Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №204/7372/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №204/7372/26

Суддя: Токар Н. В.

Справа № 204/7372/26

Провадження № 2/204/4533/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просила:

-змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року у справі №200/16709/18;

-стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

В обґрунтування позову позивач вказала на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року у справі №200/16709/18 з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. щомісячно. На момент ухвалення зазначеного рішення, дитина була значно молодшого віку, а рівень витрат на її утримання був суттєво нижчим. На даний час дитині 9 років, її потреби суттєво збільшились, а встановлений судом розмір аліментів у сумі 3 000 грн. щомісячно не забезпечує навіть мінімального належного рівня життя дитини. Зростання потреб неповнолітньої ОСОБА_3 є систематичним та обумовленим як її віковим розвитком, так і форс-мажорними обставинами воєнного стану. Позивачка зазначає, що самостійно здійснює значні додаткові витрати, а саме: психологічна реабілітація внаслідок збройної агресії рф; медичне забезпечення та догляд; спортивно-хореографічний розвиток; поглиблене вивчення іноземної мови; додаткові зайняття з викладачами у школі (репетиторство). Позивачем систематично здійснюються витрати на: лікування дитини, стоматологічне лікування, оплату навчання, придбання технічних засобів для дистанційного навчання, оплату гуртків та секцій, психологічну підтримку, харчування. Фактично основний тягар утримання та забезпечення дитини несе мати. При цьому, витрати на дитину є постійними та щомісячними. Разом із тим, відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконував свій обов`язок, у зв`язку із чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів, що перевищує 300 000 грн. Позивачу стало відомо, що відповідач наразі проходить військову службу у лавах ЗСУ, а стягнення аліментів здійснюється через військову частину. На думку позивача, із врахуванням складених обставин, стягнення аліментів у частці від доходу найбільше відповідає принципу справедливого та пропорційного утримання дитини з урахуванням офіційного доходу відповідача як військовослужбовця, у зв`язку із чим вимушена звернутись до суду із даним позовом. Окрім того, позивачка зазначила попередній розрахунок суми судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 15.07.2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

З урахуванням вимог ст.ст. 19, 274, 276, 277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

21 жовтня 2026 року представник відповідача – адвокат Вознюк О.І. направив на адресу суду через систему «Електронний суд» заяву в якій просив надати йому доступ до матеріалів справи. Вказав, що відповідач є діючим військовослужбовцем ЗСУ та постійно перебуває у зоні бойових дій, у зв`язку із чим, у останнього не було фізичної можливості скористатись правничою допомогою, надати відзив та ознайомитись із матеріалами справи.

09 листопада 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Вознюк О.І. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив суд: поновити строк на подання відзиву; позовні вимоги задовольнити частково; змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Щодо строків подання відзиву адвокат зазначає, що 21.10.2026 року між відповідачем та АО «Легарт» було укладено договір про надання правничої допомоги №32/26 від 21.10.2026 року. Того ж дня, 21.10.2026 року представник відповідача – адвокат Вознюк О.І. звернувся до суду з клопотанням про надання доступу представнику відповідача до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд». 23.10.2026 року адвокату Вознюку О.І. було надано доступ до матеріалів справи № 204/7372/26 в електронному вигляді. Таким чином, з матеріалами справи Відповідач та його представник ознайомились 23.10.2026 року, а отже, встановлений судом 15-денний строк на подання відзиву закінчується 07.11.2026 року, що є вихідним днем. Відтак, виходячи з приписів ч. 3 ст. 124 ЦПК України, останнім днем строку є наступний робочий день після вихідного дня – 09.11.2026 року. Виходячи з вищевикладеного, цей відзив на позов подається з дотриманням строку встановленого судом, оскільки подати відзив раніше відповідач не мав можливості.

Щодо заперечень стосовно предмету спору представник відповідача наголошує на тому, що відповідач, під час проходження служби, отримав бойові травми. Окрім того, під час проходження військової служби, в 2025 році, у відповідача було діагностовано важке захворювання організму: цукровий діабет типу 1 з кетоацидозом, без коми, середньої важкості, кетоацидотичний стан І ступеню, що безпосередньо впливає на його здоров`я та життя. Також представник наголошує суду, що відповідач не володіє будь-якими об`єктами рухомого та нерухомого майна. Відповідач зазначає, що на його грошовому утримані перебуває мати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати відповідача ОСОБА_4 має онкологічне захворювання – хондросаркома грудної стінки зліва, стан ІІ ступеню, вона потребує постійного дороговартісного медичного лікування та консультацій профільного спеціаліста. Будь-які доходи, окрім пенсійних виплат у матері відповідача – відсутні. Відповідач не заперечує, що станом на момент подачі позову, за відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати аліментів, проте на теперішній час вказана заборгованість активно погашається відповідачем. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд врахувати його стан здоров`я (цукровий діабет типу 1 з кетоацидозом, без коми, середньої важкості, кетоацидотичний стан І ступеню), необхідність утримувати матір, яка має онкологічне захворювання (хондросаркома грудної стінки зліва, стан ІІ ступеню), його майновий стан (відсутність у власності нерухомого та рухомого майна), а також, відсутність документального підтвердження заявленого позивачем розміру щомісячних витрат на дитину та з урахування вищевикладеного, задовольнити позов частково і стягувати з нього аліменти не неповнолітню дитину у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач, при цьому, право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, а також у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі 152/100/18, від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі №536/1557/17, від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19.

Судом встановлено, що сторони з 25 вересня 2015 року перебували у шлюбі, який за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 вересня 2018 року (справа №200/7609/18) розірвано (а.с.16-17).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 17.02.2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), від шлюбу подружжя має доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої зазначено: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 (а.с.11).

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року у справі №200/16709/18 позов ОСОБА_5 – задоволено та постановлено стягувати щомісячно зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3 000 грн., починаючи стягнення з 18.10.2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.14-15).

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Солом`яного С.С. від 11.02.2019 року відкрито виконавче провадження №58276526 із примусового стягнення з боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом №200/16709/18 виданим 04.02.2019 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська (а.с.27).

За розрахунком заборгованості в рамках ВП №58276526 від 11.02.2019 року, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.05.2026 року складає 109 456,72 грн. (а.с.37-40).

На підтвердження понесених витрат на дитину позивачка надає суду: власноруч складену таблицю щомісячних витрат, які складають 25 300 грн. (а.с.41); довідку №12/04 видану 13.05.2026 року ФОП ОСОБА_7 , яка засвідчує факт відвідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , занять з хореографії з 01.01.2019 року по теперішній час, вартість навчання складає 1 500 грн. на місяць (а.с.42); акт виконаних робіт (стоматологічне лікування) ФОП ОСОБА_8 на загальну суму 1 900 грн. (а.с.43,44); квитанції та платіжні інструкції (а.с.49-55).

Із довідки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_9 №2141 від 21.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі у НОМЕР_3 батальйоні територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 з 14.10.2025 року по теперішній час (а.с.89).

Як вбачається із довідки від 29.06.2023 № 1678, виданої командиром ВЧ НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 09.06.2022 по 30.06.2022, 01.07.2022 по 31.07.2022, 01.08.2022 по 31.08.2022, 01.09.2022 по 02.09.2022, 24.09.2022 по 30.09.2022, 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 12.11.2022, 20.12.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.01.2023, 01.02.2023 по 28.02.2023, 01.03.2023 по 17.03.2023, 28.03.2023 по 31.03.2023, 01.04.2023 по 30.04.2023, 01.05.2023 по 31.05.2023 - брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Донецькій області, Великоновосілківському районі, с Бурлацьке, в Запорізькій області, Пологівському районі (а.с. на звороті 105).

Під час проходження служби, відповідач отримав бойові травми, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1763/120 від 06 липня 2023 року (а.с.106) та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2182/375 (а.с.106 на звороті).

Відповідач зазначає суду, що під час проходження військової служби, у нього в 2025 році також було діагностовано таке захворювання організму як цукровий діабет типу 1 з кетоацидозом, без коми, середньої важкості, кетоацидотичний стан І ступеню (гостре, життєво небезпечне ускладнення цукрового діабету 1-го типу, яке виникає через критичну нестачу або повну відсутність інсуліну). Діагностування та наявність у відповідача вказаного захворювання підтверджується наданими доказами, а саме: довідкою військово-лікарської комісії виданої КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 27.02.2025 №1958; випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4108 відділення ендокринології з центром ендокринної хірургії КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 27.02.2025 № 4108; довідкою №4646 військово-лікарської комісії від 30.04.2025 № 2025-0430-0849- 3852-7; довідкою КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 01.07.2026 про знаходження відповідача на стаціонарному лікуванні у лікарні; консультаційним висновком спеціаліста КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 18.04.2025 (з рекомендацією введення інсуліну постійно); випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 15576 відділення ендокринології з центром ендокринної хірургії КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 02.07.2025 № 15576 (а.с.108-113).

Як вказує відповідач, наразі на його утриманні перебуває мати– ОСОБА_4 . Родинний зв`язок підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_5 , виданим 12.04.2006 року ВДРАЦ Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області (а.с.119) відповідно до якого, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що, в Книзі реєстрації народжень 23.11.1990 зроблено запис за №1947, батьками останнього зазначено: ОСОБА_10 – батько, ОСОБА_4 – мати. 23.11.2016 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було розірвано, про що Бабушкінським районним у місті Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області видано відповідне свідоцтво (а.с.96).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 має захворювання – хондросаркома грудної стінки зліва, стан ІІ ступеню, що підтверджується випискою із медичної карти хворого (форма 027/о) виданої Національним інститутом раку (м. Київ) 11.08.2023 року (а.с.97).

Згідно Довідки КНП Срібнянська центральна лікарня Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 22.09.2026 №16 ОСОБА_4 має діагноз хондросаркома грудної клітини зліва, стан після операційного лікування (операція 13.09.2021), ІІст., ІІІ кл.гр. Хронічний біль. Висновок ЛКК: Потребує постійного дороговартісного медичного лікування та консультацій профільного спеціаліста (а.с. на звороті 97).

Як вбачається із довідки Прилуцького об`єднаного управління ПФУ в Чернігівській області №1431 2244 4044 2433, ОСОБА_4 отримує пенсію за вислугу років, сума пенсії за період з 01.01.2026 року по 30.09.2026 року складає 29 918,00 грн. (а.с.101).

Також встановлено, що відповідач не має у власності нерухомого майна, як жилого, так і нежилого, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.11.2026 № 501183009 (а.с.117).

Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів (розміру) аліментів, позивач посилалася на те, що наразі у відповідача покращився матеріальний стан, він перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ. Позивач також зазначила, що з кожним днем витрати на утримання дочки в силу вікових потреб збільшуються. Розмір аліментів, присуджених рішенням суду від 04 грудня 2018 року є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, які позивачка, як вона вказує, не має можливості забезпечити за власні кошти.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімуму» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Статтею 7 закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 512 гривень.

Очевидним є те, що аліменти у розмірі 3000 грн. на місяць є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд враховує, що стороною відповідача не було надано доказів на спростування доказів наданих стороною позивача щодо майнового стану відповідача.

Заперечення відповідача про те, що він має ряд захворювань та на його утриманні перебуває хвора мати пенсійного віку, самі по собі не є підставою для обмеження в аліментному утриманні дитини (див. схожий висновок Верховного Суду у постанові від 22 липня 2024 року, справа №688/4308/23 (провадження №61-5168св24)).

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи, надавши зібраним доказам правову оцінку й вважає можливим задовольнити позовну заяву та змінити спосіб стягнення аліментів, призначивши стягнення з Відповідача аліментів щомісячно в розмірі 1/4 від усіх видів його доходу (заробітку), що не становитиме надмірного тягаря для останнього , і в той же час достатньою мірою забезпечуватиме право неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належне матеріальне утримання з боку батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Виходячи з цього з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 331,20 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 183, 185, 194, 196 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів зі ОСОБА_2 за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року у справі №200/16709/18, та починаючи з 16.06.2026 року стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_7 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Суддя Н.В.Токар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua