Суд: Петриківський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №638/2853/26
Суддя: Караул О. А.
ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 638/2853/26
2/0187/1177/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2026 р. смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З відповіді № 2368349 від 20.02.2026 з Єдиного демографічного реєстру зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .
Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу було направлено до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю як до Старобільського районного суду Луганської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1452/0/15-26 від 14.07.2026 року, з 20.07.2026 року змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Старобільського районного суду Луганської області та Троїцького районного суду Луганської області на Петриківський районний суд Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 постановлено цивільну справу № 638/2853/26 за позовною заявою ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 передати за територіальною підсудністю до Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Тож, 16.09.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позові зазначено, що згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-57XX-XXXX-6529.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та в
повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 13280 грн., що складається з: тіла кредиту - 4000 грн.; процентів - 6200 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 360 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 720 грн.; неустойки - 2000 грн.
За наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 04.07.2024-100000279 від 04.07.2024 у розмірі 13280 гривень; судові витрати покласти на Відповідача; проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідача викликати до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 04.07.2024 року відповідач ОСОБА_1 , погодив пропозицію ТОВ "Споживчий центр" про укладення кредитного договору (оферти) №04.07.2024-100000279 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) в електронному вигляді, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором E687.
Відповідно до зазначеного договору погоджено наступні істотні умови: сума кредиту 4000,00 грн., строк, на який надається Кредит - 124 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту – 04.11.2024 (п.2-4 заявки кредитного договору).
Відповідно до п.5 договору період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту ("черговий період").
Відповідно до п.6 Заявки кредитного договору продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту не передбачена.
Відповідно до п.7 процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Пунктом 8 договору передбачена процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Пунктом 11 договору передбачена Комісія, пов`язана з наданням Кредиту– 360 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Пунктом 12 договору передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості– 360 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 12185.37%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11280 грн. 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 7280 грн. 0 коп. (п.16 договору).
Пунктом 17 договору передбачена неустойка: 40 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 5355-57XX-XXXX-6529.
Відповідно до п.18 договору сторони домовились, що розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.
Вказані вище умови (пропозиція про укладення кредитного договору, заявка кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції, інформаційне повідомлення позичальника), підписані одноразовим ідентифікатором E687.
Отримання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 10.02.2026 Вих. №1-1002, відповідно до якої від ТОВ «Споживчий Центр» успішно перераховано кошти в сумі 4000,00 грн., 04.07.2024 08:10:24 на номер картки НОМЕР_1 , з призначенням платежу: «Видача за договором кредиту №04.07.2024-100000279».
Відповідно до зазначеної довідки про перерахування коштів, номер платіжного інструменту співпадає з номером платіжного засобу, зазначеним у кредитному договорі.
Відповідно до довідки розрахунку за кредитним договором № 04.07.2024-100000279 від 04.07.2024 р, наданої ТОВ "Споживчий центр", заборгованість ОСОБА_1 , за період з 04.07.2024 по 04.11.2024 становить 13280 грн., що складається з: тіла кредиту 4000.00 грн.; процентів – 6200 грн.; комісії за надання кредиту– 360,00 грн.; комісія за обслуговування – 720,00 грн., неустойка – 2 00.00 грн.
Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Суд повно і всебічно дослідивши наявні докази у справі, прийшов до висновку, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором № 04.07.2024-100000279 від 04.07.2024р.
Грошові кошти на погашення кредитної заборгованості відповідач не сплачував, в результаті чого в ОСОБА_1 , утворилася заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) в розмірі 4000,00 грн.
Нарахування процентів за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору, тому відсотки за користування кредитом в розмірі 6200,00 грн., слід також стягнути з відповідача на користь позивача у справі.
Щодо нарахування штрафів,неустойки суд приходить до таких висновків.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з розрахунком заборгованості неустойку нараховано за період 04.07.2024 по 04.11.2024, а її загальний розмір становить 2000,00 грн.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан в Україні є чинним.
Разом із тим, прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором виникло у період з 04.07.2024 по 04.11.2024, тобто увесь період, за який Позивач нарахував неустойку, повністю охоплюється дією зазначеного мораторію. Відтак Відповідач як позичальник за кредитним договором звільнений від обов`язку сплати пені за таке прострочення в силу прямої вказівки закону, а нараховані штрафи підлягали списанню Позивачем як кредитодавцем. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24)..
Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.
Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не скасовувалася та не зупинялася і не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору, ані щодо статусу позичальника, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від меж дії пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, пені та штрафів.
З огляду на викладене у стягненні пені, неустойки, штрафу, в розмірі 2000,00 грн слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання та обслуговування кредиту, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до п.11 договору передбачена Комісія, пов`язана з наданням Кредиту– 360 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Пунктом 12 договору передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості– 360 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.
Позивач не є банком, а є небанківською фінансовою установою, тому до спірних правовідносин застосовуються загальні норми ЦК України про кредит, спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а також нормативно-правові акти Національного банку України, що регулюють діяльність небанківських фінансових установ.
Водночас висновок про те, що кредитодавець не вправі вимагати від споживача плату за дії, які він вчиняє на виконання власного обов`язку за кредитним договором та у власних інтересах, має загальний характер і не залежить від того, чи є кредитодавцем банк або інша фінансова установа.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, та відповідно до умов договору, нарахування комісії відбувалось періодично протягом дії договору, що є неприпустимим. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача. на користь позивача комісії за обслуговування кредиту в сумі 720,00 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 360,00 грн., не ґрунтуються на законі та прямо суперечать практиці Верховного Суду.
Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію за обслуговування кредиту, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд враховує, що позивач не надав суду доказів того, що відповідачу фактично надавались послуги з обслуговування кредиту, передбачені п. 12 кредитного договору, за які передбачено внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості, а також дані щодо фактичного обсягу таких послуг, якщо вони надавались, їх періодичності тощо.
Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування та надання кредиту, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в загальному розмірі 1080,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають..
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково на суму 10200 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 4000,00 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом – 6200 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та належним чином документально підтверджені витрати на сплату судового збору у сумі пропорційно задоволеній частині позовних вимог 76,81 % (10200,00 грн * 100 / 13280,00 грн), а саме у розмірі 2044,99 грн (2662,40 грн * 76,81%).
Керуючись ст.ст.11,207, 525, 526, 530, 610,611, 625,626,628,638,639, 1050, 1054 ЦК Українист.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 274, 277, 288, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.07.2024-100000279 від 04.07.2024 р в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, що складається із заборгованість за тілом кредиту – 4000 гривень 00 копійок, заборгованість за процентами – 6200 гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2044 (дві тисячі сорок чотири) гривень 99 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Реквізити сторін:
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, банківські реквізити: МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 );
Відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя: О. А. Караул
Оригінал: reyestr.court.gov.ua