Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №742/5446/26
Суддя: Павлов В. Г.
Провадження № 2/742/3595/26
Єдиний унікальний № 742/5446/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,
при секретарі судового засідання - Рубан Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору.
01.10.2026 р. представник ТОВ «Фінпром Маркет» звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №75691291 від 20.07.2021 р. в розмірі 33 178,40 грн, судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
В обґрунтування позову ТОВ «Фінпром Маркет» посилалось на те, що 20.07.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №75691291 на суму 15 000 грн. Позикодавець свої зобов`язання виконав, а відповідач позику та проценти не повернула.
Право вимоги за договором було відступлено спочатку ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» за договором факторингу №1911 від 19.11.2021 р., а в подальшому ТОВ «Фінпром Маркет» за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р.
Посилаючись на те, що за договорами факторингу позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75691291 від 20.07.2021 р. у розмірі 33 178,40 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за тілом позики, 18 178,40 грн - за процентами, а також на те, що заборгованість не погашена, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач відзиву на позов не подала.
ІІ. Процедура та позиція сторін.
Ухвалою судді від 07.10.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи повідомленою про розгляд справи шляхом надіслання матеріалів позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому зареєстровану адресу місця її проживання та в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
III. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 20.07.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (ануїтет) №75691291.
За умовами пункту 2 договору сума позики становить 15 000 грн, строк позики - 64 дні, базова (фіксована) процентна ставка - 1,6% на день. Орієнтовна загальна вартість позики складає 25 678,40 грн, з яких 15 000 грн - тіло позики та 10 678,40 грн - проценти за графіком платежів (додаток №1 до договору) /а.с.15-16 зв./. Відповідно до п.4 договору проценти нараховуються на залишок позики за кожний день користування нею, включаючи дати отримання та повернення.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора sSUxQdC82H, надісланого на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з довідкою про ідентифікацію відповідач була ідентифікована, зокрема, через систему BankID НБУ /а.с.21/.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000184798/ТНПП від 10.08.2026 р. та копією платіжної інструкції 20.07.2021 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 000 грн /а.с.22 зв.-22/.
Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , з виписки по цьому рахунку вбачається зарахування 20.07.2021 коштів у сумі 15 000 грн.
19.11.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» укладено договір факторингу №1911, за умовами якого до фактора перейшли права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі заборгованостей /а.с.23 зв.-25/. Згідно з п.5.2 договору право вимоги переходить з моменту підписання акта прийому-передачі реєстру заборгованостей.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 19.11.2021 р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором позики №75691291 у розмірі 33 178,40 грн, з яких 15 000 грн - за основною сумою боргу, 18 178,40 грн - за відсотками /а.с.26 зв./.
03.04.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» та позивачем укладено договір факторингу №030423-ФК, за яким позивач набув право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах /а.с.27 зв.-29/. Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 03.04.2023 р. за відповідачем рахується заборгованість за договором позики №75691291 у розмірі 33 178,40 грн, з яких 15 000 грн - за тілом, 18 178,40 грн - за відсотками /а.с.30 зв./.
Відповідно до розрахунку позивача станом на 19.06.2026 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 33 178,40 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 18 178,40 грн - заборгованість за процентами; платежів на погашення заборгованості відповідачем не здійснювалось /а.с.6-7/.
ІV. Оцінка суду.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Судом установлено, що 20.07.2021 р. відповідачем із застосуванням електронного підпису було укладено в електронній формі договір позики №75691291 на суму 15 000 грн, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Факт передачі позикодавцем коштів відповідачу підтверджується довідкою платіжної установи та платіжною інструкцією від 20.07.2021 р. та випискою по картковому рахунку відповідача.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договорів факторингу №1911 від 19.11.2021 р. та №030423-ФК від 03.04.2023 р., тому ТОВ «Фінпром Маркет» є належним кредитором відповідача. Договорами факторингу (пунктами 5.2) момент набуття права вимоги обумовлено підписанням актів прийому-передачі реєстрів заборгованостей.
Норми ст.1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати фактором на користь клієнта. Крім того, позивачем надано акти звірки взаємних розрахунків за договорами факторингу /а.с.26, 30/, що підтверджують виконання сторонами договорів, а відповідачем доводів про їх недійсність не наведено.
Водночас вимоги позивача до задоволення в повному обсязі не підлягають, оскільки проценти за користування позикою нараховано поза межами строку кредитування. Строк позики за договором становить 64 дні (з 20.07.2021 по 21.09.2021), тоді як відповідно до розрахунку первісного кредитора проценти нараховувались до 03.10.2021 р., тобто 76 днів.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Як зазначалося, відповідно до договору позики відповідач ОСОБА_1 отримала 15 000 гривень, строком на 64 днів і зі сплатою процентів 1,6% на день.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування грошовими коштами, поза чітко вказаним строком позики.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 із заявою про продовження строку користування кредитом, укладення між первісним кредитором та відповідачем відповідної додаткової угоди чи вчинення відповідачем іншого окремого волевиявлення, спрямованого на пролонгацію договору після закінчення погодженого тридцятиденного строку позики.
Пунктом 6.7 Правил надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету передбачено нарахування процентів за кожний день понадстрокового користування позикою, але не більше ніж за 90 календарних днів. Така умова за своєю суттю є правочином під відкладальною обставиною (ст.212 ЦК України), де такою обставиною є порушення позичальником зобов`язання. Однак сплата процентів, передбачених договором, може випливати лише з правомірного користування кредитними коштами, а відповідальність за неправомірне користування знаходиться у сфері охоронних відносин, зокрема ст.625 ЦК України.
Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно з ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку позики чи іншого волевиявлення відповідача, спрямованого на пролонгацію договору після 21.09.2021 р.
За таких обставин суд вважає, що проценти за користування позикою підлягають стягненню лише в межах погодженого строку - 64 дні за ставкою 1,6% на день: 15 000 грн х 1,6% х 64 дні = 15 360 грн. Нараховані поза межами строку позики проценти у розмірі 2 818,40 грн (18 178,40 - 15 360) стягненню не підлягають. Доказів сплати відповідачем будь-яких сум матеріали справи не містять.
Таким чином, суд вважає доведеним факт наявності боргу відповідача у розмірі 30 360 грн, з яких 15 000 грн - тіло позики та 15 360 грн - проценти за користування позикою в межах строку договору. У задоволенні решти вимог (2 818,40 грн) слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн /а.с.1/.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (91,51%) з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 436,24 грн.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 р., витяг з акта №ФП4 від 30.08.2026 р., платіжну інструкцію від 01.09.2026 р., ордер та довіреність у порядку передоручення /а.с.30-34/.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору розглядаються через призму принципу співмірності, який включає складність справи та виконаних робіт, час, витрачений на виконання робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову та значення справи для сторони.
Ураховуючи предмет і підстави позову, який розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, усталену судову практику з розгляду даної категорії справ, відсутність необхідності в витребуванні складних доказів, обсяг виконаних адвокатом робіт, що полягали у складенні позовної заяви на підставі наявних у позивача документів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним. Враховуючи принципи розумності і співмірності, обсяг фактично наданих послуг та пропорційність задоволених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн.
Керуючись ст.ст.13, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75691291 від 20.07.2021 р. у розмірі 30 360 (тридцять тисяч триста шістдесят) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 24 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346 (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33);
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г. Павлов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua