Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №742/5428/26
Суддя: Павлов В. Г.
Провадження № 2/742/3582/26
Єдиний унікальний № 742/5428/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,
при секретарі судових засідань - Рубан Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
УСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції учасників справи.
29.09.2026 р. представник ТОВ «Бізнес Позика» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №581856001 про надання кредиту від 13.02.2026 р. в розмірі 53 800 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Заявлені вимоги позивача обґрунтовані тим, що 13.02.2026 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №581856001 про надання кредиту, за яким відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 17 000 грн строком на 24 тижні, тобто до 31.07.2026 р. з сплатою відповідних платежів. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 17 000 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, в розмірі 53 800 грн, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення вище зазначеної заборгованості та судового збору.
Представник відповідача – адвокат Галайчук Г.С. у відзиві від 15.10.2026 р. позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Заперечення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами укладення електронного кредитного договору №581856001 від 13.02.2026 р., а саме цілісність електронного договору та його підписання відповідачем. А також посилається на відсутність доказів перерахування кредитних коштів саме відповідачці ОСОБА_1 .
У разі визнання судом спірного кредитного договору укладеним, відповідач просить зменшити розмір заборгованості до 41 900,00 грн (із яких: тіло кредиту - 17 000,00 грн, відсотки - 24 900,00 грн). Позовні вимоги в частині нарахування комісії та відсотків на підставі ст. 625 ЦК України вважає неправомірними та такими, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування» і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, відповідач зазначає, що із частково сплачених ним 3 830,00 грн суму в розмірі 1 280,00 грн банк безпідставно зарахував на погашення комісії та відсотків за ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вказані кошти підлягають врахуванню при розрахунку заборгованості. Також відповідач просить зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 1 000,00 грн та стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Разом із цим відповідач заявив клопотання про витребування у позивача оригіналів електронних документів (оферти, акцепту, договору № 581856001, паспорта споживчого кредиту тощо), що підтверджують факт укладення та підписання спірного договору.
Представником позивача 19.10.2026 р. подано до суду відповідь на відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на доведення кредитної заборгованості відповідача та належне нарахування всіх платежів відповідно до умов кредитного договору. Детально зазначено про дії відповідача вчинені у візуальній формі послідовності дій клієнта для підписання електронного договору, зазначено про часткове погашення ОСОБА_1 кредитного договору, що свідчить про його укладення. Також зазначено, що попередньо банком було заявлено клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк», а саме підтвердження перерахування кредитних коштів на банківську карту відповідача, яка була самостійно нею зазначена у заповненій анкеті клієнта. Зазначено про недоцільність витребування доказів вказаних представником відповідача, оскільки такі спростовуються змістом відповіді на відзив. Задоволення даного клопотання буде лише затягувати час, тоді як досудове врегулювання спірних правовідносин звільнить відповідачку від надмірних витрат понесених у випадку примусового виконання судового рішення.
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та поданій відповіді на відзив просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка та її представниця у судове засідання не з`явилися, проте подали заяву про розгляд справи у їх відсутності у відповідності до поданого відзиву.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.10.2026 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом установлено, що 13.02.2026 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора UA-3251, укладено та підписано договір №581856001 про надання кредиту в електронній формі, який також підписано за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8154, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000 грн строком на 24 тижні, тобто до 31.07.2026 р., процентна ставка за кредитом складає 1% в день /а.с.15-21/.
В анкеті клієнта ОСОБА_1 (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com від 08.09.2026 р.) зазначено адресу її реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, дату отримання кредиту 13.02.2026 р., електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 /а.с.23/.
З візуальних форм послідовності дій клієнта, сформованого ТОВ «Бізнес Позика» вбачається детальний опис дій, вчинених 13.02.2026 р. сторонами при укладанні договору №581856001 /а.с. 22/.
13.02.2026 р. «ПрофітГід» успішно перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 17 000,00 грн, що підтверджується копією підтвердження ТОВ «ПрофітГід», номера транзакції 47097-49799-48104 від 13.02.2025 о 11:29, на платіжну картку № НОМЕР_2 , призначення переказу: видача кредитних коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 згідно Дог. №581856001 від 13.02.2026 /а.с. 29/.
Відповідно до інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду від 13.02.2026 р., на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку було зараховано кошти у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до наданої позивачем довідки про стан заборгованості за договором №581856001 про надання кредиту від 13.02.2026 вбачається, що за відповідачем станом на 08.09.2026 р. утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі - 53 800,00 грн, з яких: 17 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 26 180,00 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими з 13.02.2026 по 31.07.2026 р., 2 460,00 грн – заборгованість по комісії та 8 160,00 грн відсотки за ст.625 ЦКУ, що також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом №581856001 від 13.02.2026 /а.с.13-14/.
V. Оцінка Суду.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Судом з алгоритму укладеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, електронного кредитування відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора та номера кредитної картки, такий правочин не був би укладений.
Кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Позичальник ознайомилася з Офертою на укладення Кредитного договору та умовами Кредитного договору, після чого вона ввела отриманий на свій номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор у відповідній графі у своєму особистому кабінеті (заповнила формуляр заяви (форми) про прийняття акцепту на укладення Кредитного договору в електронній формі), чим акцептувала Оферту на укладення Кредитного договору та підписала Кредитний договір своїм підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до ч. 6 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Після цього, оригінал цілісного та незмінюваного Кредитного договору був розміщений в особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця в цілодобовому постійному доступі, а також був додатково направлений на електронну адресу Позичальника, яку вона вказала під час заповнення своїх анкетних даних.
Тобто, між сторонами укладено в електронній формі договір №581856001 про надання кредиту від 13.02.2026 р., на виконання яких ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредит у розмірі 17 000 грн зі строком повернення 31.07.2026 р., які відповідач зобов`язалася повернути у визначений термін та сплатити проценти за користування кредитом 1 % в день.
Таким чином, ОСОБА_1 була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто, розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит.
Твердження сторони відповідача про не укладення договору №581856001 про надання кредиту від 13.02.2026 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 та відсутність перерахування на її картку кредитних коштів спростовується матеріалами справи, в тому числі і відомостями наданими АТ КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про обізнаність з кредитним договором та його визнання.
Оцінюючи заперечення сторони відповідача щодо недоведеності факту видачі кредитних коштів, суд враховує, що надане позивачем підтвердження щодо здійснення переказу коштів містить конкретний номер платіжної картки одержувача, який узгоджується з даними, повідомленими відповідачкою при заповненні анкети клієнта.
Належних та допустимих доказів на спростування цих обставин, зокрема доказів неналежності зазначеної картки відповідачу або невчинення нею дій з отримання коштів також контррозрахунку заборгованості відповідачка суду не надала.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідачка обмежилася виключно запереченням доказової сили документів позивача, водночас не надала суду жодного доказу на підтвердження протилежного: не заявила про те, що зазначена в анкеті заяві картка їй не належить, не надала виписки за власним картковим рахунком, які спростовували б надходження коштів, не заявила клопотання про витребування додаткових доказів у банківської установи - емітента картки чи оператора платіжної системи, хоча стаття 84 ЦПК України надає їй таке право.
За таких обставин доводи відповідача про недоведеність видачі кредиту зводяться до формального заперечення без наведення жодних зустрічних фактичних обставин чи доказів, що не є достатнім для спростування позиції позивача.
Згідно зі стандартом доказування «вірогідності доказів», закріпленим у статті 79 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і надає перевагу тим доказам, які є більш вірогідними.
Оскільки сукупність наданих позивачем доказів (умови електронного договору, довідка про перерахування коштів, довідка платіжної установи) є послідовною, внутрішньо не суперечливою та не спростованою відповідачкою жодним належним доказом, суд вважає факт видачі кредитних коштів встановленим.
За таких обставин суд вважає доведеним факт належного виконання позивачем свого обов`язку з надання кредитних коштів та наявність у відповідача заборгованості за користування кредитними коштами.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Враховуючи факт передачі кредитних коштів позичальнику та подальше невиконання відповідачем обов`язку щодо їх повернення у встановлений договором термін (до 31.07.2026 р.), суд вбачає законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 боргу за тілом кредиту та нарахованими у межах строку дії договору відсотками в розмірі – 43 180,00 грн (17 000,00 грн – тіло кредиту та 26 180,00 грн – відсотки).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії пов`язаної з надання кредиту у розмірі 2 460,00 грн є безпідставними, оскільки в кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» не зазначило та не надало належних та допустимих доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Сама по собі процедура адміністрування кредиту є обов`язком кредитора і не є окремою послугою, що підлягає додатковій оплаті споживачем.
За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування комісій за надання кредиту, які не є окремими послугами в розумінні законодавства про споживче кредитування, є порушенням прав споживача та вимог закону, тому така стягненню не підлягає.
Щодо нарахування відсотків у відповідності до ст.625 ЦК України у розмірі 8 160,00 грн, суд зазначає, що п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.
Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) відсотків у відповідності до ст.625 ЦК України.
З огляду на те, що на підставі кредитного договору №581856001 про надання кредиту від 13.02.2026 р. відсотки нараховано в період дії воєнного стану в України, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, заборгованість у розмірі 8 160,00 грн підлягала списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому заявлена вимога про її стягнення з відповідача є неправомірною.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався.
Водночас судом установлено, що відповідач здійснювала платежі на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що позивач при проведенні розрахунку заборгованості врахував зазначені платежі, у тому числі шляхом їх зарахування на складові заборгованості, які не підлягають стягненню, а саме на комісію у розмірі 940,00 грн та нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 340,00 грн, загалом у розмірі 1 280,00 грн.
Оскільки зазначені складові заборгованості не підлягають стягненню, відповідна частина здійснених відповідачем платежів не може бути залишена в розрахунку як погашення зобов`язань, які суд визнав такими, що не підлягають стягненню.
Тому при визначенні фактичного розміру заборгованості, що підлягає стягненню, ця сума (1 280,00 грн) підлягає врахуванню як сплата відповідачем відсотків за зобов`язаннями, що підлягають судовому захисту. Таким чином, залишок заборгованості за відсотками становить 24 900,00 грн (26 180,00 грн – 1 280,00 грн).
З урахуванням наведеного загальна сума заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами становить 41 900,00 грн, а саме: 17 000,00 грн - основний борг та 24 900,00 грн - проценти за користування кредитом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 900,00 грн, в іншій частині слід відмовити.
VІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн /а.с.1/.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку частковим задоволенням позовних вимог (77,9%) з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 074,00 грн.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика», на підтвердження чого надав договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 р., рахунок-фактуру №05-581856001 від 15.05.2026 р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Аналіз норм статей 137,141 ЦПК України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, усталену судову практику з розгляду даної категорії справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, яка полягала у складенні позовної заяви, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним.
Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 гривень.
Щодо вимоги ОСОБА_1 стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн суд не розглядає дане питання, оскільки дана вимога документально не підтверджена.
Керуючись ст.ст.13,76-89,258,263-265,271-273,354-355 ЦПК України, суд –
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №581856001 про надання кредиту від 13.02.2026 р. у розмірі 41 900 (сорок одна тисяча дев`ятсот) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239)
відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г. Павлов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua