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №103493903 від 19.10.2023 у розмірі 49890,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 103493903, згідно з умовами якого відповідач отримала 14000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором. Вказує, що кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором. Стверджує, що відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронногопідпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач вказує, що 28.02.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги 105-МЛ/Т від 28.02.2024. Відповідно до умов цього договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором № 103493903 від 19.10.2023, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 49890,75 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 34490,75 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1400 грн.
Товариство зазначило, що ним проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23402351/4284 від 29.12.2025.
Крім вищенаведеної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн..
Короткий зміст рішення, що оскаржується
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48490 гривень 75 копійок - прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14000 грн., та прострочена заборгованість за сумою відсотків - 34490,75 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 587 грн 67 коп., в решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору та неналежне виконання умов договору позичальником, який зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом. В частині обґрунтування відмови у стягненні боргу зі сплати комісії в розмірі 1400 грн суд вказав, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії. Щодо підстави відмови у стягненні з відповідача витрат позивача на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив про відсутність документу про оплату таких послуг.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача та позиція позивача у відзиві
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення проуцентів у розмірі 34490,75 грн ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тулайдан Степан Іванович, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 30.03.2026 в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 14000 грн тіло кредиту та 4480 грн - проценти.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у даній справі кредитодавцем було застосовано процентну ставку 3,5 % на день, що суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування. Вважає вказану ставку надмірною та економічно необґрунтованою. Вказує, що нараховані проценти (34 490,75 грн) більш ніж у два рази перевищують суму основного боргу (14 000 грн), що свідчить про їх явну непропорційність та несправедливість.
Стверджує, що позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують розрахунок заборгованості, а подані розрахунки є внутрішніми документами кредитора та не містять належного підтвердження фактичного нарахування процентів.
На вказану апеляційну скаргу позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подано відзив, у якому товариство зазначило, що за умовами кредитного договору проценти за користування кредитом нараховувались позичальнику за ставкою 1,65 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування протягом пільгового оперіоду, а також за ставкою 3,50 % протягом поточного періоду. Вказує, що кредитодавцем за пільговий період 15 днів нараховано відсоткі в розмірі 3465грн (15 днів х 231 грн ); за поточний період - 64 дні - відповідачу нараховано відсотків 31 360 грн (64х 490 грн).
Позивач у відзиві вказує, що після набрання чинності змін до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з 23.12.2023 надалі ТОВ «МІЛОАН» застосовувало знижену відсоткову ставку у відповідності до змін вищезазначеного закону - не вище 2,5%, а саме 2,3%. Продовження поточного періоду, за який щодня нараховується процент 2.30% від тіла кредиту (п.п 1.6, 1.5.3 кредитного договору з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування») 07.01.2024-01.02.2024. Відповідно: 2.30% від 14000,00 грн = 322.00 грн * 26 днів = 8372,00 грн - нараховано процентів за поточний період. Отже, 3465.00 + 31 360,00 + 8372,00 - 8706,25 = 34 490,75 грн. загальний розмір нарахованих відсотків за Кредитним договором № 103493903 від 19.10.2023.
Внаслідок фінансового результату у зв`язку з надлишково нарахованими відсотками сума заборгованості за відсотками була зменшена до 34 490,75 грн. з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування». Тіло кредиту + комісія + проценти за користування кредитом = загальна сума заборгованості за тілом 14000,00 +1400,00+34490,75 = 49890,75 - загальна сума заборгованості за кредитним договором № 103493903 від 19.10.2023.
На вказаний відзив відповідач ОСОБА_1 подала відповідь, в якій зазначила, що кредитодавцем нараховано проценти у надмірному розмірі, а поданий розрахунок не підтвердженняй належними бухгалтерськими документами. Нарахована суму процентів, яка перевищує суму отриманого кредиту, суперечить змісту вимог законодавчих обмежень, принципам добросовісності та справедливості та порушує баланс інтересів сторін.
Порядок та межі розгляду судом апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.10.2023 між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про споживчий кредит №103493903, яким сторони обумовили таке:
- сума кредиту становить 14 000 грн. (п.1.2 договору);
- кредит надається строком на 105 днів з 19.10.2023 і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3 договору);
- пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.11.2023 року (п.1.3.1 договору);
- поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 01.02.2024 (п.1.3.2. договору);
- комісія за надання кредиту 1400.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору);
- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 3465.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2 договору);
- проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 44100.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3 договору);
- кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 . (п.2.1 договору).
Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п,2.3 договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за у правління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди.
Згідно з п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.5.3 договору.
Згідно з п. 6.1. договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п. 6.4. договору - укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що кредитний договір №103493903 підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронній формі одноразовим ідентифікатором 249682. Вказаний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, та підписаний відповідачем із використанням електронного підпису шляхом одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договорів, вони прирівнюються до письмової форми.
Згідно із п.п. 7.1 п. 7 договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.
Довідкою про ідентифікацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» підтверджено, що ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено Кредитний договір, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 249682, час відправки ідентифікатору позичальнику 19.10.2023 15:07:07, Номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_3 . Відповідачкою за допомогою вказаного ЕЦП підписано також додатки до вказаного договору та паспорт споживчого кредиту, в якому вказано основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а також порядок повернення кредиту.
ТОВ «Мілоан» надало кредит ОСОБА_1 у сумі 14000 грн., що підтверджується платіжним дорученням 74773003 від 19.10.2023.
Укладення Договору про споживчий кредит та отримання коштів відповідач не оспорює.
Судом також встановлено, що умовами кредитного договору передбачена заміна кредитора у зобов`язанні без згоди боржника (п. 4.1 договору).
28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) було укладено Договір відступлення прав вимоги 105-МЛ/Т від 28.02.2024.
Згідно з платіжною інструкцією від 28.02.2024 №75540 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» 2 240 601,68 гривень за відступлення права вимоги згідно Договору від 28.02.2024 року за №105-МЛ/Т.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 19.10.2023 на загальну суму заборгованості 49890,75 грн.
Згідно з виписки з особового рахунка за Кредитним договором №103493903 від 19.10.2023 встановлено, що заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором №103493903 від 19.10.2023 станом на 05.01.2026 складає 49890,75 гривень. - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 14000 гривень; - прострочена заборгованість за комісіями становить - 1400 гривень; - прострочена заборгованість за відсотками становить -34490,75 гривень.
29.12.2025 на адресу ОСОБА_1 товариством було направлено досудову вимогу, в якій повідомлено про відступлення права вимоги, та про погашення заборгованості в сумі 49890,75 грн.
Згіно з відомостями про щоденні нарахування та погашення позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором 103493903 від ТОВ «Мілоан» вбачається, що за вказаним кредитним договором нараховано 19.10.2023 тіло кредиту в розмірі 14000 грн, 1400 грн - комісії за оформлення кредиту та щодня нараховано проценти за користування кредитом згідно з пунктом 1.5.2 договору (в розмірі 231 грн) - в строк до 03.11.2023, згідно з пунктом 1.6, 2.3.1.2 договору (в розмірі 490 грн) - в строк до 01.02.2024.
Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦКУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» у встановленому порядку недійсними не визнані, є дійсними. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на вимоги Закону України «Про споживче кредитування», зазначає про застосування кредитодавцем завищеної процентно сткавки в розмірі 3,5% на день, а також, посилаючись на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає про направомірне нарахування відсотків за користування кредитними коштами у непропорційно великому розмірі до суми отриманого кредиту.
З огляду на вказані доводи апелянта колегія суддів зазначає наступне.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023, яким зокрема внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно з п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Згідно з пунктами 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» банкам та іншим надавачам фінансових послуг протягом визначеного періоду належало привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього закону.
Тобто вказаним законом №3498-ІХ визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: з 24.12.2023 по 22.04.2024 - 2,5 %; з 23.04.2024 по 19.08.2024 - 1,5 %; з 20.08.2024 - 1 %
Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснено з 19.10.2023 до 01.02.2024, тобто в межах строку кредитування.
В період з 20.10.2023 по 03.11.2023 відсотки за користування кредитом нараховано позикодавцем за ставкою 1,65% (231 грн в день) відповідно до п.1.5.1 договору протягом пільгового періоду (15 днів * 231 грн = 3465 грн).
В період з 04.11.2023 по 06.01.2024 позичальнику нараховано відсотки за ставкою 3,5% відповідно до п.п.1,6, 2.3.1.2 договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що після набрання чинності змін до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» від 23.12.2023 ТОВ «Мілоан» застосувало знижену відсоткову ставку у розмірі 2,3 % з 07.01.2024.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що норми закону, щодо обмеження максимальної денної ставки за користування кредитом 2,5 % діяли в період з 24.12.2023, відтак перерахуванню за гранично можливою ставкою підлягає також період з 24.12.2023 до 06.01.2024.
Отже, 14 днів в період з 24.12.2023 по 06.01.2024 розмір відсотків за користування кредитом слід розраховувати за ставкою 2,5% в день (350 грн), що в сумі становить 4900 грн (14 днів х 350 грн).
Сума відсотів, нарахованих з 04.11.2023 по 23.12.2023 (50 днів) за ставкою 3,5 % (490 грн) становить 24500 грн.
Сума відсотків, наразованих з 07.01.2024 за ставкою 2,3 % складає 8372 грн. (26 днів * 322 грн).
Відтак загальний розмір відсотків за користування кредитом, згідно з відомостями ТОВ «Мілоан», в сукупності має складати 41237 грн.
У відповіді на відзив позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подав суду розрахунок, в якому зазначив, що споживачу ОСОБА_1 нараховано відсотки за користування кредитом протягом 15 днів - 231 грн в день, що становить 3465 грн, протягом 64 днів - 490 грн, що становить 31360 грн та протягом 26 днів - 322 грн, що складало 8372 грн. Водночас в розрахунку товариством списано суму 8706,25 грн.
Колегією суддів встановлено, що сума 8706,25 грн є списанням прострочених процентів за рахунок фінансового результату 06.01.2024, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» (а.с.49-50).
Разом з тим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками в розмірі 34490,75 грн.
Щодо доводів відповідача про несправедливі умовами договору, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України від 10.06.2023 № 3153-IX «Про захист прав споживачів» передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Зокрема законом визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
В даній справі тіло кредиту становило 14000 грн, розмір відсотків становить 32560,75 грн, відтак перевищує 50 % розміру тіла кредиту.
Разом з тим позичальник, ознайомившись з умовами кредитування, розміром відсоткової ставки, передбаченої реальної вартості кредиту, погодився на інші умови викладені в електронному договорі. Протяго 14 днів від договору не відмовився, кошти не повернув, з позовом про визнання договору незаконним не звертався.
Згідно з ч. 4 ст. 363 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 вказав наступне.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Перелік несправедливихумов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
З урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.
Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що із позовом про визнання недійними умов кредитного договору, які боржник вважає несправедливими, відповідач не звертався, відтак суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
В частині відмови у стягненні комісії за надання кредиту та стягненні витрат на правничц допомогу рішення місцевого суду не оскаржено та в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Висновки апеляційного суду
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині - щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками - дійшов правильних висновків. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тулайдан С.І. - залишити без задловолення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua