Вирок від 11 листопада 2026 р. у справі №185/13692/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №185/13692/26

Суддя: Мицак М. С.

Справа № 185/13692/26

1-кп/185/1750/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046370000275 від 04 серпня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_7 і визнане судом недоведеним.

Відповідно до обвинувального акту 24.07.2026 приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи на сходинковому майданчику АДРЕСА_2 , де у нього виник словесний конфлікт з сусідом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В ході словесного конфлікту у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Далі ОСОБА_7 , стоячи навпроти ОСОБА_8 , достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 стоячи навпроти останнього, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, кулаком правої руки наніс один удар в область верхньої губи зліва ОСОБА_8 .

Своїми протиправними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани верхньої губи зліва та слизової оболонки верхньої губи зліва, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачення пред`явлено за ст. 125 ч.1 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

1. Правова позиція сторін.

Прокурор у судових дебатах просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу.

Позиція захисту проілюстрована його показами та полягає в тому, що він захищав себе від дій потерпілого.

Обвинувачений у судовому засіданні показав, що вину визнає частково, зокрема факт удару потерпілому, але ці дії були викликані захисною реакцією на дії потерпілого. З потерпілим проживають на одному поверсі. Ввечері потерпілий почав сильно стукати у двері квартири обвиунваченого. Перед цим дружина обвинуваченого в темряві дитячою люлькою, яку вона несла, вдарилася об двері потерпілого, через що між ними виникла сварка. Коли обвинувачений відчинив двері, то побачив, що потерпілий ображає його дружину. Між чоловіками також виникла словесна перепалка, під час якої вони обмінювалися нецензурними висловлюваннями та образами. Надалі потерпілий штовхнув його рукою у лоб. У цей момент обвинувачений перебував на порозі між квартирою та під`їздом. У відповідь він завдав потерпілому удар правою рукою, стиснутою в кулак, в обличчя в ділянку губи. Після цього потерпілий продовжив говорити, що йому кінець і обвинувачений зайшов до квартири. Він захищав себе, бо боявся, що буде гірше і буде серйозніша бійка.

2.Докази досліджені під час судового розгляду, надані стороною

кримінального провадження на підтвердження обставин пред`явленого обвинувачення.

Потерпілий у судовому засіданні показав, що 24 липня 2026 року ввечері ліг спати, однак прокинувся від двох ударів у його металеві вхідні двері та почув голос дружини обвинуваченого. Після цього він вийшов із квартири та два рази вдарив у двері квартири обвинуваченого. Надалі дружина обвинуваченого почула удари і піднялася до другого поверху з першого, та почала кричати, у зв`язку з чим між ними виникла словесна перепалка. Після цього обвинувачений відкрив двері квартири, однак сам залишався у квартирі і показував непристойний жест середнім пальцем.

Далі потерпілий показав, що намагався прикрити двері квартири обвинуваченого, щоб той не заважав, потерпілий доторкнувся до дверей і обвинувачений сам закрив двері своєї квартири з середини. Потім він повернувся до дружини і в цей момент обвинувачений відкрив двері і вдарив потерпілого в обличчя і розбив губу.

Також досліджено надані прокурором такі докази та процесуальні документи.

1. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046370000275, з якого вбачається, що 04 серпня 2026 року внесено відомості за заявою ОСОБА_8 про те, що 24 липня 2026 року приблизно о 22.00 год. за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 559, невстановлена особа завдала потерпілому тілесних ушкоджень.

2. Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03 серпня 2026 року, зареєстрований 04 серпня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_8 просив вжити заходів щодо його сусіда з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , який 24 липня 2026 року близько 22:00 завдав йому одного удару кулаком в область обличчя, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження.

3. Висновок експерта № 490 від 10 серпня 2026 року, згідно з яким на підставі наданої медичної документації та об`єктивних даних огляду у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани верхньої губи зліва та слизової оболонки верхньої губи зліва. Виявлені ушкодження утворилися внаслідок ударного механізму від дії тупого твердого предмета з місцем прикладання сили в ділянці верхньої губи зліва та за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень. З огляду на характер і локалізацію ушкоджень експерт дійшов висновку, що потерпілому було спричинено не менше однієї травмуючої дії тупим твердим предметом у ділянку верхньої губи зліва. Давність їх утворення може відповідати 24 липня 2026 року. В описовій частині СМЕ зазначено, що до лікаря потерпілий звернувся 24 липня 2026 року та встановлено діагноз: забійна наскрізна рана верхньої губи зліва. Алкотест - 2,2996 проміле.

4.Слідчий експеримент від 10 серпня 2026 року за участі потерпілого ОСОБА_8 під час якого потерпілий на статисті показав, яким чином обвинувачений завдав йому удару кулаком правої руки в область верхньої губи зліва, зокрема, що він повернувся лівою частиною до потерпілого. Той завдав удар, від якого потекла кров. На слідчому експерименті потерпілий жодним чином не показав свої дії, які передували отриманому ним удару. Долучений відеозапис не відтворився в судовому засіданні, в тім протокол містить докладний опис слідчої дії.

5. Додатковий висновок СМЕ від 10 серпня 2026 року №491-д. в якому експерт дослідивши показаний потерпілим механізм нанесення йому удару обвинуваченим на слідчому експерименті, зазначив, що тілесні ушкодження могли утворитися як показував потерпілий.

6.Протокол слідчого експерименту від 10 серпня 2026 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого свідок показала на статисті, що потерпілий коли вийшов з квартири на площадку, почав сварку з дружиною обвинуваченого. В ході сварки вийшов обвинувачений, який почав втручатись в сварку, та далі наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, від чого в нього потекла кров.

7. Додатковий висновок СМЕ від 11 серпня 2026 року №494-Д, відповідно до якого експерт, оцінивши слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_10 , зазначив, що тілесні ушкодження в потерпілого могли утворитись, як показує свідок на статисті.

8.Слідчий експеримент від 10 серпня 2026 року за участі свідка ОСОБА_11 , відповідно до якого свідок показала на статисті, що коли вона сварилася з потерпілим, вийшов обвинувачений, який почав заступатись за свідка. В ході сварки обвинувачений рукою долонею правої руки відштовхнув обвинуваченого в область лобу. Після чого обвинувачений завдав удару в область обличчя потерпілого.

9. Додатковий висновок СМЕ від 11.08.2026 року №495-Д, відповідно до якого експерт, дослідивши слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_11 , зазначив, що тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитись за механізму, який показала свідок.

10. Постанова від 10 серпня 2026 року, відповідно до якої речовим доказом визнано диск з відеозаписом, який надано ОСОБА_10 ..

11. Протокол огляду відеофайлу на диску, який містить опис відео.. Також в судовому засіданні безпосередньо досліджено відеозапис. Під час перегляду відеозапису встановлено, що на сходинковій площадці відбувається сварка, зокрема між потерпілим та обвинуваченим. Потерпілий, який перебуває ліворуч, на відрізку 01.20 робить декілька кроків у напрямку обвинуваченого, який знаходиться праворуч від потерпілого, також потерпілий висловлює на адресу обвинуваченого погрози, зокрема, погрожує вбивством. Надалі потерпілий на відрізку 01.22, коли дверне полотно від вхідних дверей обвинуваченого перебуває з права від потерпілого, нахиляючись вперед в напрямку обвинуваченого правою рукою здійснює різкий рух у напрямку на рівні обличчя обвинуваченого, при цьому дверей квартири обвинуваченого він не торкається і двері залишаються в тому самому положенні, що й до кроків потерпілого на зустріч обвинуваченому. У цей момент ( коли збільшити гучність) чути характерний звук «ляскоту», схожий на звук долоні об щось. Після цих дій обвинувачений на відрізку 01.23 хв, завдає потерпілому удару правою рукою у відповідь в обличчя.

Після перегляду відеозапису суд уточнив в потерпілого, чому він говорив «я тебе вб`ю» на що той повідомив, що це були емоції. Також суд уточнив в потерпілого, чому його права рука спрямована в сторону обвинуваченого, то потерпілий сказав, що рукою він хотів закрити двері квартири обвинуваченого. Але на відео чітко зафіксовано, що полотно дверей перебуває з права від потерпілого а його рука була спрямована повз полотно дверей в напрямку, де перебував обвинувачений. Обвинувачений після перегляду відеозапису показав, що потерпілий правою долонею штовхнув його в лоб, а він у відповідь на удар вдарив потерпілого.

Дані про особу обвинуваченого: копія його паспорта, де вбачаються його анкетні дані і місце проживання. Характеристика на обвинуваченого про те, що, зі слів сусідів, майже ні з ким не спілкується, на зауваження не звертає увагу. В житті і допомозі дому участі не бере. Не судимий.

Клопотань про дослідження інших доказів учасники кримінального провадження не надавали під час судового розгляду, тому зі згоди всіх учасників провадження суд перейшов до судових дебатів.

4. Оцінка доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оцінюючи досліджені докази, суд робить висновок, що вони є допустимими

Стосовно достовірності доказів суд враховує, що для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації. За цим критерієм суд бере до уваги, що надані для дослідження суду докази, отримані стороною обвинувачення у спосіб передбачений КПК України, та при їх досліджені в судовому засіданні не отримано даних, які би вказували на недостовірність досліджених доказів. Окремо суд надасть оцінку показам потерпілого та обвинуваченого на предмет їх достовірності в наступному розділі. . Також надані на дослідження докази є належними.

Суд, дотримуючись засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, дослідив докази, надані сторонами судового провадження, забезпечивши кожній із них можливість реалізувати свої процесуальні права та довести обставини, на які вони посилалися. При цьому суд не перебирає на себе функцію обвинувачення та оцінює докази в межах пред`явленого обвинувачення і тих матеріалів, які були безпосередньо надані та досліджені в судовому засіданні.

5.Підстави для виправдання обвинувачення з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту ОСОБА_7 , інкримінується заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, які він спричинив останньому одним ударом кулаком правої руки в область верхньої губи. Сам факт спричинення удару потерпілому доведено в судовому засіданні дослідженими доказами та не заперечується обвинуваченим.

Одночасно дослідженими доказами встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_8 на побутовому ґрунті виник конфлікт, під час якого потерпілий перебував навпроти своєї квартири на сходинковій площадці, а обвинувачений на порозі своєї квартири. Далі потерпілий, висловивши погрозу вбивством, наблизився до обвинуваченого, вчинив замах правою рукою та штовхнув обвинуваченого в лоб, після чого ОСОБА_7 кулаком правої руки наніс один удар в область верхньої губи зліва ОСОБА_8 ..

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_7 були вчинені в стані необхідної оборони, а тому не містять складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Отже, для вирішення питання про наявність стану необхідної оборони визначальним є встановлення характеру поведінки потерпілого безпосередньо перед заподіянням йому тілесних ушкоджень, наявності реального та безпосереднього посягання, а також спрямованості й характеру захисних дій обвинуваченого.

У цьому кримінальному провадженні суд вважає принциповим встановлення саме послідовності подій, що передували нанесенню удару, оскільки наведені обставини безпосередньо впливають на правову оцінку дій обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 послідовно пояснював, що удар потерпілому він завдав не з метою з`ясування стосунків чи заподіяння тілесних ушкоджень на ґрунті неприязних відносин, а у відповідь на фізичний вплив з боку останнього, який штовхнув його долонею в ділянку лоба. Після цього обвинувачений завдав одного удару правою рукою в обличчя потерпілого та припинив будь-які подальші активні дії, зайшовши до своєї квартири.

Наведена версія обвинуваченого знаходить об`єктивне підтвердження у безпосередньо дослідженому судом відеозаписі події.

Зокрема, під час перегляду відеозапису судом встановлено, що на відрізку 01.20 хв. потерпілий робить декілька кроків у напрямку обвинуваченого, супроводжуючи свої дії висловлюваннями погрозливого характеру, зокрема погрожує його вбити.

Надалі, на відрізку 01.22, потерпілий нахиляється вперед та правою рукою здійснює різкий рух у напрямку обличчя обвинуваченого. При цьому встановлено, що дверне полотно вхідних дверей квартири обвинуваченого в цей момент перебуває праворуч від потерпілого, а рух його руки спрямований повз дверне полотно в напрямку місця, де перебуває обвинувачений. Самі двері від квартири обвинуваченого ( які потерпілий ніби то штовхнув, щоб закрити та які нібито зачинив зсередини обвинувачений) не змінюють свого положення. Одночасно на відеозаписі чути характерний звук ляску, схожий на звук удару долонею об щось.

Відразу після зазначених дій потерпілого, на відрізку 01.23, обвинувачений завдає йому одного удару правою рукою в ділянку обличчя. Всі події помістились в три секунди.

Таким чином, відеозапис об`єктивно відображає не лише сам факт нанесення обвинуваченим удару, а й поведінку потерпілого, яка безпосередньо передувала цьому удару.

Суд звертає увагу, що така послідовність подій має істотне значення для оцінки суб`єктивної спрямованості дій обвинуваченого. Удар було завдано безпосередньо після різкого руху потерпілого рукою в напрямку його обличчя, тобто в умовах безпосереднього фізичного протистояння, а не після припинення будь-яких агресивних дій з боку потерпілого.

При цьому суд не залишає поза увагою показання потерпілого ОСОБА_8 , який заперечував застосування ним фізичної сили до обвинуваченого та пояснював свій рух рукою наміром прикрити двері квартири останнього. Однак такі пояснення не узгоджуються з об`єктивною картиною події, зафіксованою відеозаписом.

Як убачається з відеозапису, дверне полотно перебувало праворуч від потерпілого, тоді як його права рука була спрямована повз двері в напрямку обвинуваченого. При цьому двері не змінювали свого положення та потерпілий фактично не торкався їх у момент здійснення зазначеного руху. Крім того потерпілий показав, що двері квартири обвинувачений сам закрив після намагання їх закрити обвинуваченим, а потім коли потерпілий повернувся, то обвинувачений відкрив двері і завдав потерпілому удару, що повністю спростоване дослідженим відеозаписом у судовому засіданні, на якому двері квартири перед отриманим ударом не зачинялися. Таким чином, покази потерпілого про події, які передували завдання йому удару повністю спростовані як показами обвинуваченого, так і ретельно дослідженим відеозаписом події, тому суд їх відхиляє та оцінює як не достовірні.

Оцінюючи обстановку, в якій відбувався конфлікт, суд також враховує відомості про стан потерпілого безпосередньо після події. Так, із описової частини висновку СМЕ, слідує що на момент огляду 24 липня 2026 року потерпілого, алкотестером зафіксовано суттєвий вміст алкоголю. Ця обставина сама по собі не доводить агресивної поведінки потерпілого, однак у сукупності з іншими встановленими судом фактами — висловленою погрозою вбивством, наближенням до обвинуваченого та різким рухом рукою в напрямку його обличчя має значення для оцінки загальної обстановки конфлікту та характеру поведінки потерпілого.

Крім того, суд бере до уваги очевидну фізичну перевагу потерпілого над обвинуваченим: потерпілий є значно міцнішим за тілобудовою. Ця обставина самостійно також не може свідчити про наявність суспільно небезпечного посягання в сторону обвинуваченого, але впливає на сприйняття дії потерпілого обвинуваченим разом з висловленою погрозою вбивством, активним наближення фізично сильнішого потерпілого, та його різким рух рукою в напрямку обличчя та поштовх в лоб об`єктивно сприйматися останнім, як безпосередня загроза охоронюваним інтересам обвинуваченого.

Після завдання одного удару, обвинувачений не продовжував конфлікту, не переслідував потерпілого, а припинив свої дії та зайшов до квартири. Така поведінка узгоджується з версією про прагнення негайно припинити небезпечну ситуацію, а не продовжити насильство.

Не підтверджуються об`єктивними доказами покази потерпілого про те, що він лише намагався прикрити двері, та суперечать просторовому розташуванню учасників події, яке безпосередньо відображене на відеозаписі.

Крім того, потерпілий не заперечував, що висловлював на адресу обвинуваченого погрозу вбивством, пояснивши це емоційним станом. Проте суд вважає, що зазначена обставина не може оцінюватися окремо від його подальшої поведінки, зокрема наближення до обвинуваченого та різкого руху рукою в напрямку його обличчя.

Саме сукупність цих обставин, а не окремо взяті висловлювання чи жести, дає підстави оцінювати поведінку потерпілого як агресивну та таку, що створювала безпосередню загрозу обвинуваченому.

Суд також критично оцінює дані, які потерпілий повідомив під час проведення слідчого експерименту за його участю, оскільки останній продемонстрував лише механізм нанесення йому удару обвинуваченим, фактично залишивши поза відтворенням власні дії, які безпосередньо передували цьому удару. Так само на слідчому експерименті за участі свідка ОСОБА_10 , відтворено лише механізм отримання удару, який завдав обвинувачений потерпілому.

Тобто під час вказаних слідчих експериментів не було відображено тієї частини події, яка має визначальне значення для встановлення наявності або відсутності стану необхідної оборони.

За таких обставин результати зазначених слідчих експериментів не можуть розцінюватися як доказ того, що потерпілий не застосовував фізичного впливу до обвинуваченого або не створював безпосередньої загрози його охоронюваним інтересам.

Щодо додаткового висновку судово-медичної експертизи № 491-Д від 10 серпня 2026 року № 494-Д та № 495-Д, то вони підтверджують лише можливість утворення ушкоджень за механізмами, продемонстрованими відповідними учасниками слідчих експериментів, проте самі по собі не встановлюють повної послідовності конфлікту та не спростовують наявності фізичного посягання з боку потерпілого.

На слідчому експерименті ОСОБА_11 продемонструвала, що потерпілий спочатку штовхнув обвинуваченого долонею в ділянку лоба, після чого останній завдав удару у відповідь . Зазначені відомості узгоджуються з поясненнями обвинуваченого та загальною послідовністю подій, зафіксованою відеозаписом.

Висновок експерта № 490 від 10 серпня 2026 року підтверджує наявність у потерпілого забійної рани верхньої губи зліва та слизової оболонки верхньої губи зліва, які за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень. Однак цей висновок не встановлює обставин виникнення конфлікту, його ініціатора та не спростовує того, що ушкодження були заподіяні в процесі необхідної оборони.

Таким чином, суд розмежовує факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та правову оцінку дій, унаслідок яких вони виникли.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений завдав потерпілому лише одного удару, не продовжував застосовувати фізичну силу. Така поведінка обвинуваченого свідчить про припинення ним застосування сили одразу після відповідної захисної реакції та не вказує на намір продовжувати конфлікт або завдавати потерпілому подальших ушкоджень.

Характер захисних дій обвинуваченого необхідно оцінювати саме в тій обстановці, яка склалася безпосередньо перед нанесенням удару, а не ізольовано від поведінки потерпілого.

У цьому випадку потерпілий не обмежився словесною суперечкою, а, наблизившись до обвинуваченого, висловлюючи погрози, здійснив різкий рух рукою в напрямку його обличчя та штовхнув в лоб потерпілого. За таких обставин, обвинувачений мав об`єктивні підстави сприймати дії потерпілого, як безпосереднє фізичне посягання та реагувати на нього негайно, не очікуючи подальшого розвитку насильницьких дій.

У цьому кримінальному провадженні потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження. Отже, за встановлених судом обставин відсутні підстави вважати, що обвинувачений допустив перевищення меж необхідної оборони в розумінні зазначеної норми.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Касаційного кримінального суду від 15 червня 2021 року у справі № 570/1055/19, провадження № 51-2068км21.

У зазначеному рішенні Верховний Суд наголосив, що визначення стану необхідної оборони має здійснюватися з урахуванням усіх обставин конкретної події, а не лише факту заподіяння тілесних ушкоджень. Суд визнав, що нанесення одного удару потерпілому, який до цього виявляв агресивну поведінку та намагався завдати удару обвинуваченому, може становити правомірну необхідну оборону.

Верховний Суд звернув увагу на своєчасність та необхідність захисних дій, а також на значення кількості ударів, їх локалізації та характеру застосованого засобу для оцінки відповідності оборони небезпечності посягання й обстановці захисту.

Наведена правова позиція є застосовною до обставин цього кримінального провадження, оскільки і в даному випадку йдеться про заподіяння потерпілому одного удару, безпосередньо зумовленого його агресивною поведінкою та фізичними діями щодо обвинуваченого.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 одного удару не з метою реалізації умислу на заподіяння тілесних ушкоджень на ґрунті неприязних відносин, як це зазначено в обвинувальному акті, а з метою негайного захисту себе від протиправних фізичних дій потерпілого.

Відтак, попри наявність у діях обвинуваченого зовнішніх ознак заподіяння тілесних ушкоджень, такі дії були правомірними, оскільки вчинені в стані необхідної оборони,

У разі вчинення дій у стані необхідної оборони особа підлягає виправданню на підставі відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки судом встановлена обставина що виключає кримінальну протиправність діяння, а саме необхідна оборона.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 284 та ч. 1 ст. 373 КПК України у разі встановлення під час судового розгляду відсутності в діянні складу кримінального правопорушення суд ухвалює виправдувальний вирок.

За таких обставин, ОСОБА_7 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази вирішити за правилами ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, ст. 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнати невинуватим та виправдати його внаслідок відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Речовий доказ у вигляді диску з відеозаписом зберігати в матеріалах провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд, протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для осіб які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua